Інкубація в горлиць починається з кладки першого яйця, беруть участь обоє партнера по черзі, переміняючи один одного. В окремих парах самка насиджує по 18—19 год на добу, самець міняє її ранком і ввечері на 1—1,5 год.; 40—50 хв. у добу кладка залишається відкритої (Сребродольська, 1974). Тривалість інкубації 14 сут, за даними закордонних дослідників — 14—16, до 18 сут (Nowak, 1965; Cramp, 1985). Пташенята перебувають у гнізді 14—18, до 19 днів, іноді вони випадають із гнізда раніше. Пташенята народжуються асинхронно протягом доби. Перші 7 днів життя вони зовсім безпомічні й лежать у гнізді на череві, батьки їх постійно обігрівають, годують по черзі. Ранком годують 7—8 разів, удень 4—6, увечері 5—8 разів/год (Васильєв, 1976). У віці 20 днів маса пташеняти 116—120 г, здатні до самостійного польоту, виходять із гнізда на гілки. Ще 1—2 дні вони перебувають на гніздовому дереві, потім летять і ведуть самостійне життя. Іноді один з батьків догодовує підлітків протягом 3—7 днів. Розліт молодняку відбувається в радіусі до 700 км. Ембріональна й птенцовая смертність високі. У Львові гине від галок, кішок, вітри й руйнування людьми до 50—55% перших кладок (Сребродольська, 1974), в Одесі з 45 перших кладок загинуло 30 через руйнування сороками, людьми, через сильні вітри, а з 12 пізніх кладок загинуло сім (ориг. дані).

Розділ 3. Спостереження за видом Горлиця кільчаста в смт.Ріпки

Спостереження нами проводилося в смт. Ріпки за поведінкою горлиці кільчатої. В смт.Ріпки кількість особин горлиці кільчастої становить до 30 особин. Переважна більшість перебуває поблизу житлових будинків, де є більше корму. Денний птах, активний тільки у світлий час доби. Зі світанком прокидається, після нетривалого чищення оперення вилітає на годівлю, після чого відпочиває в кронах дерев або на проводах. Другий раз птахи годуються в пообідні годинники. Ночують на дереві по-сусідству із гніздом. У зимовий час ночують в укритих ділянках зі сприятливим мікрокліматом: у дворах будинків, у гущавині хвойних дерев, поблизу теплових комунікацій, у скверах. Уже ранньою осінню молоді горлиці утворюють скупчення по 3-4 особини, деякі поодиноко для годівлі, з настанням холодів до них приєднуються дорослі птахи. Розлітаються на різні ночівлі, між якими існує обмін особинами. Частина горлиць і взимку залишається ночувати парами в гнізд, вони не летять далеко, годуються у дворах на смітниках, на зупинках транспорту й у зграях сизих голубів у місцях підгодівлі.

Сплять горлиці на деревах на висоті 5-15 м, у скупченнях між сусідніми птахами відстань 30-40 см і більше; птаха, що об'єдналися в пари, сидять, щільно пригорнувшись друг до друга. Сплячий птах прикриває очі, голову втягує в плечі, посадка тіла горизонтальна, дзьоб спрямований горизонтально або злегка долілиць.

У період розмноження кільчасті горлиці тримаються парами й родинами, поза гніздовим часом - поодинці, парами, невеликими зграйками. На місцях годівлі утворять скупчення з 3-4, на ночівлях - до 500-3500 особин (ориг. спостереження в Одесі, Мелітополі).

Харчування. Корм збирає переважно на землі, звичайно в районі гнізда; тільки взимку роблять далекі кормові перельоти. У густому травостої не годується. Рослинноїстівна, поїдає насіння різних рослин, рідше ягоди й дрібних фруктів. У місцях підгодівлі підбирає зрідка кухонні залишки: хліб, картопля, м'ясо й ін. У Литві основну їжу становлять зерна пшениці, ячменя, вівса, гречки, жита, гороху, насіння сурепки, польової гірчиці, кухонні залишки, на деревах зрідка збирає гусениць, попелиць, личинок (Нава-Сайтис, 1968); на заході України, крім перерахованих вище,- кукурудзу, насіння горчака, лободи, мишачого горошку й ін., а навесні - гусениць ( Сребро-Дольская, 1974); у південних районах України, крім того, насіння споришу, сорго, соняшника, канареечника (ориг. спостереження). В Умані в осінньо-зимовий сезон зерна злаків склали в харчуванні горлиці 76%, кукурудзи- 13, насіння трав - 69, зелень - 2%; загальна маса вмісту зобів і шлунків - 15-18 г (Васильєв, 1976). Має потребу в частому питві, регулярно вилітає на водопій, угамовує спрагу в калюж, що підтікають водоколонок і кранів. П'ють як і інші голуби: опустивши глибоко по ніздрі дзьоб у воду й насасиваючи її. У якості гастролітів використовує пісок, дрібні камінчики, рідше шматочки скла, кераміки.

