118717 (Політика і етика: соціально-філософський аспект), страница 5

Політична етика, передусім, стосується сфери владних відносин, відповідно, роль кожного з трьох її рівнів є різною залежно від місця суб’єкта політико-етичних відносин та об’єкта політико-етичних оцінок в політико-стратифікаційній структурі. Індивідуальна етика чеснот стосується, головним чином, можновладців. Корпоративна політична етика стосується соціальних (передусім, професійних) груп, які беруть безпосередню участь в політичному процесі і функціонуванні політичної системи. Нарешті, загальнонаціональна політична етика стосується всіх громадян — носіїв народного суверенітету.

Тому, прогнозуючи політичні процеси в Україні в XXI ст., слід обов'язково враховувати моральний вимір проблеми - співвідношення політичних засобів, які будуть задіяні політичною етикою. За багатьма оцінками, нинішня криза в Україні є насамперед моральною кризою, наслідком недостатньо розвинутої політико-етичної свідомості.

Висновки

Політика і мораль знаходяться в дуже складному і заплутаному зв'язку. Важко бути моральним, перебуваючи при владі, занадто гострий це вид діяльності, дуже багато спокус долає керівного політика. Але, проте, теорія про несумісність політики і моралі не є правильною. Мораль може запанувати в практиці управління тоді, коли суспільна і особиста мораль встануть на твердий ґрунт високоморальних переконань, а головною умовою перебування людини на керівному державному посту стане його особиста висока моральність. Що "володарює над людьми має бути морально досконалим", - мислив Аристотель, і марксистське розуміння моралі і політики виходило з того, що найбільш передова, далекоглядна і перспективна політика відповідає вимогам моральності.

Мораль і політика - два способи регуляції поведінки, дві форми обґрунтування її в суспільній свідомості. Діючи в одному і тому ж суспільстві, моральна і політична свідомість неминуче взаємодіють, кожне по-своєму забезпечуючи стабільність суспільства, відповідаючи на різноманітні духовні потреби людської особистості. Проте мораль і політика розрізняються механізмом впливу на суспільство.

Мораль є різновидом індивідуального регулювання, затвердження соціального в індивідуальному за допомогою найбільш загальних правил поведінки. На їх основі забезпечується взаємозв'язок окремих індивідів шляхом узгодження особистого інтересу із суспільним. Політика ж звернена до суспільних або групових інтересам, тому прямо не виражає індивідуальних потреб. Однак високий рівень мотивації політичної участі громадян досягається завдяки ефективності політики як соціального інституту у вирішенні актуальних проблем, оскільки вона спирається на інститути влади.

Отже, незважаючи на відомі розходження, політика і мораль доповнюють і взаємозабезпечують один одного.

В той же час, точка зору, згідно з якою політика є сферою діяльності, не сумісної з моральними принципами і установками, досить популярна. Стереотип про те, що велика політика робиться «брудними руками», мабуть, є найпоширенішим серед українців. Саме тому вже не перше сторіччя не вщухають суперечки про те, чи можна домогтися того, щоб політична діяльність досягала своїх цілей, виходячи з моральних підстав. Проте, в більшості випадків учені підтримують менш категоричні судження, згідно з якими мораль все-таки присутня у сфері політики, але втрачає в ній свій абсолютний статус. Саме тому слід говорити не про протиріччя між моральними і політичними діями, а про політичні дії як про відносно моральні. Так, якщо політик чинить несправедливо і непорядно стосовно одних людей, то, як, наприклад, вважав Н. Макіавелі, він це робить заради благополуччя і щастя інших. Наприклад, якщо лідер держави піклуватися про своїх співгромадян, і при цьому допускає несправедливість і аморальні вчинки відносно тих, хто такими не є, це виправдано, але тільки в тому випадку, якщо наміри цього діяча продиктовані не користю і особистої наживою, а інтересами держави. Адже в дійсності, говорять прихильники такої точки зору, реалізація моральних принципів як абсолютних регулятивів неможлива, ми завжди вчиняємо добре чи погано щодо якихось своїх особистих уподобань, і реалізація абсолютного принципу в життя завжди перетворюється в утопію.

Як бачимо, у реальній практиці взаємини моралі і політики набагато складніші і суперечливіші, ніж у теорії. Їх збалансованої взаємодії можна домогтися тільки в зрілому громадянському суспільстві, де дотримання законів владою і індивідом є природним наслідком їхнього культурного, цивілізованого й інтелектуального розвитку.

