101754 (Пошук та генерування нових ідей підприємцем), страница 2

Тому дійовим інструментом для відбору ідей є порівняння характеристик технології або товару, що вироблятиметься за відібраною технологією, з такими ж технологіями або товарами конкурента. Для цього виконують технічний аналіз конкурента.

Таблиця аналізу конкурентів

• фізичні характеристики;

• робочі характеристики;

• виробничі характеристики.

1. У графі 3 таблиці записують коментарі для кожного фактора Вашого продукту, а в графах 4–6 – коментарі для кожного фактора продуктів конкурентів. Тут не слід піддаватися спокусі охарактеризувати свій продукт у кращому світлі, ніж у конкурентів.

2. Проранжуйте компанії за кожним із факторів у порядку їх погіршення, наприклад, використовуючи вже розглянутий прийом.

3. Проставте цифри, отримані під час ранжирування факторів, у правому нижньому куті граф 3–6 для кожного з них.

4. Складіть цифри в графах 3–6 по вертикалі й запишіть результату квадратиках напроти напису «загальний бал».

5. Порівнюючи отримані суми, визначите рейтинг своєї технології або продукту. Якщо він виявиться нижчим, ніж у конкурента, то, можливо, цю ідею варто відсіяти, або ж зосередити увагу на тих параметрах, за якими ваша технологія або товар поступаються конкурентам.

1.4 Процедура отримання нових ідей із зовнішніх джерел

Компанії часто одержують нові ідеї з найрізноманітніших зовнішніх джерел: пошта, телефон, оголошення в комерційних журналах, повідомлення кого-небудь зі службовців іншої компанії. Ці ідеї можуть містити різну інформацію – від патентоспроможного технічного рішення до раціоналізаторської пропозиції про вдосконалення товару.

Практика інноваційної діяльності показує, що на багатьох підприємствах успішною й ефективною інновацією є не своя оригінальна, а запозичена ідея. У цьому разі проблеми можуть виникнути, якщо запозичення цієї ідеї розробки супроводжуватиметься порушенням прав інтелектуальної власності щодо неї.

Створення процедур роботи з отриманням іззовні ідей важливе тому, що використання їх, випадкове чи цілеспрямоване, без згоди їхніх правовласників може призвести до судового процесу за фактом порушення цих прав.

Для того щоб захиститися від чиїхось претензій з приводу того, до компанія украла його ідеї, рекомендується виділити одного службовця для реєстрації всіх корисних ідей, що надходять від сторонніх осіб. Якщо ідея виражена в письмовому вигляді, то хтось із представників підрозділу з роботи над кореспонденцією повинен негайно довести відповідні документи до цього службовця. Якщо ідею висловила стороння особа, що зателефонувала до компанії, то її необхідно з'єднати з таким службовцем. У тих випадках, якщо стороння особа шукає підходів до одного зі службовців компанії в неробочий час, цього службовця варто проінструктувати, щоб він відклав обговорення цієї ідеї й попросив особу, що звертається, зв'язатися безпосередньо зі службовцем, відповідальним за такі контакти.

Важливо, щоб до всіх сторонніх осіб, що представили будь-яку ідею, висували вимогу підписувати угоду про розголошення, перш ніж будь-хто інший з компанії, крім відповідального службовця, оцінить запропоновану ідею. Ця угода звичайно вимагає, щоб стороння особа відмовилася від усіх прав конфіденційності й від усіх прав на ідею. Точно сформульована угода допомагає відхилити всі претензії, що їх висуває стороння особа, стосовно того, що компанія порушила конфіденційні домовленості з цією особою, використавши ідею. Можна покласти відповідальність за підписання сторонньою особою неконфіденційної угоди про розголошення на того ж службовця, що відповідає за роботу з усіма отриманими ззовні ідеями.

Незалежно від того, чи погодиться стороння особа підписати таку угоду, завжди потрібно зберігати її копію, послану в компанію, подалі від службовців, що працюють у відповідній сфері. Найголовніше – не дозволяти нікому зі службовців, особливо тим, кому ця ідея якнайбільш підійшла б, ознайомлюватися з нею доти, доки стороння особа не підпише неконфіденційну угоду про розголошення. Це запобіжить усіляким обвинуваченням у тому, що компанія довідалася про ідею від цієї сторонньої особи, а не розробила її незалежно й потім використовувала її, не надавши ніякої компенсації цій особі.

