162462 (623897), страница 5

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 5)

Першою виникла УФБ. Перші торги на ній відбу­лися 6 лютого 1992 р. Нині відкрито 25 її філій по всій Україні. З 1995 р. її конкурентами стали КМФБ, УМВБ, ДФБ і ПФТС.

На УФБ згідно з чинним законодавством можуть випускатися і бути в обігу як державні, так і недер­жавні цінні папери, укладатися касові угоди й угоди на термін.

Основними ознаками фондової біржі є:

1) фондова біржа -- централізований ринок з фіксо­ваним місцем торгівлі, тобто наявністю торговельної площадки;

1. процедура добору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають визначеним вимогам (фі­нансова стійкість і великі розміри емітента, масо­вість цінного паперу як однорідного і стандартного товару, масовість попиту тощо);

1. існування процедури добору кращих операторів ринку як членів біржі;

1. наявність тимчасового регламенту торгівлі цін­ними паперами і стандартними торговельними про­цедурами;

1. централізація реєстрації угод і розрахунків по них;

1. встановлення офіційних (біржових) котирувань;

1. нагляд за членами біржі (з позиції їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).

Фондова біржа отримує права юридичної особи від дня її реєстрації Державною комісією з цінних папе­рів і фондового ринку.

Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі містять­ся такі дані:

• найменування і місцезнаходження фондової біржі і засновників;

• розмір статутного фонду;

• умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі;

• права й обов'язки членів фондової біржі;

• організаційна структура фондової біржі;

• компетенція і порядок створення керівних органів;

• порядок і умови відвідування фондової біржі;

• порядок і умови застосування санкцій, установле­них фондовою біржею;

• порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатися інші положення стосовно створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати:

• види угод, які укладаються на фондовій біржі;

• порядок торгівлі на фондовій біржі;

• умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

• умови і порядок підписки на цінні папери, що ко­тируються на фондовій біржі;

• порядок формування цін, біржового курсу і їх публікації;

• перелік цінних паперів, що котируються на фон­довій біржі;

• обов'язки членів фондової біржі щодо ведення об­ліку й інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їх діяльності;

• систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

• види послуг, надані фондовою біржею, розмір пла­ти за них;

• правила ведення розрахунків на фондовій біржі тощо.

Позначення «фондова біржа» або таке, у якому міститься вираз «фондова біржа», може використо­вувати у своєму фірмовому найменуванні або рекла­мі тільки та організація, яка створена в порядку, визначеному статтею 34 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу».

Особливістю державного регулювання роботи бір­жі є те, що Міністерство фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриман­ням положень статуту і правил фондової біржі і які мають право брати участь у роботі її керівних орга­нів. Така практика має місце в країнах з розвинутою економікою: наприклад, в Англії, США функціо­нують державні комісії з нагляду за фондовими бір­жами. Уряд має намір йти на визнання правонаступництва стосовно цінних паперів і здійснювати ком­пенсацію втрат від їх знецінювання.

Закон передбачає також особливі умови припи­нення діяльності фондової біржі. Одним з них є ви­никнення ситуації, коли в біржі залишається менше 10 членів і протягом 6 місяців у її склад не будуть прийняті нові члени. У такий спосіб законодавство намагається не допустити виникнення монополістів у сфері фондового ринку.

На фондовій біржі здійснюються певні операції й угоди, що поділяються на касові і термінові.

За касовими операціями відбувається негайний розрахунок і оформлення.

Найбільш цікаві операції на термін, оскільки во­ни мають завжди спекулятивний характер, тому в деяких країнах подібні угоди заборонені.

Угоди з преміями передбачають, що одна із сторін має право відмовитися від своїх зобов'язань, а в ре­зультаті платить «відступні» іншій стороні.

Продаж без покриття в термін полягає в наступно­му: гравець бере в борг певну кількість акцій з вида­чею боргового зобов'язання. Потім продає їх за бір­жовим курсом, а через термін, очікуючи зниження курсу, він купує їх знову за низькою ціною і повер­тає власникові, одержавши свій дохід.

Організаційна структура фондових бірж відобра­жає виконувані біржами функції, що в узагальнено­му виді виглядає таким чином.

Вищий орган фондової біржі складається з Кон­сультативної Ради (апарат порадників) і Виконавчо­го органу фондової біржі, що містить апарат фондо­вої біржі, який складається з таких підрозділів:

• організація ринку — встановлення правил торгів­лі й організації діяльності ринку, допуск нових членів на біржу, виключення членів, допуск на ринок цінних паперів (листинг);

• поточне управління біржовим ринком — організа­ція поточної роботи ринку (трейдинг);

• організація і нагляд за поточною роботою обліково-операцій­них, клірингових і депозитарних систем; збір, аналіз і поширення поточної біржової інформації; організація і нагляд за поточною роботою ринків окремих видів цінних паперів (ф'ючерсні й опціонні секції тощо);

• нагляд за станом ринку — контроль стану і тен­денцій розвитку біржового ринку, зовнішнє спосте­реження й оцінка фінансово-господарського стано­вища компаній-членів фондової біржі, дисциплі­нарне спостереження й адміністративні санкції;

• зовнішні зв'язки і послуги — міжнародні зв'язки; зв'язки з громадськістю; послуги публіці, компаніям-емітентам, компаніям-членам фондової біржі.

• розвиток — маркетинг і управління стратегічним розвитком; розробка нових технологічних й інфор­маційних систем для торговельної, обліково-адміністративної й інформаційної діяльності фондової біржі.

