Практична реалізація цих благородних спонук Нацбанку через відмову від валютних інтервенцій передбачено привела до паніки на фінансовому ринку, масовому вилученню українцями грошей з банківської системи і різкому збільшенню попиту на валюту. Адже різке падіння курсу гривні породжує наростаючі, як сніговий ком, проблеми в банківській системі: з підвищенням курсу долара збільшується доля проблемних валютних кредитів, а вкладники банків квапляться забрати свої депозити. Це спричиняє за собою труднощі з ліквідністю в банків, яким доводиться звертатися за допомогою до НБУ.

Гроші, зняті з банківських депозитів, населення намагається конвертувати у валюту, що ще більше підсилює тиск на курс гривні. До гри підключаються і експортери, які починають притримувати валютну виручку, розраховуючи на подальше зростання курсу валюти, унаслідок чого ситуація на міжбанківському валютному ринку продовжує погіршуватися.

У результаті Нацбанк був вимушений робити «героїчні» зусилля по порятунку національної фінансової системи, заборонивши дострокове розірвання депозитних договорів, обмеживши об'єм кредитних операцій банків і жорстко контролюючи продаж ними готівкової валюти. Також НБУ для гасіння валютної паніки все ж довелося вийти з адекватними валютними інтервенціями, а українська влада звернулася до МВФ за здобуттям валютного кредиту. Але паніка на міжбанківському валютному ринку в останній тиждень жовтня все ж «загнала» курс долара на відмітку вище 7 грн., а Нацбанк за результатами жовтня витратив на валютні інтервенції 4,1 млрд. дол. США зі своїх ЗВР.

Хто-хто, а фінансисти Нацбанку краще за інших повинні розуміти, що будь-яку паніку легко погасити у зародку, чим боротися з ринковою стихією, що розгулялася, а вже тим більше з повномасштабними наслідками такого «розгулу». Стоїло Нацбанку у вересні витратити на валютні інтервенції лише третину суми оних в жовтні – і ситуація на українському фінансовому ринку розвивалася б на порядок спокійніше. Тому раціонального пояснення вересневим вирішенням НБУ немає. Адже відмовившись від адекватних валютних інтервенцій на міжбанківському валютному ринку у вересні і початку жовтня, наш національний регулювальник, всупереч одній з головних своїх завдань – підтримці стійкості фінансової системи країни, власноручно влаштував паніку на валютному ринку, що фактично стала причиною екстремального зростання попиту на валюту і панічного вилучення вкладів з банківської системи.

Невже керівництво Нацбанку, знаючи реальну картину стану справ в економіці України, скептично оцінює її подальші перспективи і тому відмовилося від захисту національної валюти? Мовляв, гривні все одно вже нічим не допоможеш, так навіщо даремно витрачати валюту… Така версія в світлі функцій національного регулювальника представляється абсолютно неймовірною. Кваліфікація і досвід керівництва НБУ також не дають підстав засумніватися в його компетентності. Тому єдиним виразним поясненням події є політичний чинник.

Історія національних банкротств багатьох країн говорить про те, що МВФ грає ключову роль в системі фінансово-економічного поневолення держав транснаціональною фінансовою олігархією. МВФ заставляє уряд країни приймати певну програму фінансово-економічних заходів в обмін на відкриття кредитної лінії. Пропонований фондом набір «рятівних» засобів, як правило, один і той же: урізування державних і соціальних витрат, масова приватизація, жорстка монетарна політика і введення вільного обмінного курсу національної валюти, відмова держави від протекціонізму і відміна державних субсидій.

Фактичним наслідком прийняття «стабілізаційного» пакету МВФ стають девальвація національної валюти, знищення соціальної інфраструктури, різке падіння доходів населення, параліч промисловості і величезний зовнішній борг держави. Але головний результат діяльності фонду – перерозподіл національної власності на користь транснаціональних корпорацій (ТНК) і повне політичне підпорядкування країни-банкрота, яке стає можливим зважаючи на величезний кредитний вантаж зовнішніх боргів.

