5) денні центри/обідні клуби (якщо в денному стаціонарі здійснюють персональний догляд, то в клубах годують в обід і забезпечують спілкування. Такі заклади створюють громадські організації переважно в приміщеннях церков, комунальних центрах. Такі послуги призначені для тих, хто живе один, вони полегшують переживання стану самотності та пов'язаної з нею депресії);

6) доставка харчування за місцем проживання/«їжа на колесах» (доставка продуктів додому до клієнта, зазвичай в уже приготованому вигляді, з тим щоб їх можна було просто розігріти; така їжа може доставлятися з місцевих шкіл чи з будинків постійного проживання, у сільських районах це може бути використання заморожених продуктів харчування. Ця послуга може також передбачати залучення штатних працівників для приготування їжі вдома);

7) догляд за місцем проживання (надання довготривалої і спланованої соціально-побутової допомоги згідно з потребами клієнта);

8) чергові бригади невідкладної допомоги (включають послуги соціальних працівників, які взаємодіють з практикуючим лікарем і організовують короткотерміновий догляд);

9) служби прання білизни (зазвичай створені для людей, що страждають нетриманням сечі та калу; в багатьох випадках це запобігає передачі людей до резидентних закладів, оскільки суттєво полегшує роботу доглядальників);

10) допомога і адаптація (якщо людина втрачає частину своїх функцій і потребує реабілітаційних пристроїв для користування власним помешканням - сидіння у ванні, поручнів, візочка на коліщатках тощо);

11) консультування (надання можливості клієнтам і доглядачам вирішити, якої саме допомоги вони потребують і що вони хотіли б запланувати на майбутнє. Іноді соціальним працівникам потрібно витратити багато часу, щоб переконати людину похилого віку чи подружжя дати згоду відвідувати денний центр або будинок постійного проживання).

2. В Україні послуги людям літнього віку надають такі державні заклади, як територіальні центри із обслуговування одиноких непрацездатних громадян похилого віку та інвалідів, будинки-інтернати, геріатричні пансіонати, пансіонати для ветеранів війни та праці. Як проміжна ланка між резидентним доглядом і доглядом у громаді створюються спеціальні житлові будинки для ветеранів та пенсіонерів (на зразок зарубіжних будинків компактного проживання). І хоча ці заклади до певної міри розв'язують соціально-побутові та соціально-медичні проблеми людей похилого віку, однак вони не повністю враховують сучасне розуміння старості як активного етапу в житті людини та права людей похилого віку на інтеграцію в суспільство. Також почали виникати недержавні організації, які надають послуги людям похилого віку, прагнуть створити мережу соціальної підтримки.

Перспективним для України є створення нових соціальних та соціально-медичних служб: будинків компактного приживання (для 12-15 осіб), будинків тимчасового проживання (наприклад, на зимовий період для 10-15 осіб), чмгііісів (служб допомоги термінально хворим), реабілітаційних центрів для тих, хто зазнав насильства у сім'ї, кризових центрів, клубів за інтересами тощо.

До соціальних служб, які працюють з людьми похилого піку, висувають нові вимоги. Серед перспективних завдань .можна виділити такі:

- налагодження зв'язку між амбулаторним, напівстаціонарним та стаціонарним доглядом;

- створення умов за місцем проживання для самотніх людей похилого віку та членів сім'ї, які здійснюють догляд, щоб уникнути переміщення в будинки для престарілих;

- підтримка соціокультурних ініціатив; розвиток догляду вдома і короткотермінової допомоги в догляді;

- допомога/послуги для родичів: «відпустка від догляду »;

- допомога в життєвих справах (від допомоги по господарству до організації поїздок);

- медичний догляд (за змогою у співпраці з геронтологом, і загальне медичне консультування);

- надання психосоціальної підтримки, індивідуального спілкування та участі, у загальних дискусіях;

- допомога в організації вільного часу;

- активна підтримка членів сімей, що здійснюють догляд, шляхом проведення семінарів, груп самодопомоги, інформаційних вечорів (спільно з іншими соціальними службами міста чи громадськими організаціями); навчання, наприклад, того, як здійснювати догляд за родичами, що страждають на старече недоумство, способи надання їм допомоги;

