24243 (Особливості розміщення продуктивних сил Закарпаття)

Зміст

Вступ

1.Місце Закарпатської області в економіці України

2. Природно-ресурсний потенціал області

3.Стан зайнятості трудових ресурсів Закарпаття на сьогодні

4.Промисловий і агропромисловий комплекси області

5.Стан навколишнього природного середовища та рівень природно-техногенної безпеки

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Закарпаття – мальовничий куточок України, має унікальне геополітичне та географічне положення. Розташоване на крайньому південному заході України, займає південно-західну частину Українських Карпат і Придунайську низовину, межує на північному і південному сході з Львівською та Івано-Франківською областями, а на півночі, заході і півдні з Польщею (протяжність кордону 33,4 км), Словаччиною (98,5 км), Угорщиною (130 км), Румунією (205,4 км).

Через географічні особливості Закарпаття з давніх-давен було зручним з’єднувальним шляхом між державами Північної та Південної, Східної та Західної Європи. За площею і населенням у масштабах України область невелика. Її територія становить 12,8 тис. кв.км, чисельність населення – 1258 тис. чол.

Закарпаття поділяється на 13 адміністративних районів, має 10 міст, з яких 4 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Берегово, Мукачево, Хуст), 20 селищ міського типу, 579 сільських населених пунктів.

Такого національного розмаїття, як у Закарпатті, немає в жодній області України. Тут живуть представники 80 національностей.

1. Місце Закарпатської області в економіці України

За підсумками І півріччя 2010 року Закарпатська область посіла в загальнодержавній комплексній оцінці соціально-економічного розвитку регіонів України 9 загальне місце серед 27 областей і міст держави проти 21-го — у І кварталі 2010 року та 13-го — у січні-червні 2009 року.

Регіон має найвищі в Україні темпи зростання промислового виробництва та найменшу в державі питому вагу збиткових підприємств, ділить із містом Києвом 1-2 місце за динамікою зростання чисельності населення, займає 2 місце за рівнем оплати спожитої електроенергії, знаходиться на третіх місцях в державі за рівнем злочинності та темпами зменшення обсягів непридатних або заборонених до використання пестицидів...

Разом з тим, складною залишається ситуація у галузі тваринництва. Обсяг виробництва продукції тваринництва у першому півріччі поточного року, порівняно з минулорічним періодом, скоротився на майже на 4%, чисельність поголів’я великої рогатої худоби зменшилась майже на 2%.

Кризує й будівництво. Скоротили обсяги будівельних робіт порівняно з відповідним періодом минулого року суб’єкти всіх районів та міст, за винятком Берегівського (167%) та Іршавського (121%) районів. Майже вдвічі зменшили обсяги будівельних робіт підприємства та організації Ужгорода, Мукачева, Рахівського, Свалявського, Тячівського районів.

З огляду на вищезазначене, райдержадміністраціям та міськвиконкомам було дано доручення проводити щоквартальний моніторинг економічної ситуації та вживати заходи щодо покращення соціально-економічного стану; активізувати роботу щодо залучення інвестицій в економіку районів та міст.

2.Природно-ресурсний потенціал

Закарпаття багате на природні та мінерально-сировинні ресурси. Найбільше багатство регіону – ліси. Ними вкрито більше половини його території. За запасами деревини, які оцінюються майже у 200 млн. м3, область займає перше місце в Україні. Більше половини запасів – це цінні породи деревини. В залежності від вертикального поясу переважають дубово-грабові, дубово-букові, букові та хвойні ліси. Загалом твердолистяні породи складають 62,2%, хвойні - 29,9 та 7,9% - інші.

Щорічна заготівля деревини становить близько 1 млн. куб. м., що в основному, дає можливість забезпечити внутрішні потреби, в тому числі потреби лісопереробної, лісохімічної і меблевої промисловості в сировині.

По водозабезпеченості Закарпатська область займає перше місце в державі. Гідроенергетичний потенціал річок області становить четверту частину цього потенціалу України. Область є надзвичайно багатою на водні ресурси, на її території беруть початок 9429 рік, річок і потічків, знаходиться 137 природних і штучних водойм. Загальна площа водного басейну області становить 15 тис. га. Проте проблема питного водопостачання існує майже в кожному місті та селищі.