Перед підписанням угоди про кредитування, Україні були висунуті попередні вимоги у вигляді відмови від системи встановлення коридору валютного курсу, а надалі меморандумом був передбачений перехід до гнучкого обмінного курсу. Нацбанк не барившись приступив до виконання умов МВФ – і з 28 листопада обмінний курс гривні до долара США встановлюється за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку. Втім, навіть якщо здорові сили в керівництві НБУ візьмуть верх і національного регулювальника спробує вийти з адекватними валютними інтервенціями, в умовах МВФ передбачена відповідна страховка. Йдеться про умови другого і подальших траншей кредиту МВФ, що жорстко обмежують можливість використання засобів з українських ЗВР. Таким чином, в разі виконання даних умов кредиту «Stand by» долю гривні можна вважати вирішеною – її чекає потужна девальвація. Падіння курсу національної грошової одиниці спричинить катастрофічне збільшення долі проблемних валютних кредитів в банківських активах, що стане смертним вироком для багатьох вітчизняних банків.

Тепер гривня абсолютно беззахисна перед мінливостями долі. Перша ж атака валютних спекулянтів, політичний скандал або просто панічні настрої валютних трейдерів можуть катастрофічно опустити курс української національної грошової одиниці. А враховуючи останні тенденції в поведінці Нацбанку, наївно було б чекати від нього активних дій із захисту гривні.

Банкротства банків у свою чергу паралізують національну економіку, виникне криза неплатежів зі всіма витікаючими наслідками. Втім, Нацбанк натякає на боротьбу з падінням курсу гривні шляхом вилучення частини грошової маси з ринку. Така політика знаходиться в руслі умов кредиту МВФ – посилювання НБУ вимог, що пред'являються, до банків по формуванню їх резервів і по рефінансуванню (зокрема, заборона на беззалогове рефінансування і рефінансування під заставу акцій банків). Але спроби дії на валютний ринок через маніпулювання монетарними агрегатами спричинять подальше погіршення умов кредитування промислових підприємств, точніше – практично повне припинення такого кредитування. Фактично це спроба створити вітчизняній економіці режим «грошового голодування».

А в контексті останніх вимог МВФ по посилюванню фіскальної політики (по збільшенню податкового навантаження на підприємства і громадян) це приведе до вимивання оборотних коштів підприємств, збільшення собівартості продукції, черговій кризі неплатежів і як наслідок – до хвилі банкротств підприємств.

Девальвація гривні, а також банківська і промислова кризи приведуть до масового безробіття і катастрофічного знецінення всіх вітчизняних активів. Після цього у західних «інвесторів» з'явиться можливість за невелику частину від реальної вартості придбати будь-яку власність в Україні.

Згідно з класичним сценарієм проведення національного банкротства, населення країни-жертви також сповна повинне відчути всю «красу» кризи, і Україна – не виключення. В умовах надання кредиту МВФ передбачені відповідні позиції, які змусять українців думати про елементарне виживання, а не про професійне вдосконалення, розвиток свого бізнесу або нові наукові досягнення. Серед умов МВФ – недопущення зростання реальних доходів населення в 2009–2011 рр., мораторій на підвищення мінімальної зарплати до прожиткового мінімуму і заборону індексації соціальних виплат. Також українців хочуть «обрадувати» підйомом цін на житлово-комунальні послуги, підвищенням цін на газ до рівня ринкових для теплокоммуненерго (до 1 липня 2010 р.) і для населення (до кінця 2011 р.).

Для України МВФ рекомендує – підвищення рівня фіскального тиску на економіку, режим фінансового голоду для вітчизняних підприємств, зниження держвитрат і доходів працівників бюджетної сфери. Наслідку всього цього зрозумілі вже зараз: реалізація Україною пропозицій МВФ в існуючій ситуації є не що інше, як економічне самогубство країни.

3.2 Перспективи розвитку валютних операцій

На жаль, наступного року перспективи курсу гривни вже не викликають оптимізму у фінансистів. Негативне торгівельне сальдо платіжного балансу за дев'ять місяців 2008 років склало $11,5 млрд. – саме на стільки об'єм імпорту перевищує об'єм експорту. Якщо раніше Україні удавалося закрити цю діру за рахунок іноземних валютних інвестицій і позик, то зараз такої можливості вже не буде.

По оцінках швейцарського банку Credit Swiss, з $103 млрд. зовнішнього боргу українських банків, підприємств і держави в 2009 році доведеться повернути близько $38 млрд. Ця сума більше резервів НБУ – золотовалютні резерви України не перевищують $35 млрд. навіть з врахуванням першого транша кредитних засобів МВФ. Навіть перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак погоджується з тим, що «в 2009 році курс гривни може трохи девальвувати вище 6 грн../$1». Правда, падаючі нафтові котирування вселяють надію на скорочення платежів за імпортні енергоносії.

