154572 (Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку), страница 3

Зростання обсягу наданих послуг зареєстроване в усіх областях, крім трьох у м. Києві - обсяг зменшився на 0,5%, або на 2,5 млн. грн.; у Чернігівській області - па 32%, або на 0,7 млн. гри. за рахунок скорочення обсягів за іноземним та внутрішнім вилами туризму;

- у Тернопільській області - на 1,1 % ,або на 3,1 млн. грн.

Найбільший приріст обсягів наданих туристичних послуг забезпечили підприємства АР Крим, областей Одеської та Харківської.

Найбільші обсяги наданих послуг за рік, що припадають в середньому на одне підприємство, зареєстровані в Тернопільській (52 тис. грн.), Чернігівській (90 тис. грн.), Рівненській (124 тис. грн.) областях.

Платежі до бюджету суб'єктів туристичної діяльності становили 136,2 млн. грн. і зросли на 7,4 млн. грн. порівняно з 2001 роком. Найвагоміший прирісі платежів до бюджету забезпечили підприємства АР Крим (на 2,1 млн. грн. або на 7,2%), Одеської (на 1,5 млн. гри. або па 1,4%), Херсонської (па 1,0 млн. грн або на 30,8%;), Донецької (на 0,9 млн. грн. або у 1,5 рази) областей. Звертає на себе увагу скорочення платежів до бюджету на фоні зростання обсягів наданю послуг в Житомирській (-31,2%), Сумській (-4,4%), Херсонській ( 2,37%), Карпатській (-0,8%) областях.⁵

Найбільші платежі до бюджету за рік, що припадають в середньому на одне підприємство, зареєстровані у таких регіонах як м. Київ, Херсонська область, Одеська область, АР Крим.

З наведеного вище можемо зробити висновки, шо поступово підвищується ефективність господарської діяльності у сфері туризму в наступних регіонах України: м. Києві, АР Крим, м. Севастополі, областях Львівській, Волинській, Івано-Франківській. З іншого боку, неповною мірою використовується туристичний потенціал більшості регіонів України.

Незважаючи на позитивні зрушення в туристичній сфері України, розвиток туризму в регіонах відбувається повільно порівняно зі світовими туристичними регіонами. Аналіз розвитку туризму в регіонах України доводить наявність досить сприятливих чинників для сталого розвитку туризму. В той же час наявні ресурси не використовуються належним чином через низький рівень розвитку інфраструктури, в якій одне з перших місць належить транспортній системі. Важливими проблемами залишаються подальше вдосконалення залізничної мережі регіонів, електрифікація окремих відрізків доріг, реконструкція і модернізація залізничних вокзалів.

Треба підкреслити, що і наявна матеріально-технічна база туризму в регіонах використовується неефективно через низку причин:

- асортимент туристичних послуг і рівень сервісу значно відстають від зарубіжних стандартів;

- ціни на готельні послуги мають постійну тенденцію до зростання, хоча це не завжди пов'язано з покращенням комфортності та рівня обслуговування;

- структура номерного фонду не відповідає потребам клієнтів (у готелях регіонів недостатньо одномісних номерів).

Через низький рівень завантаженості підприємств готельного господарства керівники вищевказаних підприємств змушені шукати інші напрямки використання приміщень (наприклад, оренда стороннім організаціям для використання не за прямим призначенням - головним чином під офіси).

Головними питаннями сьогодення та найближчої перспективи, вважаємо, є не збільшення кількості об'єктів і їх потужностей, а налагодження конкурентоспроможного ринку туристичних послуг шляхом модернізації існуючої матеріально-технічної бази. Для цього на державному рівні необхідно вирішити ряд першочергових питань:

- розробка державних гарантій повернення інвестицій;

- зменшення відсотку за наданий кредит до 5-7%;

- надання «податкових канікул» суб'єктам господарювання, шо здійснюють реконструкцію туристичних об'єктів, на період проведення цих робіт.

До проблем місцевого рівня належить зменшення загального терміну оформлення земельної ділянки у власність або під забудову (сьогодні він становить від 3 до 9 місяців); наявність додаткових умов при наданні дозволів на ділянку (наприклад, будівництво 10 км. доріг, ремонт школи тощо).

Сучасний стан розвитку рекреаційного природокористування характеризують такі кількісні показники: природно-рекреаційний потенціал (ПРП) територій, площі земель природно-заповідного фонду, рекреаційного, оздоровчого, культурно-історичного призначення заданими Земельного кадексу України. Якісні показники забезпечення регіонів рекреаційними ресурсами та територіями характеризують:

- рівень забезпечення регіонів мінеральними нодами;

- рівень забезпечення регіонів лікувальними грязями;

- рівень природно-рекреаційного потенціалу регіонів, що визначається як його частка у загальному ПРП;

- рівень концентрації ПРП на одиницю площі регіону, що визначається як його відношення до загальної площі регіону;

- рівень концентрації ПРП на І тис. жителів регіону;

- рівень концентрації ПРП па І тис. рекреантів;

- рівень забезпечення регіонів ПРП, шо визначається як відношення потенційної потреби до величини природно-рекреаційного потенціалу;

- рівень забезпечення регіонів землями рекреаційного призначення, що визначається як відношення потенційної потреби до площі цих земель;

- рівень концентрації рекреаційних земель на одиницю площі регіону;

- рівень концентрації рекреаційних земель на І тис. жителів регіону;

- рівень концентрації рекреаційних земель на 1 тис. рекреантів.

За рівнем забезпечення землями рекреаційного призначення лідерами є Хмельницька, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Хмельницька, Чернівецька та Чернігівська області. Це обумовлено особливостями регіонального землекористування та господарського спрямованістю регіонів: це непромисдові області, розташовані у Поліському та Карпатському рекреаційних регіонах, де високий рекреаційний потенціал і низький або середній рівень ного винижчі показники у Дніпропетровській, Київській, Вінницькій, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Харківській, Черкаській областях. В основному - це області з розвиненою промисловістю, що обумовлює пріоритети землекористування. За рівнем концентрації земель на 1 тис. рекреантів найвищі позиції займають Чернівецька, Хмельницька, Чернігівська, Волинська, Івано-Франківська, Рівненська, Сумська, Тернопільська області, де рівень рекреаційного навантаження - один з найменших за кількістю рекреантів.

Рівень концентрації природно-рекреаційного потенціалу найвищий у Чернівецькій, Хмельницькій, Чернігівській, Сумській, Рівненській, Тернопільській, Івано-Франківській, Закарпатській, Житомирській, Волинській областях. Найнижчі показники в АР Крим, Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській, Черкаській областях. Найбільший вплив на ці показники мала частка природно-рекреаційного потенціалу у структурі ПРП потенціалу регіону, що значною мірою визначило площі земель, які використовуються чи можуть використовуватися для розвитку рекреаційного природокористування. За рівнем концентрації природно-рекреаційного потенціалу на одного рекреанта найвищі показники у Чернівецькій, Житомирській, Сумській, Хмельницькій, Чернігівській областях, що також пов'язано з низьким рівнем рекреаційного навантаження.(див.табл.2.1)⁶

Таблиця 2.1.

Загального індексу групи показників природно-ресурсного забезпечення регіонів

Аналіз сучасного стану рекреаційного природокористування в України свідчить про високий рівень забезпечення рекреаційними ресурсами АР Крим, Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської, Одеської областей, високу інтенсивність використання природно-рекреаційного потенціалу в АР Крим, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, у Житомирській, Волинській, Івано-Франківській, Тернопільській, Чернігівській, Чернівецькій, Сумській, Хмельницькій областях.