10276 (600363), страница 2
Текст из файла (страница 2)
Область прольоту не вивчена. Імовірно, летить широким фронтом у південно-східному напрямку, Чорне море обгинає по західному й східному узбережжю. Поява кільчастих горлиць за межами ареалу відбиває процес подальшої експансії й сприяє заселенню нових територій.
Міграції. Дані дуже неповні. Над проливом Зміїний в устя Дунаю в 1974—1982 it. відзначався слабкий проліт кільчастих горлиць із кінця березня-початку квітня до кінця травня, вони летіли поодинці, парами й зграйками з 4-12 особин (Корзюков, 1984). У м. Черкаси приліт в 1961-1962 р. відзначений на початку-середині березня (Петров, 1965), в Ульяновске - на початку травня, у Саратові - у квітні або в березні, у Ленінградській області - 3-17 травня, у Курську - у квітні (Мальчевский, Пукинский, 1983; Подільський, 1984). Відліт з Курська - у середині вересня, у Саратові - наприкінці жовтня-середині листопада.
Місцеперебування. Типовий синантроп, повсюдно пов'язана з поселеннями людини. Живе в різних природних зонах зі сприятливими кліматичними умовами у великих і малих містах, селищах міського типу, селах, хуторах при наявності в них деревних зелених насаджень, садів, парків, скверів і алей. Селиться в одиночних будинків при наявності поруч навіть 1-2 дерев, у будинків лісників серед лісу. Не відзначена в тимчасових селищах, у зимівель і летовок пастухів у Казахстані (Долгушин, 19626). Оптимальними стаціями є старі міські райони із внутрішніми дворами й скверами, міські алеї й сквери.
Чисельність. У цей час у південних і центральних областях Східної Європи й Північної Азії є звичайним численним птахом; конкретних відомостей мало, вони в більшості випадків ставляться до початкового періоду заселення окремих міст. Крім того, оцінка чисельності утруднена у зв'язку з різкими її коливаннями по роках, особливо на периферії й у зоні подальшого розселення. Після суворих зим і холодних весен кільчасті горлиці можуть там зникати на кілька років.
У м. Мукачеве в жовтні 1955 р. нараховували до 11 особин/км2, в Ужгороді— 12 (Талпош, 1967). У м. Умань в 1975 р. навесні враховано 2000 особин, улітку щільність досягала 62 особин/км2, восени трималося 5000 горлиць (Васильєв, 1976).
У Львові до початку 70-х років чисельність горлиць досягла 180 особин/км2. У Бресті в 1960 р. була одна пара, в 1964 р.— уже більше 100 пара (Федюшин, Долбик, 1967), а взимку 1968 і 1969 р. -—близько 900 особин (Рубін, Ярощук, 1969). У Криму заселила всі населені пункти півострова до 1975 р., з'явившись в 1971 р. (Костин, 1983); в 1988 р. у м. Бахчисараєві влітку було понад 20 000 горлиць, а в с. Соколине - близько 350 пар. У Каунасі в 1964-1966 р. зимувало до 80 особин (Навасайтис, 1968). У Тарту в 1967 р. гніздилося всього дві пари (Тамм, 1970). У м. Уральську в сезон 1979/80 р. враховано 58 горлиць (Дебело, 1981). У Тамбові в 1968 р. врахована одна пара, в 1970 - дві пари, узимку 1975/76 р.-50 екз. (Херувимів, 1977). В Одесі взимку 1957/58 р. було 8 особин, в 1958/59 - 18, в 1959/60 - 32, в 1960/61 - 52 екз. (Греков, 1962); в 1983/84 і 1985/86 р. нами тільки на Приморському бульварі було враховано взимку 3200-3500 кільчастих горлиць, а загальна їхня чисельність у місті становила не менш 18 000-25 000 особин. У м. Мелітополі взимку 1987/88 р. було враховано понад 12 000 особин, а у ряді великих сіл Мелітопольского району - по 350-500, у малих селах - до 150-200 горлиць. У с. Копанка (Молдавія) в 1982-1986 р. гніздилося не менш 200-250 пару, у середньому 20-25 пару на 1 км вулиці одноповерхової забудови. У ряді обстежених нами сіл Одеської області в 1982-1987 р. гніздилося по 100-500 пару горлиць, у середньому 15-20 пару на 1 км двосторонньої вулиці. Приблизно, чисельність кільчастої горлиці вже становить сотні тисяч особин на європейській території країни й продовжує збільшуватися за рахунок освоєння нових населених пунктів і насичення біотопів до максимуму.
