164407 (Порівняльна характеристика стану грошового обігу в Україні та інших країнах), страница 3

Мал. 2.1.1 Структура грошової маси в Україні в 2009 р.

Мал. 2.1.2 Структура грошової маси в Україні в 2008 р

Мал. 2.1.3 Структура грошової маси в Україні в 2007 р

За період з 2007 по 2009 рр. в структурі грошової маси значних змін не відбулося.

Негативні наслідки має заміщення в українській економіці засобів обігу, платежу і заощаджень іноземною валютою. Поглиблення дисбалансу фінансово-грошової системи сприяє насамперед доларизація національної економіки. Збільшення частки грошової маси, що розміщена у валютних заощадженнях, свідчить про недовіру юридичних та фізичних осіб до власної національної валюти.

Виходячи з конкретних завдань монетарної політики, НБУ встановлює цільові орієнтири щодо регулювання грошової маси в обігу на основі вибору певних грошових агрегатів. Комерційні банки працюють у межах тієї грошової маси, яка створюється НБУ.

Завдання формування оптимальної схеми і конкретних механізмів регулювання грошової маси в обігу є сьогодні надзвичайно актуальним. Старі випробувані монетарні інструменти - касовий і кредитний плани вже не придатні для ринкових умов.

Сучасна національна грошова система України має перехідний характер. Вона перебуває у стадії становлення і переходу до розвинених грошових структур ринкового типу. В перспективі система управління сукупним грошовим оборотом в Україні має відповідати міжнародним стандартам і вимогам.

Класична монетарна теорія виходить із того, що в умовах розвиненої ринкової економіки діє автоматичний механізм саморегуляції попиту і пропозиції грошей. Ідеться про функцію захисних стабілізаторів, які автоматично спрямовують розвиток грошової системи в напрямку встановлення рівноваги. Звісно, мова йдеться про розвиток лише відповідної тенденції. У дійсності абсолютна рівновага попиту та пропозиції ніколи не досягається. Та річ не в цьому. Важливо зрозуміти, що у випадках, коли існує недостатність грошей або їх надлишок, грошова система включає власні важелі саморегулювання, які діють у напрямку відповідного врівноваження монетарного ринку.

У структурі врівноваження попиту і пропозиції грошей винятково важлива роль належить такому саморегулятору монетарного ринку, як швидкість обігу грошей.

Показник швидкості обігу грошей характеризує швидкість обігу однієї грошової одиниці. Він показує, скільки в середньому разів на рік певна грошова одиниця витрачається на купівлю товарів і послуг.

Показник швидкості грошей розраховується в банківській статистиці як співвідношення номінальної величини ВВП до М0 або до М1.

Теорія грошей виходить із того, що швидкість обігу грошей є змінною величиною, на розміри якої впливають декілька чинників. Вважається, що показник швидкості обігу грошей є обернено пропорційною величиною до пропозиції грошей і прямо пропорційною ставці відсотка.

Динаміка загальної грошової маси та її готівкового компоненту за останні роки представлена на графіку 2.1.4. З цього графіка видно, що значного зросту загально грошова маса набула з лютого по грудень 2009 р. Так за вказані термін вона збільшилася на 44 відсотка або на 6,96 млрд. грн. За аналогічний період 2008 р. темпи зростання загальної грошової маси становили 25 %.

У динаміці грошового агрегату М0 також спостерігається тенденція зростання, але його темпи дещо повільніші. Так за 2008 р. готівкова грошова маса зросла на 16,8 %, а у 2007р. на 33,7 %.

Починаючи з 2008 р. спостерігається поступове зменшення частки готівки в загальному обсязі грошової маси. Так в 2008 р. вона скоротилася на 3,3 процентних пункти, у 2009 р. - на 2,1 процентних пункти і на кінець 2009 р. становила 43,42 відсотка. Зменшення частки агрегату М0 в загальній сумі грошової маси - це позитивне явище, але треба зауважити що зменшення питомої ваги готівки в загальній сумі грошової маси повинно досягатися не лише зменшенням суми готівки в обігу, а навпаки збільшенням суми інших грошових агрегатів і підвищенням рівня загальної грошової маси. Насамперед це може бути запровадження нових прогресивних форм безготівкових розрахунків.

2.2 Емісія готівки Національного Банку України і грошові агрегати

НБУ як єдиний емісійний банк і касовий центр держави організує і регулює обсяг і структуру готівкової маси в обігу на основі головних напрямів грошово-кредитної політики. Розв'язання цих питань можливе лише при чіткому прогнозуванні грошового обігу через визначення головних напрямів грошово-кредитної політики, прогнозних розрахунків балансу грошових прибутків і витрат населення і готівкового обороту.

