144545 (Проектування будівництва двоповерхового 6 квартирного житлового будинку), страница 2

Згідно з функціональними вимогами, які висуваються до кожного приміщення, вони в проєктуємій будівлі виконують певні функції. Розглянемо це на прикладі 3 кімнатної квартири:

• вітальня, використовується переважно для активного відпочинку всіх членів родини, зустріч з рідними та друзями та в окремих випадках для споживання їжі.

• загальна кімната, використовується для активного відпочинку та для споживання їжі.

• спальня, є кімнатою для відпочинку членів родини.

• кухня, використовується для приготування та споживання їжі.

- санвузол, призначений для особливої гігієни членів родини.

- Балкон призначений для відпочинку членів родини на вільному

повітрі.

- хол, використовується для сполучення між рештою приміщень, а також для зберігання одягу всієї родини.

Двомаршеві сходи будівлі розташовані в сходовій клітці, яка конструктивно виконана, як приміщення, обмежене капітальними несівними стінами/ширина маршу (1,05м) та сходових площадок (1,5м) забезпечує необхідну пропускну здібність. Площадки спираються на стіни сходових кліток по трьох сторонах. Пожежні драбини не передбачені проектом.

Вікна, що використовуються в будівлі, належать до типових конструкцій серії 1.136.5. Для забезпечення необхідної теплоізоляції використовуємо двійне скління. Розміри вікон забезпечують необхідну освітленість приміщень вдень. Вентиляцію приміщень забезпечують кватирки.

Функціональна схема 2 кімнатної квартири

Санітарний вузол

Кухня

Хол

Спальне приміщення

Вітальня

8. Конструктивне рішення будівлі

8.1 Грунти

Ґрунтами називають сипкі гірські породи, міцність зчеплення між мінеральними частками яких в декілька разів менша за міцність самих часток. Природні основи будівель, які сприймають навантаження від фундаментів повинні задовольняти наступним вимогам:

• забезпечувати рівномірну усадку будівлі в дозволених для цього межах.

• мати достатньо несучу здібність.

• бути стійкими до дії ґрунтових вод.

• не деформуватися під час промерзання.

• бути нерухомим.

Для того, щоб основа відповідала всім вище вказаним вимогам до початку будівництва виконують дослідження ґрунтів. Найбільш прогресивним та економічним способом дослідження ґрунтів є буріння. Зразки ґрунтів відбирають черев кожні 0,5 м для складання уявлення про вертикальний розріз масиву по декільком вісям. На основі цього роблять висновок за несучу здібність ґрунтів.

В нашому випадку в якості основи використовуються скельні.

Згідно з вимогами БНіП обумовлені слідуючи нормативні значення тиску на основу при глибині закладення від 1,5 до 2,5 м:

Таким чином, обраний в якості основи грунт, задовольняє вимогам БНіП II 1-62, які регламентують значення середніх усадок основ в межах 20-40 мм для будівель з цегляними стінами.

В зв'язку з тим, що проектуєма будівля не має суттєвих горизонтальних навантажень, розрахунок основ по несучим здатностям не виконуємо.

8.2 Фундаменти і цоколі

До фундаментів, які сприймають навантаження від будівлі та передають їх на основу, висувають слідуючи основні вимоги:

• достатня міцність;

• стійкість;

• надійна протидія ґрунтовим водам та атмосферному впливу;

• відповідність по довговічності строку використання будівлі;

• індустріальність виготовлення;

• економічність.

Для проектуємої житлової будівлі обираємо монолітний фундамент.

8.3 Стіни

Стіни будівлі поділяються на зовнішні та внутрішні. Вони виконують огороджувальні функції та передають навантаження на фундамент. Внутрішні стіни, що сприймають навантаження від перекрить, огороджують сходові клітки, та розділяють приміщення з різними температурно -вологістними умовами, отримали назву - капітальні.

Зовнішні стіни житлового будинку повинні задовольняти вимогам міцності, теплового захисту, звукоізоляції, морозостійкості. При зведенні стін використовуємо ручне мурування з горизонтальною та вертикальною перев'язкою швів. Для мурування використовуємо цементно-піщаний розчин. Для зменшення повітропроникності шви, розташовані з лицевої сторони стіни, розшиваємо. Внутрішню поверхню стіни виконуємо впустошовку.

Обумовлена завданням товщина стіни 640 мм повністю забезпечує міцність та стійкість будівлі. Товщину горизонтальних швів приймаємо 12 мм; при цьому в 1 м по висоті стіни розмішується 13 рядів цегляного мурування. _ч

Кількість прорізів в стінах визначаємо згідно з технологією розрахунків природного освітлення приміщень. Розміри прорізів наведені в табл. на аркуші^ графічної частини проекту.

