104333 (Виробничi системи), страница 4

Таким чином, організація виробничого процесу в просторі передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами. Поєднання цих двох аспектів побудови виробничого процесу здійснюється застосуванням відповідного методу організації виробництва та являє собою спосіб сполучення основних, допоміжних та обслуговуючих процесів на території підприємства.

Рекомендована література:

1. Гриньова В.М., Салун М.М. Організація виробництва: Навчальний посібник. – ВД „ІНЖЕК”, 2005..

2. Семенов Г.А., Станчевский В.К., Панкова М.О.: Організація і планування на підприємстві, ЦНЛ, 2006.

3. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва: Центр навчальної літератури, 2005.

4. Петрович Й.М.,Захарчин Г.М. Організація виробництва. Підручник. «Магнолія плюс», 2004

Зміст та методи організації виробництва

План лекції

1. Зміст та завдання основного процесу виробництва.

1. Особливості організації основного виробництва.

2. Методи організації основного виробництва: потокові та непотокові.

3. Ознаки потокового виробництва. Передумови впровадження потокових методів на підприємствах.

4. Потокова лінія та її структурні елементи.

5. Розрахунок основних параметрів потокової лінії.

6. Класифікація потокових ліній.

Основне виробництво підприємства - це комплекс підрозділів в яких виготовляється основна за призначенням продукція, а також напівфабрикати для власних потреб і для реалізації за межі підприємства. Суть організації основного виробництва полягає у гармонійному поєднанні матеріальних елементів виробництва з робочою силою в часі та просторі, розробленні та впровадженні найбільш раціональних способів виконання заданого технологічного процесу.

Основне завдання організації основного виробництва - віднайти такі методи ведення виробничого процесу, які б дозволили швидше, краще і з мінімальними втратами засобів вирішувати питання випуску продукції.

До інших задач організації основного виробництва відноситься:

- Вивчення способів поєднання елементів виробничого процесу, а також особливостей та умов їх розвитку.

- Раціональне поєднання праці робітників з працею машин.

• Обробка сировини і матеріалів раціональними способами.

• Отримання запланованої кількості готової продукції високої якості.

Усі ці задачі виконуються при умові : мінімальних витрат праці, сировини, матеріальних ресурсів, енергетичних ресурсів , максимальному використанні устаткування.

Особливості організації основного виробництва пояснюються:

1.Специфікою сировини та матеріалів.

1. Специфікою технологічних процесів.

2. Специфікою застосування засобів праці.

3. Рівнем механізації та автоматизації.

4. Масовим типом виробництва.

5. Видом руху предметів праці.

6. Побудовою потокового виробництва.

7. Наявністю запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції.

8. Часом виробництва та інше.

Існують основні методи організації основного виробництва: одиночний, гуртовий (серійний), потоковий. Відмінність методів полягає в рівні спеціалізації робочих місць, видах руху предметів праці по робочих місцях.

1. Одиничний метод застосовується:

• в одиничному виробництві;

• при побудові виробничого процесу по виготовленню нестандартних виробів;

- передбачає ретельну підготовку вихідних матеріалів, устаткування, робочої сили, технічної та економічної документації.

В м'ясо-молочній промисловості одиночний метод організації основного виробництва використовується для виготовлення дослідних зразків продукції.

2. Гуртовий метод (партіоний):

- застосовується в серійному виробництві;

- проводиться побудова виробничого процесу для виготовлення партії (групи) виробів. При цьому партія оброблюється послідовно по операціях і передається до робочих місць без розподілу на штуки;

- в м'ясній промисловості застосовується при обробці шкір;

- в молочній промисловості при виготовленні невеликої кількості продукції, коли розмір партії не перевищує ємкість устаткування,

3. Потоковий метод:

- відповідає масовому виробництву;

- передбачає побудову виробничого процесу,при якому сировина і матеріали безперервно, (або з короткими інтервалами) в установленому ритмі, в технологічній послідовності і одночасно на всіх операціях перероблюються в готову продукцію,

Головна умова потокового методу організації основного виробництва - це застосування принципу паралельності і великій обсяг робіт.

Виділяють два різновиди потокових методів: 1.Немеханізоване потокове виробництво.

Безперервність досягається за рахунок відповідного розташування робочих місць та використання найпростіших пристосувань для переміщення предметів праці. Застосовується на деяких дільницях де відсутнє технологічне устаткування у вигляді конвеєрних ліній.

2. Потокове механізоване виробництво.

Виробництво при якому переміщення предметів праці здійснюється за допомогою конвеєрів, транспортерів і різного виду комунікаційних пристроїв.

Потоковість означає, що один і той самий предмет праці рухається в процесі обробки від однієї операції до іншої послідовно, за ходом технологічного процесу, змінюючи своє просторове розташування, зміст або форму після виконання окремих операцій.

Потоковий метод передбачає: координоване виконання в просторі та часі часткових процесів і операцій, які складають загальний виробничий процес .

Основні риси потокового виробництва:

1. Розташування машин, устаткування та робочих місць в однозначній технологічній послідовності, а також забезпечення їх тісного взаємозв'язку та взаємної відповідності по продуктивності.

2. Повторення одних і тих самих процесів на кожному робочому місці в наслідок високого рівня спеціалізації, технічних засобів, робочих місць і робітників, що їх обслуговують.

1. Однонаправленість руху предметів праці .

2. Одночасне або паралельне виконання операцій виробничого процесу.

