Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Кафедра ботаніки, зоології та охорони природи

КУРСОВА РОБОТА

МЕДОНОСНІ РОСЛИНИ ЛУКІВ

Виконала:

студентка 41 групи

Івченко І.М.

Науковий керівник:

к.б.н., доц. кафедри

ботаніки, зоології та

охорони природи

Карпенко Ю.О.

Чернігів – 2008

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Систематична структура флори медоносних рослин

Розділ 2. Еколого-ценотичні особливості флори медоносних рослин луків України

Розділ 3. Ботанічна характеристика найбільш поширених видів медоносних рослин луків

3.1 Родина Мальвові (Malvaceae)

3.2 Родина Зонтичні (Аріасеае)

3.3 Родина Айстрові (Asteraceae)

3.4 Родина Бобові (Fabaceae)

3.5 Родина Розові (Rosaceae)

3.6 Інші родини

Висновки

Література

Вступ

Прекрасний і багатогранний рослинний світ, і хоч пройшло багато тисячоліть з часу його виникнення, непізнаність і нерозгаданість його вабить дослідників. Якби ми знали, скільки втрачаємо, коли не робимо жодних спроб пізнати те, що нас оточує, що дає нам життя. Адже цей чарівний світ супроводжує нас повсюди, він є частинкою нашого існування. Однак не лише ми не уявляємо себе без природи, але й комахи, птахи, звірі та інші представники фауни, котрі також є частинкою всього живого і нерозривно пов'язані з ним.

Неможливо собі уявити маленьку бджілку без квіткової рослини і навпаки. Життєві процеси їх тісно пов'язані між собою. Зокрема, рослина виділяє найбільшу кількість нектару в години найактивнішого льоту бджіл (у чому проявляється мудрість та доцільність Природи), а вдячні бджоли забезпечують перехресне запилення тих видів рослин, які потребують його.

Багата природною медоносною рослинністю Україна з давніх-давен славилася своїми медами. Безмежні степові простори, луки, ліси були джерелом промислового взятку для бджіл. Проте посилення антропогенного впливу на природу спричинилося до певних змін у флористичному складі та структурі природних фітоценозів. Тому в наш час практично не залишилося рослинних угруповань, які б не зазнали змін. Антропогенний фактор є настільки потужним, що без урахування його не можна скласти повного уявлення про рослинний покрив тієї чи іншої території.

Медоносні рослини — єдине природне джерело медозбору для бджіл. Серед багатої флори України понад 1000 видів рослин постачають бджолам нектар і пилок. До них належать дикорослі види, сільськогосподарські, садово-ягідні та лісові культури. Значення дикої медоносної флори як джерела медозбору перебуває в зворотній залежності від інтенсивності землеробства.

У давнину на Україні переважали соснові, широколистяно-соснові та широколистяні ліси. Серед видів, які формували їх, було багато медоносів (липа, клени, глоди, ліщина, хамерій, крушина, малина, ожина, чорниця, верес, чебрець, багно, яглиця тощо). Вони відігравали важливу роль у медовому балансі України. Однак під впливом господарської діяльності людини на їх місці почали формуватися менш нектаропродуктивні березові ліси, а в більш вологих умовах — змішані березово-осикові. На Поліссі після знищення соснових та широколистяних лісів утворилися вторинні суходольні та низинні луки. Вони використовуються як сінокоси і пасовища, а переважаючими видами їх є злаки.

Метою даної роботи було систематизувати флористичні дані про медоносні рослини луків, які найбільш поширені на території України.

Для досягнення даної мети були поставлені такі завдання:

1. Систематизувати на основі літературних даних флористичні відомості про медоносні рослини.

2. На основі літературних даних виявити еколого-ценотичні особливостей флори медоносних рослин луків.

3. Навести ботанічну характеристику найбільш поширених видів медоносних рослин луків.

