114891 (Червона книга та Реліктові рослини Кам’янець-Подільського ботанічного саду)

Зміст

Вступ 2

Розділ І. Теоретична частина 5

1.1 Загальна характеристика рослинних ресурсів України 5

1.2 Види рослин занесені до Червоної книги 7

Розділ ІІ. Практична частина 10

2.1 Характеристика реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду 10

2.2 Використання знань про реліктові види рослин на уроках біології 15

Фрагмент уроку з біології за 6 клас 15

Фрагмент уроку із загальної біології за 11 клас 17

Фрагмент уроку з біології за 6 клас 20

Фрагмент уроку з біології за 6 клас 22

Фрагмент уроку з біології за 6 клас 24

Висновки 27

Список використаної літератури 29

Вступ

Актуальність дослідження. Охоронна навколишнього середовища і природних багатств – наукова проблема глобального значення. У нашій країні створено всі умови для конкретної і плодотворної роботи по охороні таких природних багатств як рослини, зокрема пам’ятки природи. Такими пам’ятками є реліктові види рослин, що збереглися і продовжують свій історичний розвиток з минулих епох нашої планети. З питань, пов’язаних з охороною, використанням та відтворенням реліктових видів рослин повинні сприяти громадяни, міністерства, відомства кожної держави для здійснення відповідних заходів. У різних місцях України збереглися такі окремі віковічні поодинокі рослини-релікти які становлять велику наукову, історико-культурну цінність. На сьогоднішній день вони є актуальним питанням по необхідності їхньої охорони, збереження, відновлення [1].

У законі України "Про рослинний світ" в статті 25 говориться про те, що охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорон умов їх місце зростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, невиснажливе використання [2].

Разом с усіма ботанічними силами науки, ботанічні сади мають забезпечити збереження світової біологічної спадщини. Ось чому дендрарії, декоративні та просвітницькі парки перетворюються на дуже важливі центри збагачення біорізноманітності та розширення ареалу таксонів, які слід будь-що зберегти. Усі види, які зникли чи майже зникли мають культивуватися паркознавцями і садівниками усіх країн світу. Я цілком згідна з тими ботаніками, які вважають, що зберегти розмножені в культурі рослини рідкісних видів, нехай і не найкращими методами – це значно ліпше, ніж повністю їх втратити.

Необхідно підкреслити, що збереження видів природної флори сьогодні є одним із найважливіших напрямків діяльності ботанічних садів як структур глибоко компетентних і відповідальних за майбутнє рослинного світу. Особливо їм слід подбати, на мою думку, про представників реліктових видів. Разом із відповідальними діями заповідників це дасть змогу істотно знизити антропогенний тиск на їхні природні популяції.

Міжнародна конвенція про біологічну різноманітність ставить перед ботанічними садами завдання з розвитку систематики, флористики, моніторингу флори і рослинності на територіях, що охороняються. А ще передбачає розширення наукових досліджень з рекультивації техногенних ландшафтів, реабілітації та відновлення деградуючих екосистем і видів яким загрожує зникнення. При цьому особлива увага звертається на введення в культуру нових видів корисних рослин. Великі надії покладаються на ботанічні сади, дендрарії і парки, які мають прекрасні колекції живих рослин, у пропаганді й популяризації знань про рослинний світ у біосфері, ноосфері, про необхідність збереження і шляхи раціонального використання рослинних ресурсів.

Отже, вже чітко сформувалося переконання спеціалістів щодо діяльності зі збереження різноманітності рослинного світу, як пріоритетного завдання нашого суспільства [3].

У ряді випадків реліктові рослини є композиційною основою при створенні культурних краєвидів, дорогоцінною окрасою курортних зон і часто найціннішою частиною зелених зон, які створюються навколо міст і селищ. Отже, їх виявлення, реєстрація, взяття під охорону – важливий державний обов’язок усіх громадян.

Мета роботи – вивчити видовий склад реліктових видів Кам’янець-Подільського ботанічного саду та довести необхідність використання знань про них на уроках біології в загальноосвітній школі.

