94097 (613077), страница 2

Просмтор этого файла доступен только зарегистрированным пользователям. Но у нас супер быстрая регистрация: достаточно только электронной почты!

Текст из файла (страница 2)

Ураження поперекового відділу хребта призводить до значної деформації тулуба, формування горба й бокового викривлення хребта. Напливний абсцес опускається до клубово-стегнового м`яза. Задній спондиліт проявляється болючістю та припухлістю в місці ураження.

При туберкульозі крижово-клубового з єднання процес локалізується в крижовій чи клубовій кістці. Він характеризується болем, що іррадіює в стегно, кульгавістю. Туберкульозний абсцес спостерігають на задній або передній поверхні.

Вирішальне діагностичне значення при туберкульозі кісток і суглобів хребта має рентгенологічне дослідження. При цій патології виявляють вогнище ураження в тілі хребта у вигляді каверни, порушення місткості контурів тіла хребця, звуження між хребцевої щілини. З часом тіло хребця чи кількох уражених хребців зменшується і ущільнюється, а потім уражені хребці взагалі щезають. Поряд із руйнуванням тіл хребців обох боків хребта виявляють туберкульозний абсцес із чіткими контурами.

1.3 Клініка туберкульозу кісток і суглобів

Загальні симптоми туберкульозного захворювання хребта проявляються зниженою вагою, втратою апетиту, неспокійним сном, незначним підвищенням температури на протязі дня.

Біль і напруження довгих м язів спини як захисний рефлекс появляються рано. Спочатку відмічається неясна болісність по ходу міжреберних нервів і в області живота, якщо пошкоджується грудний відділ хребта. Дорослим нерідко ставлять діагноз міжреберної невралгії, виразки шлунку і др. Саме тому при скарзі на біль в області живота або оперізуючий біль по ходу ребер потрібно ретельно обстежити хребет. При пошкодженні поперекового відділу хворі часто фіксують увагу на рефлекторних болях в ногах, паху; іноді ставлять діагноз ішіасу і лиш пізніше, при появі різкої малорухомості хребта, переносять увагу на поперековий відділ.

У дітей ще важче визначити локалізацію болів. На протязі дня, завдяки рефлекторному напруженню м язів спини, досягається фіксація болючої ділянки, вночі ж при відсутності контролю м язів дитина при випадковому повороті викрикує і пробуджується від болю.

Локальний біль визначається при натискуванні або постукуванні по особистому відростку ураженого хребця. Переходячи від одного остистого відростка до другого, легко визначити, які хребці найбільш болючі. Обстеження варто робити в лежачому на животі положенні і в розслабленому стані.

Ригідність і контрактура м язів спини також являються ранніми симптомами ураження хребта. Рефлекторне напруження м язів над пошкодженою ділянкою буває, як правило, при різних запальних станах суглобів і хребта. М`язовий симптом особливо добре виражений при локалізації процесу в нижнє-грудних і поперекових хребцях; при цьому може спостерігатися напруження м язів спини у вигляді віжків (симптом Корнева). Внаслідок рефлекторного напруження м`язів утворюється невимушена фіксація певної ділянки хребта, яка ясно визначається, якщо заставити хворого, стоячи зігнути спину. По цій же причині хворий приймає вимушене положення: при локалізації процесу в поперекових хребцях створюється положення надмірного поперекового лордозу, при ураженнях нижнє-грудних – зігнуте положення з опорою на коліна; при ураженні шийного відділу, особливо часто у дітей, голова часто відкидається назад або, навпаки, дитина підпирає підборіддя руками. Вимушене положення тіла створює особливий характер ходьби.

Висвітленні ознаки захворювання можуть проявлятися у фазі відсутності вираженого горба. Поява деформації служить достатньо переконливою ознакою ураження хребта.

Горб виникає внаслідок сплющення передніх відділів хребців при їх деструкції, тіла хребців набувають клиноподібну форму, остисті відростки різко виділяються. Передні ділянки хребта, що піддаються стисканню, перестають рости, задній же відділ хребта і ребра продовжують рости у змінених умовах. Внаслідок кутового вигину хребта і неправильного росту дужок, остистих і поперечних відростків і ребер утворюється горб. Реберний горб при спондиліті – двохсторонній гострий, при сколіозі – односторонній рівномірний. У дітей горб появляється зазвичай рано, має гострокінцеву форму на відміну від рівномірного викривлення хребта рахітичного походження.

Якщо дитину уложити на живіт і обережно піднімати за обидві ноги і нижню частину тулуба, рахітичний горб зникає, а туберкульозний зберігається.

При утворенні горба в грудному відділі виникає виражена деформація, в якій беруть участь ребра і грудна клітка: наступають зміни положення органів грудної клітки – серця, аорти, легень і черевної порожнини. У дорослих горб не досягає таких великих розмірів, як в дитячому віці.