Для монтажу приладів опалення, вбудованих шаф, тощо в стінах виконують заглиблення, які отримали назву - ніш.

В проектуємій будівлі цоколь виконуємо з залізобетонних блоків. При цьому, він не тільки не виступає за зовнішню грань стіни, а навпаки дещо заглиблений по відношенню до неї. Для утворення кордону в нашому випадку використовуємо залізобетонні бруски-перемички перерізом 120x65мм.

Для захисту стіни від дощу у верхній частині її улаштовуємо вінцевий карниз. З цією ж метою робимо міжповерхові карнизи та пояски, а також дрібні горизонтальні виступи простої форми-пояски. Над вікнами та дверима розташовуємо невеликі карнизи, так звані сандрики.

Вентиляційні канали розташовуємо в несівних стінах сходової клітки. Переріз вентиляційних каналів дорівнює 0,5 * 0,5 цеглини. Починаються вентиляційні канали з приміщень у вигляді заґратованих отворів, що розташовані на відстані 250-400 мм від стелі. Існує можливість відчиняти та зачиняти ґратки.

8.4 Внутрішні стіни, перегородки

Товщину внутрішніх несівних стін в проектуємій будівлі приймаємо 380 мм. Цього цілком досить для того, щоб сприймати і витримувати навантаження від міжповерхових перекрить.

Перегородки - це тонкі ненавантажені внутрішні вертикальні конструкції, що встановлюються на перекриття. Вони повинні мати незначну вагу, гарні звукоізоляційні якості, значний опір спалахуванню. Крім того конструкція перегородок повинна задовольняти вимогам індустріальності.

Міжквартирні перегородки в порівнянні з міжкімнатними повинні мати підвищену звукоізоляцію. До перегородок, що огороджують кухні та санітарні вузли, пред'являють підвищені вимоги по вологостійкості. Виходячи з цього, обираємо товщину міжквартирних перегородок -120 мм, а товщину перегородок у санітарних вузлах -65 мм.

Цегляні перегородки товщиною 0,5 цегли, якщо їх висота не більше З м, а довжина не більше 5м, мурують без армування. Перегородки товщиною 0,25 цеглини для підвищення стійкості армуються не лише горизонтальною, а й вертикальною арматурою (арматурна сталь діаметром 4-6 мм). Як правило, арматура утворює сітку зі стороною 525 мм. Кінці арматури загибають і кріплять до підлоги, стелі, та стін, за допомогою гвіздків або кріплять до крючків.

До початку штукатурних робіт всі перегородки повинні бути надіймо з'єднані з нерівними конструкціями. Потім встановлюють всі внутрішні столярні вироби і починають штукатурні роботи. Якість виконання штукатурних робіт регламентується вимогам БНіП 111-12-73.

В стінах влаштовують прорізи для вікон та дверей. Кількість прорізів, їх розміри та номенклатуру столярних виробів підраховуємо і зводимо ці данні на аркуш 4 графітної частини проекту.

Конструктивні елементи, що перекривають віконні або дверні прорізи отримали назву перемичок. Під час виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті використовуємо слідуючи види перемичок:

ПР 28-18. 25. 22;

ПР 38-15. 12. 22;

ПР 38-12. 12. 22.

Всі перемички виготовляють згідно з вимогами ДСТ 5781-75. Під час їх укладання на прорізи використовують розчин марки 200 з ретельними ущільненням всіх зазорів.

8.5 Перекриття і покриття

Основним призначенням перекриття є розподіл будівлі на поверхи та сприйняття навантажень від ваги людей та обладнання, власної ваги та ваги вертикальних огороджувальних конструкцій. Вони відіграють роль горизонтальних діафрагм жорсткості, що забезпечують стійкість будівлі в цілому. Перекриття будівлі складається з системи плит, які передають навантаження на вертикальні елементи будівлі. Звуко та теплоізолюючі шари укладають по плитах і використовують їх як основу для підлоги.

Як перекриття для проектуємого будинку обираємо залізобетонні панелі серії 1.141-1 а круглими пустотами (рис. 1). На аркуші 6 графічної частини проекту вони мають наступні позначення: ПІ - ПК 6-54.12, П2 -ПК 6-54.10, ПЗ-ПК 6-42.12. П4 - ПК 4-54.12, П5 - ПК 6-24.12.

Після закінчення монтажу панелей шви між ними ретельно заробляють. Для улаштування підлоги в санвузлах використовуємо керамічну плитку, яку укладаємо на стяжку з улаштуванням водонепроникного шару, який розташований між основою та плиткою. Гідроізоляція по стінам та перегородкам санвузла піднімається на 50-100 мм.

