162462 (Товарна біржа.Ринок цінних паперів.), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Товарна біржа.Ринок цінних паперів.", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "финансовые науки" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "финансовые науки" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "162462"
Текст 3 страницы из документа "162462"
Ці угоди суперечать суті біржової торгівлі й в Україні на більшості товарних бірж вони заборонені, їх недоліки полягають у такому: пропускна спроможність бірж різко знижується; практично відсутній обмін інформацією між дрібними біржами, що приводить до величезних розбіжностей за цінами на ті самі види товарів; істотна частка доходів від продажу не надходить безпосереднім товаровиробникам тощо.
-
Угоди з особливими умовами — це угоди, під час укладання яких брокер повинен виконати певні доручення клієнта. Найчастіше при угодах з умовою клієнт дає доручення продати реальний товар на умовах одночасної закупівлі для нього іншого реального товару. При цьому брокер має право відмовитися від такого доручення. Якщо ж умова (доручення) прийнята, але не виконана стосовно купівлі іншого товару, то брокер позбавляється права на винагороду за угоду з умовою.
-
Угоди з кредитом, що являють собою угоду між брокером і клієнтом, за якою брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому товар, який його цікавить. З цією угодою брокер звертається в банк, де одержує кредит на здійснення угоди. Використовуючи кредит, брокер купує на торгах товар, що цікавить клієнта, після цього одержує той товар, що пропонувався клієнтом спочатку. Отриманий товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає його на біржі і повертає кредит банкові.
Угода з кредитом дає змогу законно здійснювати бартерні операції. Гроші в цьому випадку для клієнта фактично втрачають функцію засобу платежу і служать лише мірою вартості.
Процес тривалого розвитку біржової торгівлі привів до використання на біржі угод без реального товару, які нині поділяються на ф'ючерсні й опціонні.
2. Ф'ючерсні угоди передбачають купівлю або продаж не реального товару, а контрактів на товар на майбутній період. Це період до одного року, але на деяких біржах установлена межа до п'яти років. Метою здійснення ф'ючерсних угод є здійснення біржових спекуляцій, пов'язаних з динамікою цін, тобто результатом ф'ючерсної угоди с сплата або одержання різниці між ціною контракту в день його укладання й у день виконання.
Відмінною рисою ф'ючерсної угоди є те, що об'єктом виступає не товар, а біржовий контракт, що передбачає купівлю-продаж суворо погодженої кількості товару встановленого сорту (марки) з мінімально допустимими відхиленнями, що поставляється на визначених умовах оплати транспортних засобів. Ф'ючерсні угоди укладають за стандартами ще не виготовленого товару. Контракти за ф'ючерсними угодами багаторазово укладаються і ліквідуються доти, поки не надійде термін постачання або зазначений товаровиробником термін продажу.
Обороти за ф'ючерсними угодами, як правило, у багато разів перевищують реальні обсяги постачань. Цей факт вказує не тільки на розвиток спекуляції, але і на пожвавлення обміну, що є однією з умов розвитку біржової торгівлі.
Угода з продажу ф'ючерсного контракту однієї із сторін обов'язково реєструється розрахунковою палатою біржі. Порядок і умови укладання ф'ючерсних угод визначаються окремим положенням, яке затверджується біржовою радою конкретної біржі.
Серед переваг, що мають ф'ючерсні контракти, можна виділити поліпшення планування, вигоду, надійність, конфіденційність, швидкість, гнучкість, ліквідність проведення угоди і можливість арбітражу.
3. Опціонні угоди. Сам принцип опціонних угод відомий дуже давно, але застосування його в біржовій торгівлі майже завжди було обмеженим. Нині цей процес широко використовується в біржовій торгівлі. Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або продаж зобов'язання укласти біржовий контракт на певну кількість товару за заздалегідь визначеною ціною, у межах встановленого періоду. В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує його продавцеві визначену суму (премію). Ціною опціону є розмір премії продавцеві опціону.
Розрізняють кілька видів опціонних угод:
• простий опціон (прості угоди з премією). При цих
угодах сторона — платник премії, одержує так зване право відступного, тобто контрагент, за сплату раніше встановленої суми відступає від виконання
договору у випадку його невигідності, або втрачає визначену суму у випадку виконання договору.
