164000 (Аналіз структури джерел коштів та єфективності їх використання)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ І МЕНЕДЖМЕНТУ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий аналіз»

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДЖЕРЕЛ КОШТІВ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Керівник:

проф. Абрамова И.М.

Виконав:

студентка 4 курсу, групи Ф-41

денного відділення

спеціальності 7.050104 "Фінанси" Наймитенко К.К.

Харків, 2010

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Завдання, методологія та інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства.

1.2 Аналіз динаміки складу та структури джерел формування коштів

1.3 Аналіз вартості капіталу та оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі ефекту фінансового важеля

2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТОВ «ВІВАТ»

1. Експрес-аналіз діяльності

2. Оцінка структури джерел фінансових ресурсів ТОВ «Віват»

3. Висновки та рекомендації щодо подальшої діяльності

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Фінанси об'єднань, підприємств і галузей являють собою систему економічних взаємозв'язків, пов'язаних із кругообігом коштів, утворенням, використанням грошових прибутків, контролем за виробництвом, розподілом, використанням національного продукту.

Функціонування фінансово-кредитної системи безпосередньо залежить від ступеня використання товарно-грошових відносин у керуванні й організації господарських відносин. Подія, що сталася у минулому і стосувалася згортання товарно-грошових відносин (із 1920-1923р. до кінця 80-х початку 90-х років панували адміністративно-командні методи господарювання) негативно позначилася на стані економіки. Незважаючи на спроби економічних реформ 1965-го, 1979-го, 80-х років, практично тільки зараз розроблюються рішучі кроки, щоб вартісні категорії: гроші, ціна, фінанси, кредит почали активно впливати на розвиток економіки. На сучасному етапі гроші, фінанси поступово стають самостійним і вирішальним ресурсом виробництва. За матеріальним змістом фінанси - це цільові фонди грошових коштів, що у сукупності представляють собою фінансові ресурси підприємств.

Бізнес у будь-якій сфері діяльності починається з певної суми готівки, за рахунок якої придбається необхідна кількість ресурсів, організуються процеси виробництва і збуту продукції.

Актуальність теми курсової роботи обґрунтована тим, що правильно вибрана політика залучення позикових коштів забезпечує бажаний організаційно-технічний рівень виробництва і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Крім того, фінансова діяльність підприємства із залучення позикових коштів жорстко обумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими особливостями і фінансовим станом підприємства.

Метою курсової роботи є набуття та закріплення теоретичних знань і практичних навичок з питання залучення та ефективності використання позикового капіталу підприємством та фінансово-економічний аналіз роботи підприємства, який є передумовою отримання банківських та комерційних кредитів, бюджетних позичок тощо.

Завданнями дослідження даної курсової роботи є методологія та інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства, аналіз динаміки складу та структури джерел формування коштів, аналіз вартості капіталу та оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі ефекту фінансового важеля.

Об’єктом дослідження є ТОВ «Віват», яке займається виробництвом насосів різних видів.

Предмет дослідження – структура капіталу підприємства, джерела фінансування та ефективність використання фінансових ресурсів фірми.

Відповідно до Закону України "Про підприємництво", фінансові ресурси підприємств – це переважно прибуток і амортизаційні відрахування, прибутки від цінних паперів, пайові внески, кошти спонсорів [7]. Поряд з цим фінанси підприємства займають одне з головних місць у відтворювальному процесі , формуванні власних грошових фондів і централізованих фінансових ресурсів держави, тому вимагають постійного контролю і належної уваги з боку керуючих органів.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Завдання, методологія та інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства

Бізнес у будь-якій сфері діяльності вимагає відповіді на питання:

• Який виробничий потенціал повинен мати суб’єкт господарювання для досягнення поставленої мети?

• Де знайти джерела фінансування і який повинен бути їх оптимальний склад?

• Як організувати управління фінансами, щоб забезпечити стійкість підприємства, його конкурентоздатність?

Керівництво підприємства має чітко уявляти, за рахунок яких джерел ресурсів воно буде здійснювати свою діяльність і в які сфери діяльності буде вкладати свій капітал. Турбота про фінанси є відправним моментом і кінцевим результатом діяльності підприємства.

В умовах ринкової економіки ці питання висуваються на перший план. Різко підвищується значущість фінансових ресурсів, за допомогою яких здійснюється формування оптимальної структури і нарощування виробничого потенціалу підприємства, а також фінансування поточної господарської діяльності. Від того, який капітал має суб’єкт господарювання, наскільки доцільно він трансформується в основні і оборотні фонди, залежить фінансове благополуччя підприємства і результати його діяльності. Тому аналіз наявності капіталу, джерел його формування і розміщення має велике значення.

Фінансові ресурси підприємства формуються за рахунок власного і позикового капіталу. Оскільки питання аналізу джерел формування капіталу тісно пов’язані з поняттям фінансування, потрібно розглянути його види і ознаки їх класифікації.

Види фінансування класифікуються за такими основними ознаками:

1. форма капіталу, що залучається;

2. походження капіталу;

3. правовий стан власників капіталу (форма власності). За формою капіталу, що залучається, виділяють:

1. грошові кошти;

2. майнові внески.

За походженням капіталу фінансування поділяється на:

1. те, що здійснюється за рахунок внутрішніх джерел;

2. фінансування за рахунок зовнішніх джерел.

За правовим станом власників капіталу виділяють фінансування за рахунок капіталу:

1. власного;

2. залученого.

