Celeron – сiмейство процесорiв, орiєнтованих на масовий ринок недорогих комп'ютерiв. У це сiмейство входять моделi, створенi на основi архiтектури Covington, Mendocino, Dixon, Coppermine. Уперше з'явилися в квiтнi 1998 року. Випускалися спочатку для Slot 1, надалi – для Socket 370.

Tualatin-256K – кодове найменування ядра i процесорiв Socket 370 Pentium III, зроблених по 0,13 мкм техпроцесу. Це останнi Pentium III. Вiдрiзняються вiд попередникiв бiльш удосконаленими архiтектурою та технологiєю виробництва. Характеризуються зниженою напругою живлення i меншим енергоспоживанням. Робоча частота моделей для Desktop iз FSB 100 МГц – 1,0, 1,1 ГГц, а з FSB 133 МГц – 1,13 ГГц i вище.

Pentium 4 – наступнi пiсля Coppermine принципово новi 32-нi процесори Intel для звичайних PC. Замiсть традицiйних GTL+ i AGTL+ використовується нова системна шина Quad Pumped 100 Мгц, що забезпечує передачу даних iз частотою 400 Мгц i передачу адрес iз частотою 200 Мгц. Кеш-пам'ять L1 – 8 Кбайт, L2 – 256 Кбайт. В архiтектуру введений ряд удосконалень, спрямованих на збiльшення тактової частоти i продуктивностi. Введено новий набiр iнструкцiй SSE2. Першi моделi на основi ядра Willamette iз тактовою частотою 1,4-1,5 ГГц випущенi 20 жовтня 2000 року. Рознiм – Socket 423. Остання модель розрахована на частоту 2 ГГц, пiсля чого ядро Willamette змiнюється на Northwood.

Merced – кодове найменування ядра i першого процесора 64-ої архiтектури, апаратно сполучино з 32-ою архiтектурою. Включає трьохрiвневу кеш-пам'ять обсягом 2-4 Мбайт. Продуктивнiсть приблизно в три рази вище, нiж у Tanner. Технологiя виготовлення – 0,18 мкм, частота ядра – 667 Мгц i вище, частота шини – 266 Мгц. Перевершує Pentium Pro по операцiях FPU у 20 разiв. Фiзичний iнтерфейс – Slot M. Пiдтримує MMX i SSE. Офiцiйне найменування – Itanium.

9. Класифiкацiя процесорiв фiрми ADM

K5 – першi процесори AMD, анонсованi як конкурент Pentium. Рознiм – Socket 7. Подiбно Cyrix 6x86, використовували PR-рейтинг iз показниками вiд 75 до 166 Мгц. При цьому використовувана частота системної шини складала вiд 50 до 66 Мгц. Кеш-пам'ять L1 – 24 Кбайт (16 Кбайт для iнструкцiй i 8 Кбайт для даних). Кеш-пам'ять L2 розташована на материнськiй платi i працює на частотi процесорної шини.

K6 – процесори, анонсованi як конкурент Pentium II. Першi моделi вироблялися за технологiєю 0,35 мкм, надалi – 0,25 мкм (кодове iм'я "Little Foot"). Процесори працювали на частотi вiд 166 до 233 Мгц. Були створенi на базi дизайну процесора 686 вiд придбаної AMD компанiї NexGen. У порiвняннi зi своїми попередниками одержали модуль MMX, збiльшився обсяг кэша L1 – до 64 Кбайт (по 32 Кбайт для iнструкцiй i даних).

K6-2 – наступне поколiння K6 iз кодовим iм'ям "Chomper". Процесор вийшов у травнi 1998 року, основним удосконаленням є пiдтримка додаткового набору iнструкцiй 3DNow! i частоти системної шини 100 Мгц. Кеш-пам'ять L1 – 64 Кбайт (по 32 Кбайт для iнструкцiй i даних), кэш L2 знаходиться на материнськiй платi i може мати обсяг вiд 512 Кбайт до 2 Мбайт, працюючи на частотi шини процесора. Першi моделi мали частоту ядра 266 Мгц.

