Горизонтальний аналіз свідчить про приріст в звітному році порівняно з попереднім усіх складових прибутку підприємства. Так, доход від реалізації продукції, як і чистий доход збільшилися на 40,45%. Фінансовий результат (прибуток) від операційної діяльності збільшився на 49,6%, фінансовий результат від звичайної діяльності, як і чистий прибуток підприємства – на 28,6%. Взагалі прибуток підприємства збільшився на 225,6 тис. грн.

На прибуток від реалізації продукції мали позитивний вплив зростання обсягів реалізації (в результаті росту випуску і зменшення залишків нереалізованої продукції) і цін на неї.

Вертикальний (або структурний) аналіз результативності грунтується на структурному розкладі показників результативності. В процесі застосування такого аналізу розраховується питома вага окремих структурних складових показника результативності. Можна виділити такі види вертикального (структурного) аналізу:

- структурний аналіз результативності, сформованої за окремими сферами діяльності підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховуються показники результативності щодо операційної, інвестиційної, фінансової діяльності. Такий аналіз дає змогу оцінити операційну, інвестиційну, фінансову діяльність підприємства;

-структурний аналіз результативності за окремими видами продукції. Такий аналіз дає можливість оцінити ефективність діяльності підприємства за випуском окремих видів продукції.

Вертикальний аналіз структурних складових прибутку свідчить, що чистий дохід від реалізації склав 5181,86 тис. грн. – у звітному році, а в минулому – 3689,4 тис. грн.

2.3 Методика складання звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати призначений для обчислення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Цей звіт є своєрідним ланцюгом між балансами початку та кінця звітного періоду. Головна мета звіту про фінансові результати — продемонструвати менеджерам та зовнішнім користувачам, які доходи отримало підприємство та які були витрати за певний звітний (обліковий період). Отже, зазначений звіт стосується лише певного періоду. Підприємства складають звіт про фінансові результати за такі звітні періоди:

- місяць;

- квартал;

- рік.

Місячний і квартальний звіти є проміжними, а річний Звіт про фінансові результати — кінцевим. Він демонструє остаточно одержаний банком за рік фінансовий результат від діяльності: чистий прибуток або збиток.

Методика складання місячного звіту має певні відмінності від методики складання квартального та річного звіту про фінансові результати. Зупинимося на розгляді цих особливостей.

Місячний звіт має назву «Звіт про прибутки та збитки банку». Головна його особливість полягає в тому, що він складається за схемою бухгалтерських рахунків для обліку доходів та витрат, які передбачені в шостому та сьомому класах плану рахунків комерційного банку, наростаючим підсумком з початку року. Цей звіт складається у форматі вертикальної таблиці, яка структурно включає три частини:

- доходи;

- витрати;

- чистий прибуток (збиток) [3, 49].

Місячний звіт про прибутки та збитки складається на базі даних оборотно-сальдової відомості (сальдової відомості) за рахунками третього порядку (групами рахунків), які входять до складу бухгалтерських рахунків шостого та сьомого класів. Доходи та витрати показують у зазначеному звіті згідно з класифікацією рахунків для їх обліку у шостому та сьомому класах плану рахунків. У зазначений звіт переносяться кредитові залишки за рахунками шостого класу і дебетові залишки за рахунками сьомого класу. Формою звіту передбачено визначення проміжних підсумків за рахунками другого порядку (розділами). Показник чистого прибутку (збитку) обчислюється як різниця між сумою сукупних доходів та сумою сукупних витрат (142 = 17441 - 17299). Рахунки доходів та витрат закриваються тільки один раз на рік в останній робочий день року. Протягом року в проміжних звітах про фінансові результати визначений поточний чистий прибуток (збиток) звітного періоду відображається наростаючим підсумком з початку року на тимчасовому рахунку «Поточний фінансовий результат».

Квартальний та річний звіти про фінансові результати складаються за методом послідовного розрахунку фінансового результату за звітний період.