Основними задачами аналізу джерел фінансування капіталу підприємства є вивчення та оцінка таких факторів:

• зміни, що відбулися у структурі всіх джерел коштів, і зокрема у структурі власного і позикового капіталу, у наявності власних оборотних коштів і їх частки у сумі власних коштів і у матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду у порівнянні з початком;

• раціональність формування структури джерел коштів;

• «ціна» джерел коштів;

• показники, що характеризують ринкову і фінансову стійкість підприємства. [23]

Інформація про розмір власних джерел коштів відображається в 1 розділі пасиву балансу, а дані про позикові засоби – короткострокові і довгострокові зобов’язання – відповідно в III і IV розділах форми № 1. Крім того, в аналізі використовуються також форми № 2, 3, 4 та бізнес-план.

1.2 Аналіз динаміки складу та структури джерел формування коштів

Аналіз динаміки складу джерел фінансування проводиться методом порівняння.

Для аналізу зміни структури джерел фінансових ресурсів визначають питому вагу власних і позикових коштів у загальній їх сумі на початок і кінець звітного періоду, отримані результати порівнюємо. Результати аналізу структури джерел фінансових ресурсів повинні показати, на якому переважно капіталі працює підприємство – власному або позиковому, чи мається у сформованій структурі ризик для факторів, або ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу.

Оцінка змін, що відбулися в структурі капіталу, може бути різною з позиції інвесторів і з позиції підприємств. Так для інвесторів, зокрема банків, більш надійною є ситуація, коли частка власного капіталу у клієнтів вища, тому що це виключає фінансовий ризик.

Але, як показує практика, ефективність використання позикового капіталу більша, ніж ефективність використання власного. Це пояснюється рядом причин:

1. для того, щоб взяти позикові кошти, позичальник обов’язково повинен змістовно обґрунтувати мету. Таким чином, позикові кошти беруться з визначеною метою і сам момент отримання позикових коштів означає, що позичальник (господарюючий суб’єкт) добре продумав це питання і впевнений у досягненні своєї мети та у поверненні боргу;

2. позикові кошти беруться під певний процент, тому у позичальника ще більше підвищується відповідальність перед кредиторами за повернення боргу;

3. якщо кредитором виступає банк, то він постійно контролює витрачення позикових коштів на визначену мету і хід роботи господарюючого суб’єкта щодо виконання поставленої мети;

4. юридичне оформлення документів про надання позикових коштів означає юридичну відповідальність; надання цих коштів на певний термін означає повернення їх у встановлений строк;

5. у разі недосягнення поставленої мети господарюючий суб’єкт може просто «проїсти» свій власний капітал і нічим не ризикувати, крім того, що стане біднішим. У випадку недосягнення поставленої мети за рахунок «проїдання» позикових коштів власник може стати банкрутом і навіть втратити свої особисті заощадження, квартиру, автомобіль тощо.

Та в окремих конкретних випадках, залежно від ситуації, що склалася, може бути вигідним використовувати більше власний капітал, менше залучати позикові кошти і мати менший фінансовий ризик. А може бути більш ефективним застосування позикового капіталу і отримання більш високих доходів, але з більшим фінансовим ризиком.

Від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Опрацювання правильної фінансової політики допоможе багатьом підприємствам підвищити ефективність своєї діяльності. У зв’язку з цим проводиться оцінювання структури джерел фінансових ресурсів, пасиву балансу, що характеризується наступними показниками:

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (К_фн):

, (1.1)

де ВК – власний капітал;

ВБ – валюта балансу.

Для підприємств, що працюють в умовах розвинутих ринкових відносин, нормальним є коефіцієнт, рівний 60% (ризик кредиторів зводиться до мінімуму).

Коефіцієнт фінансової стійкості. (К_фс):

, (1.2)

де ДПК- довгострокові позикові кошти;

ВПК – використані позикові кошти

Він показує питому вагу у загальній вартості майна усіх джерел коштів, що підприємство може використовувати без витрат для кредиторів.

Коефіцієнт фінансової залежності (K_фз):

, (1.3)

де ПК – позиковий капітал;

ЗК – загальний капітал.

Він характеризує залежність діяльності підприємства від позикового капіталу. Оптимальним значенням його є 0,4 (40%).

Плече фінансового важеля, або коефіцієнт фінансового ризику (К_фр):

, (1.4)

Він свідчить про фінансову незалежність підприємства від залучених позикових коштів і показує, скільки позикових коштів залучає підприємство на 1 грн. власного капіталу. Оптимальне його значення – 0,3 – 0,5. Критичним значенням його вважається 1. Економісти вважають, що при високих показниках оборотності обігових коштів, критичне значення коефіцієнта може перевищувати одиницю без особливих наслідків для ринкової стійкості.

Багато вчених-економістів відносять перераховані вище коефіцієнти до показників фінансової стійкості.

Крім цих показників, при аналізі структури джерел коштів використовуються окремі показники, що відбивають різні тенденції у зміні структури деяких груп джерел.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (К_дз):

, (1.5)

де ДЗ – довгострокові зобов’язання.

Коефіцієнт короткострокової заборгованості (K_кз), що характеризує частку короткострокових зобов’язань підприємства у загальній сумі зобов’язань:

, (1.5)

де ЗСЗ – загальна сума зобов’язань.

Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших поточних зобов’язань (K_кзп):

, (1.6)

де КЗ – кредиторська заборгованість;

ІПЗ – інші поточні зобов’язання.

Коефіцієнт капітального покриття (ККП) – співвідношення власного капіталу та активів:

, (1.7)