115963 (Загартування)

Зміст

Вступ

Розділ 1. Фізичне виховання в сім’ї як педагогічна проблема

Розділ 2. Вирішення проблем впливу суб’єктивних факторів на здоровий спосіб життя дитини

2.1. Режим дня

2.2. Раціональне харчування

Розділ 3. Основні форми та засоби фізичного виховання в сім’ї

3.1. Загартовування

3.2. Оздоровлення бігом

3.3. Плавання як вид оздоровчих процедур

3.4. Піші прогулянки і походи

Розділ 4. Форми та засоби фізичного виховання в сім’ї в зимовий період

4.1. Лижні прогулянки

4.2. Катання на ковзанах

Розділ 5. Організація дозвілля дітей

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На початок XXI століття в Україні склалась катастрофічна ситуація зі станом здоров’я населення, про свідчить:

• ріст смертності через хвороби;

• ріст професійних захворювань;

• збільшення кількості народжених з вадами розвитку;

• ускладнення демографічної ситуації;

Можна багато сперечатись про причини, які призвели до погіршення здоров’я населення, але раціональніше запропонувати реальний механізм виходу із цієї ситуації.

На нашу думку не останньою причиною вищезазначених явищ є неадекватне ставлення до здоров’я дітей збоку батьків. В деяких випадках батьківська самовіддана любов не знає границь, але часто вона буває нерозумної. Прагнучи надати максимум благ і задоволень, декотрі батьки оточують дитину надмірною розкішшю, балують її і, тим самим, створюють безліч труднощів як для себе, так і для неї самої – у школі, а пізніше й у самостійному житті. Виховання здорового способу життя дитини в сім’ї є одним найважливіших питань на даний час.

Книги, статті в газетах і журналах, лекторії, кіно, радіо і телебачення дають батькам поради, показують, інформують і застерігають, як зробити виховання дитини більш радісним за допомогою рухів. Доведено, що рухливі ігри і фізичні вправи значно впливають на нормальний ріст і розвиток дитини, на розвиток всіх органів і тканин, а якщо ці заняття проводяться на свіжому повітрі – то і гартують організм. Правильно проведені фізичні вправи сприяють розвиткові таких позитивних якостей, як самостійність і самовладання, уважність і уміння зосередитися, спритність, мужність, витривалість тощо. Своєчасний розвиток основних рухових навичок майже так само важливий, як і своєчасний інтелектуальний розвиток дитини – наприклад, розвиток мови.

Мета роботи полягає показати шляхи та засоби виховування дитини в сім’ї за допомогою фізичних вправ. Спонукати до спільних занять фізичними вправами батьків з дітьми.

Об’єктом курсової роботи є дитина та вплив на неї фізичного виховання в сім’ї.

Предмет: шляхи та засоби фізичного виховання молодших школярів, що можуть застосовуватись в домашніх умовах за участі батьків та інших членів родини.

Здоровий спосіб життя – це спосіб збереження і зміцнення здоров’я людей.

Виховати дитину здоровою – це значить із раннього дитинства навчити її вести здоровий спосіб життя. Його основні компоненти: раціональний режим; систематичні фізкультурні заняття; використання ефективної системи загартовування; правильне харчування; сприятлива психологічна обстановка в родині тощо. Саме ці питання і будуть висвітлені нижче.

Розділ 1. Фізичне виховання в сім’ї як педагогічна проблема

Всебічне виховання дитини, підготовка його до життя в суспільстві – головна соціальна задача, розв’язувана суспільством і родиною.

Сім’я – це колектив, члени якого взаємозалежні визначеними обов’язками. Будучи членом сімейного колективу, дитина також вступає в систему існуючих відносин завдяки яким він осмислює норми суспільної поведінки. У бесідах з батьками про роль сімейного виховання педагог підкреслює різносторонній вплив батьків на особистість, що формується, розповідає про родину як перший соціальний осередок, про характерний для неї уклад і стиль відносин, спрямованість інтересів і потреб, що забезпечують здоровий мікроклімат. Від сімейного мікроклімату багато в чому залежить і ефективність педагогічних впливів: дитина більш піддатлива виховним впливам, якщо росте в атмосфері дружби, довіри, взаємних симпатій.

Родину зміцнюють загальні справи і турботи, наповнені корисним змістом; спільне дозвілля, тому вихователі розцінюють організацію відпочинку не тільки як важливий засіб виховання дитини, але і як засіб зміцнення її здоров’я. Фізичне виховання має велике значення для сім’ї.

