Поняття національного доходу та його використання.

2006р.

ПЛАН

Вступ 3

1. Економічна суть поняття "національний доход" 4

2. Аналіз понять, що відносяться до національного доходу 13

3. Використання національного доходу 16

Висновок 19

Список використаної літератури 22

Вступ

Одним з найбільш важливих досягнень економічної науки у XX ст. є розробка теоретичних представлень і статистичних даних, що відносяться до національного доходу. У поняття "національний доход" можна вкладати різний зміст, і існує щонайменше п'ять значеннєвих варіантів цього поняття.

Розробка цього теоретичного поняття і стосовних до нього статистичних даних збудила суспільний інтерес до політичної економії. Ми одержали представлення про значення і роль головних компонентів національного доходу і вивчаємо їхні зміни і взаємини для того, щоб визначити, чи є поточний стан економіки урівноваженим і здоровим чи ж вона має тенденцію до утруднень і ускладнень інфляційного чи дефляційного характеру.

Керівники великих і дрібних підприємств, чиновники з органів місцевого самоврядування і знаючі люди узагалі - усі вони оперують теоретичними поняттями і статистичними даними, що відносяться до національного доходу. Публіцисти й оглядачі, що виступають у ЗМІ, вважають для себе скрутним обговорювати поточні явища економічного життя, не звернувшись до головного барометра - національному доходу. Поняття "національний доход" стало важливим знаряддям мислення і дій в економічних справах сучасного світу. Але це складне і важке поняття, яким у багатьох випадках зловживають і яке часто трактують неправильно. У цій курсовій роботі ми спробуємо відкинути технічні деталі й ускладнення і представити просте пояснення поняття „національний доход”.

1. Економічна суть поняття "національний доход"

Як зазначалося вище, "національний доход" являє собою широке поняття, що має щонайменше п'ять значеннєвих варіантів. Ці варіанти такі:

1. Валовий національний продукт (gross natіonal product).

2. Чистий національний продукт (net natіonal product).

3. Національний доход по факторальних витратах (natіonal іncome at factor cost).

4. Особистий доход (personal іncome).

5. Чистий особистий доход (dіsposable іncome).

Валовий національний продукт. З усіх перерахованих варіантів найбільш широким є поняття "валового національного продукту" чи - якщо сформулювати це більш докладно - поняття "валового національного продукту, вираженого в ринкових цінах". Під "валовим національним продуктом" ми маємо на увазі грошову вартість усіх кінцевих товарів і послуг, зроблених у будь-який заданий період часу - звичайно протягом місяця, кварталу чи року.

В ужитому вище вираженні "кінцеві товари і послуги" слово "кінцеві" має важливе значення. Валовий національний продукт не містить у собі всі зроблені товари. Багато товарів є проміжними продуктами - продуктами, що входять складовою частиною в кінцеві товари як то сировина чи напівфабрикати; вартість таких продуктів утворить частину вартості кінцевих товарів. Так, наприклад, чоловічий костюм є кінцевий товар, і ми включаємо його у валовий національний продукт; але ми не включаємо в нього тканину, з якої зшитий костюм, чи вовну, з якої виготовлена тканина. Аналогічним чином ми не включаємо у валовий національний продукт вугілля, використане на текстильній фабриці для виробництва електрики, тепла чи світла. Усі ці незліченні форми проміжних продуктів виключаються.

Багато текстильних виробів продається, звичайно, безпосередньо споживачам, і, перш ніж потрапити до споживача, вони не перетворюються в костюми чи інші види одягу. Такі текстильні вироби є кінцевими продуктами. Точно так само вугілля використовується не тільки на фабриках; воно використовується й у домашніх господарствах для безпосереднього споживання. Це вугілля є кінцевим продуктом.

Процес виробництва, здійснюваний країною в цілому, складається з довгого ланцюга послідовних операцій, у результаті яких предмети переходять зі стану первинної сировини в стан закінчених продуктів, включаючи переміщення продукту від останнього виробника до оптового, роздрібного торговця й у кінцевому рахунку - до споживача. Уявимо собі, що ми в стані оглянути цей великий взаємозалежний виробничий процес зі зручного спостережного пункту, повз якого широкою процесією безперервно рухаються кінцеві продукти. З цього спостережного пункту ми в стані зафіксувати всі кінцеві продукти, які пройшли повз нас протягом місяця чи року за який завгодно період, обраний нами для того, щоб у його межах вимірити масу зроблених товарів і послуг. Але ми підраховуємо тільки кінцеві продукти в тім виді, у якому вони остаточно виходять із тривалого виробничого процесу. Ми не звертаємо уваги на довгий складальний конвеєр і не включаємо додатково в підрахунок ті продукти, що на різних стадіях процесу виникають, але швидко перетворюються в кінцеві продукти.