Орієнтуючись на вічні цінності, мораль знижує ефективність і результативність політичних рішень. Адже кожного разу при прийнятті рішень лідерам, елітам доводиться порівнювати їх з моральними нормами суспільства. Вихід з цього замкнутого кола двісті років тому запропонував президент США Т. Джефферсон, який стверджував, що мистецтво управління полягає в мистецтві бути чесним.

У суспільстві зі сформованими мораллю, стабільною системою

владних відносин перманентних протиріч між мораллю і політикою немає або їх небагато. Можуть виникати конфлікти. Але гучні скандали, викривають звичаї правлячої еліти, виглядають тільки як протиріччя між діяльністю конкретного політика і нормами моралі. У цілому ж нормальним станом сформованого суспільства є терпимість політики і моралі один до одного. Встановлюється єдина система регулювання - загальна узгоджена сфера політичного і морального санкціонування, сфера суто моральних і

політичних відносин, режим взаємопідтримки.

Державна політика модернізованого суспільства, як правило, має справу не з однією мораллю: люди розрізняються в поглядах на моральні цінності. Основне джерело протиріч політики і моралі полягає в тому, що один соціокультурний тип політичної волі зіштовхується з іншим типом морального імперативу. Тому в масштабах суспільства політичні та моральні відносини самі по собі внутрішньо суперечливі. Джерело протиріч політики і моралі полягає не тільки в їх різному функціональному призначенні, а й у тому, що політичне життя складається із зіткнень різних ідеологічних течій, урядового курсу і опозиції йому, традицій та інновацій.

Список використаної літератури

1. Сутор Б. Малая политическая этика. - М., 2002. – 114 с.

2. Аристотель Большая этика //Аристотель. Сочинения : в 4 т. - М.: Мысль, 1984. – Т.4 - 296 c.

3. Рикёр П. Герменевтика Этика Политика. – М.,1995. – 160 с.

4. Луман Н. Понятие общества // Проблемы теоретической социологии / Под. ред. А. О. Бороноева. - СПб.: Петрополис, 1994. - С. 25 - 42.

5. Попов Л.А. Этика. – М.: Центр, 1998. – 159 с.

6. Никитин А.Ф. Основы обществознания. – М.: Дрофа, 2001. - 128 с.

7. Політологія: Навчальний посібник / Бабкіна О. В., Горбатенко В. П. - К.: ВЦ , 2006.- 568 c.

8. Скиделский Р. Р РРРРРьорпавноекыолнапшгрщзхгшнекнгш Политика и этика // Глобалист . – 2005. - № 94. – С. 7-8.

9. Соловьев А. Существует ли в политике этика? Политическая реклама как форма зомбирования // Сегодня. – 1999. - № 5. – С. - 3

10. Фуко М. Политика и этика: интервью // Интеллектуалы и власть: Избранные политические статьи, выступления и интервью / Пер. с франц. С. Ч. Офертаса под общей ред. В. П. Визгина и Б. М. Скуратова. - М.: Праксис, 2002. - 384 с.

11. Этика и политика сегодня и завтра (Размышления о неприятном) / cб. ст. под общ.ред. С.А. Лишаева. – Самара : Самар. гуманит. акад., 2004. – 174 с.

12. Пятигорский А.М., Алексеев О.Б. Размышляя о политике. - М.: Новое издательство, 2008. - 190 с.

13. Коллонтай Л.М. Проблема нравственности с позитивной точки зрения // Образование. – 1905 - . № 9. - С. 93. (http://society.polbu.ru/_ethichistory/ch125_all.html)

14. Аксельрод (Ортодокс) Л.И. Философия и общественность. Простые законы нравственности и права // Дело. - 1916. - № 1. - С. 52-53. (http://society.polbu.ru/_ethichistory/ch125_all.html)

15. Іванова С. А. Політична етика в Україні. - www.kdu.edu.ua/conference/files/section2/ivanova.doc

16. Інтернет-ресурс http://viperson.ru/wind.php?ID=553772.

17. М. Вебер Политика как призвание и профессия - http://www.nir.ru/socio/articles/weber_politika.htm

18. Гусейнов А. А., Иррлитц Г. Краткая история этики. М., - 1987. – 589 с.

19. Інтернет ресурс http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=2790-12

20. Інтернет ресурс http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=93-15

21. Філософія в короткому викладі /В.Т. Кирильчук, О.О. Решетов та ін. – Кіровоград., - 2005. – 187 с.

22. Сергiй Кримський: «У суперечцi нiколи не народжується iстина».// День. – 2001. - №58.