168807 (Еколого-біологічна характеристика демографічної картини сучасного Світу. Особливості дії елементарних факторів добору в популяціях людей на сучасному етапі)

Тема 3. Еколого-біологічна характеристика демографічної картини сучасного Світу

План

1. Населення на порозі ХХІ ст.: демографічні проблеми розвинених та відсталих країн.

2. Вирішення проблеми народонаселення: соціально – економічні та політичні механізми регуляції чисельності людства. Програми планування сім’ї.

3. Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною суттю.

4. Вплив структури шлюбів та демографічних показників на стан генофонду популяцій людей.

5. Медико – генетичні аспекти сім’ї і проблема генетичного обтяження в популяціях людей.

6. Особливості періодизації розвитку людини .

7. Функціональні типи конституційного реагування людей.

8. Тривалість життя та проблеми довголіття.

1. Населення на порозі ХХІ ст.: демографічні проблеми розвинених та відсталих країн

Збільшення чисельності населення відбувається в різних регіонах Землі з різною швидкістю. Левова частка при цьому припадає на країни з сільськогосподарським, традиційним типом розвитку. До проблем народонаселення слід віднести також неконтрольовану урбанізацію в країнах, що розвиваються стихійну внутрішню та зовнішню міграцію, яка ускладнює політичні відносини між країнами. У сучасному світі спостерігається ціла низка „ парадоксів відсталості „для країн, що розвиваються :

внаслідок значних відмінностей у темпах приросту населення суттєво збільшується і продовжує зростати розрив у рівнях національного доходу на душу населення між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються;

урбанізація та зростання міського населення супроводжуються швидким зростанням сільського населення в цих країнах;

поряд із значним збільшенням зайнятості стрімко зростає число безробітних, а також осіб, що не мають постійного заробітку в бідних країнах;

зростає кількість неписьменних осіб. Тобто зростання чисельності людства супроводжується зростанням голодуючих , неписьменних і безробітних.

Через надзвичайно високий процент дітей у країнах що розвиваються, є типово меншим число осіб працездатного віку. В розвинутих країнах, навпаки високий відсоток серед населення людей похилого віку. В обох випадках, тягар по забезпеченню суспільства соціальними пільгами лягає на людей працездатного віку. За рахунок швидкого темпу урбанізації в ряді країн третього Світу спостерігається трущобна урбанізація, де люди проживають в умовах повної антисанітарії і які є погано контрольованими з точки зору санітарно-епідеміологічних служб.

Демографічними проблемами розвинутих країн є явище депопуляції серед місцевих народів і збільшення чисельності за рахунок іммігрантів з країн, що розвиваються. Це поступово призводить до етнічних і расових змін в суспільстві, оскільки змішуються культурні, релігійні течії, збільшується відсоток змішаних браків і частка змішаних і проміжних расових груп. Одночасно це порушує проблеми трудових взаємовідносин між місцевими мешканцями та нелегальними іммігрантами, які часто працюють за символічну платню

Неконтрольоване збільшення чисельності населення найсильніше впливає на країни, що внаслідок історичних процесів мають невеликі державні території. Найвища щільність населення (200 – 1000 осіб на кв.км.) серед азіатських країн Бангладеш, Японії, Шрі - Ланці, Індії. Ці країни також відносяться до країн-лідерів за чисельністю населення. Така велика скупченість населення, особливі кліматичні умови провокують постійні спалахи епідеміологічних захворювань. Навіть, в кінці ХХ ст. в Індії постійно спалахували епідемії холери.

2. Вирішення проблеми народонаселення: соціально – економічні та політичні механізми регуляції чисельності людства. Програми планування сім’ї

Для створення ефективної програми контролю за чисельністю населення необхідно враховувати не тільки економічні важелі, але й звички, культуру, релігійні уподобання населення. Серед факторів, що впливають на фертильність (кількість дітей, що фактично буде мати сім’я) виділяють безпосередні та опосередковані. Серед безпосередніх факторів фертильності виділяють: вік вступу батьків у шлюб, використання контрацептивів, відношення батьків до грудного вигодовування дитини молоком, та до абортів.

Уряди країн також мають можливість впливати на рівень фертильності, здійснюючи певні заходи (опосередковані фактори). Така політика регламентує: законодавчий вік вступу у шлюб, заборону дитячої праці, покращення соціального становища жінки, надання пенсій за віком, заохочення мати малодітні сім’ї, створення умов для грудного вигодовування та розширення сфери послуг в області контрацепції.

Інша група заходів контролю за ростом чисельності населення об’єднує засоби соціально-економічного заохочення сімей з невеликою кількістю дітей і засоби спонукання по відношенню до багатодітних сімей. В якості заохочення або стримування застосовуються дотації та стипендії на освіту, штрафування та оподаткування сімей, що мають більше ніж встановлено дітей.

Загальним недоліком програм по контролю за чисельністю населення є те, що результати дії програм проявляються лише через 10 – 15 років. Так , перші ознаки зниження кількості дітей шкільного віку проявляються через 5-6 років, скорочення чисельності працездатного населення – через 15 років, від 15-до 19 років необхідно для стабілізації попиту на продукти харчування.