Земельний фонд Закарпатської області на початок 2006 р. складав 1275,3 тис. га, в т.ч. сільськогосподарські угіддя – 472,3 тис.га, тобто лише третину території. Значну частину території краю займають гори, тому характерною особливістю земель області є невисокий відсоток площ, придатних для виробництва сільськогосподарської продукції. Сільськогосподарська освоєність території області складає 37,0%, а з усіх сільськогосподарських угідь розораними є 44,1%. Ґрунти регіону оцінюються як середньо-родючі з неглибоким гумусовим горизонтом та високою кислотністю. У розрахунку на одну особу припадає по 0,36 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,16 га ріллі, що відповідно у 2,4 та 4,3 рази менше, ніж в середньому по країні.

Мінерально-сировинна база налічує 217 розвіданих родовищ більш як 30 видів корисних копалин, серед яких низка нетрадиційних для України - поліметали, алуніт, перліт, ліпарит, цеоліти. Добувна промисловість регіону спеціалізується на видобутку кам'яної солі, перліту, бентонітових глинах, облицювального каменю. Закарпаття – один з найбагатших регіонів світу щодо покладів цеоліту, запаси якого визначаються у 125 млн. тонн та єдиний в державі постачальник перлітової сировини.

Із 23 відомих в області родовищ облицювального каменю експлуатується лише 7, видобувається в основному білий мармур. Загальні запаси облицювального каменю, враховані державним балансом, складають понад 9% загальнодержавних запасів, а його видобуток становить лише 0,5%. Значними є запаси різноманітного будівельного каменю, що представлені андезитами, андезито-дацитами, ліпаритами, базальтами і пісковиками.

Область володіє значними запасами високоякісної кам’яної солі, яка добувається у Солотвино.

Експлуатується єдине в Україні Мужіївське родовище золото поліметалевих руд та готується до розробки родовище Сауляк. Розробляється Берегівське родовище первинних каолінів, придатних після збагачення для фарфоро-фаянсового та паперового виробництва.Великий практичний інтерес становлять барити та бентонітові глини. Розвідане Біганське родовище бариту також єдине в Україні.

Паливно-енергетичні ресурси представлені бурим вугіллям (Ільницьке родовище) та невеликими родовищами природного газу (Солотвинське, Руськокомарівське, Королівське). У районі Солотвино виявлено прояви нафти.

Водні ресурси

Ситуація з очисткою стічних вод на території області продовжує залишатися складною. На території області нараховується 95 споруд очистки зворотних вод різних методів очистки (74 споруди повної біологічної очистки, 14 споруд механічної очистки, 7 споруд фізико-хімічної очистки). Як правило, власниками споруд біологічної очистки є підприємства житлово-комунального господарства, підприємства туристичного та санаторно-курортного комплексів, селищні ради та промислові підприємства.

Спорудами механічної та фізико-хімічної очистки в більшості обладнані підприємства харчової промисловості (переробка овочів та фруктів), підприємства, де розміщені гальвановиробництва та великі підприємства по транспортуванню та зберіганню нафтопродуктів. Більшість очисних споруд на території області на даний час не відповідають паспортним даним, закладеним при будівництві й потребують ремонту. Попадання забруднених стічних вод до водних об’єктів загрожує погіршенням якості поверхневих вод, що створює загрозу забруднення підземних водоносних горизонтів, в тому числі й тих, які містять мінеральні води.

Найбільш несприятлива ситуація склалася у містах Ужгороді та Мукачеве, де було скинуто забруднених вод відповідно 65,1% та 16,4% загальнообласної кількості.

Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням та особливо каналізацією залишається низьким. В області лише міста, в основному, забезпечені централізованим водопостачанням та водовідведенням. У системах каналізації замортизовано і перебуває в аварійному стані 30% мереж. Майже половина існуючих очисних споруд потребує реконструкції із збільшенням пропускної спроможності та введення більш передової технології очищення стічних вод.

Запаси прісних підземних вод на території області складають 401 млн.м3/рік і нерівномірно розподілені по районах. Зокрема, в гірських районах (Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський, Рахівський) запаси підземних вод практично відсутні. За умовами захисту від забруднення, водоносні горизонти підземних вод, що експлуатуються, не захищені (тільки 20% відносяться до умовно захищених). Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними. Якість підземної води повністю залежить від якісних характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту.

Земельні ресурси

Сільськогосподарські угіддя займають 36% від земельного фонду області. Ліси та інші лісовкриті площі складають 57% території області. На інші види земель та угідь припадає 7% території області.