Регіональне управління НБУ для складання прогнозів касових оборотів отримує від обласних і місцевих органів управління і статистики наступні прогнозні і звітні матеріали в територіальному розрізі:

- розрахунки роздрібного товарообігу і дані про обсяг продажу товарів по безготівкових розрахунках;

- розрахунки надходжень грошової виручки від перевезення пасажирів і багажу;

- розрахунки прибутків по окремих видах платних послуг, що надаються населенню;

- розрахунки по надходженню податків і зборів;

- очікувані фонди оплати праці;

- розрахунки закупівлі сільгосппродукції і продуктів її переробки у населення в сумарному вираженні;

- дані про витрати на виплату пенсій і допомоги.

Прогнозування грошового обороту зводиться до визначення кількості необхідної для обігу готівки і регулювання грошової маси, що дозволяє встановлювати необхідне співвідношення між грошовою і товарною масою в обігу. Тобто, для прогнозування основне значення має встановлення співвідношення між грошовими прибутками і витратами населення.

Про те, наскільки реальним є проект касового прогнозу маємо можливість пересвідчитися, порівнявши із затвердженим прогнозом касового обороту, затвердженим Правлінням НБУ для області і фактичним його виконанням. Затверджений прогноз касових оборотів регіональним управлінням розподіляється в 5-ти денний термін згідно з наданих проектів і фактичного виконання за відповідний квартал минулого року, а часто в зв'язку з нестабільністю цін і обсягів виробництва, по фактичному виконанню попереднього місяця попереднього кварталу. У зв'язку з кризовими явищами, що є в економіці виникають труднощі в прогнозуванні і доводиться вдаватися до неординарних форм і методів, які не завжди записані в інструкціях і нормативних документах. Тут чималу роль грає досвід, кваліфікація, оперативність і технічна озброєнність працівників управління НБУ. Великою підмогою в цій складній роботі на сьогоднішній день є численні прикладні програми для персональних комп'ютерів, наявність мережевих зв'язків між всіма установами банків по всій країні і застосування електронної пошти.

НБУ очолює касове обслуговування народного господарства і проводить його через комерційні банки. НБУ здійснює емісію грошей та регулює сферу емісійно-касових операцій у народному господарстві України. Головна мета діяльності НБУ в цій сфері - підтримання стабільності і зміцнення національної грошової системи. НБУ встановлює для всіх господарських суб`єктів єдині правила щодо обігу готівки, її зберігання і раціонального витрачання.

Для підприємств, організацій і установ встановлено єдиний порядок приймання грошей у каси, їх зберігання, транспортування і видачі, єдині вимоги щодо технічного укріплення і обладнання приміщень каси підприємств, оформлення касових документів, ведення касової книги, проведення ревізії каси і контролю за дотриманням касової дисципліни.

Установи банків повинні постійно контролювати дотримання всіма господарськими суб`єктами правил ведення касових операцій.

Сам хід ринкових реформ потребує постійного перегляду та вдосконалення нормативних документів, що регламентують обіг готівки. Нормативна база НБУ щодо регулювання використання готівки повинна охоплювати усі сфери її обігу у народному господарстві.

Перспективи скорочення готівково-грошового обігу в Україні пов`язані з макроекономічною стабілізацією вітчизняного народного господарства.

Основні завдання установ банків у роботі з готівкового обігу - раціональна організація грошового обороту, якнайшвидше залучення готівки до кас банків; подальше зміцнення готівкового обігу; прогнозування готівкового обігу за загальним обсягом і структурою, аналіз стану збалансованості грошових доходів і витрат населення; обмеження готівкової емісії економічно обґрунтованими вимогами зростання обігу готівки; вчасна видача готівки всім господарським суб`єктам; здійснення контролю за економним витрачанням готівки, а також за її витрачанням за цільовим призначенням; дотримання встановленого порядку ведення касової та емісійної роботи тощо.

З метою регулювання сфери готівково-грошово обігу НБУ використовує такі основні норми:

- витрачання готівки підприємств (організацій установ) на поточні потреби;

- ліміт залишку готівки в касах підприємств (організацій, установ);

- норми і цілі витрачання грошей з виручки підприємств (організацій, установ).

Комерційні банки повинні встановлювати суворий контроль за виконанням цих норм готівкового обігу всіма суб`єктами господарської діяльності.

