114891 (617345), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Рідкісні види – знаходяться під прямою загрозою вимирання, але зберігаються в невеликих кількостях або на обмеженій території; є небезпека їх зникнення (білі сторінки).
Види, які знаходяться під загрозою зникнення – їх чисельність швидко падає (жовті сторінки)
Невизначені види – очевидно, знаходяться під загрозою зникнення, але достовірних даних про стан їх популяції немає (сірі сторінки).
Види, що відновлюються (зелені сторінки) [15].
Тепер в Україні налічується 14 державних заповідників, із них 2 – біосферні і 3 національних парки загальною площею 265 тис. га, 1686 – державних заказників, 2671 – пам’ятки природи, 501 – пам’ятка природи садово-паркового мистецтва, 654 – заповідних урвища. Під охорону держави взято 220 тис. га болотних масивів, переважно на Поліссі. В ранзі заповідних територій охороняються понад 200 тис. га водно-болотних угідь, що мають міжнародне значення. [6]
Для підтримання та нормального функціонування екосистем будь якого регіону площа "диких", первозданних, не порушених діяльністю людини територій має становити не менш як 10-12% загальної площі його території. В нашій країні ж цей показник становить 2,1%. [7]
Дбайливо треба оберігати насамперед найцінніші лікарські рослини, медоноси, технічні, декоративні, а також рідкісні й цікаві для науки рослини (релікти, ендеміки), віковічні дерева.
Об’єктами охорони є такі лікарські рослини: адоніс весняний, аїр, алтея лікарська, арніка гірська, білодонна, валеріана лікарська, горобина звичайна, горобина домашня, жовтушник сіруватий, звіробій звичайний, калина звичайна, конвалія, мучниця, обліпиха, алан високий, ромашка лікарська, тирлич, тис, хміль, черемха звичайна та ін.
Технічними дикоростучими рослинами, що потребують охорони є: бруслина бородавчаста, рододендрон жовтий, рододендрон східно карпатський, скумпія.
Ендемічні та реліктові видами рослин, які мають охоронятися є: білотка альпійська, роговик кримський або кримський "едельвейс", леонтиця одеська, цимбохазма дніпровська, береза дніпровська, вовчі ягоди Софії, вовчі ягоди гайові, бруслина мала, анемона дібровна, водяний горіх плаваючий, грабельки Бекетові, плакун Софії, гвоздики бузькі, в’яз касовий, тис ягідний, рододендрон жовтий і багато інших.
Розділ ІІ. Практична частина
2.1 Характеристика реліктових видів рослин Кам’янець-Подільського ботанічного саду
Кам’янець-Подільський ботанічний сад у природо-заповідному фонді України становить загальнодержавне значення, охороняється законом і з 2004 року слугує базою для підготовки фахівців спеціальності садово-паркове господарство Подільського державного аграрно-технічного університету.
Студенти університету мають можливість на базі саду проходити учбову практику та лабораторні заняття по ботаніки, екології, фізіології рослин, кормо виробництва, садівництва.
Загальна площа ботанічного саду 17,5 га, а площа закритого ґрунту – біля 1,5 тис м2, куди входять оранжерея тропічних, субтропічних рослин і теплиці.
Колекційний фонд ботанічного саду нараховує:
колекцію дерев і кущів, яка представлена 370 видами, сортами і формами;
колекцією тропічних і субтропічних рослин, яка представлена 400 видами;
колекцією раритетних видів – 45 видів;
колекцією лікарських і інших рослин – 110 видів;
колекцією одно-, дво- та багаторічних рослин, яка нараховує 200 видів.
Розпочато роботу по створенню плодового саду голландської селекції.
Ботанічний сад є ініціатором впровадження в зелене будівництво нових видів декоративних рослин.
З історії Кам’янець-Подільського ботанічного саду відомо:
в 1925 році були закладені перші ботанічні ділянки при Інституті Народної освіти;
в 1927 році – видається перший список насіння для обміну з іншими ботанічними садами;
1928 рік – створюється ботанічний кабінет при сільськогосподарському інституті;
1 жовтня 1930 року – Народний комісаріат освіти України виділяє Кам’янець-Подільський ботанічний сад в окрему науково-дослідну установу. Перший директор і засновник Гаморак Н.Т., професор.
