Таким чином, в кожний віковий період організм характеризується визначеними морфологічними та фізіологічними особливостями та своєрідною властивістю реагувати на різні чинники зовнішнього середовища. Особливо це різко виражено у дітей під час вікової кризи.

1.2 Основні закономірності фізичного розвитку

Довжина тіла, вага та окружність грудної клітини являються основними показниками фізичного розвитку. Проте, даючи оцінку фізичному розвитку дитини, лікарі керуються не лише цими соматометричними величинами, а використовують також результати фізіометричних вимірів ( життєва ємність легень, сила тиснення рук та станова сила ) та стоматоскопічних показників ( розвиток кістково – м’язової системи, кровонаповнення, жировідкладення, статевий розвиток, різні відхилення в пропорціях тіла ). Лише керуючись сукупністю цих показників, можна встановити, який фізичний розвиток дитини. Довжина тіла ( основний показники фізичного розвитку ) служить разом з тим основою для правильності оцінки ваги та окружності грудної клітини; вага виражає масу тіла; окружність грудної клітини – розвиток органів дихання та скелету.

Саме інтенсивне збільшення довжини та ваги тіла проходить на протязі першого та другого років життя. За перший рік довжина тіла дитини збільшується на 25 см, а за другий – 10 – 15 см; вага на першому році збільшується на 6 – 7 кг, а на другому – на 2 – 3 кг; потім щорічний приріст довжини тіла знижується до 4 – 5 см, а вага – до 1,5 – 2 кг.

Збільшення темпів росту знову відмічається в 6 – 7 років та з початком статевого дозрівання 9 в 11 –12 років у дівчаток та в 13 – 14 років у хлопчиків).

В 6 – 7 років річний приріст довжини тіла складає 8 –10 см, а період початку статевого дозрівання та послідуючі 2 – 3 роки – 5 – 7 см при щорічному збільшенні ваги на 3 – 4 кг. До 16 – 17 років у дівчат та 18 – 19 років у юнаків темп зростання довжини тіла складає 1 –2 см, а вага – 2-3 кг, а в послідуючі роки, коли дозрівання закінчується, приріст довжини тіла доходить до декількох міліметрів.

Вважається, що збільшення довжини тіла, я правило, закінчується у жінок в 2- 22 роки, а у чоловіків в 23 – 25 років. Криві зміни середніх величин довжини тіла та ваги в зв’язку з віком та статтю мають характерну направленість та амплітуду.

Багато морфологічних та особливо функціональних показників ( життєва ємність легень, окружність грудної клітини, сила м’язів, витривалість до статичної напруги та до динамічної роботи, обмін речовин, енергетичні затрати організму ) у дівчаток всіх віків значно нижчі, ніж у хлопчиків цього ж періоду. Лише в період статевого дозрівання дівчаток спостерігається тенденція наближення деяких їх функціональних показників з такими ж у хлопчиків.

Різниця в показниках довжини тіла та ваги у хлопчиків та дівчаток до періоду статевого дозрівання виражені на сильно різко. Дівчатка, у яких довжина тіла та вага дещо нижча, ніж у хлопчиків, порівнюються з останніми, о потім в зв"язку з більш раннім початком статевого дозрівання ( в 11 – 12 років ) переганяють їх. До 14 – 15 років статева зрілість дівчаток близька до свого завершення, тому збільшення довжини тіла та ваги стає у них менш інтенсивним, ніж у хлопчиків. В цьому віці хлопчики по довжині тіла та вазі порівнюються з дівчатками, а потім переганяють їх.

В подальшому всі показники фізичного розвитку у юнаків в середньому перебільшують такі у дівчат. Цей характерний хід кривих середніх величин довжини тіла та ваги в різних групах може значно мінятися в зв’язку з більш раннім або, навпаки, більш пізнім статевим дозріванням.

Паралельно із збільшенням всієї довжини тіла виміряється співвідношення пропорці1 окремих його частин. У дитини з відносно великою головою, довгим тулубом та короткими ногами з віком міняються розміри кінцівок та тулуба: голова стає відносно невеликою, тулуб – коротким; ноги - довгими.

Всі антропометричні показники для оцінки фізичного розвитку або інших цілей проводять в ранкові години на голому тілі стандартними інструментами.

Проводячи оцінку фізичного розвитку, намічуючи ті чи інші оздоровчі або санітарно – гігієнічні міроприємства, необхідно враховувати також основні анатомо – фізіологічні особливості дітей та підлітків.

1.3 Особливості шкірного покриву дітей

Шкіра – орган із дуже складною будовою, вона грає в житті організму велику роль. Це покрів, не лише, відгороджуючий організм від неблагоприємного впливу зовнішнього середовища, але і тісно пов’язуючий його з цим середовищем, дякуючи багато чисельним нервовим рецепторам, які в ньому закладені. Тому різноманітний вплив оточуючого середовища може в значній мірі змінювати функцію шкіри, що тягне за собою зміни в усьому організмі.