Нижнє перекриття будівлі аналогічні міжповерховому з улаштуванням замість звукоізоляційного заповнення - шару теплоізоляції.

Конструкцію даху обираємо найбільш розповсюджену в масовому будівництві житлових будівель, яка одночасно виконує функції несівних та огороджувальних функцій - суміщену.

Для обладнання настилу використовуємо стандартні залізобетонні панелі серії 1.165-6, що мають на аркуші 7 графічної частини проекту наступне позначення: ПК1 - ПК4-54.12, ПК2 - ПК4-54.10, ПКЗ - ПК4-42.12, ПК4 - ПК8-33.12, ПК5 - ПК6-24.12, ПК6 - ПРП8-30.15. Кількість плит, що використані для улаштування перекриття, та покриття, підрахована та зведена до специфікації з/б елементів на аркуші 8 графічної частини проекту.

Довговічність суміщеного даху значною мірою залежить від обраного способу відведення вод. Приймаємо спосіб, при якому воду відводять по внутрішнім водостокам, що виключає можливість утворення льодяних пробок. Водостічні воронки розташовуємо по повздовжній вісі будівлі. Максимальна площа водозбору на одну воронку - до 300м². Довжина шляху води складає близько 7м, що в 3 рази нижче за нормативну.

При сучасних індустріальних методах будівництва гідроізоляційний килим на поверхні панелі частково укладають на заводі.

Рис. 1. Плита перекриття

8.6 Підлога

До підлоги житлової будівлі висувається ряд конструктивних, експлуатаційних та архітектурних вимог. В залежності від призначення приміщення в якому її обладнують. Основними з цих вимог є:

• достатня міцність;

• надійні теплоізоляційні якості;

• бути гігієнічними;

• належний рівень звукоізоляції.

В проектуємій будівлі використовуємо наступні матеріали для обладнання підлоги в різних приміщення:

• для вітальні: шпунтовані дошки,

• для санвузлів: плиткова;

• для кухні та холу: рулонні матеріали;

• для спальні: з твердих деревоволокнистих плит.

Дощаті підлоги обладнують з дошок товщиною 25мм, які настилають по лагам. Лаги вкладають на звукоізоляційні стрічкові прокладки з ДВП. Ці прокладки спираються на вирівнюючий шар піску або безпосередньо на плиту перекриття.

В якості прошарку при обладнанні підлоги в санвузлах використовують цементний розчин, бітумну мастику або магнезіальний розчин. Підлога з керамічних плиток довговічна але не витримує значних навантажень, особливо ударних.

Лінолеум приклеюємо спеціальним клеєм. Цей вид підлоги має досить привабливий зовнішній вигляд, гарно протидіє воді, має малий коефіцієнт теплозасвоєння.

Для улаштування підлоги з плитних матеріалів використовують тверді деревоволокнисті плити з об'ємною вагою 1т/м³, що мають зовнішній шар з щільно спресованої тирси, що просочена термореактивним клеєм. Досить незначну вартість мають підлоги з плит, що пофарбовані або з тисненим візерунком, їх довжина 3-5м, ширина 1,2м і товщина 4мм. Ці плити еластичні, водостійкі.

В місцях з'єднання підлоги із стіною обладнують плінтуси, з тих же матеріалів, що і підлога, або прибивають галтелі. В санітарних вузлах, де використана керамічна плитка, в якості плінтуса використовуємо фасонну плитку.

8.7 Вікна і двері

Вікна повинні забезпечувати достатню освітленість приміщень, їх вентиляцію і як огороджувальні елементи задовольняти теплотехнічним та акустичним вимогам. В той же час розміри та розташування вікон повинно бути пов'язане з архітектурно-художнім рішенням фасадів та інтер'єрів житлової будівлі.

Під час проектування житлової будівлі, базуючись на вимогах ДСТ 12214-95 обираємо наступні спарені вікна (рис. 2):

Серія 1.136.5-16 марки: ОС 15-15; ОС 15-18; ОС 15-12; ОС 9-9.

Обрані марки вікон, їх габаритні розміри та кількість наведені в специфікації.

Всі елементи віконного прорізу збирають на заводі в так званий віконний блок. Він складаєтеся з віконної коробки з навішеними на неї заґрунтованими рамами. Такі блоки надходять на будівельний майданчик в зібраному вигляді, і за допомогою крана монтуються одночасно з муруванням стін. Це дає можливість запобігти з'явленню щілин.

Підвіконні дошки розташовують в нижній частині прорізу зі сторони приміщення. Із зовнішньої сторони прорізу виконуємо злив з оцинкованої сталі.