Розлади функції хребта також появляються в більш ранній стадії захворювання. Згинання хребта замітно порушено внаслідок фіксації певної ділянки хребта. Якщо заставити хворого підняти предмет з підлоги, то він зробить це, згинаючи ноги в кульшовому і колінному суглобах, хребет же залишиться нерухомий. Розгинання, бокові рухи обмежені. Торсія можлива за рахунок хребта вище і нижче місця пошкодження. При наявності напливного абсцесу в поперековій області хворий важко рухається.

Розлади зі сторони НС і СМ у вигляді корінцевих болів або стискування СМ. Корінцеві: оперізуючі болі, що віддають в живіт, пах, яєчко, або під виглядом міжреберної невралгії, ішіасу, люмбаго; при шийній локалізації – іррадіація в руку, а при стискуванні не виключена можливість квадреплегії.

Спинальні: проявляються симпатичними парезами, особливо ніг – слабкість, підвищення сухожильних рефлексів, клонус стопи і надколінка, симптом Бабінського; у важких випадках – розлади зі сторони сечового міхура. Спастичні явища частіше виникають при локалізації процесу в грудному відділі. Однак у багатьох випадках не дивлячись на значну деформацію хребта, не відмічається ніяких розладів з боку СМ і периферійної НС. Це пояснюється тим, що туберкульозний процес локалізується в тілах хребців, залишаючи незайманими дужки і хребтовий канал.

Дуже переконливим для туберкульозного ураження хребта є наявність напливного процесу (біля 76% усіх випадків). Виникає він в задньому медіастінальному просторі або ретроперітоніально, рідко прориває в грудну або черевну порожнину. Абсцес не спускається в силу важкості. Він інфікує тканини і повзе, як туберкульозна гранульома, не тільки в низ, а і вверх. Зазвичай він спускається вниз до пахової або поперекової області. Інколи симулює грижу, появляється на передній і внутрішній поверхні стегна. Від шийних хребців абсцес виявляють в заднє глотковому просторі, де їх розрізняють під виглядом гострого нариву. Але не всі абсцеси перетворюються в напливи; частина з них резорбірується, частина – вапнується.

В початковій стадії клінічна картина дає більше, ніж рентгенологічна. В подальшому наступає кісткова атрофія і звуження простору між двома тілами, скоро виявляються явища деструкції одного чи двох тіл. В боковій проекції можна виявити тіло хребця клиноподібної форми.

Для діагнозу має значення туберкулінова проба Манту.

Клінічна картина при туберкульозі кісток і суглобів залежить від локалізації, характеру і фази патологічного процесу, стану реактивності організму хворого, його віку, наявності чи відсутності ускладнень. Загалом клінічна картина проявляється симптомами туберкульозної інтоксикації та складається із зазначених вище трьох фаз, що послідовно розвиваються.

У преартричній, при спондилітичній, фазі клінічна симптоматика бідна або відсутня. Хворих турбують непостійний біль невизначеного характеру в місті локалізації патологічного процесу, швидка втомлюваність, напруження м язів, можлива незначна кульгавість. Водночас не рідко спостерігають порушення сну, зниження апетиту, час від часу – підвищення температури тіла. У цій, як і в інших фазах, виявляється симптом Александрова – стовщення шкірної складки на боці ураження, зумовлене набряком і трофічними розладами.

В артритичній, спондилітичній фазі, з являється постійний біль, порушення функції, припухлість, напруження м язів, гіперемія, зміна конфігурації чи деформація суглоба, а також атрофія кінцівки. При цьому спостерігають зниження рухомості і виражену кульгавість.

У цій фазі хворі відчувають біль у спині, швидко втомлюються під час фізичного навантаження. При натисканні на остисті відростки хребців – виражений біль. Пізніше спостерігають клінічну картину радикуліту внаслідок здавлення нервових корінців. Хребет викривлений, порушуються статура і хода.

У цих фазах яскраво виражені симптоми туберкульозної інтоксикації, можливе збільшення ШОЕ до 30 мм/год. й більше, лейкоцитоз до 12x10/л, паличко ядерний нейтрофільоз до 7–12%. При напливних абсцесах, норицях, які утворюються в 7–4% хворих, з являється нова симптоматика, що відповідає локалізації абсцесу, нориці. Так, при прояві гною через суглобову капсулу до запального процесу залучається рихла міжм `язкова клітковина. При враженні нижньогрудинних і поперекових хребців напливний абсцес може з явитися в паховій ділянці, а при ураженні кульшового суглоба – на стегні, поблизу колінного суглоба.

Постартритична, постспондилітична, фаза характеризується затуханням туберкульозного процесу, зокрема, вщухає біль у суглобі, зникають запальні явища, загоюються нориці, поліпшується самопочуття і загальний стан хворого, нормалізуються ШОЕ і лейкоцитарна формула крові. Атрофія м язів ще триває.

