176260 (Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання)

Контрольна робота

з дисципліни: Державне регулювання економіки

Тема:

“Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання”

Зміст контрольної роботи

Вступ 3

1. Поняття державного замовлення і державного контракту 9

2. Наукова основа застосування державного замовлення 10

3. Контрактна система управління державного замовлення 14

4. Типи контрактів 15

5. Порядок фінансування та надання пільг виконавцям державного контракту 17

6. Державне замовлення як інструмент регулювання виробництва 18

7. Державні замовлення та контракти на прикладі оборонної промисловості і ракетно-космічної галузі 20

Висновок 27

Список використаної літератури 28

Вступ

Метою роботи є закріплення знань отриманих в процесі вивчення дисципліни «Державне регулювання економіки”.

Держава забезпечує економічне, політичне і соціальне життя суспільства. Роль держави особливо важлива у гарантуванні соціального захисту найбідніших верств населення.

Для України, яка переходить до ринкових умов господарювання, важливо не допустити помилок на цьому шляху, використавши досвід інших країн.

За допомогою державного регулювання визначають напрями розвитку економіки на всіх рівнях, поєднують усі функції управління в ході реалізації економічної стратегії.

Тема контрольної роботи: “Державні замовлення та контракти в системі державного регулювання”.

В процесі написання контрольної роботи були використані різні джерела інформації: книжкові, періодичні видання, а також нормативні документи.

Курсова робота виконувалась згідно методичним вказівкам і рекомендаціям викладача.

Познайомившись з матеріалами Постанови від 29 лютого 1996 р. N 266 “Про порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням» можна зазначити наступне:

1. Державне замовлення формується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції разом з міністерствами, іншими органами державної влади, установами, організаціями (далі - потенційні державні замовники) за такими пріоритетними напрямами:

розроблення новітніх технологій у сфері науки і техніки та забезпечення розвитку матеріально-технічної бази науки;

виконання завдань щодо розвитку земельної реформи та охорони земель;

підготовка фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів;

підвищення кваліфікації, перепідготовка та підготовка кадрів (післядипломна освіта);

виконання завдань щодо розвитку культури, у тому числі надання інформаційних послуг, проведення реставраційно-ремонтних робіт на об'єктах, що є пам'ятками культурної спадщини, створення фільмів та аудіовізуальних програм, закупівля творів образотворчого, драматичного та музичного мистецтва;

випуск друкованої продукції;

поставка продукції медичного та соціального призначення, у тому числі лікарських засобів та імунобіологічних препаратів, медичного обладнання та продукції, що виробляється підприємствами УТОСу, УТОГу, Союзу організацій інвалідів, суб'єктами малого підприємництва, підприємствами пенітенціарної системи;

поставка дорогоцінних металів;

приріст видобутку запасів корисних копалин, проведення топографо-геодезичних та сейсмічних робіт;

інші напрями, визначені державними програмами, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України.

2. Критерії, за якими формується державне замовлення визначаються Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції за

участю інших центральних органів виконавчої влади, установ, організацій - потенційних державних замовників на підставі завдань, визначених законами України, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України (550-2000-п ), актами Президента України, Кабінету Міністрів України, та доводяться до потенційних державних замовників щороку до 15 червня.

3. Потенційні державні замовники щороку до 15 липня подають Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції пропозиції до проекту державного замовлення на поставку продукції у натуральному та вартісному виразі відповідно до напрямів та критеріїв, визначених у пунктах 2 і 3 цього Порядку.

4. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції:

опрацьовує подані потенційними державними замовниками пропозиції і визначає обсяги продукції, необхідної для державних потреб у наступному році, та загальну суму коштів для її закупівлі;

у разі подання пропозицій щодо залучення позабюджетних джерел фінансування державних замовлень враховує їх у загальних обсягах фінансування проекту державного замовлення і виділяє окремим рядком;

включає зведені показники обсягів проекту державного замовлення до проекту Державної програми економічного і соціального розвитку України;

разом з державними замовниками формує проект державного замовлення на поставку продукції для державних потреб виходячи із схвалених Кабінетом Міністрів України проектів Державного бюджету України та Державної програми економічного і соціального розвитку України;

після затвердження Верховною Радою України Державного бюджету України вносить разом з державними замовниками до проекту державного замовлення необхідні зміни і уточнення та подає їх на розгляд Мінфіну;

погоджує проект державного замовлення з Мінфіном і у місячний термін з дня набрання чинності Законом України про Державний бюджет України подає його разом з пропозиціями щодо визначення державних замовників Кабінету Міністрів України на затвердження.

5. Державні замовники виходячи із затверджених обсягів державного замовлення та виділених на їх виконання коштів самостійно розміщують замовлення на поставку продукції для державних потреб серед виконавців на конкурсних засадах у порядку, визначеному законодавством.

Під час проведення конкурсного відбору виконавців на поставку продукції для державних потреб державні замовники зобов'язані:

допускати до участі у конкурсах виключно підприємства УТОСу, УТОГу, Союзу організацій інвалідів та пенітенціарної системи у разі, коли продукцію, що виробляється цими підприємствами, включено до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та застосовувати преференційну поправку у розмірі 15 відсотків до ціни тендерних пропозицій цих підприємств, якщо продукцію їх власного виробництва, що є предметом закупівлі, не включено до зазначеного переліку;

надавати перевагу продукції, що виробляється суб'єктами малого підприємництва, шляхом застосування преференційної поправки до ціни їх тендерних пропозицій у розмірі 10 відсотків.