Поряд з торгівлею цінними паперами на фондовій біржі існує позабіржовий ринок, що охоплює ринок операцій з цінними паперами, який функціонує поза фондовою біржею.

Через цей ринок проходить більшість первинних розміщень і торгівля паперами гіршої якості (порів­няно з зареєстрованими на біржі).

Разом з тим, існують перехідні форми, так звані «прибіржові» ринки, що розмивають чітку межу між біржовими і позабіржовими ринками, — це «другі», «треті», «рівнобіжні» ринки, які створю­ються фондовими біржами і знаходяться під їх регу­люючим впливом. Як правило, подібні ринки мають більш низькі вимоги до якості цінних паперів, міс­тять у собі акції малих і середніх компаній, підтри­муючи при цьому регулярність торгівлі, котируван­ня і єдність правил.

Виникнення цих ринків було обумовлене прагнен­ням фондових бірж розширити свій ринок, а також бажанням створити упорядкований, регульова­ний ринок цінних паперів для фінансування невели­ких і середніх компаній, що є носіями найбільш су­часних технологій. З іншого боку, з позабіржового обороту виникають організовані системи торгівлі цінними паперами, що мають комп'ютерну основу й аналоги територіально розподіленої електронної біржі. Прикладом можуть бути позабіржові систе­ми Національної асоціації інвестиційних лідерів (США): НАСДАК — Система автоматичного котиру­вання Національної асоціації інвестиційних лідерів, НМСК — Цінні папери національного ринку, а також Канадська система позабіржової торгівлі, Система автоматичного котирування при Сінгапурській фон­довій біржі та ін.

Нині ринок цінних паперів в Україні знаходиться в стадії формування і розвитку. Поки ще не існує чіткої системи розміщення цінних паперів як для вітчизняних, так і для іноземних фізичних і юри­дичних осіб, немає чіткого і повного правового за­безпечення функціонування національного ринку цінних паперів, достовірного і докладного інформа­ційного забезпечення, захисту від підробки цінних паперів та ін.

Подальший розвиток українського фондового рин­ку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, основними з яких є такі:

• криза української економіки, інфляція, відсут­ність твердої національної грошової одиниці;

• відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна згадати ситуацію, що склалася з трастами й іншими фінансовими посередниками);

• недостатність державного регулювання національ­ного ринку цінних паперів;

• слабкий розвиток первинного ринку цінних папе­рів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;

• відсутність гарантій щодо операцій з цінними папе­рами, недовіра населення і його психологічна не­підготовленість до операцій на фондовому ринку;

• зубожіння більшої частини населення, його низь­ка купівельна спроможність, що заважає появі масового приватного інвестора;

• відсутність гарантій держави щодо захисту грошо­вих заощаджень населення, у тому числі й у цін­них паперах.

2.3. Цінні папери, їх поняття, види і класифікація

У Законі України «Про цінні папери і фондову біржу» (ст. 1) вказується, що цінні папери — це гро­шові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємини між особою, що їх випустила, і їх власником, що перед­бачають виплату доходу у вигляді дивіденду або від­сотка, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.Цінним папером є документ, що засвідчує з дотри­манням установленої форми й обов'язкових реквізи­тів майнові права, здійснення або передача яких можливі тільки при його пред'явленні.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника.

В іменних цінних паперах вказується прізвище, ім'я, по батькові власника і його власник має право на всі ті умови, що передбачаються в них. Іншим особам передаються вони шляхом повного індоса­менту (передатним записом, що завіряє перехід прав за цінним папером до іншої особи).

Цінні папери на пред'явника можуть свідчити право власника лише при пред'явленні цінного па­перу. Вони вільно обертаються, є засобом платежу, розрахунку, кредиту — досить лише пред'явити цін­ний папір як документ для здійснення певних опе­рацій.

Цінні папери з фіксованим доходом — це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується викона­ти відповідні дії. Як правило, це обігова виплата грошової суми і процентної винагороди. Існують та­кі різновиди цінних паперів з фіксованим доходом:

• державна позика (позика уряду на створення спеціальних фондів);

• комунальна позика (для збалансування держав­них фінансів місцевих органів управління);

• комунальні облігації і заставні листи (іпотечні банки дають довгострокові кредити під заставу земельних ділянок або під боргове зобов'язання то­вариств);

• промислова облігація (боргові зобов'язання з фік­сованим доходом промислової компанії).

Відновлення загублених іменних цінних паперів проводиться державними органами, підприємства­ми, установами й організаціями, що випустили ці папери. Наступність цінних паперів здійснюється згідно з цивільним законодавством України.

Як реальний капітал цінні папери не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначаються від­повідно до доходів у вигляді дивідендів по акціях або відсотків по облігаціях, а також у вигляді вели­чини позичкового відсотка. Курс цінних паперів на біржі визначається пропозицією та попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій переважно великими банками.

Згідно з законодавством на Україні можуть ви­пускатися такі види цінних паперів:

1. акції;

2. облігації внутрішніх і зовнішніх державних по­зик;

• облігації місцевих позик;

• облігації підприємств;

• казначейські зобов'язання;

• ощадні сертифікати;

• інвестиційні сертифікати;

• векселі;

• приватизаційні папери.

Розглянемо більш докладно види цінних паперів.

Акція — у статутному фонді акціонерного това­риства підтверджує членство в акціонерному това­ристві і право на участь в управлінні ним, надає пра­во її власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Як правило, акції зберігаються у брокерів або в спеціалізованих конторах. Власник має тільки свід­чення про кількість акцій. Розрізняють звичайні і привілейовані акції.

Характеристики

Список файлов курсовой работы