Опціони в цьому випадку можуть бути на продаж або купівлю.
Опціон на купівлю надає право, але не зобов'язує купити певний ф'ючерсний контракт, товар або нетоварну цінність за вказаною ціною.
Опціон на продаж надає право, але не зобов'язує продати певний ф'ючерсний контракт або цінність за вказаною ціною.
• подвійний опціон (подвійні угоди з премією) — це договори, у яких платник премії одержує право на вибір між позицією покупця і позицією продавця, а також право (якщо на це є згода його контрагентів) відступитися від угоди.
Оскільки права платника премії збільшуються при таких угодах вдвічі порівняно з його правами в простих угодах, то величина премії встановлюється також подвійна. Ця премія може враховуватися як величина, окрема від суми угоди або ж включатися в суму угоди.
При обліку подвійної премії у вартості товару остання, як сума угоди на купівлю, збільшується і, навпаки, як сума угоди на продаж, зменшується на розмір цієї премії.
• складний опціон (складні угоди з премією) — це договори, що являють собою поєднання двох протилежних угод із премією, що укладаються однією і тією ж брокерською фірмою з двома іншими учасниками біржової торгівлі. Залежно від того, чи є дана брокерська фірма, що укладає угоду, її платником або одержувачем, угода набирає двоїстого характеру: у першому випадку право відходу від угод належить даній брокерській фірмі; у другому — право відходу належить її контрагентам.
• кратний опціон (кратні угоди з премією) — це договори, при яких один з контрагентів одержує право (за визначену премію на користь іншої сторони) збільшити в кілька разів кількість товару, що підлягає передачі або прийому.
Кратність виражається в тому, що більша кількість товару повинна знаходитися в кратному відношенні до обов'язкового (твердого) мінімуму, тобто перевершувати його в два, три, чотири і т. д. рази в межах максимуму, установленого договором.
Премія враховується в сумі угоди, що збільшується при продажі, але виплачується у випадку відмови контрагента, який володіє правом на збільшення кількості, що підлягає передачі або прийому товару. Премія виплачується тільки за неприйняту або передану кількість товару.
Укладання тих або інших видів угод підлягає певним цілям здійснення біржових операцій, які учасники біржі проводять на торгах.
Базовими операціями на товарній біржі є:
-
Купівля і продаж реальних товарів, необхідних для здійснення виробничого і торговельного процесу на окремих підприємствах. Цей вид біржових операцій дає змогу виробникові реалізувати, а споживачеві придбати необхідний товар. У процесі цих операцій виробник виступає як продавець своєї готової продукції, а споживач — як покупець конкретної партії товару, обумовленої індивідуальними кількісними і якісними параметрами.
-
Операції хеджування, тобто страхування цінового ризику. Ф'ючерсні угоди звичайно використовуються для страхування — хеджування від можливих втрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар. Принцип страхування тут побудований на тому, що якщо в угоді одна сторона втрачає як продавець реального товару, то вона виграє як покупець ф'ючерсів на ту ж кількість товару, і навпаки. За технікою здійснення хеджування розрізняють два основних типи:
1) хеджування купівлею являє собою біржову операцію, у процесі якої продавець реального товару, уклавши форвардну угоду на його продаж, одночасно здійснює купівлю ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.
2) хеджування продажем являє собою біржову операцію, у процесі якої покупець реального товару, уклавши форвардну угоду на його купівлю, одночасно здійснює продаж ф'ючерсних контрактів на аналогічну кількість товару.
Механізм хеджування ґрунтується на тому, що зміна ринкових цін на ф'ючерси однакові за своїми розмірами і напрямком. Насправді ці ціни не завжди однакові, однак межі їхніх коливань приблизно ті самі. Різниця між ціною на контракт реального товару і ціною на ф'ючерсний контракт називається базисом. Оскільки всі контракти стандартизовані, то не виникає потреби перевіряти надійність протилежної сторони. Ліквідність дозволяє продати товар за фіксованою ціною незалежно від її зміни в майбутньому. Крім того, хеджування може бути здійснене за допомогою особливого виду біржових операцій — опціону.
