13782 (Інтегрований захист озимої пшениці), страница 2

Для ведення господарської діяльності в ВП НАУ «Великоснітинське НДГ імені О.В.Музиченка” нараховується:

загальної земельної площі – 2960 га.

в тому числі: с-г угіддя – 2787 га.

з них: ріллі – 2605 га,

сінокосів – 161 га,

пасовищ – 21 га

Тваринництво представлено такою структурою та поголів’ям:

- корів - 720 голів

- нетелів - 195 голів

- молодняка ВРХ - 912 голів

- свиней - 660 голів

- овець - 50 голів

Машинно-тракторний парк становить:

Трактори: Т-150 – 3 шт., МТЗ-82 – 4 шт., Т-25 – 1 шт., МТЗ-80 – 10 шт.

Сільськогосподарські машини:

Зернозбиральні комбайни – 5 шт. Розкидачі добрив – 2 шт.

Сівалки – 7 шт. Оприскувачі – 1 шт.

Плуги – 1 шт.

Лущильники – 1 шт. Преспідбирачі – 2 шт.

Борони – 67 шт. Кормороздатчики – 2 шт.

Культиватори – 4 шт. Кормозбир.комбайни – 2 шт.

1.1 Кліматичні умови території господарства

НДГ розташоване в перехідній зоні між Поліссям і Лісостепом. Фастівський адміністративний район відноситься до зони з достатнім зволоженням і помірно теплим кліматом. В окремі роки трапляються ґрунтові засухи, котрі негативно впливають на розвиток сільськогосподарських культур.

Температура повітря по місяцям

Максимальна температура повітря влітку + 34-38С.

Мінімальна взимку – 33С

Середня кількість опадів – 521 мм.

Низькі температури вказують на можливість вимерзання озимих культур, особливо в малосніжні зими, сніговий покрив буває незначним (10-20см), в окремі роки - 40-50 см. В цьому плані дуже важливим заходом по накопиченню вологи в ґрунті є снігозатримання.

Клімат місцевості помірно-континентальний з середньорічною температурою повітря близько +7 °С та кількістю атмосферних опадів 450-500 мм на рік, що обумовлює періодично промивний тип водного режиму із гідротермальним коефіцієнтом менше 1.

Середня температура у серпні становить +24 °С, а у січні -26 °С. Абсолютний максимум температури повітря за рік складає +37 °С, абсолютний мінімум - -34 °С.

Одним із важливих агрометеорологічних показників є дати останнього і першого заморозку та довжина безморозного періоду, представлені в табл. 2. Сніговий покрив нестійкий. Середня потужність не перевищує ЗО см. Середньобагаторічна глибина промерзання ґрунту становить 45 см. В зимовий період можливі відлиги, що при різкому зниженні температури сприяє утворенню льодової кірки.

Кількість опадів зростає в напрямку від холодної пори року до теплої і спадає від теплої до холодної.

В теплу пору року (квітень-жовтень) випадає 375 мм опадів. В холодну пору року (листопад-березень) випадає 161 мм. Розподіл опадів по сезонах нерівномірний. Влітку випадає 37% від річної суми, навесні - 23% опадів, восени та взимку випадає менше половини річної суми опадів (40%)

У минулому територія землекористування була вкрита лісовою та трав’янистою рослинністю. Ліса займали підвищені ділянки поверхні. Однак, зараз вони повністю вирубані. Звільнені площі розорані і використовуються для вирощування сільськогосподарських культур Невелика ділянка ліса площею 32,21 га збереглася у південно-східній частині території господарства, де поширені дуб, береза і осика. Підлісок складається з ліщини та крушини.