Шкіра дитини по своїй будові та функціям багато в чому відрізняється від шкіри дорослого . Вона має менш розвинений роговий шар і більш багатша кровоносними судинами, ніж шкіра дорослої людини. В силу цього всілякий зовнішній, в т.ч. водні процедури, повітряні ванни, променева енергія сонця та штучних джерел, відображаються на функціях шкіри більше, ніж у дорослого.

У дітей ясельного та дошкільного віку шкіра відрізняється особливою ніжністю, тонкістю та легкою ранимістю. Ця обставина, а також недостатній опір шкіри до проникаючих в ранки мікробів зумовлюють особливості перебігу шкірних захворювань.

Створення вітаміну Д із ергостерину під впливом ультрафіолетових променів проходить в шкірі; в ній також створюються імунні тіла.

Бактерицидна функція шкіри відкритих та закритих поверхонь тіла у дітей, особливо у школярів 6 –18 років, добре виражена. Індекс бактерицидності ( кількість убитих мікробів Соlі, штам 675 або F₂, в розведенні 1: (5 х 10 ^–4 ) за 6 хвилин експозиції) осінню та весною відповідно дорівнює 85 – 81 %. В зимовий час індекс понижується до 58%.

Бактерицидна функція шкіри відображає стан імунної системи реактивності організму. У дітей та підлітків, відстаючих по фізичному розвитку від вікових стандартів, частіше ніж у однолітків нормального та доброго розвитку, в усі сезони року спостерігається більш низька бактерицидна функція.

Важливу роль грає шкіра в регуляції теплового стану організму, так як через неї людина втрачає 85 –90% виробленого тепла.

Механізми, регулюючі створення та віддачу тепла, у дітей недостатньо вдосконалені, що в значній мірі пояснює схильність малих дітей до переохолодження або перегрівання. З віком функції шкіри постійно вдосконалюються та наближаються до функцій, притаманних дорослій людині.

2. Особливості кістково - м’язової системи дітей

Скелет новонародженого складається із кісткової та хрящової

Тканини. Кісткова тканина формується поступово та постійно замінює хрящеву тканину. У дітей в кістковій тканині переважають органічні елементи, чим зумовлена велика еластичність їх скелету та легке виникнення деформацій його при довгих напругах та неправильного положення тіла.

Постійність шийних та грудних згинів хребта встановлюється лише до 7 рокам. До цього віку в лежачому положенні ці природні згини згладжуються. Поперекові згини хребта встановлюються лише в 17 – 18 років. Зрощення окремих кісток скелету, наприклад кісток тазу, не закінчено. Внаслідок цих особливостей при стрибках дітей з висоти на тверду поверхню можливі лише зміщення у них тазових кісток з послідуючим неправильним зрощенням. Такі зміни у формі тазу, що виникають у дорослих жінок можуть неблагоприємно сказатися на пологовій функції.

Кістки зап’ястя лише намічаються у новонародженого; постійно розвиваючись, всі вони ( крім гороховидої ) стають ясно видимими на рентгенограмі лише в 7 років, а процес їх окостеніння завершується значно пізніше – в 10 – 13 років. В цей же час закінчується окостеніння фаланг пальців.

Вказані особливості формування кисті рук необхідно враховувати при навчанні дітей письму та простішим трудовим навикам. Неможна перегружати дітей, особливо першого року навчання, письмовою роботою.

З кістковою системою органічно пов’язана м’язова система, так як вони сумісно забезпечують рухи людини. Перш за всі розвиваються крупні м’язи ( м’язи тулуба, особливо спини, плеча, передпліччя, стегна та ін. ). Вони стають добре розвиненими в 6 – 7 років. Разом з тим до цього віку мілкі м’язи ( наприклад, м’язи кисті руки ) іще дуже нерозвинені. В зв’язку з цим діти молодшого віку в значній мірі оволодівають основними видами природних рухів ( ходьба, біг, стрибки, метання ), але чітка координація рухів за участю мілких м’язів у них іще недостатньо досконала, їм важко виконувати мілкі та точні рухи.

Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку притаманна велика рухливість, але внаслідок невдосконалення координації рухів, а звідси неекономної затрати сил при організації трудової діяльності або занять по фізичній культурі рекомендується давати такі вправи, які сприяли б розвитку та вдосконаленню основних рухових координацій. Дітей привчають виконувати ритмічні рухи, виробляють у них вміння орієнтуватися в просторі, вдосконалювати швидкість реакцій.

В 9 – 12 років діти набувають навиків по своєму бажанню роз приділяти навантаження на різні групи м’язів, рухи стають більш координованими та чітко відтворюються в заданому ритмі.

З віком м’язова система все більше росте та розвивається. Так, якщо у новонародженого вага всіх м’язів дорівнює 23 % ваги тіла, а в 8 років – 27 %, то в 17 – 18 років вона досягає 43 – 44 %. Таке значне збільшення маси м’язів супроводжується зростанням сили.

З наростанням сили підвищуються навики організму до трудової діяльності, разом з тим вдосконалюється координація рухів та підвищується вміння володіти своїм тілом. Підвищення точності та координації рухів з віком зумовлено не тільки розвитком самих м’язів, але і вдосконаленням центральної нервової системи, формуванням рухового аналізатора.

