94097 (Туберкульозний спондиліт)

Вінницький соціально – економічний інститут

Університету «Україна»

Соціально-гуманітарний факультет

Кафедра «Здоров`я людини»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фізична реабілітація при порушенні діяльності опорно-рухового апарату»

Вінниця 2009

Вступ

Туберкульозом, або горбковиця інфікуються більше 90% дорослих.

Туберкульозний спондиліт зустрічається переважно в дитячому та юнацькому віці. На вік від 4 до 10 років приходиться біля 65,8%. Він займає перше місце (40%) серед туберкульозу усіх локалізацій взагалі, у чоловіків частіше, ніж у жінок. Переважно хвороба локалізується в грудному, потім в поперековому, рідше в шийному відділах.

Статистика свідчить, що нині туберкульоз – хвороба, яка, на жаль, набула масштабів епідемії. За даними Міністерства охорони здоров я, торік в Україні спостерігалося подальше зростання захворюваності на цю недугу і збільшення відсотка смертності від неї. Офіційна медицина робить чимало для того, щоб уберегти людину від захворювання, профілактично не допустити туберкульозу. Якщо ж хвороба не оминула людину, медики застосовують різноманітні методи лікування, щоб подолати її.

Партнером і помічником офіційної медицини в лікуванні та профілактиці туберкульозу є народна медицина. А щонайперша профілактика захворювання – це зміцнення імунітету.

Актуальність теми полягає в тому, що в Україні дуже великий відсоток людей хворіють цією хворобою. І тому нам необхідно знати як попередити цю хворобу, але коли людина вже захворіла на неї, то необхідно знати як її лікувати, тому що ця хвороба дуже швидко передається.

Мета роботи полягає в тому, щоб визначити вплив цієї хвороби на організм людини взагалі. Вивчити методи фізичної реабілітації, які вкрай необхідні людині для відновлення організму в цілому, та функцій організму які були втрачені через хворобу.

Для виконання даної мети поставлено наступні завдання:

1. Вивчити по літературним джерелам клініку та класифікацію хвороби.

2. Вивчити методи фізичної реабілітації.

3. Вивчити найбільш ефективні методи фізичної реабілітації.

4. Зробити висновки по цій роботі.

1. Вивчення літературних джерел за темою: «Туберкульозний спондиліт»

1.1 Загальна характеристика туберкульозу

Туберкульоз – це інфекційне захворювання, яке викликається особливими мікробами, так званими мікобактеріями. Може вражати різні органи. Протистояти захворюванню може організм з міцною захисною системою. Отже, підвищення імунітету – щонайперша профілактика туберкульозу.

Пояснимо, чому акцентуємо увагу на профілактиці захворювання. Коли мікобактерія туберкульозу – паличка Коха – потрапляє в організм (а поширюється вона повітряно-крапельним шляхом, під час кашлю, чхання, розмови), це ще не означає, що людина захворіє. Якщо у людини сильний імунітет, якщо вона харчується нормально, коли не стомлена нервово і фізично, коли не виснажена різними хворобами, то захворюванню на туберкульоз можна запобігти.

Нагадаємо, що інфекційна природа туберкульозу була доведена німецьким вченим Робертом Кохом, коли він відкрив збудника хвороби, що належав до мікобактерій. Власне тому мікобактерію туберкульозу й досі називають паличкою Коха. Ця мікобактерія надзвичайно живуча. У річковій воді вона може жити до 5 місяців, у ґрунті – один – два місяці, у фекаліях і на пасовищах – понад рік, у молочних продуктах (сир та інші), що зберігаються на холоді, – до десяти місяців, у пилу – до трьох – п`яти місяців. За температури -23 С мікобактерії туберкульозу не гинуть сім років. Палюче сонце вбиває їх лише через дві-шість годин. І тільки за нагрівання до температури +85 с мікобактерії гинуть за пів години.

Ще раз наголосимо, що не кожна людина, яка, сказати б, одержала паличку Коха, одразу захворіє. У деяких людей за первинної туберкульозної інфекції природна захисна система, тобто імунна система, знищує збудника. У інших, і це буває частіше, пригнічує збудника і впродовж тривалого часу, як кажуть тримає його під контролем. Така форма (коли хвороба дрімає) називається латентною. Однак, як тільки імунна система слабне, туберкульозна бактерія може набратися сил, почати розмножуватися і викликати хворобу. Вчені дослідили: вірогідність захворювання носіїв латентної інфекції впродовж їхнього життя активним туберкульозом – близько п`яти відсотків. Як правило, це буває чи внаслідок стресу, недостатнього харчування, недостатньому перебуванні на свіжому повітрі, у разі запоїв, захворювання на діабет, лейкозу, СНІДу, отруєнь тощо, чи ослаблення імунітету від похилого віку.