K6-2+ – однi з останнiх Socket 7 процесорiв AMD. I першi Socket 7 процесори, зробленi з використанням 0,18 мкм техпроцесу.

K6-III (Sharptooth) – першi процесори вiд AMD, що мають кеш-пам'ять L2, об'єднану з ядром. Останнi процесори, зробленi пiд платформу Socket 7. Фактично, являють собою просто K6-2 iз 256 Кбайт кеш-пам'яттю L2 на чiпi, що працює на тiй же частотi, що i ядро процесора. Кеш-пам'ять L1 має обсяг 64 Кбайт (по 32 Кбайт для iнструкцiй i даних), кеш-пам'ять L3 знаходиться на материнськiй платi i може мати обсяг вiд 512 Кбайт до 2 Мбайт, працюючи на частотi шини процесора. Першi моделi, випущенi в лютому 1999 року, були розрахованi на 400 i 450 Мгц.

K7 – першi процесори, архiтектура й iнтерфейс яких вiдрiзняються вiд Intel. Обсяг кеш-пам'ятi L1 – 128 Кбайт (по 64 Кбайт для iнструкцiй i даних). Кеш-пам'ять L2 – 512 Кбайт, що працює на 1/2, 2/5 або 1/3 частоти процесора. Процесорна шина – Alpha EV-6. Тактова частота шини – 100 Мгц iз передачею даних при 200 Мгц. Пiдтримуванi набори iнструкцiй – MMX i розширений у порiвняннi з K6-III набiр 3DNow!. Рознiм – Slot A. Одержав найменування Athlon. Були випущенi моделi 500-1000 Мгц. Ядро K75 – алюмiнiєвi з'єднання, K76 – мiднi.

Thunderbird – найменування ядра процесорiв Athlon, випущених за технологiєю 0,18 мкм iз використанням технологiї мiдних з'єднань. На чiпi iнтегрованi 256 Кбайт повношвидкiсного exclusive кэша L2. Як перехiдний варiант якийсь час випускався пiд рознiм Slot A. Однак основний рознiм є Socket A. Модель iз частотою 1,33 ГГц демонструє велику продуктивнiсть на офiсних завданнях, чим процесор Intel Pentium 4 iз частотою 1,7 ГГц. Технологiчний потенцiал ядра Thunderbird надає можливiсть випуску виробiв iз частотою до 1,5 ГГц.

Athlon – найменування процесорiв, створених на основi архiтектур K7, К75, К76, Thunderbird у варiантах Slot A i Socket A (Socket 462). Високопродуктивнi процесори, орiєнтованi на сектор комп'ютерiв High-End.

Duron – найменування лiнiйки процесорiв, орiєнтованих на сектор комп'ютерiв Low-End. Є конкурентами процесорiв Celeron, однак володiють меншою цiною i бiльшою продуктивнiстю при рiвних робочих частотах. Побудованi на варiантi ядра Thunderbird з урiзаної до 64 Кбайт кеш-пам'яттю L2. Випускаються тiльки пiд рознiм Socket A.

Palomino – кодове найменування ядра процесорiв Athlon, що пришли на змiну архiтектурi Thunderbird. Передбачають незначнi архiтектурнi змiни з метою полiпшення швидкiсного потенцiалу процесора. Наприклад, у складi ядра використовуються полiпшений блок пророкування розгалужень i апаратна попередня вибiрка з пам'ятi. Процесори на новому ядрi не будуть пiдтримувати SSE2. Iнформацiя про те, що конвеєр у ядрi Palomino буде мiстити бiльше число ступiней, не пiдтверджується. Palomino буде швидше, нiж Thunderbird, що працює на тiй же частотi. Socket A залишиться основним процесорним гнiздом ще на 2-3 роки, фiрма AMD не має намiру змiнювати фiзичний iнтерфейс своїх процесорiв. Palomino буде працювати на материнських платах, що пiдтримують шину EV6 iз частотою 266 Мгц. У виробництвi процесорiв буде використана технологiя мiдних з'єднань. Молодшi моделi розрахованi на тактову частоту ядра 1,533 ГГц i вище.