- допомога у фізичній та соціальній реабілітації: ерготерапія, гімнастика для людей похилого віку, фізіотерапія (в кооперації зі спеціалістами фізіотерапевтичних центрів чи приватних працівників), організація профілактичного психіатричного обслуговування, яке сьогодні практично не ведеться і люди не отримують жодної допомоги (іноді минають роки від появи перших симптомів захворювання до отримання допомоги, хоч багато захворювань піддаються лікуванню);

- організація місць для зустрічей з мстою створення нових соціальних зв'язків, налагодження дружніх стосунків, входження в мережу допомоги;

- інформаційна та громадська робота: Інформація та консультування щодо можливостей влаштування в будинки престарілих, пошук місць проживання в будинках з обслуговуванням тощо;

- залучення людей похилого віку до співпраці з соціальними службами (участь в обговоренні, плануванні, оцінюванні послуг);

- продовження освіти: підтримка навчальних груп [23].

Поступовий розвиток професійної соціальної роботи в Україні спонукає до осмислення розмаїтої зарубіжної теорії та практики, можливостей їх застосування в українському контексті.

Заняття 7. Приклади діяльності соціальних служб

1. Важливу роль у догляді за особами похилого віку та людьми з інвалідністю у багатьох країнах відіграють некомерційні благодійні організації. Однією з них є релігійна благодійна організація «Карітас», яка, наприклад у сфері надання послуг для непрацездатних осіб похилого віку, є третьою за рейтингом у Німеччині й утримує 1200 відділень «Домашньої опіки», 500 лікарень, близько тисячі реабілітаційних установ. «Карітас» також надає допомогу особам похилого віку в Італії, Франції, Бельгії, Румунії та інших країнах Європи.

2. Домашня опіка хворих у «Карітас», як християнська турбота про людину, скерована на людину цілком, і її допомога охоплює тілесні, духовні, соціальні та матеріальні негаразди. Орієнтовані на особу, її життєву ситуацію, послуги з опіки керуються головною засадою «допоможи собі

сам».

Для поліпшення і забезпечення догляду за людьми похилого віку «Карітас» ставить такі цілі:

- поліпшення забезпечення населення доступними соціальним послугами;

- залучення до співпраці й активація власних сил населення;

- сприяння здоров'ю шляхом інформування, консультацій і початкового скеровування, а також через раннє розпізнавання хвороб і запобігання порушень здоров'я;

- створення відповідних умов праці, а саме спеціалізація, диференціація І розвиток соціальної фахової діяльності «Карітас»;

- утворення мережі співпраці з іншими організаціями соціального забезпечення.

3. Проект «Домашня опіка» реалізується в Україні з 1999 р. Метою проекту є поліпшення якості життя самотніх осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, які потребують сторонньої допомоги. За підтримки Міжнародної благодійної організації «Карітас», «Карітас» в Україні прагне створити, розвинути та запровадити надійну кваліфіковану модель домашнього догляду.

«Карітас» надає такі послуги, які не в змозі виконати сам хворий, члени його родини чи інші люди, які здійснюють догляд, зокрема:

• медичне обслуговування і догляд за хворим;

• реабілітаційні рухові вправи;

• допомога під час відвідувань лікаря і приватних візитів до хворого;

• інформація, консультації, емоційна підтримка;

• прокат допоміжних засобів догляду;

• надання допомоги в домашньому господарстві й організації харчування;

• навчання догляду та інструктаж членів родини хворого.

«Карітас» виявляє тих, хто потребує постійного стороннього догляду. Після складання списків таких людей та отримання необхідних матеріалів розробляються плани та графіки обслуговування. З особами, які приймаються під опіку відділення «Домашня опіка», укладаються угоди щодо надання послуг та узгоджується перелік послуг, необхідних для догляду. Відповідно до визначених потреб деякі клієнти відвідуються раз чи кілька разів на тиждень, Інші - щоденно. Кожного дня працівник відділення відвідує 8-10 осіб. За потреби клієнти отримують ліки, медичне обладнання, гарячу їжу (з благодійної їдальні при «Карітасі»), медичну та соціальну допомогу та послуги від працівників відділення «Домашня опіка». Медичні огляди здійснює лікар-терапевт, за потреби - у співпраці з дільничними лікарями-спеціалістами.

