181045 (Економічний та соціальний розвиток Дніпропетровський області), страница 2

Процес реформування місцевого самоврядування повинен супроводжуватися адекватними йому змінами у системі місцевих фінансів. На сьогодні місцеві фінанси, місцеві бюджети мають цілий ряд вад, що не дозволяють місцевим органам влади виконувати свої функції належним чином і є відступами від принципів, зафіксованих у Європейській хартії місцевого самоврядування. Вони неодноразово називалися у науковій літературі і засобах масової інформації і немає потреби розглядати їх детально. Варто лише згадати, що це критична хронічна недостатність коштів, підкресливши, що йдеться не просто про їхню недостатність, а про те, що їх просто немає при виконанні органами місцевої влади своїх функцій. Зокрема, голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва й місцевого самоврядування А. Матвієнко зазначає, що «з-понад 12 тисяч сільських рад більш, як у половині єдиною бюджетною установою взагалі є … сама сільська рада з головою, секретарем та сторожем» [3]. За таких умов питання про бюджети розвитку взагалі можна не ставити. Не кращий стан справ із місцевими податками та зборами, які становлять у сукупності незначну частину місцевих бюджетів (5–6 відсотків від їхньої величини). Не реалізовані й інші вимоги Європейської хартії місцевого самоврядування, зокрема, поступовий перехід до системи формування бюджетів знизу догори [1].

Усі ці недоліки на сьогодні загальновідомі і немає потреби їх ще раз називати, стаючи на позиції критики, яка мало що може змінити в реальному стані речей. Мабуть, у сучасних умовах доцільно говорити про те, щоб, виходячи з реальностей, все ж проводити роботу в конструктивному напрямі. В умовах розпорошеності коштів між сільськими радами, які не в змозі об’єктивно сконцентрувати значні ресурси для, наприклад, капітального будівництва, очевидно, є сенс концентрувати їх у районній, а залежно від конкретних умов, і в обласній ланці, задовольняючи нагальні потреби в порядку черги. Це є деяким відступом від загальноприйнятої моделі відносин у системі місцевого самоврядування, але має економічний сенс – можливість здійснювати видатки розвитку, якщо не на всій території, то в окремих її частинах.

1.2 Економічний потенціал

Господарський комплекс області – індустріально-аграрний. У промисловості зайнято більше третини працюючих. На обласний центр – Дніпропетровськ припадає 30% загальнорегіонального обсягу промислової продукції. Промисловий комплекс – поліфункціональний: 66,7% обсягу реалізованої продукції припадає на обробну промисловість (у тому числі на металургію та оброблення металу – 44,4%, машинобудування – 6,3%, харчову – 6,2%, хімічну і нафтохімічну – 5,2% та ін.), добувну – 21,1% (у тому числі видобування неенергетичних матеріалів – 18,2%, енергетичних – 2,9%), виробництво та розподілення електроенергії, газу і води – 12,2%. В усьому обсязі реалізованої продукції значну частку – 85,1% складає сировинна продукція, тоді як частка інших груп товарів, які свідчать про технологічну здатність продукувати готовий до споживання продукт, є незначною – всього 14,9%. Звідси формується структура потреби господарського комплексу регіону у професійному та кваліфікаційному складі зайнятого населення.

Сільське господарство має сприятливі агрокліматичні умови для свого розвитку. Сільськогосподарські угіддя займають 54,2% території області, значна частина розорана. На одного мешканця у середньому припадає 0,71 га орних земель, тоді як в Україні – 0,63 га. Основними напрямами є вирощування зернових, соняшника, цукрового буряка, м‘ясо-молочне тваринництво та свинарство. Сільське господарство високопродуктивне: на одного працюючого виробляється у 1,5 рази більше продукції, ніж у середньому по Україні.

Займаючи 5,3% території з часткою населення 7,4%, Дніпропетровська область є одним з провідних регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі.

Передусім це потужна промисловість, високорозвинена транспортна й фінансова інфраструктури, вдале географічне положення, багаті природні ресурси та родючі землі. Регіон підтримує економічні відносини з основними світовими ринками, наближений до багатьох ринків країн Європи та СНД.

На Дніпропетровщині виробляється 100% марганцевої та 81,9% залізної руди, 75,4% труб, 57% феросплавів, 36,4% металопрокату, 34,2% чавуну, 32,1% сталі, 30% прокату, 25,8% коксу, 19,6% шин, 16,4% цементу, 9,5% вугілля, 14,6% мінеральних добрив, 20,2% телевізорів, 33,6% м’яса.

Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Питома вага промислового виробництва збільшилась – з 14,5 до 17 відсотків, сільськогосподарського – з 5,4 до 6,4, іноземних інвестицій – з 5,4 до 10,5, експорту – з 14,1 до 19,2,

Роздрібного товарообігу – з 7 до 8,9. Частка області в загальному обсязі інвестицій, фонду оплати праці стабільно знаходиться на рівні 9–10 відсотків.
Про суттєве зростання ефективності роботи свідчить збільшення питомої ваги отриманого фінансового результату з 2,5 до 16,3, обсягів податкових надходжень – з 7 до 9 відсотків.

Понад 700 промислових підприємств, на яких зайнято близько 450 тисяч працівників, забезпечують друге місце Дніпропетровщини за обсягами промислового виробництва.

З 1996 року зримим було уповільнення темпів спаду виробництва майже в усіх найважливіших галузях промисловості області. Сталий розвиток почався в 1999 році, коли зростання обсягів виробництва сягнуло 102,5 відсотка. З того часу вони збільшилася в 1,7 раза. За останні 5 років обсяг реалізованої продукції зріс більш ніж у 2,5 раза і склав 63,7 мільярда гривень.

У результаті реформування економічних відносин докорінно змінилася структура виробництва. Якщо на початку 90‑х років минулого сторіччя на державні підприємства припадало понад 90 відсотків усієї випущеної промислової продукції, то сьогодні основні обсяги виробництва (три чверті) забезпечують підприємства недержавного сектору.

За останні 10 років на створення нових, модернізацію і розширення діючих промислових виробництв спрямовано близько 15 млрд. грн.. інвестицій, що дало можливість освоїти випуск майже 2400 нових видів продукції.

На 150 підприємствах впроваджено системи управління якістю за міжнародними стандартами.

Про конкурентоспроможність промислової продукції області свідчать зростаючі обсяги її поставок на зовнішні ринки, які досягли 5,9 млрд. дол. США.

Дніпропетровська область – один із найбільш індустріально розвинених регіонів України. Область займає площу 31,9 тис. км2 (5,3% території України), кількість населення на 1.04.2005 р. становила 3467 тис. осіб (7,4% людності України). У містах проживає більше 81% населення області. Середня щільність населення – 110 осіб / км2, тоді як в Україні в середньому – 79 осіб / км2.

Дніпропетровська область складається з 22 адміністративних районів, тут розташовано 20 міст, 13 із яких обласного підпорядкування, 45 селищ міського типу. Найбільші міста регіону – Дніпропетровськ (1071,5 тис. осіб), Кривий Ріг (707,3 тис. осіб), Дніпродзержинськ (260, 1 тис. осіб), Нікополь (134,6 тис. осіб), Павлоград (116,9 тис. осіб), Новомосковськ (71,9 тис. осіб), Жовті Води (53,1 тис. осіб), Марганець (50,3 тис. осіб), Орджонікідзе (45,9 тис. осіб), Синельникове (31,9 тис. осіб), Тернівка (29,2 тис. осіб), Першотравенськ (28,9 тис. осіб), Вільногірськ (23,8 тис. осіб).

Загалом Дніпропетровщина за основними показниками економічного розвитку займає провідні місця в Україні: перше місце за валовою продукцією сільського господарства, видобутком марганцевої (100% від загального обсягу в країні), залізної руди (82,3%), виробництвом стальних труб (73,5%), друге місце після Донецької області за обсягом промислової продукції (15,7%) та експортом товарів. Також в області виробляється 57% феросплавів, 37% прокату, 34% чавуну, 32% сталі, 26% коксу від загальнодержавного обсягу. На область припадає майже 12% вимог банків за кредитами, наданими в економіку України, із яких більшість – довгострокові.

Дніпропетровська область знаходиться на третьому місці в Україні після м. Києва та Донецької області за абсолютною величиною та середнім показником на одного мешканця валової доданої вартості. А темпи зростання в економіці регіону є вищі, ніж у середньому в країні.

2. Економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальної одиниці у 2006 році

2.1 Сектор промислового виробництва

Забезпечено зростання промислового виробництва у 2006 році на 8,4% відносно 2005 року.

У січні-лютому 2007 року обсяг промислового виробництва збільшився на 15,2% у порівнянні з січнем-лютим 2006 року.

По Україні випуск промислової продукції зріс на 6,2%. У січні-лютому 2007 року – на 13,4%.

По інших областях темпи росту промислового виробництва склали: Харківська – 105,9% (у січні-лютому – 105,8%), Луганська – 101,7% (112,7%), Донецька – 106,1% (114,5%).

За 2006 рік обсяг реалізованої промислової продукції склав 76,0 млрд.. грн.. У січні – лютому 2007 року – 14,2 млрд.. грн..

