Національний природний парк "Вижницький" створений недавно, а тому його флора та рослинний покрив ще недостатньо досліджені. За попередніми даними на території парку росте понад 800 видів судинних рослин, з яких понад 40 є рідкісними і потребують охорони. Але основним багатством парку є передусім ліси, що займають понад 80 % його території. Залежно від висоти над рівнем моря та екологічних умов на території парку сформовані рослинні ступені (пояси) букових, ялицево-букових, смереково-ялицево-букових та смерекових лісів. Незважаючи на достатню обжитість цих місць, тут ще зустрічаються окремі ділянки пралісів, де буки та ялиці сягають висоти 40 м та 70-90 см у діаметрі. У травостої переважають неморальні види - зеленчук, переліска багаторічна,

маренка запашна, актея колосиста, підлісник європейський та інші. У букових та ялицево-букових лісах виявлено чимало рідкісних, зникаючих та малопоширених видів, насамперед орхідних, занесених до Червоної книги України. Найціннішим є надбородник безлистий. У Карпатах відомо лише два місця, де він росте, і обидва - на території парку "Вижницький". Рідкісним є палеоарктичний вид булатка довголиста, лише кілька разів помічений на території Берегометського лісництва. Особливо рідкісною є коручка пурпурова - центральноєвропейський вид на крайній східній межі свого ареалу. В лісах трапляється чимало реліктових видів, наприклад, папороть роду багаторядних. Парк - це єдине місце в Українських Карпатах, де ростуть усі три види цього роду - папороть шипувата, списоподібна та Брауна.

Післялісові луки – полонини - займають порівняно невеликі площі, проте мають яскравий строкатий травостій з великою кількістю лучних рослин та видів узлісь. Найбільші площі лук з угрупованнями мітлиці тонкої, костриці червоної, пахучої трави.

На території національного парку "Вижницький" мешкають: 11 видів земноводних, 7 - плазунів, 127 - птахів, 41 вид ссавців - усього 186 видів лише наземних хребетних тварин, представників 64 родин, 24 рядів, 4 класів. Практично ще не досліджувались іхтіофауна, комахи, членистоногі та інші таксони. Більшість наземних хребетних є типовими представниками широколистяних та мішаних лісів Європи, переважно балканської фауни (лелека білий, підорлик малий, вовчок, соня лісова, кіт лісовий). Незначною є частка середземноморських видів (саламандра плямиста, полоз ескулапів, квакша звичайна), мало також типових гірських (кумка, щеврик, плиска та інші) та бореальних видів (глухар, рябчик, сич волохатий, сова, рись).

Національний природний парк "Вижницький" є природоохоронно-науково-туристично-освітньою установою загальнодержавного значення. Науковий колектив приділяє значну увагу розробці екологічних засад збереження природних геосистем і методів управління ними. Тому недарма парк вважається своєрідним науково-екологічним та освітньо-виховним полігоном для відпрацювання методів оптимізації природокористування в умовах широкого залучення відвідувачів. Тут проходять виробничі практики та стажування студенти і спеціалісти вищі закладів краю. Вижницький парк підримує тісні зв'язки з аналогічними установами Угорщини, Словаччини, Польщі, Болгарії.

Відповідно до цих завдань, територія парку поділена на функціональні зони. До заповідної зони включено 2087 га його території, зона регульованої рекреації складає 4886,8 га, стаціонарної рекреації - 8,6 га, господарська – 945,8 га.

Національний парк є молодою, проте перспективною установою, яка щойно розпочинає свій поступ. У 1999 році проводились організаційні роботи з розширення його території, а саме до його складу ще 30 найцінніших ділянок по всій Чернівецькій області.

З парком тісно співпрацює громадська екологічна організація "Друзі парку". Її основним завданням є підтримка парку та сприяння його розвиткові. У активі організації вже є кілька спільно реалізованих проектів. Залучаючи громадськість до активної діяльності з вирішення екологічних проблем поступово виховується почуття господаря на своїй землі та формується екологічне мислення, свідомість та етика. "Друзі парку" відкриті для співпраці та хочуть поділитися своїм досвідом у нелегкій справі охорони природи.

3. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ

3.1 Археологічні та історичні пам’ятки Буковини

Місто Чернівці, обласний центр Чернівецької області, вперше згадується 1408 року. Воно багате на історичні пам’ятки та визначні місця. З середини ХІХ століття до початку ХХ було збудовано багато архітектурних пам'ятників, що принесли славу місту: ратуша (1848); приміщення поштамту (1855); Вірменська церква (1875); Єврейська синагога (1877); драматичний театр (1905); палац правосуддя (1906); приміщення залізничного вокзалу (1908).

Найчарівнішою коштовністю в скарбі, яким є архітектурні споруди старих Чернівців, по праву вважається витвір мистецтва відомого чеського архітектора Йозефа Главки - колишня резиденція буковинських митрополитів. Захоплення викликає веселкове сяяння черепиці її дахів, вигравання сонця на куполах, дивовижне поєднання суворості фортечно-зубчатих стін з вишуканою легкістю і ажурністю кованих грат. У цій дивовижній за своєю красою споруді вбачаються візерунки української вишивки, гуцульської писанки, буковинського килима, легко вловлюються елементи різних архітектурних стилів, які створюють органічну цілісність споруди.

За винятком окремих будівель XV-XVII століття основну історичну та естетичну цінність являють собою архітектурні елементи забудови центральної частини міста. В першу чергу це споруди колишніх адміністративних і частково також житлових будинків, збудованих в Чернівцях на зламі ХІХ-ХХ століть та у міжвоєнний період. Основними архітектурними стилями є: віденська сецесія та неокласицизм, доповнені елементами бароко, пізньої готики, фрагментами традиційної молдавської, угорської архітектури, романсько-візантійського стилю, а також кубізм.

Найбільш яскравими зразками чернівецьких архітектурних стилів є будівлі обласного музично-драматичного театру ім. Ольги Кобилянської (1905 р.), Чернівецького національного університету (колишня резиденція Буковинських митрополитів 1882 р.), Чернівецького обласного художнього музею (колишня Буковинська ощадкаса 1900 р.), обласної державної адміністрації (колишній Палац юстиції 1906 р.), Чернівецького міського палацу культури (колишній єврейський національний дім 1908 р.), житлового будинку на вул. О. Кобилянської, 53 (колишній німецький національний дім), залізничного вокзалу (1908 р.) та багато інших.

Місто Чернівці має багато визначних місць, пов'язаних з конкретними подіями, а також з життям і діяльністю конкретних осіб, які стали надбанням європейської, а також світової історії і культури. Наприклад, в 1908 році Чернівці стали місцем проведення першої світової конференції єврейської мови ідиш (приміщення колишнього єврейського національного дому). 3 листопада 1918 року в Чернівцях (площа Театральна) відбулося так зване Буковинське народне віче, під час якого депутати українського населення Буковини висловились за приєднання Північної Буковини до Української Народної Республіки. У місті в різні роки проживали і творили такі видатні постаті, як Іван Франко, Сидір Воробкевич, Осип Маковей, Юрій Федькович, Ольга Кобилянська, Степан Смальстоцький, Володимир Івасюк, Міхай Емінеску, Арон Пумнул, Чіпріян Порумбеску, Карл Еміль Францос, Пауль Целан, Роза Ауслендер, Елізер Штейнберґ, Йозеф Шмідт, Сіді Таль, Євген Ерліх, Раймунд Фрідріх Кайндль, Натан Бірнбаум, Ґеорґ Дроздовський, Ґреґор фон Реццорі та багато інших.

Неабиякий інтерес для туристів можуть представляти залишки родинної резиденції духовного лідера євреїв - хасидів Ізраеля Фрідманна у Садгорі.

На окрему увагу туристів заслуговують чернівецькі некрополі на вулиці Зеленій та у Садгорі.

Одним з найстародавніших міст Буковини є м.Хотин, що в Х-ХІ ст. входив до складу Київської Русі. Його стара частина має садибну забудову, вузькі й криві вулиці, а нова, заснована наприкінці ХІХ ст. – квартальну забудову і прямокутну мережу вулиць. В Хотині зберігся замок-фортеця (кінець ХІІІ-ХV ст., прибудови XVI-XVIII ст.).

Місто Сторожинець вперше згадується 1448 року як сторожовий пункт.

3.2 Музеї, театри

Для відвідувачів завжди гостинно відкриті двері Чернівецького обласного краєзнавчого музею, Музею народної архітектури та побуту під відкритим небом, музею Буковинської діаспори. Свої багаті експозиції пропонують також Чернівецький художній музей, літературно-меморіальні музеї Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича та Володимира Івасюка.