«Карітас» співпрацює з іншими організаціями та установами, які здійснюють догляд, організовують своєчасне втручання лікаря, допомогу соціальних служб І консультаційних центрів, візит духівника, харчування та Іншу соціальну допомогу. Працівники «Карітасу» з домашнього догляду формують свої завдання у співпраці з членами родини, лікарями, духівниками, волонтерами тощо.

Програма «Домашня опіка» має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами. Важливим є налагодження мережі контактів з лікарнями, будинками престарілих, різними організаціями та установами у сфері охорони здоров'я, які виявляють подібні проекти чи напрямки діяльності з пропозицією послуг домашньої опіки за хворими.

За такою програмою у 2004 р. було розгорнуто діяльність 13 центрів «Домашня опіка» у містах Києві, Тернополі, Івано-Франківську, Соснівці, Жовкві, Бориславі, Львові (два центри), Хмельницькому, Стрно, Бродах, Коломиї, Донецьку [24].

Заняття 8. Благодійні європейські служби

1. Інший приклад догляду в громаді за людьми похилого віку демонструють хеседи - благодійні соціальні служби єврейських громад. Нині такі заклади створено в усіх обласних центрах України, а також у деяких великих містах і районних центрах. У них впроваджено комплексний підхід до розв'язання проблем людей похилого віку. Окрім догляду на дому, створено денні центри, клуби за інтересами, освітні гуртки та бібліотеки, є програми прокату реабілітаційного обладнання, доставка обідів додому, організація безкоштовного харчування в їдальнях або так званих теплих будинках (обідніх клубах), надання гуманітарної допомоги, і. можливості для отримання консультацій лікарів, юристів ічіщо. Важливою складовою хеседів є залучення до надання послуг волонтерів, надання можливості клієнтам для самореалізації.

2. У сучасному світі в складі населення більшості країн зростає частка людей похилого віку, що пов'язують з подовженням середньої тривалості життя. Тому старіння як процес вимагає до себе особливої уваги, адже перехід людини в групу людей похилого віку суттєво змінює її взаємини з суспільством, стиль життя, вимагає пристосування до можливих втрат.

Завданням соціальної роботи з літніми людьми є не тільки організація довготривалого догляду, а й надання цим людям можливостей реалізовувати свої здібності, брати участь у громадській діяльності, сприяння адаптації особистості до нових умов, пошук не задіяних на попередніх етапах життєвого шляху ресурсів тощо.

У роботі з людьми похилого віку використовують такі форми роботи, як медико-соціальна реабілітація, надання короткотермінового та довготермінового догляду, консультування та групова робота, зокрема організація груп тяжкої втрати, груп взаємодопомоги, а також сприяння трудовій і громадській зайнятості, допомога в захисті прав і захисті від різних форм насильства.

Важливу роль у соціальній роботі з людьми похилого віку відіграє груповий догляд, який може здійснюватися в денних та резидентних закладах, де можливе отримання різноманітних послуг, спрямованих на забезпечення належної якості життя.

Література та джерела інформації

1. Введення у соціальну роботу: Панч. посібник/: Фенікс, 2001.- С. 125.

2. Дементьева Н.Ф., Болтенко В.В., Доценко Н.М. и др. «Социальное обслуживание и адаптация лиц пожилого возраста в домах-интернатах». /Методич. Рекоменд. – М., 1985, Збс. (ЦИЭТИН)

3. Дементьева Н.Ф., Модестов А.А. Дома-интернаты: от призрения к реабилитации. – Красноярск, 1993, 195с.

4. Дементьева Н.Ф., Устинова Э.В. Формы и методы медико-социальной реабилитации нетрудоспособных граждан. – М., 1991, 135с. (ЦИЭТИН)

5. Дементьева Н.Ф., Шаталова Е.Ю. Социально-психологическая адаптація лиц старших возрастов в начальный период пребывания в домах-интернатах. /Методич. Рекоменд. – М., 1992, 18с. (ЦИЭТИН)

6. Дементьева Н.Ф., Шаталова Е.Ю., Соболь А.Я. Организационно-методические аспекты деятельности соціального работника. В кн.; Социальная работа в учреждениях здравохранения. – М., 1992.

7. Энциклопедия социальной работы (перевод с английского). – М., 1993, т.1, 480с.

8. Социальное обслуживание населения и социальная работа за рубежом. – М., 1994, 78с. (Институт социальной работы/ассоциация работников социальных служб).