Рис. 2.1 Динаміка промислового виробництва

Приріст виробництва досягнуто у добувній промисловості – на 7,3% за рахунок зростання видобування неенергетичних матеріалів на 8,8%; обробній промисловості – на 8,6%, у тому числі: у харчовій – на 11,0%, целюлозно-паперовій – на 23,4%, виробництві деревини та виробів з деревини – у 4,9 рази, виробництві коксопродуктів – на 0,9%, інших неметалевих мінеральних виробів – на 21,6%, металургії та обробленні металу – на 11,1%, інших промислових виробництвах – на 58,2%, а також на підприємствах по виробництву та розподілу електроенергії, тепла, води, газоподібного палива – на 13,6%.

У січні-лютому 2007 року досягнуто збільшення обсягів виробництва у добувній промисловості (на 8,1%) за рахунок зростання видобування паливно-енергетичних корисних копалин (на 9,7%), в переробній промисловості (на 18,1%) завдяки росту виробництва у харчовій (на 20,2%), целюлозно-паперовій (на 36,8%), іншої неметалевої мінеральної продукції (на 44,9%), металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів (на 21,2%), машинобудуванні (на 17,1%), інших галузях промисловості (на 11,1%).

Рис. 2.2. Динаміка обсягів реалізованої промислової продукції по основних видах економічної діяльності, млн. грн..

Із найважливіших видів продукції у натуральному виразі досягнуто приріст виробництва вугілля готового (на 9,6%), руд і концентратів заліза неагломерованих (на 5,4%), руд і концентратів марганцевих (на 0,9%), труб (на 16,9%), сталі (на 9,2%), чавуну (на 9,0%), прокату готового (на 7,3%), коксу (на 1,4%), соди каустичної (на 5,6%), аміаку синтетичного (на 2,0%), телевізорів (на 15,7%), тролейбусів (на 80,0%), лічильників електроенергії (у 1,8 рази), елементів конструкцій збірних (на 11,0%), стінових будівельних матеріалів (на 8,2%), блоків та цегли з цементу (на 7,1%), цементу (на 5,2%), електроенергії (на 13,3%).

У січні-лютому 2007 року із найважливіших видів продукції у натуральному виразі досягнуто приріст виробництва концентратів з вугілля готового (на 12,9%), руд і концентратів заліза неагломерованих (на 6,2%), руд і концентратів марганцевих (на 10,9%), труб (на 24,7%), сталі (на 18,5%), чавуну (на 21,3%), прокату готового (на 24,8%), соди каустичної (на 23,4%), добрив азотних мінеральних чи хімічних (на 1,9%), коксу (на 6,0%), пластмаси (на 37,3%), тракторів (на 12,9%), верстатів для оброблення дерева (на 30,0%), плит кухонних (на 27,9%), телевізорів (на 53,8%), електровозів (у 1,3 рази), тролейбусів (у 1,3 рази), лічильників електроенергії (на 93,6%), елементів конструкцій збірних (на 71,5%), стінових будівельних матеріалів (на 78,0%), блоків та цегли з цементу (на 33,6%), цементу (на 15,9%), паперу та картону (на 23,1%).

Досягнуто збільшення виробництва продукції харчової промисловості: хлібців хрустких, сухарів, хліба для тостів і виробів хрустких аналогічного типу (на 9,5%), м’яса (на 14,1%), ковбасних виробів (на 15,1%), олії рафінованої (на 4,1%), олії нерафінованої (у 1,8 рази), круп (на 1,6%), цукру-піску (на 61,4%).

У січні-лютому 2007 року досягнуто збільшення виробництва продукції харчової промисловості: борошна (на 0,9%), продуктів кисломолочних (на 18,1%), молока обробленого (на 18,8%), м’яса (на 24,0%), ковбасних виробів (на 19,9%), олії нерафінованої (на 5,1%), круп (на 16,0%).

2.2 Транспорт та зв’язок

Обсяги перевезень вантажів підприємствами транспортного комплексу області за 2006 рік зросли на 1,7% і склали 106,4 млн.. тонн, вантажообіг зріс на 7,0% і становить 39,1 млрд.. ткм.

У січні-лютому 2007 року перевезено 16,3 млн.. тонн вантажів, що більше рівня січня-лютого 2006 року на 14,2%, обсяг транспортної роботи склав 6,4 млрд.. тонно-кілометрів, і зріс на 13,1%.

Перевезено 370,4 млн.. пасажирів, що складає 97,9% до відповідного періоду 2005 року, пасажирообіг склав 8,6 млрд.. пас км.

У січні-лютому 2007 року підприємствами пасажирського транспорту області перевезено 115,8 млн.. осіб і збільшилось на 4,1%, пасажирообіг зріс на 2,7%.

Рис. 2.3. Транспортний комплекс області