В розвинутих країнах Європи спостерігається явище депопуляції, що спонукало деякі східно - європейські країни посилити політику стимулювання народжуваності шляхом податкових пільг, наданням дотацій на освіту дітей, збільшенням терміну догляду за дитиною із збереженням місця роботи. Інша проблема цих країн – старіння нації внаслідок збільшення середньої тривалості життя і скорочення народжуваності.

Майбутні програми планування сім’ї повинні бути пристосованими к специфічним умовам кожної країни. В деяких країнах відсутня служба контролю за народжуваністю, інші потребують покращення системи здорово охорони з метою зниження смертності серед новонароджених і матерів, скорочення рівня безплідності. В інших країнах всі ці програми вже вирішені. На подальший прогрес в цій області можуть вплинути санкції і засоби заохочення зі сторони уряду. Така політика повинна привести до збільшення видатків сім’ї на утримання дітей або створити такі умови, що змусять батьків відмовитись від намірів мати велику кількість дітей.

Згідно прогнозам, чисельність планети за період між 2025 і 2050 рр. подвоїться і досягне 8 млрд. людей. Якщо програми контролю за чисельністю населення в країнах, що розвиваються не будуть реалізовані, то реальна чисельність населення буде набагато вищою.

Більшість біологів проти державної регуляції чисельності населення, оскільки вважають що це некомпетентне втручання в біологічні популяційні механізми. Народжуваність на відміну від смертності контролюється дуже складними біологічними механізмами. Популяції необхідний час, кілька поколінь, для того , аби призвести народжуваність у відповідність з новим рівнем смертності. І впродовж цих років буде відбуватись демографічний вибух, навіть якщо він переганяє ріст споживання продуктів харчування і некорисний для популяції.

3. Особливості репродукції людини у зв’язку з її біосоціальною суттю

В порівнянні з іншими ссавцями подібних розмірів потенційна швидкість розмноження людини є низькою. Більшість жінок не може народити впродовж життя більше 6-11 дітей, оскільки організм поступово руйнується від родів. Але і ця потенційна плодючість впродовж тисячоліть не реалізовувалась, і лише з переходом до землеробства почали з’являтись багатодітні сім’ї. В минулому, середній вік людини складав приблизно 25 років, репродуктивної зрілості жінка досягала до 15 років, і за десять років дорослого життя вона народжувала приблизно 3 дитини. Тобто, людині як виду властива К- стратегія. Але в межах своєї потенціальної плодючості вона може зміщуватись в сторону R – стратегії. З розвитком суспільства, поступово збільшувався середній вік людини, а відповідно і репродуктивний вік жінки. Перехід до осілого способу життя призвів до збільшення щільності населення в осередках стародавнього землеробства. Збільшення щільності спровокувало появу інфекційних захворювань, а, відповідно, і смертності, в першу чергу дитячої. Збільшення дитячої смертності компенсувалось збільшенням народжуваності. В багатьох релігіях Світу заохочується багатодітність, стимулюється народжуваність, регламентується соціальне положення жінки. В суспільстві формується інститут сім’ї, намагання мати більше дітей, але одночасно легке відношення до дитячої смертності. З розвитком гігієни, медицини дитяча смертність стала незначною, тривалість життя виросла і ріст популяції могла забезпечити і більш низька народжуваність. Як наслідок, в країнах, що першими стали на шлях індустріалізації народжуваність поступово скорочувалась, а популяції переходили до К- стратегії. Разом з цим спостерігається кореляція між віком матері і частотою народження дітей з аномаліями. Доведено невпинне зростання дітей з вадами із збільшенням віку матері від 30 до 49 років. Виявляється, що в основі цього явища лежать біологічні процеси. З віком зазнає змін рН, особливо в результаті запальних захворювань статевих органів, що призводить до порушення мейозу. Другою причиною є ендокринопатії (зміна гормонального статусу жінок), що можуть викликати появу дітей з мозаїцизмом і синдромом Дауна. На певній стадії онтогенезу спостерігається втрата репродуктивної функції (клімакс). Розвиток клімаксу пов’язаний із складною нейрогуморальною перебудовою в системі : гіпоталамус-гіпофіз-гонади. Клімакс розвивається саме в той час, коли в статевих клітинах зростають пошкодження геному, підвищується ризик пошкодження спадкової інформації. Втрата репродуктивної функції в цей час має адаптивне значення, оскільки попереджає поширення спадкових захворювань. Клімакс існує як у жінок, так і у чоловіків, але у останніх нейрогуморальна перебудова більш довготривала.

4. Вплив структури шлюбів та демографічних показників на стан генофонду популяцій людей

В тваринному світі при формуванні взаємовідносин між статтями формуються своєрідні соціальні структури. У більшості видів репродуктивна система самців та самок активізується раз на рік, на короткочасний шлюбний період. На цей період у тварин виникають певні родинні структури. Вони можуть бути короткочасними і довготривалими.