1931-1933 роки – проводиться велика науково-дослідна робота з фізіології рослин геоботаніки, фітопатології, акліматизації. Організовано такі відділи:
відділ фізіології та акліматизації;
систематики та геоботаніки;
лікарських та технічних культур;
1932 рік – підпорядкування саду Вінницькому обласному відділу народної освіти;
1944 рік – післявоєнна відбудова ботанічного саду;
1962 рік – розпорядження Міністерства освіти УРСР, постановою виконкому Хмельницької облради ботанічний сад відділено як Кам’янець-Подільський обласний ботанічний сад Міністерства освіти УРСР;
1963 рік – розпорядженням Ради Міністрів УРСР №1180 від 17.03. 1963 року надано статус "пам’ятка природи республіканського значення";
1983 рік – Постановою Ради Міністрів УРСР №311 від 22.07. 1983 року ботанічному саду присвоєно статус "Кам’янець-Подільський державний ботанічний сад";
1996 рік – рішенням Х сесії Кам’янець-Подільської міської ради ХХІІ скликання №46 від 23.05. 1996 року та рішенням виконавчого комітету Кам’янець-Подільської міської ради №558 від 04.06. 1996 року ботанічний сад з 01.07. 1996 року передано Подільській державній аграрно-технічній академії зі статусом "пам’ятка природи загальнодержавного значення";
за період 1996-2000 роки інструктовано 33 види рослин.
Співробітники ботанічного саду спільно з науковцями ПДАТУ проводять роботу по збереженню та вивченню генофонду природної та культурної флори на основі живих колекцій і експозицій.
Першим директором Кам’янець-Подільського ботанічного саду був професор Гаморак Нестор Теодорович, який являється його засновником. [8]
У Кам’янець-Подільському ботанічному саду ростуть на відкритій місцевості реліктивних рослин як: Гінкго дволопатеве, Тюльпанове дерево, Тис ягідний, Магнолія тубос, Метасеквойя гліптостробусовидна або китайська та ін.
Гінкго дволопатеве (на лат. Ginkgo biloba) належить до відділу голонасінних рослин, класу Гінкговидні, або Гінкгопсиди, порядку Гінкгові, родини Гінкгові, родом Гінкго і є єдиним, монотипним нині на Землі видом.
У минулому представники гінкгових були численними і поширеними по всій північній півкулі. Максимуму свого розвитку гінкгові досягли в Юрі. На сьогоднішній день в природному стані лише в важкодоступних гірських районах Східного Китаю (гори Дянь Му-Шань), де утворюють мішані ліси. Гінкго здавна культивується біля древніх буддійських храмів та історичних пам’яток і вважається священним деревом. Як древній релікт Землі гінкго успішно вирощують з насіння в ботанічних садах та дендропарках багатьох країн світу; в Україні – в Криму, в Закарпатті, майже в усій рівнинній частині.
Гінкго – високі (30-40 м. заввишки) дводолене листопадне довговічне дерево з пірамідальною кроною, вкорочене і видовженими пагонами. Листки черешкові, з віялоподібною, здебільшого дволопатевою шкірястою пластинкою. Жилкування листків дихотомічне.
Насінні зачатки зібрані по два (їх може бути до 7-15) на загальній ніжці, при їх основі є валик, або комірець. Мікроспорофіли гінкго зібрані в звивисті стробіли, або сережки. Рослина вибаглива до ґрунту, світлолюбна.
Дерева гінкго здебільшого використовуються з декоративною метою. Насіння та листки гінкго широко використовуються в медицині і парфумерії, підсмажене чи відварене ядро насіння вживається як харчовий продукт.
Тюльпанове дерево або Леріодепдрон тюльпановий (на лат. Leniodendron telipipera) належить до класу Магноліопсиди, або Дводольні, підкласу Магноліїди, порядку Магнолієквіти, родини Магнолієві, роду Ліріодендрон.
На батьківщині (схід Північної Америки) це дерево першої величини. Часом його величина досягає 75 м. при обхваті 10 м. . Жодне дерево в східних районах США не може змагатись по могутності й граціозності з тюльпановим деревом. Його прямі світлокорі колоноподібні стовбури підносяться на десятки метрів. Листки прості, але листкові пластинки не цілісні, а лопатеві з виїмкою на верхівці, за формою схожі на ліру. Квітки оранжево-жовті, червонуваті великі (до 20 см. діаметром). Плід – багатолистянка. Після дозрівання плоди розкриваються і насінини звисають на довгих ниточках – виростах шва.
Тюльпанне дерево вироджено в культуру і суспільно інтродуковано в Україні та інших країнах. Може зростати там, де і магнолія. Цвіте в травні-червні.
Магнолія тубос (на лат. Magnolia tubos) належить до класу Магноліолиди, або Дводольні, підкласу Магноліїди, порядку Магнолієцвітні, рослини Магнолієві, роду Магнолія.