Далі, якщо в когось зі службовців компанії виникне та ж ідея, компанія захоче довести, що знахідка службовця була незалежним винаходом, а не результатом розголошення цієї ідеї сторонньою особою. Сувора політика відмови від розгляду незатребуваних ідей, якщо немає неконфіденційної угоди про розголошення, є важливою частиною такого доказу. З іншого боку, компанія може мати значні труднощі під час захисту за позовом, якщо ця стороння особа зможе довести, що:

• жодної неконфіденційної угоди про розголошення не підписувалося;

• компанія будь-як використовувала цю ідею або розкрила її іншим.

У поодиноких випадках, якщо компанія хоче розглянути винахід, а винахідник відмовляється підписати неконфіденційну угоду про розголошення, вони разом можуть обговорити й підписати особливу конфіденційну угоду про розголошення. Це угода, як правило, охоронятиме інформацію, розкриту винахідником, якщо тільки компанія не зможе документально підтвердити наявність свого власного попереднього винаходу.

Відповідальний службовець повинен стежити за виконанням процедур, призначених для того, щоб запобігти можливості випадкового ознайомлення службовців з незатребуваною ідеєю, перш ніж стороння особа підпише неконфіденційну угоду про розголошення. Для цього існує два типи процедур:

1. негайно повернути документи, що підтверджують розкриття незатребуваної ідеї винахідникові разом з листом, у якому заявити, що цю кореспонденцію розглянули лише в канцелярії, тому що вона являла собою розкриття незатребуваної ідеї за відсутності відповідної неконфіденційної угоди про розголошення. Попросіть винахідника підписати неконфіденційну угоду про розголошення й потім повторно представити документи, що підтверджують розкриття цієї ж ідеї, разом з підписаною угодою;

2. зареєструвати цю ідею в надійній картотеці й попросити сторонню особу підписати неконфіденційну угоду про розголошення. Якщо ця особа відмовляється підписати її, зберегти її ідею в цій же картотеці. Якщо стороння особа підпише неконфіденційну угоду про розголошення, довести цю незатребувану ідею до відділу з інтелектуальної власності чи до відповідного інженерного відділу, щоб оцінити її.

2. Генерування ідей

2.1 Цілі та передумови генерування нових ідей

Якщо не вдається знайти в довколишньому середовищі ідеї, здатні забезпечити досягнення кінцевої мети інновації – отримання прибутку або іншої користі, необхідно генерувати такі ідеї.

У нашій країні й за кордоном розроблено досить багато методів і методик проведення формалізованого й евристичного пошуку інноваційних ідей, науковий рівень і практична результативність котрих постійно підвищується. Якщо спочатку ці методи спиралися тільки на найпростіші прийоми асоціативного мислення, то для сучасних методів пошуку рішень характерні комплексний підхід, системний аналіз проблеми й алгоритмізація творчого процесу, що допомагають швидко знайти найефективніше рішення. Сучасні методи передбачають можливість автоматизованої реалізації цього процесу за допомогою новітньої обчислювальної техніки та з використанням глобальної інформаційної мережі, що істотно розширює творчі можливості людини.

Методи пошуку нових ідей при їх кваліфікованому застосуванні є надійним і дійовим інструментом з арсеналу інноваційного менеджменту. Знати й уміти їх використовувати – прямий обов'язок будь-якого керівника, що працює в творчій сфері.

Керівник повинен розуміти просту істину, що компанія навіть для того, щоб стояти на місці в сучасному світі, мусить досить швидко бігти. Тим більше в компанії, що прагне обігнати конкурентів, має бути серйозно налагоджена робота з пошуком і генеруванням ідей для випуску конкурентних продуктів.