Трав'яниста рослинність вкриває понижені ділянки поверхні. Використовується вона як сіножаті та пасовища. Трав'яниста рослинність сіножаті та пасовищ належить до осоково-злакової та бобово-осокової асоціацій і представлена видами: костриця лучна, мітлиця звичайна, тонконіг лучний, конюшина лучна та повзуча та інші

Рельєф господарства слабо хвиляста рівнина, розчленована річками і болотами. Через територію господарства протікають ріки Снітка і Камянка. На більшій частині території грунтові води залягають на глибині 10-16 м, місцями на 20 м, в широких замкнених впадинах на 4-5 м, на заплавах- 1-2м.

2. ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА

Під технологією розуміють сукупність способів і засобів здійснення виробничого процесу.

Складові технології (техніка, матеріальні засоби, організація) тісно між собою пов'язані. Сільськогосподарські технології визначаються, в першу чергу, специфічними засобами виробництва - ґрунтом, рослинами і тваринами.

У сільському господарстві можна виділити такі поняття, як технологія сільськогосподарського виробництва, технологія рослинництва або тваринництва, технологія вирощування сільськогосподарських культур, операційна технологія виконання механізованих польових робіт тощо.

Під технологією сільськогосподарського виробництва слід розуміти сукупність способів, залежностей, засобів, послідовність і якість виконання робіт у галузі з метою одержання сільськогосподарської продукції. Технологія рослинництва включає сукупність способів, засобів, послідовність і якість виконання робіт у цій галузі з метою одержання рослинницької продукції.

Технологія вирощування сільськогосподарських культур включає перелік і послідовність робіт по вирощуванню окремих культур, збиранню і післязбиральному обробітку одержаної продукції, агротехнічні вимоги до виконання робіт, перелік технічних засобів, техніко-економічні показники. Ця технологія відображається в спеціальній технологічній карті. Операційна технологія виконання механізованих робіт передбачає способи виконання основних і допоміжних прийомів кожної окремо взятої роботи. Вона включає агротехнічні вимоги до виконання робіт, раціональне комплектування і підготовку агрегатів до роботи, підготовку поля, роботу агрегатів у загінці, контроль якості виконання робіт, заходи по охороні праці.

Розрізняють такі технології вирощування сільськогосподарських культур: ручна (немеханізована), механізована, звичайна, прогресивна, перспективна, індустріальна (промислова), інтенсивна, адаптивна, енерго- і ресурсозберігаюча, біотехнологія.

У межах сучасних технологій виділяють звичайну і прогресивну. Звичайна (традиційна) - це технологія, яка склалася в галузі рослинництва на даному етапі розвитку матеріально-технічної бази. На відміну від неї, прогресивна технологія включає найновіші досягнення науки і виробництва і випробувана в передових господарствах і рекомендована для впровадження на зміну звичайної.

На базі звичайної і прогресивної технологій формується перспективна технологія, яка передбачає впровадження на перспективу. До складу перспективних технологій відносяться індустріальна (промислова) та інтенсивна.

У зерновому господарстві продуктивність землі та праці залежить від вирішення трьох основних проблем: інтенсифікації, індустріалізації і організації виробництва, що може бути вирішено при впровадженні відповідних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Індустріальна (промислова) технологія означає прогресивну машинну технологію, засновану на системі машин, що відповідають сучасному рівню і забезпечують комплексну механізацію вирощування сільськогосподарських культур. Застосування індустріальних технологій можливо тільки при умові вирощування високопродуктивних сортів, впровадження сучасної техніки, використання ефективних добрив, пестицидів. Повна комплексна механізація виробничих процесів у таких умовах стає об'єктивною необхідністю і вирішальним фактором підвищення продуктивності сільськогосподарських культур.

Проте для одержання високих і сталих урожаїв високоякісної продукції поряд з зазначеними необхідно виконувати такі вимоги: враховувати в повному об'ємі можливості конкретних ґрунтово-кліматичних умов, продуктивність сортів, біологічні особливості і вимоги рослин до умов зовнішнього середовища, підвищувати родючість ґрунту, застосовувати інтегровану систему захисту рослин від бур'янів, хвороб і шкідників. Все це може бути забезпечене лише на основі інтенсифікації виробничих процесів при вирощуванні сільськогосподарських культур.