Завдання досліджень.

Ознайомитись з історією створення Кам’янець-Подільського ботанічного саду, видовим різноманіттям рослин.

Розкрити видове різноманіття та ботанічну характеристику реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду.

Розробити фрагменти уроків з біології з використанням особливостей реліктових видів.

Об’єкт дослідження – реліктові види рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду.

Предмет досліджень – дослідження видового різноманіття, морфології, вжитих та необхідних заходів охорони реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду з метою використання в навчальному процесі.

Робоча гіпотеза. Необхідність знань про реліктові види у навчальному процесі – важлива умова організації змістовної діяльності учнів спрямованої на вирішення завдань ознайомлення учнів з видовим різноманіттям рослин занесених до Червоної книги. Це дозволяє формувати реалістичне уявлення про представників флори через забезпечення безпосереднього контакту дітей з ними. Саме в процесі спостережень за розвитком рослин створюється можливість для формування системних знань. Реліктові види можуть існувати при наявності відповідних умов – світла, тепла, вологи, поживного ґрунту. Особлива роль реліктових видів рослин у розвитку пізнавальних інтересів і спостережливості учнів, оскільки тут можна проводити фенологічні спостереження, здійснювати довгострокові спостереження за їх ростом та розвитком, вивчати вплив різних факторів.

Вчитель має змогу здійснювати екологічне виховання – формувати знання про залежності у природі, причини збіднення флори, необхідність збереження, відновлення і охорони рідкісних, зникаючих і реліктових видів рослин, формує гуманне, дбайливе ставлення до природи.

Реліктові види мають важливе лікарське, естетичне значення та інше.

Методи дослідження.

Науковий, аналітичний.

Розділ І. Теоретична частина

1.1 Загальна характеристика рослинних ресурсів України

Територія України за А.Л. Тахтаджяном, входить до Циркумбулярної, а також частково (Південний берег Криму) до Середземноморської областей Бореального підцарства Голарктичного флористичного царства і має характерну для названих регіонів рослинність.

Рослинний світ та його географія в Україні порівняно вивчені. Ця країна характеризується великою різноманітністю флори. З 300-350 тис. видів вищих рослин Земної кулі, наприклад в Україні налічується понад 25 тис., у тому числі водоростей – близько 4,5 тис., грибів і слизовиків – понад 15 тис., лишайників – більше ніж 1 тис., мохоподібних – майже 800 і судинних рослин – понад 6,5 тис. видів.

Про багатство і високу видову насиченість рослинного світу на одиницю площі України свідчать такі зіставлення. Природна флора судинних рослин в Україні налічує 4523 видів, на один рік припадає 4,45 видів.

Найбагатшими за видовим складом є родини айстрових, злакових, бобових, трояндових, губоцвітих, хрестоцвітих, гвоздикових. У країні росте близько 80 видів дерев, 280 чагарників, 985 однорічних трав’янистих рослин, з вищих рослин 600 видів є ендемічними; майже стільки ж рідкісних і зникаючих видів. Понад 150 видів рослин занесено до першого видання Червоної книги України, яку засновано в 1976р. і до другого видання потрапило вже понад 400 видів судинних рослин. Особливо багато ендемічних, рідкісних та зникаючих видів є в Кримських горах і Карпатах – майже половина всіх ендемічних і близько 30% усіх рідкісних та зникаючих видів. Природна рослинність збереглася лише на 20% території України, культивується більше тисячі видів рослин. У процесі виробничої діяльності рослинний світ суттєво змінився, значно скоротилася площа лісів.

Понад 30% площі країни припадає на масиви, де збереглися природна чи вторинна напівприродна рослинність, серед якої широкий видовий склад лікарських (100 видів), вітамінних (більше 200), жиромасличних (300), медоносних (близько 1000), дубильних і фарбувальних (по 100). Шкідливими в флорі України є близько 600 видів бур’янів.

Природна рослинність переважно збереглась в лісах, заповідних територіях на постійних луках і пасовищах, схилах балок і ярах.

Понад 100 видів налічують в Україні деревних рослин.

