Предмет і метод державного фінансового контролю

1. Контроль як самостійна функція управління.

2. Предмет та об’єкти контролю.

3. Метод контролю.

4. Форми і види фінансового контролю.

5. Суб’єкти фінансового контролю.

Контроль означає зіставлення, які існують порушення. Контроль як функція управління підпорядкований вирішенню завдань системи управління.

В широкому розумінні контроль розглядається як процес, який повинен забезпечувати відповідність функціям керованого об’єкта, прийняти управління рішеннями і спрямувати на успішне здійснення поставлених цілей.

Фінансовий контроль є складовою економічного контролю.

Фінансовий контроль розглядається:

1. як одна з форм управління фінансами;

2. як комплексна і цілеспрямована фінансово-правова діяльність органів фінансового контролю

Під фінансовим контролем слід розуміти систему контролю та нагляду за фінансово-господарською діяльністю підприємств, організацій, установ з метою оцінки економічної ефективності їх діяльності, встановлення законності та доцільності господарських операцій.

Мета фінансового контролю – виявити фактичний фінансово-господарський стан об’єкта контролю, порівняти цей стан з певними вимогами щодо його функцій, виявити допущені відхилення, проаналізувати причини відхилень, знайти шляхи виправлення, підвищити ефективність функціонування системи управління у цілому.

Предмет фінансового контролю – діяльність об’єктів фінансового контролю, а саме суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язане з використанням суспільної власності, а також її окремі аспекти – це, крім операцій, і процеси, які розглядаються з позицій законності, достовірності, доцільності, збереження власності, правильності функціонування і використання капіталу.

Об’єкти фінансового контролю на стадіях господарського процесу:

1) на стадії постачання – умови збереження майна, законність договорів, повнота і своєчасність отримання активів, законність і своєчасність розрахунків;

2) на стадії виробництва - правильність кошторисної документації, дотримання технології виробництва, правильність визначення об’єктів і вартості витрат на виробництво, господарської продукції;

3) на стадії реалізації – законність і своєчасність розрахунків, визначення доходів і своєчасність реалізації, визначення основного доходу і витрат, розподіл прибутку.

Об’єкти державного фінансового контролю:

- дотримання соціальних гарантій працівників;

- дотримання стандарті ціноутворення і встановлення тарифів;

- дотримання платіжної дисципліни;

- дотримання порядку і процедур державних закупівель;

- використання бюджетних коштів;

- використання державного і комунального майна;

- отримання і використання кредитів під гарантію уряду;

- дотримання податкового законодавства.

Метод контролю – сукупність загальнонаукових методів та спеціалізація прийомів виявлення законності, доцільності та ефективності діяльності підконтрольних об’єктів.

Спеціальні прийоми

документального контролю - формальна перевірка - арифметична - за змістом - зустрічна

фактичного контролю - інвентаризація - лабораторний аналіз - контрольно-обмірювальний вимір - фотографія робочого дня - контрольний запуск сировини у виробництво - контрольне придбання - опитування

Формальна перевірка – перевірка наявності та правильності оформлення документів, заповнення обов’язкових реквізитів.

Арифметична перевірка – перевірка правильності розрахунків у документах.

Перевірка за змістом – перевірка законності господарських операцій та правильності її відображення в бухгалтерсько-обліковій, фінансовій звітності, податкових розрахунках та податковій звітності (чи є дозвіл на здійснення діяльності).

Зустрічна перевірка – співставлення копії одного і того ж документа з оригіналом; різних документів з однаковими показниками (наскрізна перевірка); співставлення зовнішніх документів, які пов’язані з діяльністю підприємства з вищевказаними документами.

Інвентаризація здійснюється відповідно до інструкції по інвентаризації 03, номенклатурного акта, таблиць, грошових коштів, документів та розрахунків (від 01.08.94 р.)

Випадки обов’язкового проведення інвентаризації:

1. перед складанням річної звітності;

2. крадіжка;

3. ліквідація.

Лабораторний аналіз здійснюється для перевірки якості сировини, матеріалів, продуктів громадського харчування, інших запасів, санепідемстанція, ветеринарна служба.

Контрольний обмір бмр застосовується для перевірки правильності визначення обсягів будівельно-монтажних робіт.

Фотографія робочого дня застосовується для короткометражу робочого дня та перевірки правильності визначення норм витрат робочого часу.

Контрольний запуск сировини у виробництво застосовується для перевірки правильності визначення норм матеріальних витрат.

Контрольне придбання застосовується для перевірки дотримання правил торгівлі та здійснення готівкових операцій.

Опитування застосовується для з’ясування причин порушень.

Види фінансового контролю за суб’єктами:

1. державний;

2. муніципальний;

3. незалежний;

4. контроль власника.

Державний фінансовий контроль – вид контролю, який здійснюється органами державного фінансового контролю. Забезпечує інтереси держави та суспільства, полягає у встановленні фактичного стану справ щодо дотримання юридичними та фізичними особами вимог чинного законодавства, виконання зобов’язань перед державою, законності фінансової дисципліни, ефективності в процесі формування, розподілу, володіння та відчуження активів, що належать державі.

Муніципальний фінансовий контроль – контроль за станом обліку та звітності на підприємствах та організаціях комунальної власності, дотримання законності фінансових операцій при будівництві і експлуатації об’єктів соціального значення і житлово-комунального господарства, а також за виконанням планів і програм економічного і соціального розвитку регіону, здійсненням платежів до місцевих бюджетів.

Незалежний фінансовий контроль (аудит) – перевірка достовірності фінансової звітності, законності господарських операцій, інші види економічно-правового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання.