Пшениця — холодостійка культура. Її насіння починає проростати при температурі 1-2°С. Для одержання дружних сходів під час сівби повинна бути температура 14-16°С. Якщо ж вона 25°С і вища, то формуються слабкі проростки з тонкими корінцями, які дуже уражуються хворобами. Добре загартовані рослини витримують узимку зниження температури в зоні вузла кущення до мінус 17-18°С, а високо морозостійких сортів — до мінус 19-20°С. Загартуванню сприяють сонячна погода у передзимовий період протягом 12-14 днів і посилене фосфорно-калійне живлення. Найвища морозостійкість рослин — на початку зими. До весни вона поступово знижується. Значно знижується морозостійкість при періодичному відтаванні та замерзанні ґрунту. Дуже шкідливі перепади температури ранньою весною, коли вже почалося відростання рослин і температура вдень підвищується до плюс 5-10°С, а вночі знижується до мінус 8-10°С.

Пшениця вимоглива до вологи. Протягом вегетації вологість ґрунту повинна бути в межах 65-75% НВ і не знижуватися до рівня вологості розриву капілярів, тим більше до вологості в`янення рослин. При вмісті у 10-сантиметровому верхньому шарі ґрунту доступної рослинам вологи менше 10 мм сходи з`являються із запізненням і зріджені, Дефіцит вологи в фазі кущення зменшує загальну кущистість, у фазі трубкування — продуктивну кущистість, у колосінні — цвітіні — озерненість колоса, під час формування і наливу зерна — дрібнозерність і щуплість зерна. Транспіраційний коефіцієнт пшениці — 320-450. Він знижується при внесенні достатньої кількості фосфорно — калійних добрив, які сприяють розвитку кореневої системи та роздрібному — азотних добрив.

Вибаглива до світла. Хмарна погода восени спричиняє неглибоке залягання вузла кущення та погане загартування, внаслідок чого знижуються морозо- і зимостійкість; весною — вилягання; при наливі зерна — вміст білка в зерні.

Вимоглива до ґрунтів. Добре вдається на окультурених структурних ґрунтах середнього механічного складу. Кращими є чорноземні, каштанові та сірі лісові ґрунти. Високі врожаї можна одержувати на окультурених дерново-підзолистих ґрунтах при застосуванні підвищених норм органічних і мінеральних добрив, сидератів, вапнуванні, поглибленні орного шару, усуненні надмірного зволоження. Погано росте на солонцюватих ґрунтах, солодях, легких піщаних, важких за механічним складом глинистих ґрунтах, які запливають, де під час вегетації застоюється вода.

Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд — на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основна причина цього — прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни.

Весною обробіток чорного пару починають із "закриття" вологи боронами БЗСС-1.0, БЗТС-1.0 в 1-2 сліди. Протягом весни і літа проводять різноглибинний обробіток, який забезпечував би максимальне збереження вологи і знищення бур`янів. Після закриття вологи, коли з`являться сходи бур`янів, проводять культивацію культиваторами КШП-8, КЗБ-21, КПЭ-9 на глибину 10-12 см, а на забур`янених багаторічними бур`янами полях — на глибину 12-14 см з одночасним боронуванням. Наступні культивації проводять у міру появи бур`янів із поступовим зменшенням глибини на 1-2 см. Не слід зловживати частими культиваціями. Потрібно максимально застосовувати боронування широкозахватними агрегатами, особливо якщо немає багаторічних бур`янів, проводячи боронування тоді, коли проростки бур`янів знаходяться в стадії "білої ниточки" під поверхнею ґрунту. Борони незрізаними ребрами спрямовують вперед по ходу агрегату. Якщо поле забур`янене багаторічними бур`янами, щоб зменшити втрати вологи, доцільно до мінімуму звести кількість культивацій та боронувань, обробивши поле гербіцидами