У формі квартального та річного звітів передбачено послідовне зіставлення їх статей з метою визначення проміжних показників фінансового результату. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності підприємства. Кожна стаття розраховується через об'єднання залишків за певними рахунками доходів (шостого класу) і витрат (сьомого класу). Для правильного тлумачення впливу проміжних фінансових результатів на кінцевий фінансовий результат потрібно уважно вивчити методику їх розрахунку.

Процес розрахунку чистого прибутку (збитку) звітного періоду можна поділити на такі етапи:

- перший етап — розрахунок валового прибутку (збитку) (п. 8 звіту);

- другий етап — розрахунок прибутку (збитку) від здійснених банком операцій (п. 11 звіту);

- третій етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності банку до оподаткування (п. 13 звіту);

- четвертий етап — розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності (п. 15 звіту);

- п'ятий етап — визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду (п. 17 звіту) [13, 75].

В основу побудови структури звіту покладені такі принципи:

1) класифікація господарської діяльності на звичайну та надзвичайну;

2) обчислення проміжного фінансового результату на базі класифікації доходів і витрат за їх типами та видами діяльності банку;

3) розподіл витрат на прямі та непрямі.

Розрахунок валового прибутку (збитку). У звіті про фінансові результати термін «операційний дохід» використаний як синонім терміна «валовий прибуток». Застосування терміна «валовий прибуток» доцільніше, тому що він відповідає вимогам міжнародних і національних стандартів з бухгалтерського обліку.

Валовий прибуток — це різниця між сумою доходів, одержаних банком, і сумою витрат, понесених банком від операцій, які здійснюються банком у процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності і які безпосередньо пов'язані з цими операціями. Тобто для розрахунку валового прибутку ми приймаємо типи доходів і витрат, що відповідають таким критеріям:

- це доходи і витрати, які виникають від звичайних банківських операцій з різноманітними фінансовими інструментами та від послуг, що їх супроводжують;

- існує безпосередній зв'язок між операцією або послугою і доходами чи витратами, одержаними або понесеними від цих операцій або послуг.

Валовий прибуток включає чистий процентний дохід; чистий комісійний дохід; чистий торговельний дохід від операцій з іноземною валютою, цінними паперами та похідними фінансовими інструментами; чистий прибуток від інвестиційних цінних паперів.

Валовий прибуток розраховується як алгебраїчна сума певних видів чистих доходів, які банк отримає від звичайних банківських операцій. Класифікація видів чистого доходу побудована на об'єднанні доходів і витрат, пов'язаних зі звичайними банківськими операціями залежно від типів доходів, які вони генерують, та типів витрат, які несе банк, здійснюючи ці операції.

Показник валового прибутку яскраво демонструє здатність банку заробляти доходи, а його складові дають змогу оцінити рентабельність окремих видів діяльності банку. Проте ефективне використання цього показника для аналітичних розрахунків можливе тільки за умови засвоєння алгоритму його розрахунку та розуміння бази розрахунку. Упроваджений метод послідовного розрахунку валового прибутку дає можливість спеціалісту з фінансового аналізу простежити походження усіх складових доходу банку.

Найбільшу увагу потрібно приділити показникам чистого процентного доходу та чистого комісійного доходу, частка яких у сумі валового прибутку банку є визначальною. Зазначені показники у звіті відображаються розгорнуто і розраховуються шляхом зіставлення однотипних доходів та витрат.

Чистий процентний дохід — це різниця між сумою отриманих банком процентних доходів від кредитних операцій, від операцій із цінними паперами та похідними фінансовими інструментами і сумою понесених банком витрат на виплату процентів за залученими депозитами та запозиченими коштами.

Чистий комісійний дохід — це різниця між сумою одержаних банком комісій і зборів та сумою сплачених ним комісій і зборів за отримані послуги.