Поняття «Фізичне виховання» – про що говорить уже сам термін, входить у загальне поняття «виховання» у широкому значенні. Це означає, що, так само як і виховання являє собою процес вирішення визначених – освітніх задач, характеризуються всіма загальними ознаками педагогічного процесу.

Відмінні риси фізичного виховання визначаються насамперед тим, що цей процес спрямований на формування рухових навичок і розвиток фізичних якостей, зміцнення здоров’я.

Сім’я багато в чому визначає відношення дітей до фізичних вправ, їхній інтерес до спорту, активність і ініціативу. Цьому сприяють близьке емоційне спілкування дітей і дорослих у різних ситуаціях, природно виникаюча їхня спільна діяльність (обговорення успіхів спортивного життя країни, переживання при перегляді телевізійних спортивних передач, ілюстрацій у книгах на спортивні теми тощо).

Діти особливо сприйнятливі до переконань, позитивної поведінки батьків, укладу життя сім’ї.

Особистий приклад батьків, спільні фізкультурні заняття, здоровий спосіб життя – головні складові успіху фізичного виховання в сім’ї.

Розділ 2. Вирішення проблем впливу суб’єктивних факторів на здоровий спосіб життя дитини

2.1 Режим дня

Відомий фізіолог І.П. Павлов не раз говорив, що ніщо так не полегшує роботу нервових кліток головного мозку, як визначений розпорядок життя. Такий визначений розпорядок, режим дня надзвичайно важливий для молодших школярів.

Якщо не налагоджене правильне чергування різних видів діяльності, якщо тривалість нічного сну недостатня, якщо мало приділяється часу для відпочинку на відкритому повітрі – усе це призводить до того, що нервова система швидко виснажується. Результат – зниження працездатності школяра. От чому сім’я, так само як і школа, повинна привернути серйозну увагу на організацію часу для роботи і сну учнів.

До правильної організації режиму дня школяра належить:

• забезпечення достатньої тривалості сну зі строго встановленим часом підйому і підготовки до сну;

• передбачення регулярного прийому їжі;

• встановлення визначеного часу виконання домашніх завдань;

• виділення часу для відпочинку на відкритому повітрі, творчій діяльності, вільних занять і допомоги сім’ї.

Звичайно, важко привчити дитини дотримуватися всіх пунктів режиму; але якщо проявити наполегливість, їй буде легше це робити

Велику частину часу дитині необхідно проводити на відкритому повітрі.

Для першокласників, другокласників (і більш старших дітей з ослабленим здоров’ям) бажаний денний сон: годин-півтори при відкритій кватирці, що добре відновлює працездатність.

Після домашніх навчальних занять дитині обов’язково треба відпочити на свіжому повітрі. Ще раз підкреслимо значення рухової активності. Діти, що мало рухаються, відстають у розвитку, часто мають надлишкову вагу, погано захищені від інфекцій, не можуть швидко пристосовуватися до зміни температури повітря й атмосферного тиску; тому часто і тривало хворіють, змушені пропускати заняття в школі, відстають від товаришів.

Загальний час перебування дитини на свіжому повітрі – до 4 годин у день. Будь-яка зайва година, проведена на повітрі, дуже цінна для здоров’я школярів, особливо послаблених захворюваннями.

У режимі дня школярів необхідно передбачити час, що використовується ними відповідно до їхніх власних нахилів та інтересів. Дитина повинна бути впевнена, що в неї завжди знайдеться час і для читання улюблених книг, і для конструювання або малювання, і для занять спортом, і для того, щоб піти в кіно або подивитися телепередачу.

Варто знайти місце в режимі дня посильної праці дитини, пов’язаній з самообслуговуванням або допомогою батькам.

Вдома молодшим школярам цілком можна доручати прибирання кімнат, миття посуду, не говорячи вже про те, що вони можуть стежити за станом свого одягу і взуття, прати дрібні особисті речі, прибирати своє робоче місце.

Після напруженої денної роботи організму школяра, його центральній нервовій системі потрібний повноцінний відпочинок. Такий відпочинок може надати тільки сон.

Сон достатньої тривалості забезпечує високу працездатність дитини протягом значного часу.

Спокійному, глибокому сну перешкоджає занадто пізній прийом їжі, тому вечеря в дитини повинна бути не пізніше ніж за 1,5 год. перед сном.

Дуже важливо, щоб діти перед та під час сну дихали свіжим повітря. Кімнату перед сном потрібно добре провітрити; ще краще привчити дітей спати при відкритій кватирці. Температура повітря в спальні не повинна перевищувати +16-17⁰ С.