Розділ 1. Систематична структура флори медоносних рослин

Інвентаризація флори та її аналіз є одним з найважливіших завдань при вивченні рослинного світу будь-якого району. Під флорою ми розуміємо сукупність видів рослин, що поширені на даній території і утворюють всі властиві їй рослинні угруповання та заселяють всі типи місцезростань. Флора медоносних рослин України нами розглядається як частина конкретної регіональної флори [14] з певними корисними властивостями.

На підставі оригінальних літературних даних та обробки гербарних матеріалів нами складений "Конспект флори найбільш поширених медоносних рослин", який наведений в додатку. На основі його аналізу були приведені систематичні узагальнення і вивчення еколого-ценотичних особливостей видів медоносних рослин, згідно прийнятим підходам [27].

Систематична структура флори визначається як притаманний їй розподіл видів між систематичними категоріями вищого рангу. Вона є важливою структурно-функціональною характеристикою і відбиває закономірності пристосування видів до екотипів регіону, що виявляється через кількісні характеристики таксонів, з яких вона складається.

Основними показниками систематичної структури флори є розподіл видів між різними таксонами; переважно це кількісний склад провідних родин та родів [36].

Розділ 2. Еколого-ценотичні особливості флори медоносних рослин луків України

Досить важливою характеристикою флори є її еколого-ценотична структура, яка відбивається у кількісних співвідношеннях видів в залежності від їх приналежності до певних ценозів і виявляється в широті їх торологічної активності [25].

Дикорослі медоноси на території України зростають не ізольовано від інших рослин, які не виділяють нектару. Вони разом з ними є компонентами фітоценозів, зокрема степових, лісових, лучних або болотних і від цього великою мірою залежить нектаропродуктивність зазначених угідь [24].

Отже, описані нами види медоносних рослин Чернігівської області ми розділяємо на 5 еколого-ценотичних груп:

1) неморально лісова група

2) лучна

3) болотна

4) степів

5) рудеральна і сегетальна

У кормовій базі бджільництва значне місце належить різнотрав'ю лісів, полів, лук та пасовищ, які залежно від місцевих умов та стану погоди забезпечують бджіл підтримуючим медозбором, а часто обумовлюють і головний медозбір. Приведемо коротку характеристику нектароносів цієї групи.

Лучна рослинність поширена на Україні. Лучні угіддя зустрічаються переважно у заплавах річок, де займають більшість нерозораних ділянок, а також поза заплавами на схилах, та на терасах річок. Лучна рослинність досить різноманітна і саме цим зумовлені досить істотні відмінності у поширенні груп медоносів. В умовах, коли справжні луки займають достатньо великі території, наприклад на великих масивах центральної частини заплави р. Десни, можна одержувати промисловий медозбір [20].

Справжні луки характеризуються наявністю слідуючих медоносних рослин: вовчуг польовий, волошка лучна (Centaurea Jacea L.), в'язіль барвистий (Coronilla varia L.), конюшина повзуча та лучна Trifolium repens L., T. pratense L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg.), любочки осінні (Leontodon autumnalis Z.), холодок лікарський Asparagus officinalis L.). Медопродуктивність лучних угідь становить від 50 до 80 кг/га [33].

У недалекому минулому лучні угіддя в Україні займали значні площі. Але повсюдне розорювання земель у межах лісової та лісостепової зон зі створенням на них сільськогосподарських угідь призвело до того, що ділянки, які добре збереглися, розміщені тепер практично лише в межах заповідників. Тому невелика площа недоторканих луків призвела до наявності меншої кількості медоносних рослин притаманних степам. Ділянки степової рослинності поза її межами нині інтенсивно використовують, внаслідок чого цінні медоноси не досягають необхідного розвитку.

У складі лучних угруповань зустрічаються різні за цінністю медоноси. Особливо важливими серед них є буркун лікарський, волошка східна (Centaurea orientalis L.), дрік красильний (Genista tinctoria L.), очіток їдкий (Sedum acre L.), синяк звичайний (Echium vulgare L).