10. Операцiйна система

Операцiйна система - це програма, що завантажується при включеннi комп'ютера. Вона вiдповiдає за дiалог з користувачем, здiйснює керування комп'ютером, його ресурсами (оперативною пам'яттю, мiсцем на дисках i т.д.), запускає iншi (прикладнi) програми на виконання. Операцiйна система забезпечує користувачу i прикладним програмам зручний спосiб спiлкування (iнтерфейс) iз пристроями комп'ютера. Основна причина необхiдностi операцiйної системи полягає в тому, що елементарнi операцiї для роботи з пристроями комп'ютера i керування ресурсами комп'ютера - це операцiї дуже низького рiвня, тому дiї, що необхiднi користувачу i прикладним програмам, складаються з декiлькох чи сотень тисяч таких елементарних операцiй.

Операцiйна система DOS складається з наступних частин:

Базова система введення-виведення (BIOS), що знаходиться в постiйнiй пам'ятi (постiйному запам'ятовуючому пристрої, ПЗУ) комп'ютера. Ця частина операцiйної системи є "вбудованою" у комп'ютер. Її призначення складається у виконаннi найбiльш простих i унiверсальних послуг операцiйної системи, зв'язаних зi здiйсненням уведення-виведення . Базова система введення-виведення мiстить також тест функцiонування комп'ютера, що перевiряє роботу пам'ятi i пристроїв комп'ютера при включеннi його електроживлення. Крiм того, базова система введення-виведення мiстить програму виклику завантажника операцiйної системи.

Завантажник операцiйної системи - це дуже коротка програма, що знаходиться в першому секторi кожної дискети з операцiйною системою DOS. Функцiя цiєї програми полягає в считуваннi в пам'ять ще двох модулiв операцiйної системи, що i завершують процес завантаження DOS.

На жорсткому диску (вiнчестерi) завантажник операцiйної системи складається з двох частин. Це зв'язано з тим, що жорсткий диск може бути розбитий на кiлька роздiлiв (логiчних дискiв). Перша частина завантажника знаходиться в першому секторi жорсткого диска, вона вибирає, з якого з роздiлiв жорсткого диска варто продовжити завантаження. Друга частина завантажника знаходиться в першому секторi цього роздiлу вона зчитує в пам'ять модулi DOS i передає їм керування.

Дисковi файли I0.SYS i MSDOS.SYS (вони можуть називатися по-iншому- назви мiняються в залежностi вiд версiї операцiйної системи). Вони завантажуються в пaмять завантажником операцiйної системи i залишаються в пам'ятi комп'ютера постiйно. Файл I0.SYS являє собою доповнення до базoвої системи введення-виведення в ПЗУ. Файл MSDOS.SYS реалiзує основнi високорiвневi послуги DOS.

Командний процесор DOS обробляє команди, що вводяться користувачем. Командний процесор знаходиться в дисковому файлi COMMAND.СОМ на диску, з якого завантажується операцiйна система. Деякi команди користувача командний процесор виконує сам. Такi команди називаються внутрiшнiми. Для виконання iнших (зовнiшнiх) команд користувача командний процесор шукає на дисках програму з вiдповiдним iм'ям i якщо знаходить її, то завантажує в пам'ять i передає їй керування. По закiнченнi роботи програми командний процесор видаляє програму з пам'ятi i виводить повiдомлення про готовнiсть до виконання команд (запрошення DOS).

Зовнiшнi команди DOS - це програми, що поставляються разом з операцiйною системою у виглядi окремих файлiв. Цi програми виконують дiї обслуговуючого характеру, наприклад форматування дискет, перевiрку дискiв i т.д.