Археологи встановили, що предки людини жили групами, але яка шлюбна система в цих групах існувала невідомо. Історичний період застав людину з 4 системами шлюбних взаємовідносин: груповим браком, полігінією, поліандрією, моногамією (на все життя, або з можливістю розлучення). Неповна сім’я (мати з дітьми без батька) зустрічалась як виняток. В наш час поліандрія зникла, груповий шлюб зберігся у деяких диких племенах, полігінія сильно скоротилась, а моногамія поширилась, але не пожиттєва, а з можливістю розлучення. Неповна сім’я стала зустрічатися набагато частіше.

Основна функція сім’ї у людей - це народження та турбота про потомство-захист, виховання, освіта дітей. Взагалі, родинний спосіб житя зумовлений підсиленням зв’язків між батьками та потомством. В ХХ ст. в індустріальному суспільстві традиційний соціальний стан жінки змінився, вона набула можливості отримати освіту, роботу, самостійно забезпечити своїх дітей. Соціально-економічна незалежність жінки призвела до зміни взаємовідносин статей в сім’ї, а існування в суспільстві різних державних форм догляду за дітьми та їх виховання призводить поступово до кризи інституту сім’ї, формування нових сімейних взаємовідносин. Шістдесяті роки ХХ ст. вважають початком сексуальної революції, яка пов’язана з вільним вибором статевого партнера та руйнуванням традиційної сім’ї. Ранні сексуальні стосунки призвели до надзвичайного поширення венеричних та вірусних хвороб, запальних хвороб репродуктивної системи і безпліддя. Потужні стресові фактори урбанізованого середовища теж сприяють розвитку раннього безпліддя як серед чоловіків, так і жінок. Вживання гормональних контрацептивних засобів призвело до поширеності серед жінок ендокринопатій (порушення гормонального статусу), багато молодих шлюбних пар не може народити дитину.

Для людських популяцій за останні 100-150 років характерний розвиток транспортних комунікацій, зросла міграція населення, що призвело до розпаду ізолятів та розширення інбредних регіонів, розширення кола потенційних партнерів при шлюбах внаслідок подолання релігійних, класових, етнічних перешкод. Це призводить до змішування населення, а тому гени в поколіннях дітей набувають все більшого гетерозиготного стану. В локальних поселеннях людей, що існують тривалий історичний час ( острівні поселення, географічно важкодоступні місця) зустрічається досить великий відсоток близькоспоріднених шлюбів, що провокує поширення спадкових хвороб людини. Серед деяких груп населення близькоспоріднені шлюби підтримуються з релігійних або економічних міркувань. Прикладом є Самаркандська область, де частота споріднених шлюбів складала 11,6%, серед яких приблизно половину становили шлюби між двоюрідними родичами. Серед споріднених шлюбів виділяються інцестні (заборонені) шлюби. Це шлюби між родичами першого ступеня родинності (батько-дочка, брат-сестра). Такі шлюби як система спостерігались в Стародавньому Єгипті. Наслідком такого явища є гомозиготизація генотипів, народження розумово відсталих та хворих дітей.

5. Медико-генетичні аспекти сім’ї та генетичний моніторинг. Проблема генетичного обтяження в популяціях людей

В зв’язку з поступовим збільшенням спадкових хвороб в суспільстві все більшого значення набуває медико – генетичне консультування сім’ї. Спадковими хворобами називають хвороби, етіологічними чинниками яких е мутації. Серед хвороб спадкового стану є такі, для прояву яких необхідний вплив шкідливих факторів середовища. До них відносять подагру, деякі форми діабету та ін. Подібні захворювання отримали назву хвороб із спадковою схильністю (мультифакторні захворюваня) Такі захворювання посідають одне з провідних місць серед хронічних неінфекційних хвороб людини ( 92% від загальної патології). Складна взаємодія генетичних і зовнішньосередовищних факторів призводить до сталого прояву клінічної картини захворювання в окремих родинах і популяції в цілому. До хвороб із спадковою схильністю належать: цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба шлунка, атеросклероз, ішемічна хвороба серця, бронхіальна астма, шизофренія, епілепсія і ін. Чим вищий генетичний ризик (ступінь генетичного обтяження), тим менша інтенсивність зовнішньосередовищних факторів необхідна для прояву хвороби. З метою раннього виявлення спадкових хвороб серед населення проводять генетичний моніторинг та створюють медико-генетичні консультації. Генетичний моніторинг – це комплексне обстеження певних груп населення, спрямованих на виявлення нових мутацій, успадкованих від попередніх поколінь, визначення просторового розподілу спадкових хвороб, пошук можливих причин зв’язку між збільшенням частот цих подій з факторами довкілля. Генетичне консультування - складається з інформування людини про ризик розвитку спадкового захворювання, передачі його нащадкам, про діагностичні та терапевтичні дії. Серед показань для медико-генетичного консультування серед інших є близькоспорідненні шлюби, вік матері старше 35 років, несприятливі впливи факторів зовнішнього середовища в ранній період вагітності( інфекційні захворювання, лікарська терапія, виробничі шкідливості). Серед різних популяцій населення Світу поширені різні спадкові хвороби, що зумовлюється історичними та етнічно-релігійними особливостями різних народів. Так, наприклад, серед європейської популяції поширені фенілкетонурія, гіпотиреоз, галактоземія.