У непорушених лучних угрупованнях спостерігають багато видів, деякі з них досить поширені. Тому, ці угіддя цінні як медоносні і можуть мати промислове значення. Цінність таких угідь зумовлює потребу у відношенні порушених степових ділянок та створенні сприятливих умов для розширення їх площ [18].

Розділ 3. Ботанічна характеристика найбільш поширених видів медоносних рослин луків

3.1 Родина Мальвові (Malvaceae)

Алтея лікарська (Althaea officinalis L.)

Дуже поширена в Європі. В Україні зустрічається всюди, крім гірських районів Карпат і Криму. Росте на зволожених ділянках долин і берегів річок, озер, водойм. Росте на берегах та у заплаві Десни та Сейму, у заболочених місцях, на вологих луках, між чагарниками та на затоплених ділянках. У басейні Дніпра утворює незначні зарості. В культурі вирощують ряд спеціалізованих господарств та аматори. Багаторічна рослина висотою 50-150 см.

Коренева система - коротке, багатоголовчасте кореневище з добре розвиненим головним гіллястим коренем, стебла циліндричні, прямостоячі, слабогіллясті. Листки черешкові, яйцеподібні, опушені. Квітки блідо-рожеві з фіолетовими тичинками, зібрані у колосоподібні суцвіття. Плід - збірна сім'янка дископодібної форми. Плоди розпадаються! на окремі сім'янки, насіння дрібне, маса 1000 насінин - 2 - 2,5 г.

Алтея лікарська - середній медонос, який бджоли відвідують, коли в природі немає інших джерел медозбору. На першому році вегетації медопродуктивність суцільних заростей його виду становить 15 кг/га, а на другому і наступних збільшується до 150 кг/га.

Лаватера тюрінгська (Lavatera thuringica L.).

Росте серед чагарників по луках, на схилах балок, у садах та на городах юс бур'ян. Багаторічна рослина висотою 50 - 200 см. Цвіте в червні - вересні. Вид поширений по всій території України.

Лаватера тюрінгська добрий медонос. Бджоли охоче відвідують її і збирають нектар та пилок. Медопродуктивність становить близько 200 кг/га. Мед білого кольору, з приємних запахом.

3.2 Родина Зонтичні (Аріасеае)

Борщівник сибірський (Heracleum sibiricum L.). Дворічна рослина висотою 50 - 150 см. Стебла високі порожнисті, листки великі пірчасто-розсічені. Відомо близько 70 видів, ростуть в помірній зоні північної півкулі (переважно в горах). В Україні росте 5 видів. Найбільш поширений (майже по всій Україні — на луках, по берегах річок, біля доріг, по краям полів). Цвіте в червні - серпні.

Борщівник сибірський добрий медонос. Його квітки виділяють багато нектару і пилку. Медопродуктивність коливається від 100 - 120 до 300 кг/га. Мед з борщівника запашний, але з особливим присмаком.

3.3 Родина Айстрові (Asteraceae)

Волошка лучна (Centaurea jacea L.)

Багаторічна рослина висотою 20 - 80 см. Стебло тверде, прямостояче, ребристе, у верхній частині розгалужене, під кошиками без потовщень. Листки чергові, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, нижні - на крилатих черешках, середні і верхні - сидячі. Квітки лілово-рожеві, зрідка білі, у кошиках, розташованих по 1-2 на кінцях стебла і його пагонів. Крайові квітки великі, лійкоподібні, марні, серединні - трубчасті. Цвіте з червня до вересня, плоди дозрівають з липня до жовтня. Розмножується насіннями і вегетативно. Росте волошка на свіжих супіщаних і суглинних ґрунтах по лугах, у світлих соснових і змішаних лісах, по їхніх узліссях, чагарникам, уздовж доріг, по межах і окраїнам полів, іноді зустрічається в посівах.