За останні роки в області спостерігається тенденція до погіршення агрохімічних властивостей ґрунтів. Середньозважений показник вмісту гумусу за останні 5 років зменшився на 0,14%, площа ґрунтів з низьким і дуже низьким вмістом калію збільшилася на 11%, вмістом фосфору – на 1% від загальної. Спостерігається тенденція до збільшення площі земель з кислими ґрунтами та підвищення кислотності ґрунтів.

В області нараховується 8,4 тис. га деградованих та 14,9 тис. га малопродуктивних земель, які потребують консервації. До деградованих відносяться землі, зайняті зсувами, кам’янистими місцями, ярами. До малопродуктивних – змита рілля (9,8 тис. га) та орні землі на схилах більше 10° (5,1 тис. га).

Закарпатський регіон в цілому характеризується високим рівнем небезпеки сукупного прояву небезпечних геологічних процесів, таких як зсуви, селі, бічна річкова і площинна ерозія, карст, підвищена сейсмічність та інші. Закарпатська область є найбільш ураженою зсувними, селевими та ерозійними процесами (61% загальної площі області).

Значної шкоди завдає ґрунтова ерозія. За останні 25-35 років ступінь еродованості орних земель збільшилась на 10-25% в межах гірсько-передгірних районів і на 3-10% на рівнинах. Найбільша частина еродованих земель в Іршавському – 23% (басейн р. Боржава) і Міжгірському – 29% (басейн р. Ріка) районах, середня (11-14%) – характерна для Воловецького і Свалявського (басейн р. Латориця), Рахівського (басейни Чорної і Білої Тиси), Ужгородського (басейн р. Уж) районів, а найменша (біля 1%) – для рівнинних районів Берегівського та Виноградівського районів. В структурі еродованих угідь на слабозмиті ґрунти приходиться 45%, середньозмиті – 37% і сильнозмиті – 18%.

Основними причинами збільшення площі еродованих земель є:

• включення у ріллю земель на схилах, крутіших 7-10°;

• недосконала агротехніка обробітку земель;

• інтенсивний розвиток ерозійних процесів.

Найбільш гострою проблемою для Закарпатської області є захист населених пунктів, виробничих об’єктів та сільськогосподарських угідь від затоплення паводковими та повеневими водами р. Тиси та її приток. Паводки та повені на річках Закарпаття відбуваються від 3 до 8 разів на рік, а паводки в листопаді 1998 року та березні 2001 року мали екстремальний характер.

Значних збитків економіці Закарпаття наносять зсувні та селеві процеси в гірській частині області, значну шкоду завдає дія річкової берегової ерозії в долинах рік. Державним управлінням екоресурсів постійно приділяється велика увага заходам захисту земель від підтоплення та ліквідації наслідків повеней 1998 та 2001 років. Щорічно вводяться до дії захисні дамби, проводяться берегоукріплення, очистка берегів річок та струмків, регулюються русла малих річок, розчищаються заплавні території у зонах затоплення.

Останнім часом частота високих паводків невпинно зростає внаслідок збільшення водності, посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму в процесі господарювання, зміни інженерної інфраструктури та забудови території Закарпатської області. Аналіз впливу палео-географічних процесів свідчить: в майбутньому на Закарпатті можна очікувати посилення руйнівної дії паводків. Таким чином постає проблема протипаводкового захисту.

В гірській частині Закарпатської області після катастрофічних паводків 1998 та 2001 років різко активізувались небезпечні екзогенні процеси (зсуви, сходження селевих потоків, річкова бічна ерозія). Дані процеси продовжуються і охоплюють все більші території.

Найбільш активно зсуви проявляються в Тячівському, Хустському, Рахівському та Міжгірському районах. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища, при сходженні яких може бути пошкоджена гребля, що загрожує знесенням більше тисячі житлових будинків, які знаходяться в селах нижче за течією. Сходження зсувів на трасах трубопроводів загрожує руйнуванням останніх і, як наслідок, потраплянням до навколишнього природного середовища значної кількості органічних забруднювачів.

Значну шкоду завдає ерозія в долинах гірських річок. Фактично долини знаходяться на початку нового геоморфологічного циклу, пов’язаного з перебудовою рельєфу. В результаті досить швидко змінюються надзаплавні тераси. В межах цих терас, як правило розташовані центральні частини населених пунктів, основні транспортні комунікації та орні землі. Крім цього, з терасами пов’язані алювіальні горизонти, за рахунок яких, в основному забезпечується водопостачання населення. Бічна ерозія та пов’язані з нею зміни надзаплавних терас загрожує погіршенням якості питної води та зменшенням величини її експлуатаційних запасів на розвіданих водозабірних ділянках.