2.2 Раціональне харчування

Правильне харчування – найважливіша проблема формування здорового організму.

На превеликий жаль стан харчування дитини в сім’ї залежить передусім від матеріального забезпечення тої чи іншої родини, тому, у цій частині ми поговоримо про деякі загальні проблеми здорового харчування молодших школярів, не вдаючись до розкриття деталей.

Фахівцям добре відомо, що діти з зайвою масою тіла з дитячого віку піддаються частим респіраторним і алергійним захворюванням. Вони звичайно пізно починають ходити. Найчастіше в них криві ноги і так звана кругла спина. Додамо, що виникаючі в дошкільному віці обмінні й інші порушення, зв’язані з ожирінням, сприяють розвитку атеросклерозу в середньому віці і навіть у молодості.

Флегматичні діти через недостатню рухову активність витрачають енергії менше, ніж одержують з їжею, і тому повніють. Дослідники вважають, що таких дітей треба зацікавити прогулянками або фізичними вправами. Досвід показує, що зробити це непросто, батьки повинні прикласти багато старань і набратися терпіння, щоб прищепити любов до систематичних рухів. Дуже важливий тут і особистий приклад дорослих.

У молодшому шкільному віці в зв’язку з посиленням енергетичного обміну потреба в харчових речовинах збільшується; це, у свою чергу обумовлює необхідність збільшення кількості таких продуктів, як м’ясо, риба і крупи, і поступового зниження споживання молока. Змінюється і кулінарна обробка продуктів: готування блюд для старших дошкільників і молодших школярів наближається до «дорослої» кулінарії. Але лише наближається, а не збігається. Так, закуски, приправи і соуси не повинні бути занадто гострими; дитина має часто пити яблучний або морквяний сік. Важливо дотримувати питний режим, тому що дитячий організм у великій кількості виділяє вологу. Добова потреба молодших школярів у воді – 1,5 л.

У весняно-літній період і на початку осені більше блюд варто готувати зі свіжої зелені, овочів, фруктів, ягід. Але при цьому пам’ятати: раціон дитини повинний включати визначена кількість білків, жирів і вуглеводів, а також мінеральних речовин.

Якщо оцінити харчування в більшості сімей, можна констатувати, що воно має потребу в поліпшенні. У першу чергу, за рахунок збільшення споживання овочів і фруктів і зниження частки рафінованих продуктів. Сама технологія приготування блюд для дітей повинна бути змінена.

Підводячи підсумок, нагадаємо основні принципи правильного харчування дітей:

• Воно повинне бути різноманітним, не надлишковим, з достатньою кількістю овочів і фруктів.

• Усі використовувані харчові продукти рослинного і тваринного походження повинні бути свіжими і доброякісними, приготовленими за технологією, що зберігає їхню харчова і біологічну цінність.

• Рафіновані продукти харчування (солодке, копчене, м’ясні і рибні консерви тощо) не варто включати в раціон, особливо дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, а страви з гострими спеціями – аж до підліткового віку.

• Доцільно дотримувати режиму 4-разового харчування.

Розділ 3. Основні форми та засоби фізичного виховання в сім’ї

3.1 Загартовування

Як засіб підвищення захисних сил організму загартовування виникло у далекій давнині. У Спарті, наприклад, загартовування хлопчиків починалося в грудному віці, а з 7 років вони виховувалися в суворих, «спартанських», умовах: ходили цілий рік босоніж і в полегшеному одязі, купалися в холодній воді і т.п. Умови життя дівчаток були майже такими ж.

Загартовування – це комплексна система оздоровчих впливів, спрямованих на досягнення стійкості, несприйнятливості організму до шкідливого впливу різноманітних факторів. Така стійкість може бути досягнута тільки в результаті систематичного тренування і постійного удосконалювання механізмів адаптації.

Що відбувається в організмі при загартовуванні? Насамперед, тренуються нервові закінчення, чуттєві до температурних впливів. Одночасно природні фактори – сонце, повітря і вода – діють на судинний апарат шкіри і підшкірної клітковини.

Загартовування може проводитися за допомогою навколишнього повітря. У приміщеннях для дітей його температура не повинна перевищувати 20⁰С (це максимум для дітей молодшого шкільного віку). З метою ефективного тренування апарата терморегуляції температуру повітря в приміщеннях необхідно спеціально змінювати у визначеному діапазоні – від 16⁰С до 23⁰С.