17131 (Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ "Рівненський ЦУМ"), страница 11

Інші поточні зобов’язання – це суми зобов’язань , які не можуть бути включеними до інших статей, навединих у розділі “Поточні зобов’язання” .

Облік таких зобовязань ведеться на рахунку 68 Розрахунки за іншими операціями.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” використовує такі субрахунки:

681 “Розрахунки за авансами одержаними”

682 “Внутрішні розрахунки”

683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”

684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

На субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними” ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконанні роботи.

На субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” ведеться облік усіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами.

На субрахунку 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей,реалізацією продукції, робіт, послуг, передачаю витрат загальноупрапвлінської діяльності, виплати заробітної плати працівникам цих господарств, за іншими видами розрахунків.

На субрахунку 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” ведеться облік нарахованих відсотків за:

• використання коштів або товарів ( робіт, послуг), отриманих у кредит;

• використання майна, отриманого в користування ( орендні операції тощо);

• іншими операціями.

На субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка 68 “Розрахунки за іншими операціями” , а саме: з різними організаціями за операціями некомерційного характеру ( навчальними та науково – дослідними закладами тощо).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

3.3. Облік власного капіталу

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасника­ми), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріаль­них, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне това­риство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підпри­ємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгова­ності, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Завданням даної курсової роботи є відображення власного капіталу підприємства в обліку, характеристика його основних елементів, їх формування, визначення суті та функцій власного капіталу.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим статусом “гаранту” організації бізнесу.

Класифікація та функції власного капіталу

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки вико­нує такі функції:

– самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

– відповідальності і захисту прав кредиторів -відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

– довгострокового кредитування – перебуває в розпо­рядженні підприємства необмежений час;

– фінансування ризику – власний капітал використо­вується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

– кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

– компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

– розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

– внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

– накопиченням суми доходу, що залишається на підпри­ємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

– інвестований (вкладений або сплачений капітал);

– нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейо­ваних акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибут­ку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділя­ється на:

– cтатутний капітал, сума якого визначається в уста­новчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

– додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток.

Характеристика та відображення в обліку складових частин власного капіталу

Елементами власного капіталу є:

– Статутний капітал;

– Пайовий капітал;

– Додатковий капітал;

– Резервний капітал;

– Вилучений капітал;

– Неоплачений капітал,

– Нерозподілені прибутки (непокриті збитки;

– Цільові надходження;

– Забезпечення майбутніх витрат;

– Страхові резерви.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” обліковуються такі форми власного капіталу:

• Статутний капітал

• Інший додатковий капітал

• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Статутний капітал

Статутний капітал підприємства – це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть від­буватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

Статутний капітал на підприємствах різних форм влас­ності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.

Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (ак­цій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів – права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, вклю­чаючи валюту.

Акціонерним вважається товариство, що має Статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номі­нальної вартості. Статутний капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (розмір якої діє на момент створення акціонерного товариства). З 1 січня 1999 р. мінімальний розмір Статутного капіталу акціонерного товариства становить 925000 грн. (1250 х 74 грн.). Збільшення Статутного капіталу акціонерного товарис­тва не більше ніж на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що це передбачено Статутом. Зменшується Статутний капітал на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги та на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 “Статутний капітал”, на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази підприємства (його розбудові, придбанні основних за­собів), якщо це відбувалось за рахунок прибутку підприємства, необ­хідно адекватно збільшити статутний капітал. Так само він збільшує­ться при прийманні нових засновників.

Зменшення статутного фонду підприємства може бути внаслідок знищення майна, особливо основних засобів, внаслідок стихійного лиха чи з інших причин.

У будь-якому випадку повинні бути внесенні зміни до статуту підприємства.

За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилу­чення).

Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Додатковий капітал.

Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додат­ковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшуєть­ся на суму дооцінки необоротних активів, яа суму безкош­товно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

На субрахунку 421 “Емісійний дохід” відображають різницю між продажною і номінальною вартістю первісне розміщених акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рі­шень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображають суму дооцін­ки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законо­давством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” ві­дображають вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” використовує лише субрахунок 425 “Інший додатковий капітал”.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

Дебет рахунка №46 “Неоплачений капітал” Кредит рахунка №40 “Статутний капітал”. Зменшується заборгованість за акції (неоплаченого капіта­лу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. і фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 “Неоплачений капітал”. Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у наці­ональній або іноземній валюті) дебетуються.

Майно, передане в натуральній формі у власність підпри­ємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерсь­кому обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству. Ці операції відображаються в обліку такими проводками.