112621 (Класне самоврядування як одна із форм виховної роботи)

З М І С Т

Вступ

1. Технологія розвитку творчої активності учнів

2. Класне самоврядування, його аспекти

3. Про розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі

4. Практичні рекомендації класним керівникам

4.1 Години спілкування з класним керівником

4.2 Питання для визначення основних тенденцій класного самоврядування.

Література

В С Т У П

Формування ініціативної, здатної приймати нестандартні рішення особистості неможливе без широкого залучення учнів до управління класними справами через діяльність в органах учнівського самоврядування.

Із метою об’єднання зусиль класного керівника і класного колективу для добрих і корисних справ, щоб зробити класне життя змістовнішим, веселішим, цікавішим.

Головним завданням класного керівника і класного колективу є формування і розвиток соціально активної, гуманістично спрямованої особистості з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості.

Учнівське самоврядування в класі є педагогічно доцільним способом організації учнівського колективу, що забезпечує комплексний виховний вплив на учнів шляхом їх залучення до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих понять життя класу.

Діяльність учнівського самоврядування скеровується на підвищення якості навчання, зміцнення свідомої дисципліни, реалізацію вимог режиму школи, організацію позакласної виховної роботи, на розвиток ініціативи та творчої самодіяльності, реалізацію їхніх прав та обов’язків.

Головним принципом у проектуванні учнівського самоврядування повинна стати активність самих учнів через надання їм можливостей вибору шляхів моральної і мовленої поведінки, створення таких умов, в яких особистість має можливість самостійно розмірковувати про найрізноманітніші життєві проблеми та розв’язувати їх, організацію процесу самопізнання та самореалізації особистості, розвиток навичок самодіяльності.

Важливий принцип учнівського самоврядування – «Самі вирішили, самі зробили, самі відповідаємо».

Цінність організації учнівського самоврядування в класі полягає в тому, що учні глибоко і всебічно проникають у сутність своїх прав і обов’язків.

Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності.

В основі класного самоврядування:

• демократизація та гуманізація виховного процесу;

• зв'язок виховання з реальним життям;

• виховання особистості в колективі в ході спільної діяльності;

• єдність вимог і повага до особистості;

• послідовність, систематичність і єдність виховних впливів;

• відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня;

• свідомість, самодіяльність та активність учнів.

Учнівське самоврядування – не засіб звільнення класного керівника від педагогічних обов’язків і завантаження ними учнів. Це спроба розширити діапазон діяльності класного керівника і учнів класу – членів єдиного колективу, можливостей для їхньої співдружності, творчого пошуку й ініціативи, засіб навчитися жити і працювати за законами демократичного суспільства.

1. Технологія розвитку творчої активності учнів

Виходячи з теоретичних знань та життєвого досвіду, я прийшла до висновку, що тоталітарні методи виховання не дадуть позитивних результатів. Лише партнерське спілкування з учнями, розвиток активної творчості кожного, усвідомлення значущості, віри в свої сили допоможуть створенню учнівського колективу з єдиними цілями, бажаннями і в майбутньому сприятимуть творчо підходити учням до вирішення будь-яких проблем. Можна виділити такі етапи розвитку творчої особистості:

• гуманістичні парадигми, в основі яких базуються захист гідності особистості, визначення її прав на свободу, щастя, розвиток і прояв свого хисту, створення для цього відповідних сприятливих умов життя, праці, навчання;

• особистісно-орієнтований підхід у вихованні полягає у виборі методів впливу на окремого учня з урахуванням його індивідуальних особливостей, характеру, темпераменту, нахилів і інтересів;

• диференційний підхід передбачає урахування рівня розвитку розумових, творчих здібностей учня.

У проведеній роботі було встановлено:

• процес розвитку творчої активності активізується завдяки взаємодії учнів між собою;

• розвиток творчої активності учнів повинен опиратися на творчі задатки, притаманні даній особистості в цілому, творчому відношенню до вибраної професії;

• творча активність виявляє кращі риси характеру підлітка;

• елемент змагання відкриває простір для розвитку творчої ініціативи і активності;

• заслужена адекватна похвала стимулює розвиток творчої активності;

• переживання успіху надихає виникненню більш глибокого зацікавлення, бажання творити;

• велику роль відіграє приклад класного керівника.