Генерування нових ідей базується на науці про творче мислення – евристиці. Разом з нею також успішно використовуються досягнення таких наук, як психологія творчості, системний аналіз, дослідження операцій, теорія ігор тощо. Евристичні методи набагато частіше приводять до принципово нових інноваційних рішень, що потім дістають статус винаходу або навіть відкриття. Найнеймовірніші ідеї, отримані евристичним шляхом, можуть забезпечити технологічний прорив у тій чи іншій галузі. Наприклад, одна з систем голографії народилася з неймовірної ідеї одержувати фотографії без об'єктива. У свій час неймовірними були ідеї радіо, телебачення, телефону тощо.

Генерування нової ідеї має здійснюватися з урахуванням часу, який сплине від моменту виникнення ідеї до її фактичної реалізації. Тобто сама по собі ідея може бути багатообіцяльною, але якщо її спроектувати на майбутнє, то може виявитися, що вона не конкурентоспроможна.

Є принаймні понад 40 методів генерування нових ідей. Для зручності об'єднаємо їх у три групи:

• аналіз тенденцій;

• експертні оцінки;

• багатоваріантні методи аналізу.

При використанні методів генерування нових ідей бажано додержуватися таких рекомендацій:

• цілі прогнозування треба сформулювати до вибору відповідного методу їхнього досягнення. Для правильного вибору методу й застосування отриманих результатів спочатку треба задатися питанням: «У чому проблема?», а потім «Що ми маємо намір робити з результатом прогнозування?»;

• варто використовувати два або кілька методів, оскільки жоден метод не здатний відповісти на всі питання;

• оскільки на ідею в широкому значенні цього слова, і особливо на їхні кінцеві продукти, істотно впливають чинники нетехнічного характеру, то методи генерування ідей повинні також містити відповідні елементи економічного прогнозування й аналізу політичної ситуації;

• майже всі методи прогнозування можуть також використовуватися для цілей прогнозування інших тенденцій.

2.2 Аналіз тенденцій

Аналіз тенденцій дотепер залишається найпоширенішим підходом з прогнозування тенденцій. Його базові передумови прості: треба зібрати доречні історичні дані й потім графічно, або в чисельній формі, спроектувати відповідні зміни на майбутнє. Попри розходження конкретних методик, прийоми аналізу тенденцій мають низку спільних допущень і особливостей, а саме:

• майбутнє представляється безперервним продовженням недавнього минулого, і, отже, на нього поширюються встановлені раніше закономірності;

• є тільки один варіант майбутнього, і він передбачуваний, якщо правильно зрозуміти закони змін, що відбуваються, виявлених під час аналізу тенденцій.

З наукового погляду екстраполяція є забороненим прийомом, проте, за правильного врахування причино-наслідкових зв'язків, вона може дати прийнятні результати.

Метод екстраполяції тенденцій заснований на екстраполяції поведінки змінної, що шукається в заданому часовому відтинку. Як приклад на рис. 2.5 наведено екстраполяцію тенденцій зміни ефективності штучних джерел світла.

Як бачимо, до 1970 р. лінійна екстраполяція добре передбачала результати. Однак протягом наступних ЗО років цю тенденцію поки що не підтверджено. Цілком можливо, що зростання буде, тому що така тенденція підтверджена більш ніж сторічним досвідом. Варто мати на увазі, що чим більший часовий інтервал, тим менш надійним буде прогнозований результат.

Екстраполяцію тенденцій використовують для прогнозування параметрів ефективності технологій, параметрів якості продукції, рівня продажів даного продукту, тривалості розроблення конкретної технології тощо. На практиці майже кожна компанія в усіх галузях промисловості збирає інформацію про історичні тенденції змін важливих параметрів, використовуючи її як стартову точку для прийняття якихось стратегічних рішень. Прості екстраполяційні графіки служать для багатьох компаній корисними «кваліфікованими підказками».

За наявності необхідних даних екстраполяція тенденцій є досить недорогим і швидким методом. З урахуванням простоти опрацювання даних цей метод використовують як перший ступінь технічного та технологічного прогнозування, одержання якогось першого наближення.

Основним недоліком методу є низька точність, оскільки характер впливу зовнішніх обставин на розглянуті перемінні непостійний у часі, і тому найкращі результати можна отримати при використанні цього методу лише на найближче прогнозування.