1. Особливості органів дихання та серцево – судинної системи

Верхні дихальні шляхи у дітей набагато вужчі, ніж у дорослих.

Тканини органів дихання ніжні, слизові оболонки, що вистилають дихальні шляхи, рясно оснащені кровоносними та лімфатичними судинами, легко ранимі . Цим пояснюється відносно вільне проникнення в дихальні шляхи пилу та патогенних мікроорганізмів, значне забруднення дихання при запальних процесах в носі, з виникненням якого діти починають дихати через рот, чим створюють іще більш

благоприємні умови для занесення інфекцій, потрапляння пилових частинок, токсичних речовин, захворювань бронхітом та запаленням легень.

Легені розвиваються за декілька періодів. Диференціювання легко виражається в зменшенні одних гістологічних елементів та створенні других. Однією із особливостей органів дихання, являється те, що в дитячих легенях багато інтерстеціальної тканини з великою кількістю лімфатичних судин та респіраторних бронхіол, з чим пов’язано часті запальні процеси в легенях.

Вказані і інші особливості органів дихання у дітей вимагають необхідності постійної турботи про чистоту повітря в дитячих закладах, гарного провітрювання та вологого прибирання приміщень, виконання правил, попереджаючих занесення бруду. Важливо також привчати дитину до глибокого, ритмічного дихання через ніс, для чого, в разі необхідності, потрібне перш за все радикальне лікування хронічного насморку, катару верхніх дихальних шляхів, видалення аденоїдних розростань в носоглотці. Диференціювання легко закінчується в до 7 років, а потім в основному йде лише ріст.

Дихальна поверхня легень та кількість крові, що проходить через легені за одиницю часу, у дітей відносно більша, ніж у дорослих. Проте менший ніж у дорослих, об’єм грудної клітини та конусообразна її форма зумовлюють у дітей в стані спокою меншу вентиляцію легень при кожному диханні. Необхідний об’єм легеневої вентиляції забезпечується у дітей головним чином збільшенням числа дихання і в меншій степені – шляхом поглибленого дихання.

З віком збільшується глибина дихання, зменшується його частота та підвищеня ритмічність. Так, частота дихання, рівна у новонародженого 30 – 44, до 5 років знижується до 26, у підлітків вона рівна 18, а у юнаків та дівчат, так як і в дорослих, рідко перебільшує в стані спокою 16 разів на хвилину.

Хвилинний об’єм легень – кількість повітря, що проходить через легені за хвилину ( частота дихальних рухів множиться на об’єм повітря, потрапляючий в легені при вдосі ), виростає від 650 – 700 мл ( у новонароджених ) до 5800 мл у 5-тирічних дітей та 8000 мл у підлітків. Постійно, як засвідчують зміни у величинах життєвої ємності легень ( таб. 1 ) та екскурсія грудної клітини ( таб. 2 ), наростає вмістимість легень та сила дихальних м’язів.

В тісному зв’язку з розвитком легень та функцій дихання знаходиться розвиток серцево – судинної системи та кровообігу. Інтенсивність росту серця сильніше всього в перший рік життя та в послідуючі роки до 7 років. В 7 – 10 років наростання розмірів та об’єму серця йде поступово.

В процесі розвитку серця, так як і інших органів, відмічається періодичність, причому періоди росту та диференціювання співпадають з такими ж показниками легень. До 7 – 8 років закінчується структурне диференціювання опірної тканини серця та досягає повного розвитку його центрального та периферичного нервового апарату. Орган рясно всипаний кровоносними судинами. М’язовий же апарат серця структурно ще не закінчений. Артерії 7 – річної дитини відносно ширші, ніж у дорослих. Це один із факторів, з яким пов’язана невелика величина артеріального тиску.

Кількість крові, що доставляється в клітину кожну хвилину, повинно знаходиться у відповідності з її потребою в кисню. Тому серце дитини повинно робити в одну хвилину значно більшу кількість скорочень, ніж серце дорослого, так як об’єм крові, що викидається в артерії при кожному скороченні, у дитини менше, ніж у дорослого.

Кількість крові, що викидається в аорту серцем новонародженого при одному скорочення, мале – всього 2, 5 мл, до 1 – го року воно збільшується в 4 рази, до 7 років – в 9 разів, а до 12 років – в 16,4 рази. Частота серцевих скорочень у новонароджених 140 ударів за 1 хвилину, до 133- ти років знижується до 80 ( Таб. 3 ).

Таблиця 1 Середні величини життєвої ємності легень ( в літрах)

Таблиця 2 Середні величини екскурсії грудної клітини ( в сантиметрах)

Таблиця 3 Зміна частоти серцевих скорочень та ударного об’єму

У дітей молодшого шкільного віку частота серцевих скорочень становиться більш стійкою, ніж у дітей дошкільного віку. Але все ж під впливом різких та сильних рухів, позитивних та негативних емоцій частота серцевих скорочень у дітей молодшого шкільного віку значно збільшується.