, (39)

де К – додаткові капітальні вкладення на модернізацію технологічного процесу, модернізацію дільниці, грн.;

С₁ та С₂ – собівартість продукції при застосуванні старого та модернізованого технологічного процесу, грн.;

∆ С – зменшення собівартості продукції, грн.

року

Так як термін окупності менший за нормативний, тобто менший за 4-5 років, тобто Т = 0,09 року, то модернізація технологічного процесу економічно виправдана.

ВИСНОВКИ

В ході виконання даної курсової роботи вивчено основні закономірності в організації виробництва та організації виробничого процесу, закріплено навики застосування системного підходу до вирішення задач організації виробництва та засвоєно методику організаційних розрахунків.

За базовим та проектним варіантами розраховано календарно-планові нормативи: ефективний фонд часу роботи обладнання; кількість та розмір партій деталей відповідного найменування; число переналагоджень обладнання за плановий період часу; річний фонд часу, який витрачається на переналагодження обладнання; періодичність (ритмічність) чергування партій деталей; число одиниць обладнання за варіантами; тривалість виробничого циклу обробки партії деталей; величину незавершеного виробництва; число одиниць транспортних засобів; чисельність виробничого персоналу.

Враховуючи відповідні статті калькуляції, було визначено собівартість виготовлення продукції за базовим С₁ = 113406,48 грн. та проектним С₂ = 301514,4 грн. варіантами.

За поданими початковими даними визначено, що економічно вигідним є другий варіант організації виробництва, який передбачає розробку гнучкої автоматизованої дільниці, яка укомплектована роботизованими комплексами та верстатами з ЧПК, в якості транспортних засобів використовуються робоелектрокари.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Плотнік Я.Д., Янушкевич О.К. Організація і планування виробництва на машинобудівному підприємстві: Навч. видання. – Львів: Світ, 1996. – 352 с.

2. Организация, планированье и управление машиностроительным предприятием: Учеб. Пособие для вузов / Н.С. Сачко, И.М. Бабук, В.И. Демьянов и др.; под ред. Н.С. Сачко, И.М. Бабука. – Мн.: Выш. шк., 1988. – 272 с.

3. Методические указания к выполнению курсовых работ по курсу «Организация, планированье и управление предприятием» для студентов специальностей 0701, 0705 / Козловский В.А. – Винница: ВПИ, 1983. – 40 с.

4. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з курсу “Організація та планування виробництва” для спеціальностей 12.01; 12.02 всіх форм навчання / П.К. Білокур, П.Г. Білоконний. – Вінниця: ВПІ, 1991. – 68 с.

5. Козловський В.О., Білоконний П.Г. Основи організації виробничого процесу: Навч. посібник. – К.: УМК ВО, 1991. – 172 с.

6. Грачев М.В. “Суперкадры”. Москва “Дело”, 1993 г.

7. Егоров А.П. “Управление персоналом”. Нижний Новгород, 1999 г.

8. Пугачев В.П. “Руководство персоналом организацыи”. Москва “Аспект пресса”, 1998 г.

9. Травин В.В., Дятлов В.А. “Менеджмент порсонала предприятия”. Москва “Дело”, 1998 г.

10. Фальзер “Техніка роботи керівника”. Київ “Вища школа”, 1993 р.

11. Хміль Ф.І. “Менеджмент”. Київ, 1995 р.

12. Щекин Г.В. “Практическая психология менеджмента”. Киев, 1994 г.

13. Закон Украни від 20.04.1995 р. "Про оплату праці" //Відомості Верховної Ради України. 1995.

14. Іванкевич. Законодавство України щодо виплати заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. - Україна Аспекти праці, 6, 1998.

15. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. М. 1978.

16. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення К. фірма Праця, 1997.

17. Сопко В. Бухгалтерський облік. Навч.посбник. - К.: КНЕУ, 1998.

Додаток А

Додаток Б

Техніко-економічні показники деталей, що оброблюються. Технологічний маршрут виготовлення виробу