3. Високий ступінь безперервності проходження процесу виробництва.

1. Узгодженість в тривалості виконання окремих різнорідних операцій у відповідності до особливостей технологічного режиму та забезпечення певної ритмічності виконання всього процесу та окремих операцій.

Галузеві особливості, що сприяють впровадженню потокових методів:

1. Переважно предметний принцип побудови підприємств.

2. Масовий або крупносерійний тип виробництва, який характеризується стабільністю виробничого процесу.

3. Високий ступінь безперервності технологічного процесу (пояснюється фізико-хімічним та біологічним характером технології), а також неможливість на тривалий час перервати технологічний процес без псування сировини та напівфабрикатів.

Потокова лінія - це основна структурна одиниця потокового виробництва.

Потокова лінія - це сукупність машин, апаратів, приладів, пристроїв для переміщення та робочих місць (не менше 2-х), які виконують певні операції виробничого процесу в технологічній послідовності і об'єднані єдиним ритмом і загальною продуктивністю з урахуванням особливості перероблюваної сировини і готової продукції.

Структурні елементи потокової лінії наступні:

1: Гілка потокової лінії - це устаткування (одна машина) та пристрій для переміщення (один транспортер).

2. Ланка лінії - це дві машини , що йдуть одна за одною, з'єднанні між собою і виконують різні операції.

З. Ведуча машина лінії (апарат, агрегат) - це така машина на якій виконуються найважливіші операції над предметом праці по перетворенню його в готову продукцію. Продуктивність такої машини є визначальною у всьому потоці. По ній визначають продуктивність усієї потокової лінії.

Розрахунок основних параметрів потокових ліній проводиться як правило в таких випадках

1. При впровадженні у виробництво нової потокової лінії.

2. При модернізації діючої лінії.

1. При переналагоджувані потоку на випуск нового виду продукції.. Потокові лінії бувають різними, тому їх класифікують за певними ознаками:

1. за кількістю найменувань виготовленим на них виробів:

• однопредметні ( постійно-потокові);

• багатопредметні (багато-потокові).

1. за характером руху виробів за операціями:

• неперервно-потокові;

• перервно-потокові.

1. за способом підтримки ритму:

• із регламентованим ритмом;

• із вільним ритмом.

1. за видами застосування транспортних засобів:

• конвеєрні;

• не конвеєрні.

1. за характером руху конвеєра:

• не перервні дії;

• періодичної дії.

1. за місцем виконання операції:

• на конвеєрі;

• на спеціально обладнаних робочих місцях.

Для ефективної роботи підприємства вибирається певний різновид потокової лінії та обчислюються основні її параметри : такт, темп, ритм, кількість робочих місць, швидкість руху конвеєра та довжина робочих зон.

Такт потокової лінії – інтервал часу, за який із лінії сходять вироби, що пересуваються послідовно один за одним, тобто це інтервал часу між запуском і випуском двох суміжних виробів на лінії.

Такт роботи лінії визначається за формулою:

F д

r =

Nзап

Де r – такт потокової лінії, хв.;

Fд - дійсний фонд часу роботи потокової лінії

Nзап – добова програма запуску

Nвип *100

N зап =

100 - a,

Де Nвип – задана добова програма випуску,

а – технологічні втрати, %

Якщо предмети праці передають не по штучно, а транспортними партіями , то вони сходять з лінії за інтервалом часу, що називається ритмом лінії, який визначається за формулою:

R= p * r

Де R - ритм лінії, хв.,

Де p – величина передавальної партії виробів

Кількість робочих місць обчислюється для кожної операції за формулою:

ti

C рi =

r

Де Cрi – розрахункове число робочих місць на даній операції.

ti – норма часу на даній операції, хв.

Прийняте число робочих місць (Cпр) встановлюється в результаті округлення розрахункового числа до найближчого цілого числа.

Коефіцієнт завантаження робочих місць ( Кзі) визначається за формулою:

Cрi

К зі =

Cпр

Швидкість руху конвеєра залежить від його такту і відстані між виробами (або центрами двох суміжних місць):

L

V =

r

де V – швидкість руху конвеєра, м/хв.

L - відстань між центрами двох суміжних робочих місць (крок конвеєра), м.

У випадку передачі виробів передавальними партіями швидкість руху конвеєру визначається за формулою:

L

V =

R

де R – ритм потокової лінії.

На робочому конвеєрі з безперервним рухом при виконані операції робітник пересувається за ходом конвеєра в межах відведеної йому робочої зони. Після закінчення операції робітник повертається до початку зони і виконує операцію над наступним виробом, який на цей момент підійшов до робочої зони. Довжина робочої зони обчислюється за формулою:

ti

P З = L = L Cрi

r

PЗ- довжина робочої зони на іншій операції, м/хв.

Потокове виробництво має деякі недоліки, а саме:

• монотонність та одноманітність праці;

• чутливість до можливих відхилень у постачанні, оснащення та документації, що може спричинити зупинення конвеєра.

Для розв’язання вказаних проблем потокового виробництва було створено автоматичні потокові лінії.

Автоматичні потокові лінії – це сукупність машин, які автоматично, без участі людини виконують задані технологічні операції, включаючи транспортування, контроль якості тощо.

Отже автоматизація виробничого процесу полягає в тому, що переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і відбуваються без його безпосередньої участі. За робітником залишається тільки функція налагодження, нагляду та контролю.