Вороги, несприятливі фактори. Для дорослих горлиць небезпека представляють яструби — тетеревятник, перепелятник, а також сапсан, боривітер, пугач, ушастая сова, домовий сич, кам'яна куниця, бродячі кішки. На жвавих міських вулицях кільчасті горлиці, особливо молоді, часто гинуть під колесами автомашин. В Одесі на 1 км вулиці за рік гине від автотранспорту 35—40, у Мелітополі — 5—15 экз. (наші дані). Погано літаючі підлітки стають видобутком бродячих кішок і собак. При раптових відлигах узимку горлиці швидко намокають і гинуть від переохолодження (Кривицький і ін., 1983). У Великобританії смертність дорослих птахів досягає 39% щорічно, у Центральній Європі — 35—55%, у Швеції — 20%. Смертність пташенят - до 69%, молодих протягом першого року життя - 50-75%. Максимальна тривалість життя в природі за даними кільцювання — 13 років 8 мес, у зоопарках — 25—29 років і більше (Cramp, 1985).

Найбільша втрата гніздам кільчастої горлиці наносять сильні й ураганні вітри, особливо супроводжувані зливою; погано закріплені гнізда падають на землю, з інших викачуються яйця або пташенята. В 1989 р. у Мелітополі із цієї причини загинуло 20 гнізд із 30 (ориг. дані). Значне число гнізд, улаштоване в містах на світлофорах, ліхтарних стовпах, опорах трамвайних ліній, скидається людиною (Одеса, ориг. дані). Кладки горлиць розоряють сороки, сойки, галки, сірі й чорні ворони, боривітер, кам'яна куниця, бродячі кішки. Пернаті хижаки нерідко встигають потягти одне яйце або пташеня; горлиці сміло кидаються на сорок і сойок, переслідують їх із хрипкими лементами, але безуспішно (ориг. дані). Птаха, потривожені людиною під час будівництва гнізда або откладки яєць, часто кидають гніздо. В Умані в 1974 р. успішність гніздування склала 89%, (Васильєв, 1976), в Одесі в 1983-1986 р.-55-70%, у Мелітополі в 1988-1989 р.-45-75% у різних частинах міста (ориг. спостереження), у Львові - 45-50% (Сребродольська, 1974). У Чехословаччині з 436 яєць вивелося 377 пташеняти (86,5%), з 242 пташенят на крило піднялося 129 (50%), загальний успіх розмноження склав 68,6% (Kubek, Balat, 1983). У Західній Європі щорічна загибель кладок становить 32-45, до 60%, на крило піднімається 1,5-1,8 пташеняти на парі при успішному гніздуванні. Однак тривалий період розмноження, откладка декількох кладок за сезон, рання статевозрілість, гніздування під захистом людини забезпечують горлиці процвітання й подальший ріст чисельності.

Господарське значення, охорона. У країнах Європи є в цей час звичайним об'єктом спортивного полювання, добувається на приміських полях і водопоях, поблизу сільськогосподарських ферм. У Східній Європі й Північній Азії практично не добувається у зв'язку з перебуванням у населених пунктах і їхніх зелених зонах, хоча формально ставиться до категорії мисливських птахів. Добувається випадково в південних областях України при полюванні на звичайних горлиць на прибраних полях і водопоях. У ряді південних міст досягла високої чисельності й завдає шкоди на елеваторах, маслозаводах, у морських і річкових портах, а в місцях масових ночівель - зеленим насадженням, будинкам, пам'ятникам, тротуарам і альтанкам. Можлива участь кільчастої горлиці в зберіганні й передачі паразитів, арбовірусних інфекцій, особливо в зоопарках, територіях дитячих садків, хлібозаводів. У Нідерландах сильно шкодить посівам гороху (Голованова, 1975). У Західній Україні іноді висмикує сходи томатів і болгарського перцю (Талпош, 1973).

Має безсумнівне декоративне значення як прикраса міських вулиць, скверів, парків і садів у містах і селах; при помірній чисельності шкоди не наносить, особливо в порівнянні із сизим голубом. Утримується в неволі аматорами в якості декоративного екзотичного птаха. У неволі отримані її гібриди з африканською червоноокою горлицею (Rosier, 1975), китайською плямистою горлицею, звичайною горлицею, американським плачучим голубом. Спеціальних мір охорони не передбачено.