154572 (Курортно-рекреаційний комплекс України. Основні проблеми і перспективи розвитку), страница 2

Це має бути інфраструктура загального користування, що повинна відповідати світовим стандартам і орієнтуватись на всіх мешканців України та її гостей.

З точки зору організації інфраструктурного забезпечення рекреаційного процесу одне з ключових місць належить транспортній системі. Питання охоплює проблему транзитних перевезень, організацію залізничного сполучення, розвиток автомагістралей, повітряного, морського, річкового транспорту.

Україна має розвинуту мережу автомобільних доріг і залізниць, аеропортів, річкових та морських портів. Авіаційний, автомобільний, залізничний, річковий і морський транспорт, здатні забезпечити перевезення, туристів з резервом транспортних потужностей на деяких видах транспорту.

Транспортні шляхи України повинні відповідати міжнародним вимогам та надавати можливість здійснювати перевезення швидко, безпечно, надійно, комфортно. Взаємодія двох галузей - транспорту і туризму - допоможе кожній з них у короткі терміни вирішити більшість питань, зокрема - розбудови туристичної інфраструктури за напрямками національної мережі транспортних коридорів із залученням приватного капіталу (національного і закордонного).

В Україні прийнято Програму функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів, її реалізація дозволить вирішити проблему облаштування доріг, створити сприятливі умови для розвитку туристичної індустрії.

Не менш важливою складовою інфраструктури є існуюча мережа прикордонних переходів з країнами-сусідами, її розширення та сервісне облаштування.

Неможливий розвиток туризму без системи зв'язку і комунікацій, функціонування різноманітних служб сервісу, розвитку громадського харчування і побутового обслуговування, організації культурно-розважального обслуговування.

Актуальною для України залишається проблема водопостачання та каналізації населених пунктів і, в першу чергу, рекреаційних центрів.

Проблема інфраструктурного облаштування території України може бути вирішена лише завдяки інвестуванню в її розбудову великих коштів, у тому числі з боку центральної та місцевих влад, її розв'язання можливе лише в контексті практичних дій щодо економічного піднесення країни.

Кількість туристів, які відвідують Україну, щороку зростає. У 2002 р. кількість іноземних туристів становила 6,3 млн осіб, а приріст склав 9,2%. У 2003 р. кількість іноземних туристів зросла до 6,8 млн туристів, приріст становив 7,9%. Обсяг внутрішнього туризму також поступово збільшується. Впродовж 2002 р. Україною подорожували 7,2 млн внутрішніх туристів, або на 4,1% більше, ніж у 2001 р.

У 2003 р. кількість внутрішніх туристів сягнула 7,5 млн осіб, або на 4,5% більше, ніж у 2002 р.

Збільшується й кількість екскурсантів та відвідувачів музеїв. У 2002 р. було зареєстровано 19,5 млн осіб, а приріст склав 3,0% . У 2003 р. приріст збільшився на 2,4% , або до 20,0 млн осіб.

Обсяг споживання туристами товарів та послуг туристичної, курортної та інших галузей національної економіки у 2002 р. зріс на 8,0% і становив 22,6 млрд грн.

Всупереч зростаючій кількості іноземних і внутрішніх туристів, останніми роками простежується негативна тенденція до поступового зменшення кількості готелів та інших місць короткотермінового проживання (з 1 308 одиниць у 2000 р. до 1254 одиниць у 2002 р. - зменшення на 0,3%), а також кількості санаторно-курортних закладів (відповідно - з 3 327 одиниць до 3 242 одиниць, з яких щороку не працюють з різних причин близько 700 одиниць).

Однією з причин такого становища є низька інвестиційна активність вітчизняних та іноземних інвесторів, що зумовлена, насамперед, глибинними процесами реформування економіки перехідного періоду.

Незважаючи на поступове скорочення кількості та місткості готелів і санаторно-курортних закладів, збільшується кількість обслугованих ними осіб та обсяги наданих послуг, насамперед за рахунок підвищення ефективності їх роботи та інтенсифікації праці.

Сукупний обсяг послуг, наданих підприємствами туристичне: та курортної галузей у 2002 р., становив 3,1 млрд грн (приріс: склав 12,2%), ау 2003 р. - 3,3 млрд грн (приріст - 8,3%).

У 2003 р. простежується підвищення завантаженості готелів та інших місць для короткотермінового проживання з 26% у

2002 р. до 27% у 2003 р., а санаторно-курортних закладів, відповідно - з 38% до 40% .

Частка послуг туристичної та курортної галузей у ВВП зростає від 1,32% у 2000 р. до 1,36% у 2001 р. та 1,39% у 2002 р., а у 2003 р. вона склала 1,41%.

Середня чисельність працівників туристичної та курортної галузей у 2002р. зросла на 2,0% і дорівнювала 189,5 тис. осіб, в т. ч.: працівників суб'єктів туристичної діяльності (ліцензованих турагентстві туроператорів, що надавали послуги) - 39,7 тис. осіб; готелів та інших місць для короткотермінового проживання -28,4 тис. осіб; санаторно-курортних закладів -121,3 тис. осіб. У 2003 р. очікується збільшення загальної кількості працюючих, зайнятих на підприємствах туристичної та курортної галузей, до 192,0 тис. осіб, або на 1,3%.

