Рис. 6. Загальнозливна схема водовідведення:

РНС - районна насосна станція; ГНС - головна насосна станція; ОС - очисні споруди; ПП - промислове підприємство

1 - границя міста; 2 - зовнішня (зовнішня) водовідвідна мережа трубопроводів; 3 - ливньовипуски; 4 - дюкер; 5 - напірні трубопроводи; 6 - випуск очищених стічних вод; 7 - лінії вододілів

Ливньовипуски облаштовуються таким чином, щоб виключити можливість переповнення головного колектора під час сильного дощу. Конструкція і розміщення ливньовипусків забезпечують включення їх у роботу, тобто скидання вод у річку, не раніше, ніж через 30 хвилин після початку інтенсивної зливи. За цей час найбільш забруднена частина поверхневого стоку з міської території по загальносплавному колектору надходить на міські очисні споруди, а менш забруднена частина при наповненні головного колектора почне надходити безпосередньо в річку. Зрозуміло, що випуск неочищених стічних вод у річку зв'язаний з її можливим забрудненням. Тому розміри вихідних отворів ливньовипусків і відповідно витрата неочищених вод, що скидаються через них, визначаються виходячи з асимілюючої здатності водотоку. Застосування загальносплавної системи водовідведення доцільно при наявності в місті повноводної річки.

Повна роздільна система водовідведення має два або більше колекторів, призначених для окремого відводу стічних вод визначеної категорії (мал. 7).

Господарсько-побутові стічні води відводять на загально-міські очисні споруди, де проводять їх очищення до кондицій, що задовольняють умовам скидання у водні об'єкти. Очищення виробничих стічних вод здійснюють на спеціальних очисних спорудах даного промислового об'єкта або групи таких об'єктів. Після очищення виробничі стічні води можуть бути використані для технічного водопостачання, подані на загально-міські очисні споруди для доочищення або скинуті у водний об'єкт. Талі і дощові води по колектору зливової каналізації подаються на очищення і надалі використовуються для технічного водопостачання або скидаються у водні об'єкти.

Рис. 7. Повна роздільна система водоотведения:

а - без очищення поверхневого стоку; б і в - з очищенням поверхневого стоку відповідно на локальних і централізованих очисних спорудах;

ОСПВВ - очисні споруди побутових і виробничих вод; ОСПП - очисні спорудження промислового підприємства; ЛОСПС - локальні очисні споруди поверхневого стоку; ЦОСПС - централізовані очисні споруди поверхневого стоку; НС - насосна станція;

1 - побутова мережа; 2 - зливна мережа; 3 - межа міста; 4 - виробнича мережа; 5 - межа промислового підприємства; 6 - повернення води на виробництво після очищення; 7 - подача води для доочищення на очисні споруди міста; 8 - подача очищених вод на промислове підприємство; 9 - напірні трубопроводи; 10 - випуск очищених виробничих стічних вод у водойму; 11 - розділові камери; 12 - регулюючий резервуар

Неповна роздільна система водовідведення передбачає відвід господарсько-побутових і виробничих стічних вод по єдиному колектору. Відвід дощових вод проводиться окремо по колекторах, лотках або канавах. Як правило, неповна роздільна система використовується для невеликих об'єктів водовідведення і є первісним етапом створення повної роздільної системи.

Напівроздільна система водовідведення передбачає відвід суміші господарсько-побутових і виробничих стічних вод по одному загальному колектору, а дощових вод - по іншому. Дощові і виробничо-побутові колектори по трасі водовідведення перетинаються (мал. 8). У місці перетину встановлюються розділові камери, за допомогою яких дощовий стік цілком або частково з дощового колектора попадає в головний. При порівняно малих витратах дощових вод вони повнястю надходять у головний колектор. При великих витратах дощових вод у головний колектор надходить лише частина дощового стоку, що протікає по нижній (донній) частині дощового колектора. Це найбільш забруднена частина дощового стоку, що відводиться з прилягаючої території в початковий період дощу, коли відбувається змив основної маси забруднюючих речовин. Поступаюча в наступний період менш забруднена частина дощового стоку через розподільну камеру відводиться у водний об'єкт без очищення. У суміші з дощовими водами частково скидаються і стічні води.

Рис. 8. Напівроздільна система водовідведення:

1 - виробничо-побутова мережа; 2 - зливна мережа; 3 - промислове підприємство; 4 - роздільні камери

Комбінована система водовідведення являє собою сукупність загально-сплавної системи з повної роздільної. Така система формується в міру розвитку і реконструкції каналізаційної мережі міста. У старій частині міста може функціонувати загально-сплавна система водовідведення, а в районах новобудов створюється повна роздільна система.

