20461 (Основи бойового застосування військ РХБ захисту), страница 12

Адамсит - (DM) – кристалічна речовина ясно-жовтого кольору, без запаху. У воді не розчинний, при нагріванні добре розчинний в органічних розчинах, добре розчиняється в ацетоні. Бойовий стан – аерозоль (дим). Викликає сильне роздратування носоглотки, біль грудей, блювоту. Шифр DN-1. Може застосовуватися за допомогою хімічних розпилювачів.

Сі–Ес (СS) - кристалічний білий порошок, помірно розчинний у воді, гарно розчиняється в ацетоні, бензолі. Пари малих концентрацій дратують очі і верхні дихальні шляхи, при великих - викликає опіки відкритих ділянок шкіри й омертвіння органів дихання. При концентраціях – 5х10^-3г/м³ особовий склад виходить з ладу миттєво. Симптоми ураження: біль в очах, грудях, сльозотеча, нежить, кашель. Симптоми поступово проходять у термін 1-3 години. Бойове застосування у виді рецептур CS-1 і CS-2. Чиста речовина, зберігається на місцевості близько 14 діб, а CS-2 – більш стійке і зберігається до 30 діб, за рахунок того, що кожна частка кристалічного чистого CS покрита водовідштовхувальною плівкою із силікону. CS застосовується і у якості поліцейських ОР.

Сі-Ар (CR) - нова OР дратівної дії, значно токсична ніж CS. Це тверда речовина червоно-жовтого кольору погано розчинна у воді. Ознаки ураження схожі на ознаки CS. Сильно дратує шкіру людини. Бойовий стан – аерозоль.

Перша допомога: надіти протигаз, розбити ампулу з протидимною сумішшю з ІПП-8 і ввести її під шолом-маску, вивести з зараженої атмосфери, прополоскати рот, носоглотку і очі 2% розчином питної соди або чистою водою. Змивається Сі-Ес великою кількістю води.

ОР психохімічної дії.

(Бі-Зет). Шифр – «BZ». 3-Хінуклідмніловий ефір фенілоксіоцетової кислоти.

Бі-Зет – являє собою тверду речовину, бойовий стан - аерозоль (дим). У бойовий стан приводиться способом сублімації генератором аерозолів. Виробляється у вигляді порошку. Уражає органи дихання, шлунково-кишкових тракт. Період схованої дії – 0,5-3 години. Потім порушується функція вестибулярного апарату, починається блювота. В течії 8 годин, з'являється заціпеніння, уповільнення мови, настає період галюцинацій і збудження.

Перша допомога: заражені ділянки тіла обробити мильною водою, а очі і носоглотку ретельно промити чистою водою, витрусити і вичистити щіткою обмундирування.

• Хімічні боєприпаси.

До хімічних боєприпасів відносяться артилерійські хімічні снаряди і міни; авіаційні хімічні бомби і касети; хімічні бойові частини ракет; хімічні фугаси, шашки, гранати і патрони.

Усі хімічні боєприпаси армії США офарблюються в сірий колір.

На корпус боєприпасів наносяться; кольорові кільця; шифр ОР; вказуються: калібр боєприпасів, масові знаки, модель і шифр боєприпасів і номер партії.

Боєприпаси, споряджені ОР смертельної дії, маркіруються зеленими кільцями, а тимчасово і короткочасно виводячи з ладу червоними. Хімічні боєприпаси, споряджені нервово-паралітичними ОР, мають 3 зелені кільця, шкірнонаривними – 2 зелені кільця, загально отрутними і задушливими – 1 зелене кільце. Боєприпаси, що містять психохімічні ОР, мають 2 червоні кільця, а дратівні - 1 червоне кільце.

Шифр ОР: Ві-Ікс – «VX-GАS», Зарин – «GS-GАS», технічний іприт – «H-GAS», перегнаний іприт – «HD-GAS», синильна кислота – «AC-GAS», хлорціан – «CK-GAS», фосген – «CG-GAS», Бі-Зет – «BZ-Riot», Сі-Ес – «CS-Riot», Сі-Ар – «CR-Riot», хлорацетофенон – «CN-Riot», Ботулінічений токсин має шифр «XR», стафилококковий ентеротоксин – «PG».

• Бінарні хімічні боєприпаси.

Бінарні хімічні боєприпаси і прилади є різновидом хімічної зброї. Термін «бінарні боєприпаси» у печаті західних країн з’явився на початку 70-х років. Разом з тим, як пишуть зараз закордонні оглядачі, над цим новим видом хімічної зброї в США працюють вже більш двадцяти років.

Слово «бінарний» означає «складається з двох частин (компонентів)». Компоненти, що містять у корпусі бінарних боєприпасів (снаряда, бомби) чи в ємності приладу, наприклад ВАП, знаходяться ізольовано один віл одного. Змішування цих компонентів і реакція між ними здійснюється після пострілу снаряда (скиду бомби), зруйнування поділяючої їх перегородки і штучного перемішування в польоті за допомогою спеціальних пристроїв.