1.2 Етіологія і патогенез

За археологічними даними, первісна людина з явилася близько 3–4 роки тому. Найдавніші знахідки, що вказують на наявність туберкульозу кісток і суглобів у людей, відносять до кам`яного віку. Так поблизу Гельтербейга в Німеччині знайдено скелет людини, що жила 5000 років до нашої ери і мала туберкульозне ураження декількох грудних хребців з утворенням горба. У муміфікованих трупах єгиптян, що жили 2000–2750 років до нашої ери, теж знаходили специфічні ураження хребта, великих суглобів із напливними абсцесами, норицями.

Туберкульоз кісток і суглобів – це місцевий прояв загальної туберкульозної інфекції в організмі. Немає особливої остеотропної мікобактерії, яка спричиняла б тільки туберкульоз кісток і суглобів. Один і той самий збудник – мікобактерія туберкульозу та її різновиди, що спричиняють туберкульоз легенів, є етіологічним чинником туберкульозу поза легеневих локалізацій.

Туберкульоз кісток і суглобів, як правило, вторинний процес. Первинний туберкульозний процес при туберкульозі кісток і суглобів найчастіше виявляють в органах дихання, рідше в інших органах. При первинних, гематогенних – дисемінованих і вторинних формах туберкульозу, зокрема, внаслідок пізньої генералізації специфічного процесу в разі загострення туберкульозного процесу, мікобактерії туберкульозу через кровоносні судини проникають у кістки із гостро розгалуженою судинною сіткою. Це хребці, епіфізи й метафізи трубчастих, зап `ясткових, за плеснових кісток тощо. Однак, щоб мікобактерії туберкульозу затрималися зазначених ділянках кісток, треба, щоб там були або великий мікроциркуляторний басейн, або порушення архітектоніки мікроциркуляторного русла (природжене чи набуте внаслідок перенесених травм, запальних, тромбоемболічних чи інших процесів) і порушення мікроциркуляції судинної сітки в кістках, сповільнений кровотік, наявність пор у стінках капілярів тощо. Там можуть відбуватися ауто алергійні реакції, які сприяють тому, що мікобактерії туберкульозу осідають у кістках. На розвиток туберкульозу кісток і суглобів впливає низка етіологічних чинників як екзогенного, так і ендогенного походження. До екзогенних належать передусім умови зараження й потрапляння мікобактерій туберкульозу в кісткову тканину, особливості збудника, вплив навколишнього середовища (суворі кліматичні умови з перепадами температур і вологості повітря, екологічні забруднення повітря тощо), функціональні навантаження на ті чи інші ділянки скелета, переохолодження, травми, інтеркурентні захворювання тощо. Ендогенні чинники характеризуються зниженням імуноболічної реактивності організму, віковими особливостями, локалізацією процесу, а також впливом судинного й нервово-ендокринного компонентів.

Таким чином, особливістю етіопатогенезу при туберкульозі кісток і суглобів є ендогенне інфікування кісткової тканини. Екзогенне потрапляння інфекції в кістку чи суглоб є казуїстикою і можливе при відкритих травмах кісток і суглобів.

Туберкульоз кісток слід розглядувати як своєрідний місцевий прояв загального хронічного інфекційного захворювання всього організму. Туберкульоз кісток виникає практично одним шляхом – гематогенним мета стичним, в результаті переносу туберкульозних паличок з первинного вогнища, розташованим в легенях або в якому-небудь другому органі, частіше в лімфатичних вузлах.

Травма в патології туберкульозу скелета грає суттєву роль фактора загострення уже розвинутого процесу. Так, фокус запалення може деякий час находитись в прихованому стані. В подальшому. Коли наступає деструкція, під впливом ваги вище розташованого відділу (хронічна травма) відбувається сплющування тіла хребця, утворюється горб. Внаслідок переваги процесу деструкції над репаративним процесом може відбутися зруйнування декількох хребців, перш ніж наступить остаточне їх злиття. Ураження грудного відділу супроводжується утворенням значного горба.

У дітей при локалізації вогнища в передньому відділі тіла хребця незабаром наступає прорив вогнища під передню зв`язку хребта, і процес розповсюджується на сусідні хребці з утворенням пери фокального абсцесу. Незабаром наступає деформація тіл хребців. Але при ранньому розпізнаванні вогнища в тілі хребця і відповідному лікуванні форма тіла хребця тривалий час залишається незміненою.