Преференційна поправка застосовується у разі, коли продукція, що є предметом закупівлі, відповідає вимогам, які висуваються державним замовником (якість, післяпродажне обслуговування, естетичні та функціональні характеристики, екологічна чистота, умови поставки і розрахунків).

6. Розміщення державного замовлення на поставку продукції оформляється державним контрактом, який укладається між державним замовником і виконавцем державного замовлення.

7. Державні замовники у разі делегування частини своїх функцій щодо розміщення державного замовлення та укладення державних контрактів:

визначають підприємства, установи, організації, яким делегується право здійснювати ці функції;

укладають з визначеними підприємствами, установами, організаціями договори, в яких чітко визначено компетенцію, зобов'язання та відповідальність сторін;

контролюють виконання підприємствами, установами, організаціями делегованих їм функцій і несуть відповідальність перед державою за виконання державного замовлення;

у десятиденний термін після укладення контрактів на поставку продукції для державних потреб повідомляють про це Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції та Держкомстат за встановленою ними формою.

8. У разі виникнення потреби у внесенні змін до номенклатури та обсягів державного замовлення на поставку продукції у межах затверджених бюджетних асигнувань у процесі їх розміщення, укладення державних контрактів і виконання:

державні замовники подають до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції пропозиції та відповідні обгрунтування щодо необхідності внесення зазначених змін;

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції у двотижневий термін опрацьовує подані державними замовниками матеріали, своїм рішенням вносить зміни до номенклатури та обсягів державного замовлення у межах визначених коштів на його фінансування і у тижневий термін доводить їх до державних замовників.

9. У разі виникнення потреби у необхідності внесення змін до затверджених обсягів державного замовлення на поточний рік у зв'язку з набранням чинності законами України, затвердженням державних програм, прийняттям актів Президента України та Кабінету Міністрів України Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції у місячний термін після набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами подає в установленому порядку Кабінету Міністрів України проекти відповідних постанов Кабінету Міністрів України про внесення зазначених змін.

10. Контроль за виконанням державного замовлення покладається на державних замовників і Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції.

11. Державні замовники подають Держкомстату в установленому ним порядку звіт про виконання державного замовлення у грошовому виразі і стан фінансування його виконавців та щокварталу - Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції про виконання державного замовлення в натуральному виразі.

13. Держкомстат узагальнює звіти державних замовників і щокварталу до 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, подає зведену інформацію Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції.

13. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції один раз на півріччя до 30 числа місяця, що настає за звітним періодом, інформує Кабінет Міністрів України про хід виконання державного замовлення і в разі потреби готує пропозиції про вжиття додаткових заходів для забезпечення його виконання. [7]

1. Поняття державного замовлення і державного контракту

Державне замовлення - це засіб прямого державного регулювання господарських зв'язків між державою-замовником і підприємством-виконавцем, спосіб реалізації суспільних і державних потреб, концентрації та ефективного витрачання державних ресурсів, форма співробітництва держави і підприємств під час вирішення стратегічних завдань особливої важливості.

Державне замовлення полягає у формуванні на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб; розміщенні державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності країни всіх форм власності.

Державний контракт - це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначені економічні й правові зобов'язання сторін і обумовлені взаємовідносини замовника і виконавця. Контрактна система спрямована на посилення державної підтримки пріоритетів, які забезпечують структурну перебудову, економічну стабільність.

Значення держзамовлення досить важливе в економіці ринкового типу, за його допомогою реалізують суспільні потреби, ведуть будь-яку пріоритетну політику. Держзамовлення в умовах ринку є базою для добровільної угоди між державою і підприємством. Такий підхід дає змогу не тільки реалізувати ідею свободи для підприємств, а й ставить держзамовлення в один ряд із важелями державного регулювання тільки економічного походження.

Ідею договору між державою і підприємством можна реалізувати за допомогою створення контрактної системи управління держзамовленням за наявності законодавчих гарантій прав підприємств на самостійність та ініціативу. [1,62]

2. Наукова основа застосування державного замовлення

Науковою основою, що дозволяє зрозуміти застосування державного замовлення в механізмі регулювання економіки, служить аналіз ролі та співвідношення плану і ринку, монополії і конкуренції.

Взаємозв'язок "ринок - конкуренція - монополія - план" став об'єктом уваги економістів лише в минулому столітті, та й то не одразу і не в повному обсязі. Тривалий час, продовжуючи традиції Адама Сміта та інших класиків, політична економія прискіпливо розглядала тільки стосунки двох ланок: "ринку" і "конкуренції". Сучасний стан даної проблеми відбито у неокласичних моделях "цілковитої конкуренції", де досліджується певний тип ринкової структури, якому притаманні такі установчі принципи та характерні риси: принцип атомістичності; вільне ціноутворення; однорідність товарної маси; принцип екстремальності. [2]

Такі економічні важелі, як прейскуранти, вексельні курси, розвиток поштово-телеграфного зв'язку, удосконалення засобів транспортування підвищили інформованість і надали змогу розробляти сценарії поведінки ринкових контрагентів. Поява ж державної статистики і приватного ринку інформації про ринкову кон'юнктуру дозволили підприємцям черпати її не тільки з власного досвіду, не після того, як товар виготовлено і відправлено на ринок, а ще до початку його виробництва. З цього моменту ринок сам відджерелює передбачливість, продукує планомірність. Отже, свідоме регулювання пропорцій обміну, в тому числі за допомогою державного замовлення, узгодження контрагентами рівноважних цін, обсягів попиту та пропозиції стають властивими товарній організації суспільного виробництва на певному ступені її розвитку.