На нетто-основі, тобто у згорнутому вигляді, у Звіті показуються прибутки (збитки), які виникають у результаті:

1) купівлі та продажу торговельних цінних паперів та придбаних на продаж;

2) вибуття інвестиційних цінних паперів;

3) операцій в іноземній валюті [6, 203].

Прибуток від операцій — це різниця між сумою валового прибутку і сумою операційних витрат банку на забезпечення банківської діяльності. Такі операційні витрати банку включають адміністративні витрати і витрати на персонал. До адміністративних витрат належать загальногосподарські витрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням банку, крім витрат на утримання персоналу. Витрати на утримання персоналу охоплюють виплати основної та додаткової заробітної плати, внески на соціальне страхування, пенсійне забезпечення, інші обов'язкові нарахування на заробітну плату, матеріальну допомогу та інші соціальні виплати тощо.

Операційні витрати є найбільшою статтею видатків і значно впливають на розмір чистого прибутку.

Показник «прибуток від операцій» посідає особливе місце в сукупності показників прибутку (збитку), що відображаються у звіті про фінансові результати.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування розраховується як різниця між прибутком від операцій і витратами на відрахування під безнадійні та сумнівні активи.

Витрати на відрахування під безнадійні та сумнівні активи включають відрахування в резерви на покриття втрат за кредитами, резерви під знецінення цінних паперів та деякі інші безнадійні активи. У сумі відрахувань у резерви частка відрахувань у резерв на покриття втрат за кредитами є основною.

Необхідність відображення відрахувань у резерви окремою статтею у звіті про фінансові результати зумовлено виключним впливом цих витрат на кінцевий фінансовий результат від діяльності банку. Вони, як свідчить практика, складають великі суми і для здійснення цих витрат не потрібні грошові кошти. Зауважимо, ці витрати мають негрошову природу.

Чистий прибуток (збиток) банку розраховується шляхом відрахування з суми прибутку від звичайної діяльності суми податку на прибуток та додавання суми непередбаченого доходу (витрат).

Показники «чистий прибуток на одну просту акцію» та «скоригований чистий прибуток на одну просту акцію» заповнюють тільки банки, які організовані у вигляді акціонерних товариств і акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах.

2.4 Удосконалення формування звітності про фінансові результати діяльності підприємства

Ринкові відносини в економіці України потребують удосконалення системи бухгалтерського обліку, фінансової звітності, контролю та аудиту.

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та національні стандарти бухгалтерського обліку залишають багато невирішених питань для бухгалтерів. Ці питання спонукають керуватися своєю професійною думкою, вмити використовувати облікові дані для планування та контролю за діяльністю підприємства.

У процесі реформування бухгалтерського обліку вітчизняна теорія обліку поповнюється новими економічними поняттями і переосмислює відомі трактування.

Внаслідок реформування обліку в Україні з’явився обліковий понятійно - категоріальний апарат, в якому категорії визначення ототожнюються з категоріями пізнання, а юридичне їх наповнення превалює над економічним.

Фінансовий результат сьогодні – це не тільки результат успішної роботи підприємства вчора, а й грошовий потік завтра. „Звіт про фінансові результати”, як форма фінансової звітності, покликаний відображати величину доходів за видами, величину і склад витрат, понесених у зв’язку з одержанням цих доходів і, відповідно до цього, - фінансовий результат діяльності підприємств за звітний період.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 3 „Звіт про фінансові результати” дається визначення категорій „Дохід”, а визначення категорій „Чистий дохід” не зустрічаємо в жодному з П(с)БО [9, 103].

Згідно з П(С)БО 15 „Дохід” не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов’язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів. Проте ці суми включають у „Звіті про фінансові результати” до складу доходу, тоді як вони не можуть бути його складовими у відповідності із вище зазначеним стандартом. Адже саме визначення доходу, як дається у П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” підкреслює, що доходи – це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що приводять до зростання власного капіталу, а значить їх не можна визнавати доходами і відповідно не слід відображати на рахунках класу 7 „Доходи та результати діяльності” [7, 147].