3. Біржові спекуляції. Хоча обсяг операцій хеджування неухильно зростає і вони продовжують складати економічну основу ф'ючерсної біржової торгівлі, в останні роки більш високими темпами збільшується обсяг спекулятивних угод.
Біржові спекуляції на різниці в цінах являють собою найскладніший вид біржових операцій і здійснюються з єдиною метою — отримання прибутку з коливань цін на товар. Сам товар учасників таких операцій не цікавить — вони не пов'язані безпосередньо з виробництвом, переробкою, реалізацією реального товару.
Біржові спекуляції вимагають, як правило, здійснення двох видів біржових угод — спочатку на купівлю, а потім на продаж реального товару або ф'ючерсних контрактів. Фінансовий результат такої операції (розмір прибутку або збитку) визначається зрештою тим, наскільки ціна продажу буде відрізнятися від ціни купівлі. При цьому варто враховувати одне біржове правило — на суму прибутку, який отримується одними учасниками біржових спекуляцій, несуть фінансові втрати інші їх учасники.
Різноманіття форм біржових операцій, постійне удосконалення практики біржової торгівлі створюють основу для ефектнішого функціонування ринкового механізму і збалансування ринку.
Глава 2. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ, ФОНДОВІ БІРЖІ ТА ЇХ РОЛЬ В
ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Ринок цінних паперів, його структура і класифікація
В умовах становлення ринкової економіки складовою частиною фінансової системи України, особливим сегментом фінансового ринку є ринок цінних паперів, куди банки, держава, населення, підприємства, установи вкладають свій капітал.
Фондовий ринок — чуйний барометр стану економіки. Основними завданнями ринку цінних паперів є становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку — комерційні банки, метою яких є одержання прибутку.
Перш ніж перейти до розгляду цінних паперів, необхідно з'ясувати, що таке фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку. Виникнення фіктивного капіталу пов'язано з відокремленням позичкового капіталу й утворенням кредитної системи. Відокремлення фіктивного капіталу від реального відбулося на базі позичкового капіталу, у руках якого залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець. Тим самим фіктивний капітал виявляється у формі титулу власності, здатного вступати в оборот і, більше того, здатного обертатися відносно незалежно під руху дійсного капіталу. Реально фіктивний капітал передує процесові концентрації і централізації капіталу, розподілу і перерозподілу прибутку, а також перерозподілу національного доходу через систему державних фінансів.
Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінні паперів — фінансовий ринок, що вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, а і виникнення організації, яка б забезпечувала щ оборот. Такою організацією є фондова біржа.
Фінансовий ринок умовно можна поділити на ринок банківських позичок і ринок цінних паперів, і ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позички на довгий термін. Цінні папери дають можливість одержати гроші на довгий період (на десятиліття — облігації) або в безстрокове користування (акції). Завдання ринку цінних паперів полягають у тому, щоб забезпечити більш повне швидке переливання заощаджень за ціною, як влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і функціонуючі на ринку цінних паперів посередники.
Торговці цінними паперами мають право здійснювати (ст. 356 ГКУ) такі види посередницької діяльності:
-
виконання за дорученням, від імені та за рахунок емітента обов'язків з організації передплати за цінні папери або їх реалізації іншим способом;
-
купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи;
-
купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється: торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.
Законом можуть передбачатися також інші виді посередницької діяльності з цінними паперами (діяльність з управління цінними паперами тощо).
Фондова біржа — це організований ринок цінних паперів, що функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженою кількістю біржових посередників. Організаціями або підприємствами, що випускають і оборот гроші або цінні папери, (емітентами) на ринку цінних паперів, виступають приватні національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.
Для забезпечення організації функціонування ринку цінних паперів утворюється фондова біржа — акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Кодексу, інших законів, а також статуту і правил фондової біржі. Вона створюється засновниками — торговцями цінними паперами в порядку, встановленому законом, і її діяльність спрямовується виключно на організацію укладання угод купівлі-продажу цінних паперів та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.