Сукупний обсяг усілякого роду покупок і продажів, зроблених на ринку протягом будь-якого року, у 10-12 разів перевищує обсяг зроблених кінцевих товарів і послуг. У процесі виробництва відбувається величезне "перемішування" сирих матеріалів і напівфабрикатів. Ті самі сирі матеріали знаходять багато форм і багаторазово продаються, перш ніж, прийнявши форму кінцевого продукту, вони потраплять нарешті до безпосереднього споживача. Але жоден із продуктів, що вступили в процес виробництва кінцевих продуктів, не входить у валовий національний доход; у цю категорію включаються тільки кінцеві продукти.

Чистий національний продукт. Усе, що було сказано про кінцеві товари і послуги, застосовно не тільки до валового національного продукту, але також (з одним лише виключенням) і до чистого національного продукту. При обчисленні чистого національного продукту робиться ще одне відрахування; відрахування "споживання" (зносу) машин і інших капітальних благ. У валовому національному продукті, незважаючи на відрахування сирих матеріалів і напівфабрикатів, залишається деякий елемент повторного рахунка, тому що при його обчисленні не робиться ніякого виправлення на знос чи споживання капітальних благ, таких, наприклад, як виробничі будинки, спорудження і устаткування.

Іншими словами, якщо валовий національний продукт, крім кінцевих споживчих товарів, містить у собі всі нові капітальні блага, зроблені в розглянутий відрізок часу без усякої знижки на спожиті в процесі виробництва капітальні блага, то чистий національний продукт містить у собі тільки кінцеві споживчі товари і послуги плюс чисті додатки до маси капітальних благ; при його підрахунку враховується споживання капітальних благ. Так, наприклад, у США у 1997 р. при валовому національному продукті в 231,6 млрд. дол. споживання (знос) капітальних благ склало 13,3 млрд. дол. Отже, чистий національний продукт склав лише 218,3 млрд. дол.

Національний доход по факторальних витратах. Ми переходимо тепер до національного доходу по факторальних витратах, що звичайно іменується просто "національним доходом", хоча це найменування необхідно, мабуть, вважати невдалим, оскільки кожне з п'яти понять, перерахованих вище, виражає відомий різновид національного доходу. Національний доход по факторальних витратах відрізняється від чистого національного продукту тільки тому, що в більшості сучасних країн деяка частина національного продукту привласнюється державою не в порядку прямого податкового обкладання. Якби не існувало ніяких непрямих податків: акцизних зборів, мита, податку з продажів і т.п., то поняття чистого національного продукту і (так називаного) національного доходу були б ідентичними поняттями.

Ця обставина стане зовсім ясною, якщо ми порівняємо між собою дві теоретично мислимі ситуації, що відрізняються одна від одної тільки за формою стягнутих податків. Припустимо спочатку, що чистий національний продукт відомої країни складає 100 млрд. дол., з яких 90 млрд. дол. - це товари і послуги, зроблені приватними підприємствами, тим часом як 10 млрд. дол. є товарами і послугами, наданими державою. Приватні підприємства реалізують товари і послуги на суму 90 млрд. дол., куди включені податки з продажів у сумі 10 млрд. дол. Після сплати державі цих непрямих податків господарські підприємства виплачують усі що залишаються 80 млрд. дол. у формі заробітної плати, платні, дивідендів, рент і відсотків. Ми приймаємо для простоти, що в господарських об'єднань не залишається нерозподілених прибутків. 10 млрд. дол., віддані державі у виді податків із продажів, виплачуються у формі заробітної плати і платні державним службовцям, виробляючі безкоштовні товари і послуги (шкільна освіта і т.п.), надані суспільству державою.