Драйвери пристроїв - це спецiальнi програми, що доповнюють систему введення-виведення DOS i забезпечують обслуговування нових чи нестандартне використання наявних пристроїв. Наприклад, за допомогою драйверiв можлива робота з "електронним диском" тобто частиною пам'ятi комп'ютера, з яким можна працювати так само, як з диском. Драйвери завантажуються в пам'ять комп'ютера при завантаженнi операцiйної системи, їхнi iмена вказуються в спецiальному файл CONFIG.SYS. Така схема полегшує додавання нових пристроїв дозволяє робити це, не торкаючи системнi файли DOS.

Версiї DOS

Перша версiя операцiйної системи для комп'ютера IBM PC - MS DOS 1.0 була створена фiрмою Microsoft у 1981 р. Надалi в мiру вдосконалення комп'ютерiв IBM PC випускалися i новi версiї DOS, що враховують новi можливостi комп'ютерiв i надають додатковi можливостi користувачу.

У 1987 р. фiрма Microsoft розробила версiю 3.3 (3.30) операцiйної системи MS DOS. яка стала фактичним стандартом на наступних 3-4 роки. Ця версiя дуже компактна i має достатнiй набiр можливостей, так що на "стандартнiй IBM PC AT" тепер її експлуатацiя цiлком доцiльна. Але на бiльш потужних комп'ютерах з декiлькома мегабайтами оперативної пам'ятi бажано використовувати версiї 5.0 чи 6.0 операцiйної системи MS DOS. Цi версiї мають засоби для ефективного використання оперативної пам'ятi понад 640 Кбайт, дозволяють працювати з логiчними дисками, “великими” 32 Мбайт, переносити DOS i драйвери пристроїв у розширену пам'ять, звiльняючи мiсце в звичайнiй пам'ятi для прикладних програм, i т.д. Версiя 6.0 MS DOS включає засоби стиску iнформацiї на дисках (DoubleSpace), програми створення резервних копiй, антивiрусну програму й iншi дрiбнi удосконалення. Однак у цiй версiї програми стиску iнформацiї не завжди працювали коректно, що приводило до втрат даних у деяких користувачiв. Для усунення цих проблем i iнших помилок фiрма Microsoft випустила версiю MS DOS 6.20. Ця версiя працює стiйкiше, надiйнiше i швидше, нiж MS DOS 6.0 i включає ряд невеликих удосконалень. Однак судове рiшення з приводу порушення в MS DOS патентiв фiрми Stack Electronics змусило Microsoft випустити спочатку версiю MS DOS 6.21. у який була вилучена програма динамiчного стиску дискiв, що порушила патент, DoubleSpace, а потiм MS DOS 6.22 з "пiдправленою" версiєю DoubleSpace, що не порушує патент. На мою думку, з цих версiй краща - 6.20.

ОС WINDOWS 3.1

Windows 3.0.

Великим кроком вперед став випуск у травнi 1990 року версiї Windows 3.0. Фiрма Microsoft ввела пiдтримку захищеного режиму процесорiв 80286 i 80386, що давало прикладним програмам бiльше пам'ятi. Пiдтримка 386 розширеного режиму була перенесена з Windows/386. Прикладним програмам тепер видiлялося до 16 Мбайт пам'ятi, причому не странично органiзованої, як у LI EMS, а доступної для одночасного використання. Була реалiзована псевдобагатозадачнiсть i можливiсть виконання DOS- програм у вiкнi.

Помiтно покращився iнтерфейс користувача. Програми керування файлами File Manager i Program Manager були виконанi в стилi самого середовища, з'явилася програма конфiгурацiї Control Panel, були доданi пропорцiйнi шрифти, а також об'ємнi iнтерфейснi елементи: смуги прокрутки i кнопки.

Змiни в роботi дисплейних драйверiв i можливiсть адресацiї бiльшого обсягу пам'ятi дозволили Windows працювати iстотно швидше.