По конструкції бінарні хімічні боєприпаси відрізняються від звичайних головним чином будовою камери для компонентів і порядком їхнього спорядження. Так, якщо звичайні боєприпаси цілком заповнюються тільки одним ОР, то в корпусі бінарних боєприпасів розміщаються два контейнери (ємності), у кожному з яких знаходиться один компонент, необхідний для одержання ОР. Контейнери, як правило, виготовляються з пластмаси. У складських умовах вони можуть зберігається роздільно, і поза корпусом. Припустимо, що один з них знаходиться в боєприпасах, а другий вставляється в корпус боєприпасів тільки при підготовці його до застосування.

Найбільш складну будову із усіх бінарних боєприпасів має авіаційна бінарна хімічна бомба.

Для застосування бінарних хімічних сумішей розробляються такі спеціальні касети, в елементах яких знаходитися один з хімічних компонентів. Другий хімічний елемент у рідкому стані заливається в простір між елементами. Перед скиданням касети спрацьовує пристрій підвищення тиску у корпусі і другий компонент впорскується у внутрішню порожнину елементів, після чого починається реакція утворення ОР. При польоті корпусу касети до цілі, корпус підривається за допомогою підривача і елементи викидаються. У момент падіння на ґрунт корпус кожного елемента розривається і ОР розсіюється по місцевості.

Один з бінарних компонентів хімічної авіаційної бомби знаходиться в порошкоподібному (чи рідкому) стані, а інший - в рідкому стані. Перший поміщається у кожух-мішалку і відокремлений від другого, що знаходиться в основному обсязі бомби, тонкою металевою перегородкою. Перед застосуванням боєприпасів пілот натискає кнопку, і спрацьовує піротехнічний пристрій забезпечующий руйнування перегородки і видавлювання порошку (іншої рідини) у рідкий компонент. За допомогою перемішування мішалкою відбувається утворення ОР.

Таким чином, хімічному бінарному боєприпасу як би придаєтся додаткова функція реактору, у якому здійснюється остання частина технологічного утворення ОР. У зв'язку з цим хімічні боєприпаси крім звичайних деталей містять додатковий пристрої для ізоляції компонентів при збереженні їх у боєприпасах, для усунення (руйнування) цієї ізоляції і перемішування компонентів.

Наявність зазначеного додаткового пристрою ускладнює конструкцію боєприпасів. До числа недоліків бінарних боєприпасів відносять і те що для протікання реакції між компонентами потрібен деякий час, що не дозволяє вести стрільбу на короткі дистанції, крім того території, що уражаються, виходять трохи менші, ніж при застосуванні боєприпасів зі звичайним ОР одного калібру. Важливою перевагою бінарної зброї є можливість схованого його виготовлення і нагромадження його запасів в умовах міжнародного заборони на хімічну зброю. При розробці нових ОР у бінарних боєприпасах легко заміняти один компонент іншим.

• Фітотоксиканти.

Фітотоксиканти – це хімічні речовини, що викликають ураження рослинності. По своїй дії фітотоксиканти розділяються на: гербіциди, арборіциди, дефоліанти і десіканти.

Гербіциди призначені для ураження трав'янистої рослинності, злакових і овочевих культур; аброциди призначені для ураження деревинно-кустарної рослинності; дефоліанти приводять до падіння листів вони уражають рослинність шляхом її висушування.

Фітотоксиканти застосовують у виді розчинів, емульсій шляхом обприскування (запилення) за допомогою спеціальних вилівних і распилюючих приладів.

США широко застосовувало фітотоксеканти під час агресії у В'єтнаму. На території цієї країни було використано близько 90 тис.т фітотоксикантів трьох основних рецептур, що одержали умовні назви «жовтогаряча», «біла», «синя».

3. Бактеріологічна (біологічна) зброя

Бактеріологічна зброя – це спеціальні боєприпаси і бойові прилади з засобами доставки, споряджені біологічними засобами. Призначена для масового ураження живої сили противника, сільськогосподарських тварин, посівів сільськогосподарських культур, а також псування деяких видів військових матеріалів і спорядження.

Уражаюча дія бактеріологічної зброї заснована в першу чергу на використанні хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності.

В даний час у закордонній літературі найбільш широко використовується термін «біологічна зброя». У деяких випадках і в нашій літературі для стислості використовується термін «біологічна зброя» (БЗ).

Ведення бойових дій із застосуванням біологічної зброї іноді називають біологічною війною.

У ваш час інфекційні хвороби усе ще можуть впливати на хід бойових дій.

Види й основні властивості бойових біологічних засобів.