Разом з тим, обсяги туризму в Україні можуть бути більшими, а туристично-рекреаційний потенціал реалізовуватись ефективніше за умови вирішення таких проблем, як невідповідність високої вартості готельних послуг їх низькій якості порівняно з міжнародними стандартами.

Основні статистичні дані розвитку туріндустрії в Україні наведено у таблиці 1.1.⁴

Таблиця 1.1.

Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі в 2000-2003 рр. в Україні

* Враховано кількість госпрозрахункових санаторно-курортних закладів, не враховано інші санаторно-курортні заклади.

** Враховано фінансові показники госпрозрахункових санаторно-курортних закладів, не враховано фінансові показники інших санаторно-курортних закладів.

При формуванні нового підходу до туризму в Україні, як до сфери, розвиток якої може сприятливо вплинути на соціально-економічний розвиток української держави в цілому та її регіонів зокрема, сприяти встановленню нового позитивного іміджу України на світовому ринку послуг, потрібні нові стратегії розвитку сільського туризму в нашій державі.

Розділ ІІ. Стратегії розвитку та оцінка потенціалу регіональних рекреаційних систем

В умовах ринкової економіки та інтеграції України до світової спільноти пріоритетного значення набуває туристична сфера. Як свідчить світовий досвід, туризм має високу ефективність, яка за темпами зростання в кінці другого тисячоліття випередила автомобілебудування та видобуток нафти і вийшла на перше місце серед інших галузей економіки.

Слід наголосити, що в Україні основи теорії, наукові принципи і методи туризму формувались ще у дорипкову «епоху». Можливо, саме цим пояснюється недостатня розробленість економічних і управлінських аспектів туризму. У зв'язку з цим достатньо слабо розроблені і більшість прикладних питань організації й інформації у сфері туризму. Сьогодні, коди в українському туризмі домінує конкурентне середовище, а минула централізована сфера туризму значно дерегульована, потрібні наукові праці, які б слугували прийняттю рішень, тобто допомагали здійснювати управління в цій складнім сфері комерційної діяльності.

Туризм, як відносно новий об'єкт міждисциплінарних досліджень, постійно знаходиться в центрі уваги економічної та економіко-географічної науки. Найбільш системно проблеми розвитку туризму розглядаються в економіко-географічному аспекті, який передбачає дослідження поняття, структури, особливостей, територіальної локалізації туристичних ресурсів, особливостей розвитку територіально-рекреаційних систем.

Щодо розвитку туризму в Україні, як свідчить аналіз, лише в останні роки на всіх рівнях управління йому почали приділяти увагу. Зміна політичних та економічних умов, які пройшли у 90-х роках, дозволили Україні проводити структурні реформи у напрямку переважання послуг над іншими секторами економіки, акцентувати увагу на ефективнішому використанні туристичного потенціалу.

На нашу думку, одним із перспективних напрямів розвитку регіонів України може стати туризм, який має відповідне природно-ресурсне, інфраструктурне, трудоресурсне, організаційно-інформацінне забезпечення у регіонах і подальший розвиток якого повинен враховувати особливості регіонів, тому що сьогодні розвиток регіонів України характеризуються значними відмінностями в рівнях соціально-економічного розвитку, неузгодженістю ряду законодавчих і нормативних актів, недостатньо чітко визначеною загальнодержавною стратегією. Спостерігається надмірна концентрація населення і виробництва у великих містах, неефекі інший, уповільнений розвиток більшості середніх і маленьких міст. Це є наслідком надмірного втручання держави в регіональну політику протягом довготривалого періоду, що призвело до значних територіальних диспропорцій економічного розвитку країни, погіршення демографічної ситуації в країні, стану зайнятості, зниженню якості життя населення, занепаду сільської місцевості. В усіх регіонах України посилюються процеси депопуляції населення, погіршується стан житлово-комунального господарства, санітарно-гігієнічна й епідеміологічна ситуація, зменшуються обсяги капітальних вкладень у розвиток житлового будівництва, введення в експлуатацію нових і відремонтованих житлових будинків.

Україна має значні можливості для динамічного розвитку туристичної і рекреаційної сфери, розширення міжнародного співробітництва у ній сфері, що ще раз підкреслюється в посланні Президента України до Верховної Ради: «Європейський вибір. Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 рр.» (від 30.05.02 р.).

Аналіз статистичних даних розпитку туризму за 2002 р. виявив наступне. Суб'єктами туристичної діяльності України було обслуговано майже 2,0 млн. екскурсантів та 2,3 млн. туристів, в т. ч. за видами туризму: іноземних (в'їзних) - 417,7 тис. осіб (18% від загального числа); зарубіжних (виїзних) - 302,6 осіб (13%); внутрішніх - 1 млн. 545 тис. осіб (69%). Приріст на 90,2 тис. осіб або на 4% (порівняно з попереднім роком) забезпечений завдяки активізації: - іноземного (в'їзного туризму - у семи регіонах);

- внутрішнього — у 21 регіоні;

- зарубіжного - у 16 регіонах.

Обсяг послуг, наданих суб'єктами туристичної діяльності 2002 р. становив 1,4 млрд. гри. і збільшився на 14,9%, або на 179,5 млн. гри.порівняно з 2001 роком.