У Казахстані й Середній Азії кільчаста горлиця також стала численним видом. В Алма-Аті була відсутня до 1968 р., в 1984-1985 р. була однієї із численних птахів міста, чисельність улітку становила 0,5-7,9, узимку 0,2-5,8 особин на 1 годину обліку (Корелов і ін., 1988).
У Великобританії в 1972 р. жило близько 30 000-40 000 пар, у Франції в 1974 г.-до 100 000 пара, у Бельгії в 1971 р.-40 000 пара, у Нідерландах в 1979 р.- 60 000-100 000 пара, у ФРН в 1977 р.- 550 000-670 000 пара, у Швеції в 1975 р.-6000-8000 пара (Cramp, 1985).
2.2 Розмноження
Статевої зрілості кільчасті горлиці досягають у віці 6-12 міс (Котів, 1974), навіть в 2,5-4 міс. Моногам на сезон, можливе збереження постійних пар і прихильності партнерів протягом ряду років; під час прольоту й зимівлі багато птахів тримаються парами. Допускається явище полігінії. Початок шлюбної активності й гніздування визначається фенологічними явищами, на півдні ареалу в теплі зими воно йде цілий рік. У сонячні теплі дні активне воркування самців чутно в грудні - лютому, але припиняється при настанні морозів. У березні самці активно токують практично в будь-яку погоду, особливо в ранкові годинники. Таке раннє токування властиво горлицям осілих популяцій практично на всім просторі ареалу в колишньому СРСР; перелітні птахи приступають до розмноження на 1-1,5 мес пізніше.
У містах півдня України й Молдавії приступає до будівництва гнізд із 15-25 березня, крім років із цілорічним розмноженням, у Білорусії початок гніздування наприкінці березня, у Саратові й Тамбові - з 16 квітня по 1 травня. Закінчується розмноження в листопаді-початку грудня на півдні ареалу й на початку жовтня на півночі (Прибалтика, Саратов, Тамбов).
Гніздові території займаються самцями, маркіруються фотополяриметра піснею й фотополяриметром польотом, границі ревно охороняються від інших самців. При високій щільності гніздування площа гніздових ділянок невелика й становить 0,06- 0,35 га, при низкою досягає 1,5-15 га. Сусідні гнізда розташовуються в 10-20 м друг від друга, рідше в 1-5 м, зустрічали навіть по двох гнізда на одному дереві (Талпош, 1967). У Західній Європі середня щільність гніздування становить 1 пару на 1 га, максимальна - до 10 пар/га. При виборі місця гніздування фактор шуму не. робить впливу; навпаки, складається враження, що кільчасті горлиці тяжіють до жвавих вулиць із інтенсивним рухом транспорту, до вхідних дверей і балконів будинків. Віддає перевагу розрідженим ділянкам скверів, опушки парків, густі деревця туї, бойовиська, ялівця, ялини, особливо при перших кладках.
Токування самця проходить на гніздовій ділянці. Він вибирає найбільш виступаючий предмет, звідки краще помітний і чутний (сухі гілки, виступ стіни, ліхтарний стовп, телевізійна антена, проведення електроліній і ін.) і видає пісню - воркування: « гу-гу-гуггууу». Періодично самець злітає по косої лінії нагору на 10-20 м, сильно й швидко ляскає крильми, як би зупиняється на мить у повітрі, потім широко розправляє крила й хвіст горизонтально й планує до іншого предмета за 30-50 м або ж, описавши в повітрі плавну дугу, сідає на колишнє місце, видаючи характерний лемент. Токування триває й під час гніздобудування й насиджування кладки. Агресивне поводження стосовно порушника границь ділянки полягає в активному переслідуванні його, супроводжуваному хрипкими голосними лементами, бійках у повітрі, на гілках і на землі, часом дуже запеклих.
Рис. 2. Шлюбне поводження кільчастої горлиці (по: Nowak, 1965; Cramp, 1985; зі змінами й доповненнями) 1 — фотополяриметр політ; 2 — токующий самець; 3 — показ місця для майбутнього гнізда; 4 — взаємне почісування оперення членами пари
Суперники б'ються крильми, наносять удари дзьобом, тягають один одного дзьобом за крило (мал. 2, 3).
