9. Центр приготування їжі. Дослідження овочів, описати відмінність між цілою сирою морквиною, сирою морквою, натертою та терці, та запеченою у пиріжку [10, с. 8].

ІІІ. Орієнтовні завдання на формування вольового компоненту пізнавального інтересу

1. Мистецький центр. Виготовляти з дітьми плетиво, яке потребує зосередження уваги, посидючості.

2. Центр ігор з кубиками та блоками. Організувати прибирання після гри, визначивши, хто з дітей буде працівниками складу: отримуватиме кубики і складатиме їх, а хто — постачальниками: приноситиме кубики до полиць. (Завдання на виховання вольових якостей особистості).

3. Центр театралізованих ігор. Пізнавальні завдання: використовувати один предмет замість іншого; користуватися жестами, звуками та словами для визначення предмета, ситуації чи події.

4. Центр грамоти.

1) "Назви ім'я". Відгадати ім'я хлопчика за першими звуками слів — фотоапарат, елеватор, дах, іскра, радість (Федір).

2) "Зміни слово". Замінивши лише одну букву, одержати нове слово: фікус — фокус, ферма — форма (і т. д.).

5. Математичний центр.

Запропонувати домалювати візерунок до кінця рядка:

6. Музичний центр. Завдання на увагу: плескати у ритмі музики.

7. Центр ігор з піском та водою. Завдання на кмітливість: визначити, які предмети тонуть, а які плавають.

8. Науковий центр. Класифікувати насіння за кольором (розвиток самостійності).

9. Центр приготування їжі. Запропонувати дітям приготувати салат за ілюстрацією, без словесної вказівки вихователя (завдання на подолання труднощів). Треба самостійно визначити склад продуктів для приготування салату, їхні смакові якості, чи будуть вони поєднуватися, відповідно подрібнити й естетично подати. (Розвиток ініціативності, наполегливості, здатності завершувати розпочату справу) [10, с. 9].

А тепер пропонуємо зразки завдань індивідуального характеру для розвитку у старших дошкільнят пізнавальних інтересів на заняттях з математики. Але при цьому зазначимо, що працюючи в цьому напрямі, педагог повинен будувати систему зазначених завдань на поєднанні методів прямого навчання (словесних, наочних, практичних) та ігрових.

Специфіка навчання елементарної математики полягає в тому, що з самого його початку передбачається використання кількох дидактичних методів на одному занятті. Причому їх поєднання залежить від мети, завдань, змісту кожного заняття, а також етапу формування пізнавальної активності.

На початку навчання вихователь має зосередити зусилля вихованців на формуванні емоційного компонента. Підтримання його на належному рівні забезпечується переважно за рахунок введення до навчального процесу ігрових методів. Ця тенденція має бути постійною. Особливе місце на першому етапі навчання слід відвести головоломкам та ігровим завданням на кмітливість. Саме такі завдання особливо подобаються дітям, викликають у них бажання долати труднощі, активізують їхні волю та мислення.

На кінець першого етапу навчання педагог має зробити контрольний зріз (у вигляді підсумкового заняття), що виявить зміни у формуванні в дітей пізнавальної діяльності. Мета другого етапу навчальної роботи — формування змістового і особливо вольового компонентів пізнавальної активності [3, с. 12].

На третьому етапі навчання робота повинна спрямовуватись на вдосконалення пізнавальної активності, окремих вольових якостей - наполегливості, ініціативності. При цьому вихователь повинен пам’ятати, що застосування методики, що ґрунтується на поєднанні ігрових та неігрових методів навчання елементарної математики, сприяє формуванню в старших дошкільнят умінь, які характеризують високий рівень пізнавальної активності.

Нижче наведені зразки індивідуальних карток-завдань для роботи зі старшими дошкільнятами.

1. Завдання загального характеру "З'єднай крапки":

Мета: розвивати вміння аналізувати й планувати дії, швидко знаходити правильний варіант розв'язання.

2. Зразок завдання на розвиток емоційного компонента "хто любить математику?"

Мета: розвивати уяву, вдосконалювати вміння інтерпретувати сюжетне зображення, давати розгорнуті характеристики, пов'язуючи їх з емоційними переживаннями персонажів, зображених на малюнках.

Завдання: розглянь рисунок і скажи, хто з чебурашок найбільше любить математику. Чому ти так гадаєш?

3. Ігрова вправа "Відтвори візерунок за зразком"

Мета: розвивати вміння подумки відтворювати план дії, у практичному відтворенні рисунка виявляти єдність волі та мислення. Контролювати свої дії, самостійно виправляти помилки.

Матеріал: індивідуальні картки із зразками візерунків, готові деталі.

Принцип викладання візерунка полягає в накладанні одних деталей на інші ("листковий пиріг") [3, с. 12].

4. Гра-змагання "Весела лічба"

Мета: вправлятись в кількісній лічбі, розвивати увагу, вміння швидко знаходити числівники у порядку зростання та зменшення (від 1 до 10 та навпаки).

Матеріал: дві таблиці.