Отже, ранніми симптомами туберкульозу кісток і суглобів є обмеження рухомості суглобів і хребта, біль, атрофія і напруження м язів, стовщення шкірної складки, зміни конфігурації суглоба.

Перебіг туберкульозного ураження кісток і суглобів переважно хронічний, тривалий, хвилеподібний, коли ремісії змінюються загостреннями. Загальний стан хворих навіть у період загострення залишається задовільним, хоча в цей період посилюються симптоми інтоксикації. Однак коли до специфічного процесу приєднується вторинна інфекція, то загальний стан хворого різко погіршується: температура тіла стає гектичною, різко посилюються симптоми інтоксикації, з нориць виділяється багато гною, а на шкірі довкола них наявний запальний процес.

1.4 Діагностика хвороби

Кістки і суглоби є найбільш поширеною локалізацією поза легеневої форми туберкульозу. Своєчасне виявлення цієї патології утруднене, оскільки на початку захворювання немає характерних для цієї патології симптомів.

Ранніми проявами кістково-суглобового туберкульозу є:

1. Періодичний біль у суглобах чи спині;

2. Періодичне обмеження рухів;

3. Легка припухлість;

4. Місцеве підвищення температури;

5. Нічний біль;

6. Кульгавість;

7. Атрофія ураженої кінцівки;

8. У подальшому – зміна форми хребта та обмеження рухів у хребті; на обстеження в протитуберкульозний диспансер до фтизіоортопеда слід направляти осіб, які пред’являють скарги з боку кістково – суглобової системи.

9. Що мають контакт із хворими на туберкульоз;

10) З гіперергічними реакціями Манту;

11) Дорослих хворих з активною формою туберкульозу легень, з туберкульозом іншої локалізації;

12) Хворих, які перенесли дисимінований і міліарний туберкульоз легень;

13) Осіб з хронічними захворюваннями опорно – рухового апарату (артроз, артрит, спондильоз, рецидивний радикуліт, біль у хребті, суглобах); хворих із норицями нез’ясованої етіології, які тривалий час не загоюються, через два місяці після інтенсивного неефективного лікування.

В умовах лікувально – профілактичних закладів треба провести мінімум клінічних обстежень;

14) Загальний аналіз крові, сечі;

15) Туберкулінову пробу Манту з 2 ТО;

16) Рентгенограму грудної клітки;

17) Рентгенографію ураженого органа;

18) За необхідності томографію, комп’ютерне дослідження;

19) За наявності кісткового вогнища інфільтрації, абсцесу, показані пункцій на біопсія, дослідження на мікрофлору патологічного матеріалу, отриманого з абсцесу, інфільтрату кісткового вогнища, нориці, суглобової рідини.

На користь туберкульозної етіології захворювання свідчить фтизіатричний анамнез, зміни на флюрограмі грудної клітки, позитивні результати туберкулінових проб, зміни в аналізах крові і сечі, наявність характерних ознак на рентгенограмі кісток і суглобів.

Найбільш значущими ознаками туберкульозу є виявлення мікобактерій туберкульозу в матеріалі нориць і біоптатів.

2. Методи фізичної реабілітації які застосовують при лікуванні

2.1 Консервативне лікування (фізична реабілітація)

Лікування як загальне, так і місцеве. Місцеве переслідує наступні цілі:

1. Попередити утворення деформації або зменшення її шляхом розвантаження пошкоджених хребців від тиску відділів хребта, що знаходяться вище;

2. Фіксувати хвору ділянку хребта;

3. Боротися з моментами, що ускладнюють, у вигляді напливних абсцесів або порушень зі сторони СМ і периферичної НС.

Створення спокою шляхом фіксації хворої ділянки залишається до тепер основним методом лікування туберкульозного спондиліту.

Розвантаження хребта і фіксація в гострому періоді спондиліту краще всього досягається в гіпсовому ліжечку.

Спосіб застосування ліжечка. Хворого ложать на живіт, на нього накладають ліжечко, потім, притримуючи тулуб однією рукою, повертають хворого разом з ліжечком на спину. Через декілька днів, коли хворий звикає до цього положення, починають накладати тонкі вато – марлеві хрести на горб (по Фінку), приклеюючи їх креолом або обв’язують навколо грудей, щоб вони не сповзали. Товщину хрестів поступово збільшують. Дітей фіксують в ліжку спеціальними зав’язками.

Хворого виймають з ліжечка кожний день або через день, ложать на живіт і залишають в такому положенні на декілька годин. В цей час ноги і сідниці злегка масажують. В більш пізній період (наприкінці лікування) до цього приєднують масаж спини.

Через пів року, інколи і раніше, дитина виростає і краватку приходиться міняти. При зміні краватки стараються зробити дещо більшу реклинацію, щоб збільшити корекцію.

Характеристики

Список файлов курсовой работы