Контроль власника (внутрішній контроль) може бути як відомчий і внутрішньогосподарський. Відомчий (контрольно-ревізійні служби), внутрішньогосподарський (зі сторони власника).

Види контролю за часом здійснення:

1. попередній;

2. поточний;

3. заключний.

1) перевірка документів, видача грошових коштів;

2) під час здійснення операцій (кількість, якість товарів зі супровідними документами);

3) після здійснення операції.

Види контролю за джерелами:

1) документальний (лише документи);

2) фактичний (господарська операція).

Види контролю залежно від частоти проведення:

1) безперервний (від початку до закінчення операції);

2) періодичний (1 раз на рік);

3) епізодичний (Держспоживзахист, санепідемстанція).

Види контролю за організаційною приналежністю:

1) внутрішній (відомчий, внутрішньогосподарський);

2) зовнішній (зовнішніми суб’єктами котролю).

Види контролю за організаційними ознаками:

1) плановий (включається в плани підприємств (податкова перевірка – 1 раз на рік не більше 20 робочих днів, СМП – 10 робочих днів);

2) позаплановий (не було передбачено (> одного разу), при несвоєчасному поданні декларації), не більше 10 робочих днів, СМП – 5 робочих днів.

Види контролю залежно від обсягів охоплення діяльності суб’єктів господарювання:

1) тематичний;

2) комплексний;

1) якесь питання (сплата податку, соціальні відрахування);

2) все (звітність.., всі питання комплексно).

Види контролю за способом охоплення предмета контролю:

1) спеціальний (за певний період всі документи перевіряються);

2) вибірковий (наприклад, за місяць вибірково);

3) каса, банк, банківський розрахунок, розрахунок з підзвітними особами;

4) ПДВ.

Форми державного фінансового контролю:

1) державний фінансовий аудит;

2) інспектування (ревізія);

3) контрольна перевірка.

Державний фінансовий аудит полягає у перевірці та аналізі фактичного стану щодо законного і ефективного витрачання державних чи комунальних коштів, майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.

Інспектування (ревізія) полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської звітності, підконтрольних установі, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущеннях.

Камеральна перевірка застосовується в органах влади при одержанні і і перевірці показників звітності.

Проведеня інвентаризації є обов’язковою:

1) при передачі майна державного підприємства в оренду, приватизації державного підприємства в акціонерне товариство;

2) перед складанням річної фінансової звітності, крім майна, цінностей, коштів і зобов’язань, інвентаризація яких проводилась не раніше 1 жовтня звітного року;

3) при зміні МВО (на день прийому-передачі справ);

4) при встановленні фактів крадіжок чи зловживань, псування цінностей (на день встановлення цих фактів);

5) за приписом судово-слідчих органів;

6) у разі техногенних аварій, пожежі чи стихійного лиха (на день після закінчення явищ);

7) при передачі комплектів і їх структурних підрозділів (на дату передачі). Інвентаризація може не проводитись у разі передачі в межах одного органу, до сфери яких вони входять.

1. при ліквідації підприємства.

Суб’єкти фінансового контролю – юридична та фізична особи, які відповідно до законодавства виконують функції фінансового контролю.

Суб’єкти державного фінансового контролю – міністерства, інші центральні органи виконавської влади, які наділені повноваженнями на здійснення фінансового контролю та їхні самостійні контрольно-ревізійні підрозділи або інші підрозділи (особи, які наділені такими повноваженнями).

1) Рахункова Палата України. Закон України “Про Рахункову Палату” від 14.12.1998 р. це самостійний контрольний орган, який діє незалежно від інших органів держави, утворений, підпорядкований і підзвітний Верховній Раді України. Основне завдання:

1. Організація та здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів;

2. Здійснення контролю за утворенням та погашеннями внутрішнього і зовнішнього боргу України;

3. Контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку;

4. Контроль за дотриманням законності щодо надання державою позик та допомоги;

5. Контроль за законністю та своєчасністю руху коштів держбюджету в установах НБУ та уповноважених банках.

2) Міністерство Фінансів України. Положення “Про Міністерство фінансів України” від 27.12.2006 р.

Основні завдання у сфері контролю:

1. Забезпечення реальної єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішньо фінансового контролю та здійснення контролю за її проведенням ДПА, Державною митною службою, головою КРУ, державних казначействах;

1. Здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства;

3. Здійснення державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

2.1. Контрольні функції Мінфіну на рівні регіонів здійснюється головним фінансовим управління області, Київське міське та фінансове управління Севастопольської міської державної адміністрації

Основні завдання фінансових управлінь щодо здійснення контролю:

а) перевірка дотримання законодавства щодо використання підприємствами, організаціями, установами бюджетних коштів;

б) загальна організація та управління виконанням місцевого бюджету на відповідній території. Контрольні функції Мінфіну на рівні місцевих адміністративних районів здійснює фінансове управління районів, районів у м. Київ і фінансовий відділ у м. Севастополь.

2.2. Державна податкова адміністрація та її органи контролюють додержання законодавства про податки, правильність обчислення та своєчасність внесення до бюджету податків та інших платежів, а також вживають заходи щодо запобігання ухилення від сплати податків, Закон України “Про Державну податкову службу України” від 04.12.1990 р.

Органи ДПС мають право проводити планові виїзні перевірки та понадпланові виїзні перевірки. Податкова перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірки інших платників, виявлені порушення, якщо платник не надасть пояснення протягом 10 робочих днів з дня отримання письмового запиту в ДПС;

2) платник податків не подав в установлені терміни податкову звітність;