Пасивність і байдужість учнів до громадської діяльності класу і школи є наслідками:

• незнання своїх можливостей;

• неправильних дій вчителя у молодших класах;

• згадки про минулі невдачі;

• заниженої самооцінки;

• проблем у сім’ї, спілкуванні з колективом;

• фізичні недоліки.

Класний керівник повинен бути людиною творчою і не зупинятися перед труднощами. З бажанням допомогти підліткам, класний керівник має розробити план розвитку творчої активності класу, який зміг би з одного боку допомогти створити згуртований колектив, а з іншого – зберегти в кожному учневі індивідуальність і розвинути в ньому самозначимість.

В цьому плані можуть бути розглянуті такі напрямки і методи роботи:

1. Учнівський колектив

   • загальні учнівські збори;

   • розробка перспектив розвитку колективного життя, правил поведінки в школі;

   • активна участь у житті класу та школи;

   • колективні походи та екскурсії;

   • розв’язання побутових проблем;

   • чергування у класі та школі;

   • аналіз результатів колективної роботи;

   • диспути на тему поведінки, виховання;

   • випуск газет;

   • виховні бесіди на теми взаємовідносин з батьками;

   • адекватна похвала;

   • індивідуальні бесіди.

2. Робота з активом класу

• бесіди, навчання основам організаторської роботи, впливу на людей;

• формування прийомів управління учнівським колективом;

• розробка планів виховної роботи; участь у роботі старостату школи;

• допомога невстигаючим учням;

• аналіз успішності класу;

• вирішення побутових проблем;

• збереження матеріальних цінностей.

  1. Робота з батьками

     • залучення до активності у вихованні дітей, розвитку їх здібностей;

     • зміцнення дружніх зв’язків між дітьми і батьками;

     • надання основ педагогічних знань;

     • індивідуальна робота;

     • робота з батьківським комітетом.

  2. Самовдосконалення

• підвищення педагогічної кваліфікації;

• розширення кругозору;

• втілення типових якостей рідного народу, його духовного, культурного і морального багатства;

• культура мови;

• розвиток здібностей;

• громадська діяльність;

• самодисципліна.

Розвиток творчої активності учнів звичайно не може обмежуватись планами та програмами. Це постійний процес, під час якого можуть з’являтися нові нетрадиційні напрямки і форми роботи.

2. Класне самоврядування, його аспекти

Класне самоврядування є конкретним видом діяльності дітей. Відповідаючи за окремі розділи роботи свого колективу, беручи участь у діяльності активу класу, комісій, у чергуванні, учні організовують своїх товаришів на виконання певних завдань, беруть участь у плануванні, контролюють і перевіряють один одного, організовують змагання, виховні заходи. Цю діяльність учнів можна назвати організаторською.

Усяка діяльність людини є поштовхом до розвитку, що дуже важливо. В організаторській роботі діти набувають низки навичок, умінь і знань. У них розвиваються певні моральні якості й формуються риси характеру.

У школі первинним колективом є клас. У ньому обираються відповідальні за розділами роботи й формуються таким чином органи самоврядування. Чим більше учнів активно працюють в органах самоврядування, тим більше вдосконалюється робота кожного з них, нагромаджується корисний досвід, складаються традиції. Самоврядування збільшує обов’язки, значно розширює права органів колективу класу.

Навколо окремих організаторів в класі складається актив, тому що їм поодинці не під силу виконувати певні обов’язки. Утім, водночас, поряд з ними, є багато дітей, що бажають прилучитися до роботи. Так, замість окремих уповноважених в класі створюються сектори, що поєднують групи учнів, які працюють в одній галузі, але з відомим розподілом обов’язків. Таким чином, кожен розділ роботи закріплюється за окремим відповідальним учнем, а складніші розділи – за кількома відповідальними. Тим самим вирішується відразу кілька педагогічних завдань:

• по-перше, збільшується кількість організаторів в колективі, чим створюються можливості кращого виконання справи;

• по-друге, досягається завантаження всіх чи більшості учнів суспільною роботою, і кожний набуває власного досвіду організатора.

Класне самоврядування має кілька стадій розвитку, це:

• виконання прямих доручень класного керівника;

• виконання доручень колективу, обговорення колективом.

Самоврядування це не гра, а відповідальна справа, керівництво життям класу, яке ми доручаємо спочатку кращій частині активу, а потім усьому учнівському колективу в цілому. Там, де за спиною дітей стоїть класний керівник і виконує за них усю роботу, не може бути й мови про справжнє самоврядування: така обстановка виховує у дітей лише формальне ставлення до нього.