Причиною для подальшої девальвації національної валюти стане падіння об'ємів експорту товарів металургії, хімії і машинобудування, виражене в грошах. Ціни на метал на світових ринках впали на 30–40% і обіцяють знижуватися далі. Це веде до скорочення валютної виручки, що поступає на рахунки українських компаній-експортерів. Одночасно скорочується і приплив в нашу країну прямих іноземних інвестицій. Ринок валютних позик також завмер – інвестори не хочуть ризикувати своїми грошима, розуміючи, що брак валюти на українському ринку може привести до банкротства підприємств і банків, що набрали велику кількість зовнішніх боргів.

В результаті Україні нічим покривати дефіцит валюти, який зростає разом з припливом на ринок імпортних товарів. І для підтримки стабільності гривни залишаються лише валютні резерви НБУ. Втім, чиновники стверджують, що Національний банк не витрачатиме всі резерви на стабільність курсу. «НБУ не йтиме проти тренда» – заявляє глава ради Нацбанку Петро Порошенко. Тому подальше ослабіння курсу гривни – це всього лише питання часу.

Власне, експерти сперечаються лише з приводу темпів девальвації. Міжнародний валютний фонд вимагає від українського уряду, щоб середній обмінний курс гривни до долара наступного року досяг відмітки 7,4 грн../$1. Банкіри сподіваються, що НБУ зможе в 2009 році утримувати долар в межах 6–6,3 грн../$1.

Висновок

Міністерство фінансів пропонує Національному банку припинити продаж банкам іноземної валюти для задоволення потреб в проведенні готівкових операцій, окрім зняття валютних депозитів і погашення валютних кредитів. Про це говориться в повідомленні прес-служби Мінфіну із засланням на лист міністра фінансів Віктора Пінзеника керівництву НБУ. «Пропонується припинити продаж валюти для потреб готівкових операцій, окрім зняття валютних депозитів і погашення валютних кредитів», – цитують повідомлення Українські новіні. Міністр фінансів також пропонує Нацбанку ввести моніторинг використання банками купленою в НБУ на межбанке іноземної валюти.

Такий моніторинг, на думку Пінзеника, повинен включати аудит операцій з валютою для задоволення потреб імпорту; надання банками НБУ інформації про використання валюти, купленої для потреб клієнтів (погашення валютних кредитів, зняття валютних депозитів) для зіставлення об'ємів купленої і використаної на вищезгадані цілі валюти.

Мінфін вважає, що в умовах кризи такі кроки дозволять мінімізувати існуючі і потенційні фінансові проблеми банків.

Провідні економісти світу виступають за реформу банківської системи На думку провідних економістів світу, глобальна фінансова криза породила необхідність модернізації банківського регулювання, і однією з його цілей повинен стати захист реальної економіки від наслідків майбутніх банківських криз.

Список використаної літератури

1. Закон України №2121–3 від 7.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність»

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А.М. Герасимовича. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006.

3. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. Київ: Видавничий центр «Академія», 2001, 320 с.

4. Васюренко О.В. Банківські операції. Київ: Товариство «Знання», КОО, 2001, 255 с.

5. Дахно І.І. Ботрук Ю.А. Міжнародна економіка. Київ: МАУП, 2004, 216 с.

6. Дубинский Александр «Валютный прогноз – 2009. Курс есть, валюты нет» // Деньги.ua №48 (114) 27.11.2008

7. Ингульский Валентин «Харакири как способ антикризисной защиты Украины» // 2000, №49, 5–11 декабря 2008

8. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності. Київ: Знання-Прес, 2004, 384 с.

9. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини. Київ: Знання-Прес, 2004, 406 с.

10. Мороз А.М., Савлук М.І., Пуховкіна М.Ф. Банківські операції. Київ: КНЕУ, 2004, 476 с.

11. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2001. – 204 с.

12. Примостка Л.А. «Аналіз банківської діяльності» /Монографія., К.: Либідь, 2005 р

13. Ярема О.Г. Стан валютного ринку України // Діло, №7, 2006, с. 15–20