85767 (Математичне програмування в економіці), страница 4
Описание файла
Документ из архива "Математичне програмування в економіці", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "математика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "книги и методические указания", в предмете "математика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "85767"
Текст 4 страницы из документа "85767"
Визначальний елемент симплекс-таблиці – це коефіцієнт у рівнянні (3), якій дорівнює (5/7), та відіграє роль нового центру, або ключового елементу.
Як буде виготовлено 70 жіночих костюмів, так х1 = 70 з рівняння (3) отримаємо у3 = 0 (нова базова змінна);
Третій опорний план задачі складає:
Х (3) = (70; 80; 0; 60; 0;); Z (3) = 2300 грн.;
Z (3) Z (1);
де: у1 = 0; у3 = 0 - вільні змінні, відповідає розв’язку задачі, якщо виробляється 70 жіночих та 80 чоловічих костюмів. Надамо цю інформацію у вигляді симплекс-таблиці.
Таблиця
у3 | у1 | Опорний розв’язок b1 | |
13 5 | 21 - 35 | 60 | у2 – залишки шовкової тканини |
2 5 | 14 - 5 | 80 | х2 – кількість чоловічих костюмів |
5 - 7 | 2 5 | 70 | х1 – кількість жіночих костюмів |
- 6 | 28 - 7 | -2300 | - Z – цільова функція |
Збільшити прибуток неможливо у зв’язку з тим, що вільні змінні (уі 0), що наявні у цільовій функції мають від’ємні коефіцієнти у той же час, як самі вони додатні. Опорний план Х (3) є оптимальним.
Х* = ( х1* = 70? х2* = 80; у1 = 0; у2* = 60; у3 = 0);
залишки шовкової тканини складають 60 метрів, прибуток складає 2300 грн., як буде виготовлено 70 жіночих та 80 чоловічих костюмів.
Надамо звичайний вигляд симплекс-таблиці розв’язку задачі.
Таблиця 1 ітерація
і | Базисні зміни | х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | bі | Симплекс = bі / аij | Контроль | ||||||
1 | х3 | 1 а11 | 3,5 а12 | 1 а13 | 0 а14 | 0 а15 | 350 | 350/3,5=100 | 355,5 | ||||||
2 | х4 | 2 а21 | 0,5 а22 | 0 а23 | 1 а24 | 0 а16 | 240 | 240/0,5=480 | 143,5 | ||||||
3 | х5 | 1 а31 | 1 а32 | 0 а33 | 0 а34 | 1 а17 | 150 | 150/1=150 | 153 | ||||||
4 | Z (х) | +10 с1 | +20 с2 | 0 ас3 | 0 с4 | 0 с5 | 0 | - | +30 |
Z (х) = ( -Z); Z (х) – С0 – С1Х1 – С2Х2 – С3Х3 – С4Х4 – С5Х5 = 0;
Z = С0 + С1Х1 + С2Х2 + С3Х3 + С4Х4 + С5Х5 = 0 + 10Х1 + 10Х2 + 0 Х3 + 0 Х4+ 0 Х5 = 0 Х1 + 2 Х2 ;
( -Z) = - 10 Х1 – 20 х2; min
Таблиця 2 ітерація
j | Базисні змінні | х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | bi | = bi / aij | Контроль |
1 | х2 | 2 / 7 | 1 | 2/ 7 | 0 | 0 | 100 | 100/(2/7)=350 | 101 4/7 |
2 | х4 | 13 / 7 | 0 | -1/ 7 | 1 | 0 | 190 | 190/(13/7)102 | 192 5/7 |
3 | х5 | 5 / 7 | 0 | -2/ 7 | 0 | 1 | 50 | 50/(5/7)=70 | 51 3/7 |
4 | Z (x) | 30 / 7 | 0 | -40/ 7 | 0 | 0 | -2000 | - | -2001 3/7 |
х2 = 100 – (2/7) х1 – (2/7)х3; Z (x) + (30/7) х1 – (40/7)х3 = -2000 ;
Z = 10х1 + 20 (100 – (2/7)х1 – (2/7)х3 ) = 2000 + (30/7)х1 – (40/7)х3;
-
Z = - 2000 + (40/7)х3 - (30/7)х1 = - 2000;
Таблиця 3 ітерація
j | Базисні змінні | х1 | х2 | х3 | х4 | х5 | bi | = bi / aij | Конт-роль |
1 | х2 | 0 | 1 | 14/ 35 | 0 | -2/5 | 80 | - | 81 |
2 | х4 | 0 | 0 | 21/35 | 1 | -13/5 | 60 | - | 59 |
3 | х1 | 1 | 0 | -2/ 5 | 0 | 7/5 | 70 | - | 72 |
4 | Z (x) | 0 | 0 | -28/ 7 | 0 | -6 | -2300 | - |
х1 = 70 + (2/5) х3 – (7/5)х5; Z (x) - (28/7) х3 – 6 х5 = -2300 ;
Z = 2000 + (30/7) (70 + (2/5)х3 – (7/5)х5 ) – (40/7) х3= 2300 - 6х5 – (28/7)х3;
-
Z = - 2300 + 6х5 + (28/7)х3 = - 2300; х3 = х5 = 0.