Ми приймаємо, таким чином, що оплата всіх "факторів виробництва", використаних у приватних господарствах, складає 80 млрд. дол., а оплата "факторів виробництва", використаних державою, складає 10 млрд. дол. Сукупний доход, що приходиться на усі фактори (використані частками господарства і державою), складає в такому випадку 90 млрд. дол., і ми приймаємо, що весь цей доход витрачається на придбання товарів і послуг, зроблених приватними господарствами. Отже, господарські об'єднання одержують за зроблені приватно товари і послуги в цілому 90 млрд. дол., яких вистачає для того, щоб покрити податки з продажів у сумі 10 млрд. дол. і виділити вдобавок 80 млрд. дол. на оплату усіх факторів, використаних приватними господарствами.

Ми можемо тепер остаточно представити положення речей так, як це зроблено в табл. 1.

Таблиця 1

Національний доход по факторальних витратах

* Грошової вартості товарів за ринковими цінами, включаючи податок із продажів.

Але припустимо тепер, що податки з продажів скасовані. Державі слід тепер добувати свої засоби якимсь іншої шляхом, скажемо за допомогою введення особистого прибуткового податку. Якщо податки з продажів скасовуються, то це може викликати один із двох наслідків. Перше з можливих наслідків полягає в тім, що господарські підприємства, звільнені від необхідності збирати податки з продажів, будуть збувати свої товари і послуги за зниженими цінами, виручаючи за них у дійсності на 10 млрд. дол. менше, ніж колись. Раз відбулося зниження цін, то власники використаних виробничих факторів у стані тепер виплачувати 10 млрд. дол. прибуткових податків без зниження свого життєвого рівня. При таких обставинах цифри зміняться так, як це представлено в табл. 2.

Таблиця 2

Національний доход по факторальних витратах (варіант 2)

Таким чином, скасування податку з продажів привели б при описаних вище обставинах до зниження грошової вартості товарів, зроблених у приватних господарствах, до 80 млрд. дол., цю же суму приватні підприємства виплачують власникам використаних факторів (включаючи дивіденди й оклади керівного персоналу). Сукупний національний доход (90 млрд. дол.), отриманий усіма використаними факторами (використаними як частками господарствами, так і державою), розподілився б тоді в такий спосіб: 80 млрд. дол. було б витрачене на придбання товарів і послуг, зроблених приватними господарствами, і 10 млрд. дол. (прибуткові податки) - на придбання товарів і послуг, наданих державою. Якщо не існує ніяких непрямих податків, то чистий національний продукт дорівнює національному доходу (тобто доходу по факторальних витратах).

Скасування податків із продажів може мати й інший результат. Господарські об'єднання, звільнені від необхідності збирати для держави ці податки з продажів, могли б замість зниження цін на суму колишніх податків із продажів намагатися утримувати раніше існували ціни, що містили в собі ці податки. Доти поки їм удавалося б так робити, вони одержували б великі прибутки, що не надходять у фонд розподілу. За таких умов, однак, взаємна конкуренція роботодавців поряд з натиском професійних союзів привела б, імовірно, до росту заробітної плати, платні і дивідендів. Маються, стало бути, підстави думати, що при таких обставинах доход, що приходиться на використовувані фактори, збільшився б у кінцевому рахунку на всю суму скасованих податків із продажів. Ми одержуємо, отже, стан, показаний у табл. 3.

Таблиця 3

Національний доход по факторальних витратах (варіант 3)

Ми бачимо ще раз, що зі скасуванням податків із продажів чистий національний продукт стає рівним національному доходу (по факторальних витратах). Для суспільства, що обходилося б без усяких непрямих податків, поняття національного доходу (по факторальних витратах) і поняття чистого національного продукту були б ідентичними. [Деякі незначні розбіжності між цими двома величинами могли б усе-таки залишитися. Якщо товари, що поставляються державою, і послуги продавалися б державними підприємствами з прибутком, тоді вартість цих товарів і послуг перевищував би витрати на них (доход, що приходиться на використані фактори). Унаслідок цього чистий національний продукт перевищував би по своїй вартості національний доход (по факторальних витратах) на суму поточного надлишку доходів над витратами, одержуваного державними підприємствами. І в іншому випадку, якби , наприклад, держава виплачувало приватним господарським об'єднанням субсидії для того, щоб дати їм можливість продавати нижче факторальних витрат, це привело б до того, що виражена в ринкових цінах вартість товарів і послуг, зроблених приватними господарствами, була б менше факторальних витрат на суму субсидій. Унаслідок цього чистий національний продукт був би менше національного доходу (по факторальних витратах) на суму подібних субсидій.]