Тому з моменту залучення дітей у роботу з організації життя свого класу права і обов’язки кожного активіста, кожної групи, будь-якого органа самоврядування мають бути чітко сформульовані, роз’яснені всьому колективові. Також необхідно навчити їх виконувати свої обов’язки і користуватися правами. Тільки тоді почне розгортатися дитяче самоврядування, коли класний керівник зуміє по-справжньому зажадати від своїх дітей відповідальності за доручену справу. Основою цієї вимоги є принцип високого оцінювання творчих сил класного колективу.

Самоврядування є внутрішньою організуючою силою, що виводить учнів на вищий ступінь взаєморозуміння і спонукає до життя могутній саморегулятор діяльності класу – суспільну думку.

Вимоги до класного керівника в умовах самоврядування.

Будь-який класний керівник, що виступає в ролі організатора учнівського самоврядування, має сам збагнути всі тонкощі й деталі організаційної роботи, тому що тільки при цьому він може керувати й окремими активістами, й органами колективу.

Зрештою, уся робота учнів в органах самоврядування має бути ланцюгом вправ, що безперервно ускладнюються у самостійному й ініціативному вирішенні життєвих проблем свого класу.

На першій стадії самоврядування класним керівникам слід докладно і точно інструктувати дітей, контролювати кожен крок їхньої практичної діяльності, вчасно підказувати правильні рішення. Потім завдання стають конкретнішими й лаконічними, містять тільки мету, основний настрій. Вимоги класного керівника завжди мають відповідати реальним силам і здібностям учнів.

На другій стадії класні керівники обмежуються тим, що дають саме завдання і не втручаються у процес виконання. Тільки після його виконання контролюють роботу учнів.

На третій, вищий, стадії самоврядування, завдання класного керівника полягають у включенні окремих відпрацьованих дій у систему діяльності класу в цілому. Таким чином доручається виконання цілого розряду робіт (проведення КТС, «Вогника», трудового десанту тощо), де потрібно, дивлячись на умови, самостійно діяти. Так формується в дітей самостійне орієнтування в умовах роботи й уміння правильно вибирати потрібні засоби і прийоми для вирішення завдань, що виникають.

Завдання класного керівника – допомогти учням побачити зв'язок між проробленою роботою та її кращими результатами. У зв’язку з цим на початку згуртування колективу особливо велику роль відіграє заохочення. Дитині необхідно пережити радість своїх досягнень, відчути задоволення від результатів своєї роботи, побачити її користь – тільки тоді зміцніє в неї віра у свої сили, переконаність у необхідності своєї організаторської діяльності на користь колективу.

Формування потреб у дитини походить від впливу «середовища», діяльності колективу. Чим більше справ, чим вони різноманітніші, тим більше кожен учень може виявитися. Насиченість життя колективу оцінює стиль керівництва класного керівника і діяльності класу.

Учні завжди відчувають потребу в оцінюванні своєї діяльності та поведінки. Заохочення викликає в них відчуття задоволення, приплив нових сил і прагнення до самовдосконалення. Утім, кожне заохочення має бути педагогічно доцільним і відповідати суспільній значущості вчинків, починань, досягнутих результатів.

Джерелом активності в дитині в будь-якій діяльності є потреби, які загалом є складовими простої, упорядкованої системи. Гармонійний розвиток особистості можливий лише за гармонійного одночасного розвитку всіх її потреб: ігрових, пізнавальних, естетичних, моральних, комунікативних тощо.

Кожна потреба розвивається у процесі специфічної діяльності, на основі відповідних вимог класного керівника. Успіх виховання багато в чому залежить від уміння організувати діяльність учня.

2. Про розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі

Розвиток здібностей учнів для створення самоврядування в класному колективі є однією з основних умов формування особистості. Цей процес безперервний, тривалий та індивідуальний. На відміну від здібностей спеціальних, які створюють можливість для успішного певного виду діяльності, самоврядування – здатність універсальна, властива в тій чи іншій мірі кожній людині. Спеціальні здібності виявляються не в самих знаннях, вміннях і навичках, а в тому, наскільки швидко і легко людина освоює конкретну діяльність. Від здібностей до самоврядування залежить якість діяльності, її успішність і рівень досягнень.