Ліси нашої держави виконують багатопланові народногосподарські функції: вони дають цінну сировинну, мають велике протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче, природоохоронне значення.

Кліматичні умови на території сприяють прискореному приросту деревини (4м3 на 1 га).

У результаті безсистемної рубки і використання зайнятих лісом земель для потреб землеробства швидко зменшувалися площі лісових масивів на західноукраїнських землях. Причому, змінювався видовий склад лісів – у Карпатах за рахунок зменшення площ бука і ялиці розширювалися площі смереки; на Поділлі замість дуба зросли площі граба, берези, осики.

У лісах ростуть шпилькові, твердолистяні і м’яколистяні породи. Переважно хвойні, на які припадає близько 54% загального запасу деревини.

До 40% становлять загальні запаси деревини – це твердолистяні породи: дуб високостовбурний, дуб низькостовбурний, бук, граб. Дуб переважає на поліссі і в лісостепу, бук – у західній частині країни і в Криму. М’яколистяні породи – береза, осика, вільха сіра, вільха чорна, липа, тополя та ін. – займають біля 7% загального запасу деревини.

Лісистість у різних частинах і регіонах України нерівномірна. Вона значно вища на заході і півночі, особливо в Карпатах і Поліссі. З просуванням на південь лісистість поступово зменшується. Лісові масиви і лісосмуги часто тут створюються безсистемно; за ними переважно не забезпечується належного догляду.

Україна багата такими лікарськими рослинами, як валеріана, шипшина, фіалка триколірна, шавлій, дурман, кульбаба, материнка звичайна, цмин писків, суниці лісові, живокіст лікарський, оман висок, ромашка, брусниця, чорна порічка, чорниця, малина, калина, лаванда, м’ята перцева, горицвіт весняний, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, толокнянка, спориш звичайний, конвалія та ін. Багато видів дикорослих лікарських рослин уже занесено до Червоної книги України. Це – цибуля ведмежа, тирлич жовтий, астроган шерстистоквітний та ін. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі – культивуються людиною. [4].

В сільському господарстві України налічуються такі види культурних рослин як: жито, пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, просо, рис, сорго, горох посівний, горох кольовий, вика посівна, вика волохата, кормові боби, квасоля звичайна, соя, лютин жовтий і багаторічний, конюшина, люцерна, середела, еспарцет виколистий, капуста білокачанна, редиска, редька, картопля, огірки, гарбузи, помідори, кабачки, перець солодкий та ін. [5].

1.2 Види рослин занесені до Червоної книги

В зв’язку з антропогенною діяльністю людини багато видів рослин зникли, а також перебувають на межі зникнення. За даними Жуковського нараховується 500 тис. видів рослин, що потребують охорони. Нині на території нашої країни повинно охоронятися 541 вид і підвид рослин та грибів. Розуміння необхідності обліку рідкісних і зникаючих видів організмів зумовило створення Міжнародної Червоної книги. В Україні перше видання Червоної книги вийшло у 1980 році. Червона книга – це державний документ. Усі види, занесені до Червоної книги, охороняють і відновлюють різними способами, зокрема створенням різноманітних природоохоронних територій: заповідників, національних природних парків, заказників, пам’яток природи тощо.

Існує також зелена книга, яку вперше в світі розробили фахівці України. До неї заносять рідкісні і типові для певної місцевості рослинні угрупування, які потребують особливого режиму їхнього використання. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних угрупувань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угрупувань, які потребують охорони.

Природоохоронні заходи не обмежуються захистом окремих видів, під захист беруть цілі екосистеми, які включають до складу заповідників, національних парків, заказників, резерватів.

Систематизовані дані про рослин, майбутнє яких знаходиться під загрозою, заносять до Червоної книги Міжнародного союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП), створений у 1948 р. Види, включені в неї, поділяються на п’ять категорій:

Зниклі види.

Зникаючі види – знаходяться під серйозною загрозою зникнення; їх врятування неможливе без спеціальних заходів охорони і відтворення (ці види записані на червоних сторінках).