9. Токарь А.В., Вержиковская Н.В. Организационное обеспечение координации медицинской и социальной помощи пожилому населению. В кн..; Медицинские и социальные проблемы старения. – Киев, 1987 (Институт социальной работы/ассоциация работников социальных служб)

10. Щирина М.Г. Демографичиские и клинико-эпидемиологические исследования в геронтопсихиатрии. – МРЖ, р.14, №12.

11. Чеботарев Д.Ф. Медико-социальные аспекты постарения населения. – Ж. Советское здравохранение., 1977, №6.

12. СоеіЬо Я. !., ВШоп N. р. ОЦІег асіиігк \\піп <Іс-\т1ортепіа1 ЛнаЬііігіез: Ап іпгегсШсірНпагу арргоасЬ ю £гоиріп£ Гог кег-уІсс ргоуікіоп.- МісЬІ§:.іп, 1990,- 398 р.

13. Шахмапюв її. Ф. Психическое старение: счастлинос и болез-ненное.- М.: Медицина, 1У96.— 304 с.

14. Давыдовский И. В. Геронтология.- М., 19(і6.

15. Карб єн Т. К. Последний этап: исторические аспекты зрелости и старости // Социальная геронтология: современные исследования.- М.: РЛН ИНИОІ1, 1994.

16. Яцемирская Р. С, Беленькая И. Г. Социальная геронтология- М.: ВЛАДОС, 1999.- 224 с.

17. Гулнна М. А., Духіювская А. Б. Психологимескне особенности людей пожилого Возраста// Психология социальной работы- СП6.: Питер> 2002.- С. 275.

18. О'Ілагу Е. Ссяпї&сУнщ Окісг Лсінігн // Іпіегпаііопаі йосіа! 5еспгі!у Кеук-*\- 1999.- Уоі. 52.- № 3.- Р. 3.

19. Арисс Ф. Во;.;раеті,і жизни// философия и методологи я жто-рии.- М., 1997.

20. Что мы думаем о процессе старения и старости? (По материалам ^т{икагской мисспи). Метод, пособие. Вып, 1 / Сост. В. Ю. Приходько.- К.: К.ИСОР, 2003.- С. 8-9.

21. Гранди 3., Иоулииг .9. Социология старения //Психиатрия позднего возраста: Пер. с англ.- К.: Сфера, 2001,- Т, 1.-С. 27.

22. 12. Холостова Е. Ц. Стратификация возраста и активное старение// Психология зрелости и старения.- 2003.- № 4.--С. 17-25.

23. КЬайг Г. Психология развития.- СПб.: Питер, 2000.- 753 с.

24. Что мы думаем о процессе старения и старости? - Вказ. вид.- С. 12-13.

25. Соціальна робота як професійна діяльність. Вий. 3. Форми і методи соціальної роботи з людьми похилого віку/ Упор. Семигіна Т., Кабачєнко Н.— К.: Київ. ін-т соціальн. та общинних працівників, 2002.- 24 с.

26. Введення у соціальну роботу.- Вказ. вид.- С. 132-133.

27. Уиннер С. Оценка соматического состояния полсильїх пациен-тоіі // Психиатрия позднего возраста: Пер. с англ. - К.: Сфера, 2001.- Т. 1.- С. 174-175.

28. Введення у соціальну роботу. - Вказ. вид.- С. 134.

29. СоЬеп М. Веі'еа\'етрп[ Сгоир %ігЬ ГІіе ЕИегІу // Зоигпаі оГ РйусЬоіЬегару іп ІпсіерепсіспГ Ргасіісс- 2000.-Уоі. 1.-№ 2.-Р. 33-41.

30. $ашію-$ С. СгіеҐ, іЬе МоигпІп§ АІ'іег.- Мете Тогк: ]о!іп ^ііеу апа Зопз, 1989.

31. Введення у соціальну роботу.- Вказ. ішд.- С. 60—61.

32. Соціальна робота як професійна діяльність.— Вказ. вид.— 24 с.

33. Ебстахевич О. Розвиток програми «Домашня опіка» в Україні: Кваліфікаційна робота на здобуття ступеня магістра соціальної роботи.- К.: ПаУКМА, 2004.

34. Социальное обслуживание населения и социальная работа за рубежом. –М., 1994, 78с. (Институт социальной работы/ассоциация работников социальных служб).

Размещено на Allbest.ru