5. Ігрова вправа "Постав запитання числу”

Мета: вправлятись в називанні суміжних чисел, уточнити знання про властивості натурального ряду чисел у межах 10. Формувати вміння самостійно й чітко формулювати запитання. Активізувати мислення дітей у грі, вводячи елементи змагання: хто поставить більше запитань числу.

Матеріал: картки з цифрами, предметні картки.

Дитині пропонується поставити якомога більше запитань конкретному числу, які допомогли б характеризувати це число. Наприклад, число 4. На якому місці воно стоїть? Яке число іде після нього? Між якими числами воно розміщене?

6. Зразок індивідуальної картки "Заповни таблицю"

Мета: вправлятись у самостійному пошуку різних варіантів складу числа 5. Розвивати вміння аналізувати навчальне завдання, знаходити правильне рішення, виконувати графічну роботу.

Матеріал: індивідуальна картка, олівець [3, с. 13].

7. Заняття

Тема: "Порівняння величин"

Мета: розкрити співвідношення між групою предметів за величиною на основі їх порівняння (високий, вищий, ще вищий, найвищий), вправляти дітей у вживанні математичної термінології, у використанні порівнянь. Вчити аналізувати зображення геометричних фігур за величиною та формою, вибираючи "будиночки" для тварин. Закріпити поняття "чотирикутник". Забезпечити емоційний компонент введенням дидактичної гри "Африканські джунглі".

Матеріал: зображення тварин, по сім прямокутників різної величини (кожній дитині). Методи: дидактична гра, словесний аналіз процесу пошуку розв'язання, практичні дії.

Вихователь створює ігрову ситуацію, пропонуючи розселити всіх звірів по будиночках. На дошці заздалегідь розставлені фігурки африканських тварин: лева, жирафи, слона, зебри, крокодила, страуса. У дітей на столах - набори прямокутників різної величини. Вихованці пропонують різні варіанти виконання завдання. Правильним є той варіант, в якому пропонується спочатку розмістити тварин та геометричні фігури в порядку збільшення (зменшення), а потім уже робиться логічний висновок, хто в якому будинку (прямокутнику) має мешкати [1, с. 29].

2.2 Робота з проведення дитячого експериментування як засобу стимулювання пізнавальної активності старших дошкільнят

Розумове виховання дітей передбачає формування в них активного пізнавального ставлення до навколишнього світу, здатності довільно регулювати свою пізнавальну діяльність, вміння орієнтуватися у різноманітних явищах та предметах.

Усе це сприяє створенню внутрішніх передумов, які забезпечують продуктивність розумової діяльності дошкільнят, здатність дітей творчо застосовувати знання для розв'язування практичних завдань.

Відмітимо при цьому, що експериментування - вид специфічної діяльності, яка стимулює пізнавальну активність дитини. Зважаючи на те, що становлення пізнавальної активності відбувається по-різному на різних вікових етапах (у молодшому віці дитина звертається із запитанням "чому?" до дорослого, а старше дошкільня таке запитання ставить собі), то й характер взаємодії дорослого з вихованцями різного віку теж має бути різним.

При цьому дорослий має спрямовувати пізнавальну активність дітей на конкретні предмети та явища.

Кожний рівень пізнавальної активності зумовлений своїми причинами, тож і робота з дітьми відповідно потребує різних видів взаємодії з ними дорослих (насамперед вихователя та батьків) [2, с. 8].

Діти з високим рівнем пізнавальної активності самостійно виділяють для себе пізнавальне завдання та здійснюють цілеспрямований пошук, установлюючи при-чинно-наслідкові зв'язки та відношення. Вони висувають кілька можливих варіантів, обґрунтовують, оцінюють події, активно розв'язують можливі конфлікти, намагаються з'ясувати причини того, що трапилося, та шляхи виходу із ситуації, легко відтворюють хід подій у минулому та передбачають, як вони складуться в майбутньому.

Діти із середнім рівнем пізнавальної активності розуміють характер зображених подій, але не вміють установити їх причини, виражають своє ставлення не до самої ситуації, а тільки до окремих персонажів, виділяють тільки одну причину того, що трапилося, і вважають її єдиною. Ставлять багато запитань замість самостійного пошуку відповідей.

Діти з низьким рівнем пізнавальної активності обмежуються переліком зображених персонажів або дій без установлення залежності чи зв'язку між ними. Вагаються у визначенні причин подій. Тактика взаємодії вихователя з дітьми, які мають різний рівень розвитку пізнавальної активності, вказана в таблиці 1 [2, с. 8].

Таблиця 1

Робота з дітьми, що мають різні рівні розвитку пізнавальної активності

Для дошкільняти важливо не що робити, а - з ким. Тому педагог має заслужити довірче ставлення до себе з боку дітей та вважати це головною умовою розвитку пізнавальної активності своїх вихованців. Плануючи та організуючи дитяче експериментування, вихователь ставить мету, добирає потрібні матеріали, створює проблемну ситуацію, визначає пошукові дії дітей, а потім неухильно дотримується визначеної тактики взаємодії з дітьми.

Нижче наведені плани-конспекти проведення дитячих експериментів зі старшими дошкільнятами.

І. Таємниці магніту

Мета: ознайомити дітей з магнітом та його властивостями.