Магнолія тубос має прості листки з черговим листорозміщенням з прос листками. Нормальна довжина листків 20-40 см. . На фоні яскравої зелені добре гармонують великі білі квіти магнолії з простою оцвітиною. Плід – збірна листянка. Цвіте в квітні-травні. Квіти мають приємний і дуже сильний запах.
Тис ягідний, або негній – дерево (на лат. Taxus baccata) належить до класу Хвойні або Пінопсиди, підкласу Хвойні, або Піниди, підряду Тисові, родини Тисові, роду Тис.
Це дерево до 10-15 м. заввишки, або найчастіше великий розлогий кущ. Росте в гірських лісах Європи, на схід до Карпат включно, а також в горах Криму і Кавказу.
Деревина тису червона і є чудовим матеріалом для будівельних, столярних, токарних робіт. Заради цієї цінної деревини, яка досить стійка проти гніття і легко полірується, тис майже всюди було винищено ще в XVII-XVIII столітті. В Україні тис зберігся в лісах Прикарпаття (заповідний тисовий гай в урочищі Княждвір Івано-Франківської області) в Карпатах і гірському Криму. Культивується в ботанічних садах і парках як декоративне дерево. Охороняється. Внесений в Червону книгу України.
Рослина має алкалоз токсин, тому є отруйною. Нема токсину лише в принасіннику.
Листки у тису чергові, лінійні, матові, з трохи загорнутими краями. На кінцях корогинних, дуже редукованих пазушних пагонів розміщенні поодинокі шишки. Вісь пагона вкрита дрібними, спірально розташованими лусочками. На верхівці є один насінний зачаток. Насінина овально-яйцеподібна, 5-8 мм. завдовжки та 4-5 мм. завширшки, з твердою темно-коричневою оболонкою. Насінина оточена м’ясистим келихоподібним червоним при насінником-арелюсом.
Метасеквойя глітострибусовидна, або китайська (на лат. Metasequaja glyptostroboides) належить до класу Хвойні, або Пінопсиди, підкласу Хвойні, або Пініди, порядку Кєпарісові, родин Таксодієві, роду Метасеквойя.
Метасеквойя китайська – це дерево до 30-35 м. завишки і до двох метрів у діаметрі. Древній релікт, що зустрічається у природному стані тільки в Китаї. Листки у цієї рослини дворядні, лінійні, на зиму опадають; опадають навіть пагони. Шишки маже круглясті, до 2 см. в діаметрі, на довгих ніжках. Метасеквойя вирощується в багатьох ботанічних садах світу. В Україні успішно росте від Ялти до Києва. В 20 років досягає 20 м. заввишки і до 1,5 м. в обхваті стовбура. Шишки з’являються на 6-9 році і дають схоже насіння.
Усі рослини в саду були посаджені протягом 1936-1937 років [4].
Кам’янець-Подільський ботанічний сад відіграє велику роль у збережені і збагачені біоресурсів Поділля. За час його існування інтродуковано майже 150 видів рослин. Такий сад є науково-дослідною ділянкою та методичною установою, де діють секції дендрології флори й рослинності, квітництва. [10]
2.2 Використання знань про реліктові види рослин на уроках біології
На уроках ботаніки та морфології рослин реліктові види рослин можна застосовувати як навчальний матеріал по таких темах: "Вегетативні органи рослин", зокрема при вивчені будови листків і їх різноманітності, при вивченні відділу Покритонасінні з тем "Значення покритонасінних рослин у природі й житті людини", "Характеристика класів і окремих родин", "Сільськогосподарські, лікарські, декоративні рослини". У відділі Голонасінні вивчаються такі теми як: "Різноманітність голонасінних рослин", "Значення у природі та в житті людини". Такі рослини як гінкго дволопатевий, тис ягідний та інші релікти можуть слугувати наочним матеріалом у вивченні рослинного світу.
На уроках екології під час вивчення з розділу біології "Організми і середовище існування" використання реліктових рослин буде дуже доцільним, оскільки на них можна навести приклади при розгляді "Охорона природи", "Розселення рослин у природі"... [11].
Фрагмент уроку з біології за 6 клас
Тема: Різноманітність голонасінних рослин, значення їх у природі та житті людини.
Мета: Ознайомити учнів з основними представниками видів голонасінних рослин, сформулювати основні поняття:
розвинути пізнавальний інтерес до рослин уяву;
виховувати науковий світогляд, бережливе ставлення до природи.
Обладнання: Гербарні екземпляри різноманітних видів голонасінних рослин, фотографії.
Тип уроку: Засвоєння нових знань.
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