ВИСНОВКИ

До водних об'єктів, розташованим у міській рисі, відносяться водотоки, водойми, моря, підземні води. Забір води з поверхневих водних об'єктів у межах міської зони здійснюється, як правило, для технічного водопостачання, поливання міських територій і пожежегасіння. Для централізованого водопостачання міст використовують водні об'єкти, що відповідають нормам і вимогам до джерел господарсько-питного водопостачання і, що знаходяться на екологічно благополучних територіях. Контроль якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання здійснюється щодня місцевою санепідемслужбою і підприємством, що експлуатує водозабірні споруди. Крім централізованого водопостачання в місті може бути і децентралізоване.

До основних фізичних показників якості води відносяться: температура, запах, прозорість, кольоровість, вміст зважених речовин. Бактеріологічні показники характеризують забруднення води патогенними мікроорганізмами. Гідробіологічні показники дають можливість оцінити якість води за тваринними організмами і рослинністю водойм. Фізичні, бактеріологічні і гідробіологічні показники відносять до загальних показників якості води. Хімічні показники можуть бути загальними і специфічними. До числа загальних хімічних показників якості води відносять: розчинений кисень, ХСК, БСК, рН, макроелементи. До найбільш часто зустрічаючихся специфічних показників якості води відносяться: феноли, нафтопродукти, ПАР, СПАР, пестициди, важкі метали.

Діючі нормативи дозволяють оцінити якість води, використовуваної для комунально-побутового, господарсько-питного і рыбо-хозяйственного водокористування.

Система водовідведення, названа ще каналізаційною системою, включає наступні основні елементи: внутрішні водовідвідні системи в житлових будинках або виробничих приміщеннях; внутрішньоквартальні або внутрішньомайданчикові водовідвідні мережі; зовнішні (позаплощадкові) водовідвідні мережі; регулюючі резервуари; насосні станції і напірні трубопроводи; очисні споруди; випуски очищених стічних вод у водні об'єкти; аварійні випуски стічних вод у водні об'єкти.

Скидання стічних вод у водні об'єкти в межах міської зони, відповідно до законодавства, заборонений. Наявні в окремих містах такі скидання сьогодні поступово ліквідуються. Стічні води відводяться на загальміські очисні споруди, скиди з яких у річку розташовані за межами міста. У випадку скидання стічних вод у міські річки склад вод у місці випуску повинен відповідати якості води водних об'єктів комунально-побутового водокористування.

Відходи життєдіяльності людини, вода, використана для побутових потреб і в технологічних процесах, а також дощові і поталі води з міської території відводяться через систему водовідведення і подаються на загальміські очисні споруди. При відсутності або перевантаженні міських очисних споруд у водні об'єкти вимушено скидаються неочищені або недостатньо очищені стічні води, що приводить до забруднення водного об'єкта на значній ділянці. При обмеженій продуктивності міських очисних споруд дощові і поталі води частково або цілком скидаються у водні об'єкти без очищення, разом з ними може скидатися і частина загальміських стічних вод.

Раціональне водовикористання передбачає на меті використання води в замкнених системах, які виключають скидання стічних вод. Для подолання наростаючого дефіциту водних ресурсів, а також з метою зменшення плати за забір води створюються замкнуті системи водного господарства промислових вузлів і територіально-промислових комплексів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білявський Г.О. та інші. Основи екологічних знань: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2002. – 346 с.

2. Боков ВЛ., Лущик А.В. Основы экологической безопасности. - Симферополь: Сонат, 1998. - 224 с.

3. Гінсірук С.А. Регіональне природокористування: Навч. посібник. – К., 1990.

4. Голубець М.А., Кучерявий В.П., Генсірук С.А. та ін. Конспект лекцій з курсу "Екологія і охорона природи". К., 1990.

5. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2000. – 203 с.

6. Загальна гідрологія. / За ред. Лисогора С.М. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – 264 с.

7. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 246 с.

8. Злобін Ю.Л. Основи екології. - К.: Лібра, 1998. - 248 с.

9. Каракаша ИМ. Экологическое право Украины. - Одесса: Латстар, 2001. - 478 с.

10. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика. - К.: Заповіт, 1996. - 108 с.

11. Кучерявий В.П. Екологія. – Львів: Світ, 2001. – 500 с.

12. Мазур И.И., Молдованов О.И. Курс инженерной экологии. - М.: Высшая школа, 1999. - 447 с.

13. Масюк Н.Т. Введение в сельскохозяйственную экологию. - Днепропетровск, 1989. - 192 с.

14. Миркин Б.М., Наумова Л.Г. Экология. - Уфа: Восточный университет, 1998. - 256 с.

15. Никаноров А.М., Хоружая Т.А. Экология. – М.: ПРИОР, 2000. – 304 с.

16. Романенко В.Д. Основи гідроекології. – К.: Обереги, 2001. – 728 с.

17. Степановских А.С. Экология. - М.: ЮНИТИ, 2001. - 703 с.

18. Экология города: Учебник. / Под ред. Ф.В.Стромберга. – К.: Либра, 2000. – 464 с.