Кільчаста горлиця використовує для будівництва гнізд дерева різних поров, високі чагарники, різні спорудження. У містах Полтаві й Харкові гнізда (п = 129) містилися: біля стовбура або в його колотівці — 37,2%, у розвилці бічних гілок — 58,9%, на різних спорудженнях (трубах, дахах шпаківень, телефонному стовпі)—3,9% (Коваль і ін., 1979); на висоті 5—9 м розташовувалося 50% гнізд, менш 5 м-м— 15%, на 10 м і вище - 35%. В Одесі з 290 оглянутих гнізд 125 розташовувалися на горобині, що має зручні розвилки й шорсткувату кору, на в'язі - 22, на софорі - 12, на платані - 2, на пірамідальній тополі - 8, на бойовиську - 26, на кленах - 18, на деревах інших порід - 36, на спорудженнях (карнизах будинків, підвіконнях, рекламних вивісках, світлофорах, опорах трамвайних ліній, зрубах дерев, виноградних лозах на балконах і ін.) - 40. У Литві виявлені гнізда кільчастих горлиць на деревах 15 порід на висоті 2,5-15, у середньому 5-7 м (Навасайтис, 1968). Гнізда не маскуються, часто розташовуються зовсім відкрито. Будова їх примітивне, виготовлені «недбало» за 2-3 дні, стінки й дно просвічують. Іноді одне гніздо використовується для повторних циклів розмноження або займається по 2-3 роки підряд. Такі гнізда більші, масивні й щільні.
Рис. 3. Територіальне поводження кільчастої горлиці (по: Nowak, 1965; Cramp, 1985; зі змінами й доповненнями) 1 - відвід від гнізда; 2— погроза, адресована супротивникові; 3 — вихваляння самця перед самкою; 4 — оборона на гнізді; 5 — бійка суперників; б — попередження про оборону
Птахи використовують для будівництва тонкі сухі гілочки, соломинки, корінці, сухі травинки, шматки дроту довжиною до 10-90 см. Відомі гнізда, повністю побудовані із дроту масою до 90-120 г, рибальської волосіні (Сребродольская, 1974). Розміри гнізда (л = 30): діаметр 10-20 см, висота 3-7, глибина лотка 2-2,5 см. Маса гнізда 20-35 г. Незважаючи на гадану неміцність, до 70% гнізд зберігаються до наступної весни. Вони нерідко розтаскуються домовиками горобцями, сороками, граками й сойками. Горлиці збирають будівельний матеріал у радіусі до 15-20 м від майбутнього гнізда, самець іноді ламає гілочки й приносить на гніздо, а самка укладає. Кожна пара починає будувати кілька гнізд, незакінчені будівлі використовуються для відпочинку й нічлігу.
Копуляція відбувається на гілках дерев, іноді безуспішно на проводах. За сезон у південних районах устигає відкласти 2—3, навіть 4 і 5 успішних кладок, у північних — по двох кладки, тому строки яйцекладки розтягнуті з початку квітня до кінця жовтня (Греков, 1962; Навасайтис, 1968; Сребродольська, 1974; ориг. дані). При втраті кладки (або пташеняти) відбувається повторна, але в іншому гнізді. Друга успішна кладка відбувається звичайно на тім же гнізді, злегка оновленому, уже на 2— 5-й день після вильоту пташенят. Яйця, як і в інших голубів, еліпсоїдної форми або правильно-овальні, шкарлупа дрібнозерниста, без блиску. У міру насиживания з'являється слабкий блиск. Фарбування чисто-біла. Розміри яєць: у Литві (п = 18) 30,6x23,7 мм; у Львові 30,3±0,7х24,0±0,2 (за межі варіювання 30,1—34,5x20,7—28,4), маса 9— 13 г (6,7—13,5); в Одесі (п - 14) 31,5x24,5 мм, маса 10,5 г; у Мелітополі (п-8) 32,3x23,8 мм, маса 10,0 г (ориг. дані); у Західній Європі середні розміри яєць (л = 698) 30,5x23,6 мм (26,0—39,0x20,0—27,0), маса 9,6 г (6,6- 14,2) (Cramp, 1985); у Середній Європі 30,6x23,6 мм, маса 9,6 г; у Казахстані 29-34x23-26 мм; у Європі 31,7x24,4 мм (Навасайтис, 1968; Сребродольська, 1974; Яворницький, 1975; наші дані; Rogler, 1975).
Інтервал між кладкою першого й другого яйця 36-48 год. У нормі кладка складається із двох яєць, але за рахунок втрати частини яєць може бути одне яйце. У Чехословаччині із двох яєць складалося 80,1% кладок (n = 302), з одного - 19,9%, середня величина кладки 1,88 (Kubek, Balat, 1983).
![](https://s.studizba.com/z.php?f=/templates/si/i/noavatar.png&w=100&h=100&t=1"){kind=avatar}