Чернівецький обласний краєзнавчий музей створений у 1945 р. Має три відділи: природи краю, історії давньої і сучасної. В музеї зберігаються понад 50 тис. експонатів, у тому числі археологічні колекції (знаряддя праці і побуту первісних людей, крем’яна, бронзова та залізна зброя тощо), унікальні речі й документи, що характеризують соціально-економічні відносини Буковини в XIV-XIX ст., експонати про селянські повстання, етнографічні колекції (вишивки, одяг, килими тощо) та інші предмети.

У м.Чернівці працює Чернівецький обласний український музично-драматичний театр імені О.Ю.Кобилянської, створений у 1931 р. Серед кращих вистав театру – п’єси українських драматургів "Платон Кречет", "Калиновий гай", "Весняний потік", "Лук’ян Кобилиця", "Леся" та ін., українська класика – "Титарівна" М.Кропивницького, "Земля" та "У неділю рано зілля копала" за О.Кобилянською.

4. ІНФРАСТРУКТУРНІ РЕСУРСИ БУКОВИНИ

4.1 Транспортна система

Довжина залізниць Чернівецької області складає 458 км. Основні залізничні лінії: Львів – Івано-Франковськ – Чернівці і далі на південь (в Румунію), Чернівці – Окниця – Кишинів, Чернівці – Заліщики, Чернівці – Вижниця, Чернівці – Глибока – Берегомет, Ларга – Кам’янець-Подільський. Найбільший залізничний вузол – м.Чернівці.

Протяжність автомобільних шляхів з твердим покриттям складає 2,1 тис. км. Основні автошляхи: Львів – Чернівці – Кишинів, Чернівці – Хотин, Сокиряни – Могилів-Подільський. Прикордонне розташування, наявність розвинутої транспортної інфраструктури в області розкривають широкі перспективи для розвитку туристичної діяльності на Буковині.

4.2 Засоби гостинності

Завдяки транспортній доступності, наявності слабо-окультурених ландшафтів, мінеральних джерел, а також сприятливим кліматичним умовам та етнографічним особливостям, Буковина має вагоме рекреаційне та екотуристичне значення. На сьогоднішній день у Вижницькому районі є три готелі, туристична база "Черемош", притулок "Німчич", база відпочинку "Зелені Пагорби", дитячий табір "Юність", що готові надати послуги тим, хто відвідає Вижницький національний парк.

Пансіонат "Зелені Пагорби"

Розташований в екологічно чистому маловничому куточку Буковинських Карпат, на схилі гір національного природного парку "Вижницький". Тут розміщені будиночки літнього типу на 2 – 4 особи в кімнаті, а в зимовий період - корпус з автономним опаленням на 60 місць.

Вижницький НПП організовує туристичні маршрути:

1. Притулок "Німчич" – перевал Німчич – урочище "Соколине око" – урочище "Протяте каміння" – урочище "Лужки" – перевал Німчич.

2. м. Вижниця – с. Виженка - урочище "Лужки" – урочище "Протяте каміння" – перевал Німчич – печери Довбуша – м. Вижниця.

3. м. Вижниця – Мала Виженка – хребет Беньків – долина Сухого – смт. Берегомет.

Широкий діапазон активних та пасивних рекреаційних видів діяльності має місце на території національного парку "Вижницький". Більшість з них зосереджена у гірському районі, із-за широкого вибору можливостей, які надає ландшафт та прекрасне довкілля. Найбільш популярними тут є прогулянки та пішохідні екскурсії. Під час прогулянок можна поласувати голубикою, малиною, ожиною та суницями. Дуже популярним є збирання грибів, як серед місцевих жителів, так і серед туристів. Також можна покататися на велосипеді по мальовничим гірським та лісовим дорогам. Зимою, поширеним видом спорту є ходьба на лижах. Для цього прокладено декілька маршрутів.

Надзвичайно цікавими є гірські сходження. Найзручніші місця для цього знаходяться біля Протятого Каміння, Соколиного Ока, "Лужків" та Товарниці. Висота стрімчаків тут сягає 40 — 50 метрів.

На території парку біля Вижниці є місця придатні для спортивного орієнтування. Раніше тут проводився чемпіонат Радянського Союзу із спортивного орієнтування. Розроблені спеціальні карти цього району.