Основу уражаючої дії біологічної зброї складають біологічні засоби (БЗ) - спеціально відібрані для бойового застосування біологічні агенти, здатні викликати у людей, тварин, рослин масові важкі захворювання (ураження). До біологічних агентів відносяться:

а) окремі представники патогенних, хвороботворних мікроорганізмів – збудникі найбільш небезпечних інфекційних захворювань у людини, сільськогосподарських тварин і рослин.

б) продукти життєдіяльності деяких мікробів, зокрема з класу бактерій, що володіє у відношенні організму людини і тварин крайнє високою токсичністю і викликаючі при їх попаданні в організм важкі ураження (отруєння).

Для знищення посівів злакових і технічних культур і підриву тим самим економічного потенціалу супротивника в якості біологічних засобів можна очікувати навмисне використання комах - найбільш небезпечних шкідників сільськогосподарських культур.

Патогенні мікроорганізми – збудники інфекційних хвороб людини і тварин у залежності від розмірів, будівлі і біологічних властивостей підрозділяються на наступні класи : бактерії, віруси, риккетсії, грибки, спірохети і простіші.

Бактерії – одноклітинні мікроорганізми рослинної природи, дуже різноманітні за своєю формою. Їхні розміри – від 0,5 до 8-10 мкм. Бактерії у вегетативній формі, тобто у формі росту і розвитку, дуже чуттєві до впливу високої температури, сонячного світла, різким коливанням вологості і дезинфікуючим засобам, зберігають достатню стійкість при температурах навіть до мінус 15-25⁰С.

Мікроби в споровій формі мають дуже високу стійкість до висихання, недоліку живильних речовин, дії високих і низьких температур і дезинфікуючих засобів. З патогенних бактерій здатністю утворити спори мають збудникі сибірської виразки, ботулізма, правця та ін.

Віруси – велика група мікроорганізмів, що мають розміри від 0,08 до 0,35 мкм. Вони здатні жити і розмножуватися тільки в живих клітках за рахунок використання биосиметичного апарату клітиини хазяїна, тобто є внутрішньоклітинними паразитами. Віруси володіють високою стійкістю до низьких температур, висушування. Сонячне світло, особливо ультрафіолетові промені, а також температура вище 60⁰С и дезинфікуючі засоби (формалін, хлорамін і ін.) діють на віруси пагубно. Віруси є причиною більш ніж 75 захворювань людини, серед яких такі високо небезпечні , як натуральна віспа, жовта лихоманка і ін.

Риккетсії – група організмів що займає, проміжне положення між вірусами і бактеріями. Розмір їх від 0,3 до 0,5 мкм. Риккетсії спор не утворять, стійкі до висуховування, заможення і коливанням атмосферної вологості повітря. Однак дуже чуттєві до високих температур і дезинфікуючим засобам. Хвороби викликаємі риккетсінами називають риккетсиозами; серед них такі небезпечні як сипний тиф, плямиста лихоманка Скелястих гір і ін.

У природних умовах риккетсіози передаються людині в основному через кров членістоногих.

Грибки – одно чи багато клітинні мікроорганізми рослинного походження. Їхній розмір від 3 до 50 мкм. і більший. Грибки можуть утворювати спори, що володіють високою стійкістю до заморожування, висухування, впливу сонячних променів і дезинфікуючих речовин. Захворювання викликані патогенними грибками називають мікозами. Серед них такі важкі інфекційні захворювання як бластомікоз, гістоплазмоз та ін.

Мікробні токсини – продукти життєдіяльності деяких видів бактерій, що володіють у відношенні людини, тварини дуже високою токсичністю. Потрапивши з їжею, водою в організм людини , тварини викликають дуже важкі, часто зі смертельним результатом ураження. Руйнуються токсини при тривалому кип’ятінні і при впливі дезинфікуючих засобів.

До комах – шкідників – сільськогосподарських культур, що представляють на думку закордонних фахівців інтерес для застосування у військових цілях відносяться: колорадський жук; сарана; гессенська муха.

Для ураження людей найбільш ймовірними виами відібраних у групу БЗ агентів вважаються наступні.

Серед патогенних мікроорганізмів – збудників небезпечних інфекційних захворювань: із класу бактерій – збудникі чуми, сибірської виразки, туляремії, холери, сапу, меліоідозу та ін.; із класу вірусів – збудникі жовтої лихоманки, натуральної віспи, різних видів енцефаломіелітов, лихоманки Денге та ін.; із класу риккетсій – збудникі сипного тифу, плямистої лихоманки Скелястих гір, Ку–лихоманки, лихоманки, цуцугамуши, та ін.; із класу грибків – збудникі кокцидіоідомікозу, бластомікозу, гістоплазмозу та ін.

Серед бактеріальних токсинів – ботулінічний токсин і стафілококковий ектеротоксин.