У цільовій функції усі вільні змінні від’ємні – опорний план Х* = (70; 80; 0; 60; 0) є оптимальним. Задача розв’язана.
Z*max = (-Z*)min = +2300.
Стереометрично ідея методу полягає у тому, що:
-
знаходять будь-яку вершину багатогранника розв’язків;
-
рухаються вздовж того з ребер, по якому функція зменшується (збільшується) до іншої вершини багатогранника розв’язків;
-
як потрапляють у вершину, з якої у всі боки функція зростає (спадає), так знаходять мінімум (максимум).
Нагадаємо ще раз:
-
якщо вектор розв’язків задовольняє усім обмеженням, так він має назву плану;
-
якщо план відповідає вершині багатогранника розв’язків (усі вільні змінні дорівнюють нулеві), так він має назву опорного плану;
-
якщо опорний план відповідає екстремальному значенню цільової функції, так він має назву оптимального плану.
Критерій оптимальності за симплекс-таблицею.
Якщо форма мінімізується (максимізується) і у рідку цільової функції відсутні додатні числа (від’ємні числа), за винятком стовпчика опорний розв’язок (b1), так опорний план є оптимальним.
Коефіцієнти рядка цільової функції інтерпретують як приріст цільової функції при збільшенні вільної невідомої на одиницю. Приріст додатній, якщо коефіцієнт від’ємний, і навпаки від’ємний, якщо коефіцієнт додатній.
Стовпець “j” є вирішальним, як у цьому стовпцю, оцінка коефіцієнта при невідомій у цільовій функції найбільша за модулем, тобто
Сj = max.
Змінну “xj” у вирішальному стовпцю знаходять за співвідношенням
bi
min = , (fij 0; bi 0);
aij
яке має назву симплекса , що і дає у свою чергу назву методу. Відповідний елемент aij назву ключового елемента, або центру таблиці.
Вільну змінну, яка відповідає вирішальному стовпчику, залучають до базисних змінних, а базисну змінну, яка відповідає мінімальному симплексу, відповідно перетворюють на вільну змінну.
Елементи симплексної строки нової таблиці дорівнюють елементам старої таблиці, поділеним на “ aij” – ключовий елемент (центр). Усі інші елементи вирішального стовпця прирівнюють до “0” (за виключенням ключового, якій дорівнює одиниці) шляхом жорданового перетворення; це стосується також цільової функції.
Можливі випадки розв’язку задачі лінійного програмування симплексним методом.
Нескінченна множина оптимальних планів можлива, якщо у строці цільової функції оптимального плану хоча б одна вільна змінна має нульову оцінку (обмеження паралельне цільовій функції). Оптимальне рішення у цьому випадку вирождене, тобто ранг системи рівнянь-обмежень більший за кількість ненульових координат вектора розв’язків.
Необмеженість задачі лінійного програмування виникає, як у якомусь стовпчику змінних у випадку мінімізації “сj” 0 , а усі елементи таблиці “аij” 0; у випадку максимізації “сj” 0, а усі “аij” 0. Це позначає, що область припустимих розв’язків задачі не обмежена знизу (мінімізація) або зверхне (максимізація).
Послідовність використання симплекс-методу:
-
звести задачу лінійного програмування до задачі мінімізації у канонічній формі (обмеження-рівняння; bі 0);
-
поділити змінні на базисні та вільні і отримати базисне припустиме рішення (базисні змінні невід’ємні; вільні змінні дорівнюють нулеві);
-
знайти вираз базисних змінних та цільової функції через вільні змінні;
-
за знаком коефіцієнтів при невідомих (сj 0) у цільовій функції з’ясувати, чи є рішення оптимальне
Z = с0 + с1х1 + с2х2 + . . . + сnхn ; (cj 0 – мінімізація); або яку вільну змінну можливо підвищити від нуля та перевести у базис і відповідно, яку базисну змінну перевести у вільні змінні;
-
знайти мінімальне додатне співвідношення “bi” вільних членів рівнянь-обмежень до коефіцієнтів “aij” при новій вільній змінній, тобто з’ясувати, яку базисну змінну необхідно перевести у вільні змінні;
-
перетворити умови-обмеження та цільову функцію у вираз в залежності від нових вільних змінних.
Приклад.