Pervoe chtenie (КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ(Проект криминального кодекса Украины, варианты 1998-2001гг.)), страница 3

1) один рік - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із законом може бути призначене покарання менш суворе, ніж обмеження або позбавлення волі;

2) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який згідно із законом може бути призначене покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі;

3) шість років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

(2) Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1 - 5 частини першої цієї статті, подвоюються, але не можуть перевищувати п'ятнадцяти років.

Варіант: частину другу виключити.

(3) Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

(4) Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначене довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути призначене і заміняється позбавленням волі.

(5) Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 407 - 409, 413 цього Кодексу.

Розділ ХІПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВИДИ

Стаття 47. Поняття покарання та його мета

(1) Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та обмеженні прав і свобод засудженого.

(2) Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

(3) Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Стаття 48. Види покарань

(1) До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу;

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

4) виправні роботи;

5) службові обмеження для військовослужбовців;

6) конфіскація майна;

7) арешт;

8) обмеження волі;

9) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

10) позбавлення волі на певний строк;

11) довічне позбавлення волі.

(2) Спеціальним законом може бути передбачено застосування покарання у вигляді смертної кари за вчинення злочинів в умовах воєнного стану.

Варіант: виключити з проекту вид покарання "конфіскація майна".

Стаття 49. Основні та додаткові покарання

(1) Основними покараннями є виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

(2) Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна.

(3) Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися як основні, так і як додаткові покарання.

(4) За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом.

(5) Ухилення від покарання, призначеного вироком суду, має наслідком відповідальність, передбачену статтями 361 та 365 цього Кодексу.

Стаття 50. Штраф

(1) Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині, а також у статті 71 цього Кодексу.

(2) Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від чотирьох до тисячі встановлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

(3) Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його прямо передбачено в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, крім випадків його застосування відповідно до статті 71 цього Кодексу.

(4) У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити його таким покаранням, як виправні роботи.

Стаття 51. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Стаття 52. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю

(1) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

(2) Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру злочину, вчиненого за посадою або у зв'язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

(3) При призначенні позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткового покарання до арешту, обмеження волі, тримання в дисциплінарній частині військовослужбовців або позбавлення волі воно поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду, що набрав чинності. При цьому строк додаткового покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а при призначенні покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове до інших основних покарань, а також у разі застосування статті 71 цього Кодексу, - з моменту набуття чинності вироком.

Стаття 53. Виправні роботи

(1) Покарання у вигляді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків.

(2) Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців.

(3) Особам, що визнані непрацездатними, а також особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох установлених законодавством України неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

(4) Протягом строку відбування покарання засудженому до виправних робіт заборонено виїзд за межі України без дозволу органу, який відає виконанням покарання. Засуджений зобов'язаний з'являтися в цей орган один раз на квартал для реєстрації.

Стаття 54. Службове обмеження для військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців офіцерського складу, прапорщиків, мічманів та військовослужбовців надстрокової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, або замість виправних робіт, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

(2) Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування покарання засуджений не може бути підвищений на посаді, у військовому званні, строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Стаття 55. Конфіскація майна

(1) Покарання у вигляді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

(2) Конфіскація майна встановлюється за особливо тяжкі злочини, а також за тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, прямо передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

(3) Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається Кримінально-виконавчим кодексом України.

Варіант: статтю виключити (див. варіант до ст. 48).

Стаття 56. Арешт

(1) Покарання у вигляді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців.

(2) Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті.

(3) Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до восьми років.

Стаття 57. Обмеження волі

(1) Покарання у вигляді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.

(2) Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.

(3) Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, та до військовослужбовців строкової служби.

Стаття 58. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

(1) Покарання у вигляді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

(2) Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 59. Позбавлення волі на певний строк

(1) Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк у кримінально-виконавчі установи.

(2) Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до десяти років.

(3) Позбавлення волі на строк понад десять років, але не більше п'ятнадцяти років може бути призначене лише у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Стаття 60. Довічне позбавлення волі

(1) Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів, з посяганням на життя і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за потрібне застосовувати позбавлення волі на певний строк.

(2) Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до вісімнадцяти років, до жінок, а також до чоловіків у віці понад 65 років.

Розділ ХІІ
ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

Стаття 61. Загальні засади призначення покарання

(1) Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, спосіб та мотиви вчиненого, характер та розмір заподіяної шкоди, особу винного.