16851 (Облік виробничих запасів на промислових підприємствах), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Облік виробничих запасів на промислових підприємствах", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "бухгалтерский учет" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "бухгалтерский учет и аудит" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "16851"
Текст 2 страницы из документа "16851"
Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми М-7. Для оприбуткування таких запасів за наказом керівника створюється спеціальна комісія, в яку обов’язково мають входити представники постачальника, а у разі виникнення суперечливих питань з метою з’ясування непорозумінь можна залучати відповідних спеціалістів-експертів. Акт складається у двох примірниках і підписується членами комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства.
Для одержання матеріалів зі складу постачальника або транспортної організації довіреній особі (експедитору) бухгалтерія підприємства виписує на бланку суворої звітності за формою № М-2 “Довіреність”, затверджену наказом Міністерства статистики України від 07.10.1996 № 291. Довіреність підписується керівником підприємства, головним бухгалтером та засвідчується печаткою господарства. Довіреність реєструється в формі № М-3 “Журнал реєстрації довіреностей”, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193. Бухгалтерія підприємства контролює використання бланків суворої звітності за формою №М-2 “Довіреність” шляхом відмітки в журналі в спеціальній графі про надходження матеріалів на склад або про анулювання форми №М-2 “Довіреність”. Рекомендується не рідше одного разу в квартал із зазначенням нумерації і кількості анульованих бланків форми № М-2 “Довіреність” проводити їх списання. Операція по списанню оформляється за формою №М-2а “Акт списання бланків довіреностей”, затвердженою наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 № 193.
Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах. Саме за таким принципом і діє ТзОВ «Компанія Технопол». Це значно полегшує роботу як матеріально відповідальної особи, так і бухгалтера, адже надходження матеріалів є значним і частим.
Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11). Оскільки наше підприємство є суб’єктом малого підприємництва, то підрозділи відсутні. На ТзОВ «Компанія Технопол» існує лише один склад.
Проте тут має місце такий документ як акт на списання товарно-матеріальних цінностей (див. додаток Д). Цей акт відображає списання товарно-матеріальних цінностей з підзвіту матеріально відповідальної особи на виробництво.
Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картками (ф. № М-8 і М-9) і накладними-вимогами (ф. № М-11).
Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.
Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий — на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період — місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.
Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгалтерії для списання матеріалів на виробництво.
На ТзОВ «Компанія Технопол» лімітно-забірні картки відсутні, проте існують норми розходу матеріалів для проводів та кабелів з мідною жилою з врахуванням технологічних відходів на 1 км (див. додаток Е). На основі цих норм складаються калькуляції виготовлення кабелю (див. додаток И), що дає змогу оцінити величину відпущених у виробництво матеріалів.
Перевірити дотримання норм витрачання можна за допомогою акта витрат матеріалів у виробництві (див. додаток К).
Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів (ф. № 10); накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20), актом про витрату давальницьких матеріалів (ф. № М-23) тощо.
Важливим аспектом у діяльності підприємства та безпосередньо перевірці правильності документального відображення виробничих запасів є інвентаризація.
Інвентаризація – перелік, перерахування, зважування, перемірювання виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, і співставлення наявної кількості з даними бухгалтерського обліку.
Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю та збереженням оборотних активів і роботою матеріально відповідальних осіб. Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції або коли інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. Обов'язковим є проведення інвентаризації при зміні матеріально-відповідальних осіб.
Оформляються результати інвентаризації інвентаризаційними описами (ф. № М-21), які разом з висновками робочої комісії здаються до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість у якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік залишків і нестач внаслідок пересортиці, розрахунок природної нестачі, визначаються кінцеві результати інвентаризації.
Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться не рідше одного разу на рік станом не раніше 1 жовтня звітного року для об'єктивного відображення цих цінностей в річному звіті.
Якщо вартість нестач буде перевищувати вартість лишків, то різниця у вартості має бути віднесена на винних матеріально-відповідальних осіб. На досліджуваному підприємстві нестач під час інвентаризації не виявлено.
Якщо цінності, яких не вистачає. коштують дешевше тих, що їх перекривають, то різниця відноситься на зменшення собівартості продукції (затрат на виробництво, робіт, послуг).
Лишки матеріальних цінностей, не зараховані як пересортиця, оприбутковуються з внесенням їх вартості за зменшення собівартості продукції. Нестачі списуються в межах норм природного збитку на собівартість продукції, робіт, послуг. Нестачі понад тих, що можуть бути списані, як природній збиток, а також по тих матеріальних цінностях, по яких не може бути природного збитку, відносять за рахунок матеріально відповідальних осіб.
За вмотивованим рішенням інвентаризаційної комісії вартість нестач може бути віднесена на інших винних фізичних чи юридичних осіб шляхом висунення до них претензій через суд або арбітраж.
Фактичні залишки, виявлені при інвентаризації переносять до складського обліку в облікові записи бухгалтерії.
Після закінчення облікового періоду матеріально відповідальна особа повинна скласти «Матеріальний звіт» (ф. М-19), який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у «Реєстрі приймання-здавання документів» (ф. М-13). Всі вони передаються в бухгалтерію.
Документообіг на підприємстві має бути організований так, щоб забезпечувати вчасне надходження необхідної інформації до бухгалтерії. Первинні документи, які надходять до бухгалтерії, підлягають перевірці за змістом операції і за правильністю їх оформлення. Особливу увагу слід звернути на законність проведення операцій.
РОЗДІЛ III. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ
В Україні суб’єктами нормативного регулювання обліку є Кабінет Міністрів, Міністерства органів Держкомстатистики, Державна податкова служба, Національний банк та інші державні органи. Нормативними документами регламентуються як об’єкти обліку, так і схема кореспонденції рахунків.