У дорослих при локалізації вогнища в передньому відділі тіла деструкція іде повільно, переважно в поверхневій ділянці і довго протікає без різкого болю і деформації. Локалізація вогнища в епіфізарній ділянці тіла приводить до поступового знищення хряща, звуженню щілини і зрощенню сусідніх тіл.

Дужки і поперечні відростки поражають ся значно рідше, чим тіла хребців. При локалізації вогнища з однієї сторони незабаром може наступити бокове викривлення.

Для дорослих розповсюдження туберкульозного процесу на сусідній хребець проявлення майже такими змінами, як в основному хребці.

Спинномозкові розлади, що часто супроводжують перебіг туберкульозних спондилітів, особливо при ураженні грудного відділу (підвищення рефлексів – у 60%, паралічі – в 10, 7%), майже ніколи не бувають зв` язаними з місцевим туберкульозним ураженням СМ і викликаються низкою неспецифічних дій – механічного, токсичного і судинного порядку.

Туберкульоз кісток і суглобів, або туберкульозний спондиліт, займає перше місце (до 40%) за частотою серед усіх локалізацій кістково – суглобового туберкульозу. Найчастіше уражується тіла хребців, шийний і крижовий відділи хребта та крижово-куприкове з єднання, рідше – дужки, суглобові, поперечні й остисті відростки. При ураженні грудного відділу хребта утворюється горб.

При ураженні тіла хребця без поширення процесу за його межі розвивається первинний остит, що проявляється невиразними хворобливими ознаками. Під час томографічного дослідження виявляють вогнище деструкції в тілі хребця.

Коли туберкульозний процес поширюється за межі тіла хребця, то розвивається так званий прогресуючий спондиліт. Він характеризується постійним болем у хребті, обмеженою його рухомістю. Рентгенологічно спостерігають звуження між хребцевої щілини й деструкцію тіл прилеглих хребців. У період розпалу туберкульозного спонделіту специфічний процес значно поширюється за межі уражених хребців, хребет викривляється, з`являються напливні абсцеси, нориці, спинномозкові розлади. Тривалий, хвилеподібний або прогресуючий перебіг зазначеної недуги інтерпретують як хронічний деструктивний спондиліт. Він характеризується значним ураженням хребців, послідовним збільшенням деструктативних змін у хребці після чергового загострення.

Завершальною фазою захворювання є мета туберкульозна спондилопатія. Вона характеризується відносною стабілізацією специфічного процесу, а також різним ступенем анатомо-функціональних і дистрофічних змін всіх елементів хребта.

При туберкульозі кісток і суглобів хребта хворий худне, стає в ялий, скаржиться на біль у хребті, животі чи в боку оперізувального характеру.

Тулуб у вимушеному положенні. Рухомість спини обмежена. Можна зазначити наявність захисної больової м`язової контрактури. Сухожильні рефлекси спершу підвищені, виявляють клонуси, потім парези й паралічі. При важких паралічах настає парез м `яза-замикача сечового міхура і прямої кишки.

При туберкульозі шийного відділу хребта клінічні ознаки з являються рано. Коли уражені 1–2 шийні хребці, порушуються рухи голови. Хворого мучить біль у потилиці, зубах, руках, утруднюється ковтання, можлива квадриплегія. Напливні абсцеси локалізуються позаду грудинно-ключично-соскоподібного м яза і в заглотковому просторі.

При ураженні 3–7 шийних хребців хворий підтримує голову рукою і не може нахиляти її. Спостерігають кривошию, корінцевий біль. Туберкульозні абсцеси локалізуються в заглотковому просторі або виходять під шкіру біля переднього краю грудинно-ключично-соскоподібного м` яза.

Туберкульоз верхньо-грудних хребців характеризуються корінцевим болем, який іррадіює в руки та потиличну ділянку. Хворий ходить із випрямленою головою. У дітей спостерігають кряхтяче дихання і кашлюкоподібний кашель. Напливний абсцес локалізується на передній поверхні шиї чи в заглотковому просторі. У разі залучення до патологічного процесу поворотного нерва може статися асфіксія.

При ураженні середньо- й нижньо-грудного відділу хребта порушується статура, з являється оперізувальний біль, у тому числі в животі. У дітей швидко утворюється горб. Зустрічаються й паралічі. Напливні абсцеси можна виявити біля вогнища ураження, у клубовій ділянці чи в поперековому трикутнику.