Видача готівки банками на поточні потреби підприємств (організацій, установ) проводиться диференційовано в розмірі до тридцятикратного неоподаткованого мінімуму на місяць залежно від їх розмірів (кількості працюючих). Ці кошти підприємства можуть використовувати на поточні потреби за власним розсудом на будь-які виробничі, господарські та інші цілі, крім виплат заробітної плати і відрядних. Витрати на заробітну плату до поточних потреб підприємств не відносяться.

Для аналізу зміни руху грошей на певну дату та за визначений період в фінансовій статистиці стали використовувати спочатку в економічно розвинутих країнах, а потім в нашій країні грошові агрегати М0, M1, M2, M3, М4.

• Агрегат My включає готівкові агрегати в обігу: банкноти, металеві монети, казначейські білети (в деяких країнах). Металеві монети, складаючи незначну долю готівки (в розвинутих країнах 2-3%), дають можливість особам здійснювати домовлення. Як правило ці монети чеканяться з дешевих металів. Реальна вартість монети значно нижче номінальної, щоб не допустити їх переплавку в межах прибуткового продажу в вигляді злитків.

Казначейські білети – паперові гроші, емісія яких здійснюється казначейством. Паперові гроші зараз функціонують в слабо розвинутих країнах.

Переважна роль належить банкнотам.

• Агрегат М1 складається з агрегату М0 та засобів на поточних ахунках банків. Засоби на рахунках можуть використовуватись для платежів в безготівковій формі, через трансформацію в готівкові гроші та без переводу на інші рахунки. Для розрахунків за допомогою засобів на цих рахунках їх власники виписують платіжні доручення . Саме агрегат М1 обслуговує операції по реалізації валового внутрішнього продукту (ВВП), розподілу та перерозподілу національного доходу, накопиченню и споживанню.

• Агрегат М2 містить агрегат М1, термінові та ощадні депозити в комерційних банках, а також короткотермінові державні цінні папери. Останні не функціонують як засіб обігу, однак можуть перетворитись в готівкові гроші або чекові рахунки. Ощадні депозити в комерційних банках вилучаються в будь-який час та перетворюються в готівку. Термінові депозити доступні вкладнику тільки по закінченню певного терміну, відповідно, мають меншу ліквідність, ніж ощадні депозити. В США агрегат M2 включає: M1, - 23% (в тому числі готівка 7% та чекові вклади 19%)» ощадні та термінові депозити - 74%.

• Агрегат М3 містить агрегат М2. , ощадні вклади в спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку, в том числі векселя, виписані підприємствами. Ця частина засобів, вкладена в цінні папери, утворюється не банківською системою, але знаходиться під її контролем, оскільки перетворення векселя в засіб платежу вимагає, як правило, акцепту банка, тобто. гарантії його оплати банком в випадку неплатоспроможності емітента.

• Агрегат М4 дорівнює агрегату М3, плюс різні форми депозитів в кредитних установах.

Між агрегатами необхідна рівновага, в іншому випадку виникає порушення грошового обігу. Практика підказує, що рівновага наступає при М2 > М1 , закріплюється при M2 + М3 > M 1.

В цьому випадку грошовий капітал переходить з готівкового обороту в безготівковий. При порушенні такого співвідношення між агрегатами в грошовому обігу починаються ускладнення: не вистачає грошових знаків, ріст цін та ін. Для визначення грошової маси держави використовують різну кількість агрегатів (наприклад, США - чотири, Франція - два). В Україні для розрахунку сукупної грошової маси застосовують агрегати М0, М1, М2, М3. До грошових агрегатів відносять: М0 – готівка в обігу; М1, крім М0 – засоби підприємств на розрахункових , поточних, спеціальних рахунках в банках, депозити населення в ощадних банках до запитання, засоби страхових компаній; М2 дорівнює М1 термінові депозити населення в ощадних банках, в тому числі компенсація; М3 складається з M2 та сертифікатів, облігацій державного займу.

Дані свідчать, що приблизно третина грошової маси приходиться на готівкові гроші. Причому цей грошовий агрегат за останні роки збільшується. Ріст готівки, яка обслуговує населення, а в сучасних умовах до них часто прибігають юридичні особи, викликає брак грошей в державі. Перехід грошей з безготівкового обороту в готівковий - результат жорсткої фінансової політики, що веде до розширення ухилення від сплати податків. Крім того, скорочення безготівкового обороту свідчить про зниження можливості держави впливати на реальні господарські процеси.

Сукупний обсяг грошової маси (грошовий агрегат М2) збільшується.