Методологічне регулювання здійснює, як правило, Міністерство фінансів, що займається розробкою:
- Плану рахунків бухгалтерського обліку;
- положень про документальне забезпечення захистів в бухгалтерському обліку;
- обсягу, форми і порядку складання річної (квартальної) бухгалтерської звітності;
- порядку ведення облікових регістрів різними підприємствами;
- інших нормативних документів, що регулюють облік в цілому та окремі його ділянки.
Основним документом, що регулює порядок ведення обліку запасів є Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси». В ньому поданий порядок аналітичного та синтетичного обліку запасів, порядок визнання та оцінки.
Згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку виробничі запаси класифікуються за такими групами:
201 Сировина і матеріали
202 Куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби
203 Паливо
204 Тара і тарні матеріали
205 Будівельні матеріали
206 Матеріали передані у переробку
207 Запасні частини
208 Матеріали сільськогосподарського призначення
209 Інші матеріали
Типовими операціями з обліку виробничих запасів є наступні:
1. Матеріали (напівфабрикати), вироблені підприємством для власних потреб:
Дт 201 „Сировина і матеріали”
Дт 23 „Виробництво”
2. Оприбуткування виробничих запасів, виготовлених на підприємстві:
Дт 20 „Виробничі запаси”
Кт 23 „Виробництво”
Надходження виробничих запасів на підприємстві за плату від постачальників відображається такими записами.
У разі наступної оплати:
1. Оприбутковано запаси:
Дт 20 „Виробничі запаси”
Кт 63 „Розрахунки з вітчизняними постачальниками”
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості оприбуткованих запасів:
Дт 641 „Розрахунки за податками”
Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
2. Відображено витрати на транспортування запасів:
Дт 20 „Виробничі запаси”
Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі суми передоплати за запаси за наявності податкової накладної:
Дт 641 „Розрахунки за податками”
Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
3. Оплачено придбані запаси:
Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
Кт 31 „Рахунки в банках”
4. Оплачено транспортні послуги:
Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
Кт 31 „Рахунки в банках”
У разі передоплати
5. Здійснено передоплату за запаси:
Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
Кт 31 „Рахунки в банках”
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ в складі суми передоплати за запаси за наявності податкової накладної:
Дт 641 „Розрахунки за податками”
Кт 644 „Податковий кредит”
6. Здійснено передоплату за транспортні послуги:
Дт 371 „Розрахунки за виданими авансами”
Кт 31 „Рахунки в банках”
Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ в складі суми передоплати за транспортні послуги за наявності податкової накладної:
Дт 641 „Розрахунки за податками”
Кт 644 „Податковий кредит”
7. Оприбутковано придбані запаси:
Дт 20 „Виробничі запаси”
Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
8. Списано раніше відображену суму податкового кредиту щодо ПДВ при оприбуткуванні запасів:
Дт 644 „Податковий кредит”
Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
9. Вартість транспортних послуг включено до первісною вартості запасів:
Дт 20 „Виробничі запаси”
Кт 631 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
10 Списано раніше відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ у складі вартості транспортних послуг:
Дт 644 „Податковий кредит”
Кт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
Здійснено залік заборгованостей:
Дт 63 „Розрахунки з постачальниками та підрядниками”
Кт 371 „Розрахунки за виданими авансами”
Проблема організації аналітичного обліку (за номенклатурними номерами) вирішується з прийманням облікової політики підприємства. За великої номенклатури запасів доцільно застосовувати оперативно-бухгалтерський метод. За цим методом кількісно-сортовий облік запасів на складах ведеться матеріально відповідальними особами в картках складського обліку (ф. № М-12), які відкриваються бухгалтерією на кожний номенклатурний номер запасів. Матеріально відповідальна особа в цих картках записує кожну операцію з надходження та відпускання матеріалів і визначає залишок запасів. Підставою для записів є первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів.
На даному підприємстві картки складського обліку не ведуться, адже номенклатура є невеликою.
Бухгалтерія постійно контролює правильність ведення складського обліку відповідно до первинних документів. Контроль здійснюється за графіком безпосередньо на складі в присутності матеріально відповідальної особи. Бухгалтер перевіряє правильність записів і визначення залишків, що підтверджує своїм підписом у картці. Потім за реєстром забирає первинні документи для бухгалтерської обробки.
Після такого контролю картки складського обліку перетворюються з регістрів оперативного обліку в регістри оперативно-бухгалтерського обліку та в бухгалтерії не потрібно вести аналітичний облік наявності та руху запасів за кожним номенклатурним номером. Бухгалтерія здійснює означений тільки в грошовому виразі та за однорідними групами (дріт; ізострічка; жила мідна тощо) в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання та матеріально відповідальних осіб.
Для погодження даних кількісного складського обліку з вартісним бухгалтерським застосовуються книги залишків матеріалів (сальдові відомості). Вони відкриваються щодо кожної матеріально відповідальної особи окремо. У ці регістри на кожне перше число місяця матеріально відповідальні особи переносять з карток складського обліку перевірені бухгалтерією залишки матеріалів. Книги (відомості) заповнюються відповідно до номенклатурних номерів і однорідних груп.
У бухгалтерії ці дані оцінюються за обліковими цінами, за якими ведеться аналітичний облік руху та наявності матеріалів у розрізі однорідних груп. Таким чином буде одержана інформація про вартість матеріалів за даними складського обліку та відомостями бухгалтерії. Такі записи повинні збігатися, тому що складський і бухгалтерський облік ведуться за даними одних і тих самих первинних документів та оцінюються за одними цінами. Якщо за якоюсь групою дані про залишки (сальдо) неоднакові, то бухгалтерія здійснює перевірку та виявляє помилки.