13322 (Агрохімія), страница 8

А =Э( ) С погл.

А = , де

• абсолютна інтенсивність реєстрованого опромінювання, нукліда;

• поправка на самопоглинання реєстрованого опромінювання в зразку;

• швидкість підрахунків СГР при реєстрації опромінювання;

• чутливість СГР до зовнішнього фотонного опромінювання; стандартної форми для конкретної енергії опромінювання.

1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІТТУ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ В ГРКНТІ МЕТОДОМ РЕНГЕНОФУЛОРЕСЦЕНТНОГО АНАЛІЗУ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. За цим методом визначають вміст марганцю, міді, цинку, свинцю, заліза, кобальту, нікелю в пробах ґрунту, що дає можливість робити висновки що до накопичення важких металів у ґрунті.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Методика використовує рентгеноспектральний флуоресцентний аналіз, який реалізується на спектрометрі рентгеноскопію чому кристалдифракціонному “спектроскоп”. Вимірювання проводиться при слідуючи умовах: температура навколишнього повітря, С⁰ від 10 до 30; відносна вологість повітря, % - від 40 до80; атмосферний тиск, мм. рт. ст.. – від 630 до 840.

ХІД РОБРТИ. Пробу ґрунту, яка надійшла на аналіз, висушують до повітряно - сухого стану при температурі 105^о Відбирають наважку масою не менше 25 г і подрібнюють, використовуючи обладнання, яке не забруднює пробу /вихід часток 71 мкВ після подрібнення повинен бути не менше 95%. Методом трикутника відбирають пробу і засипають в тарілочку, яка входить в комплект розбірної кювети, що поставляється з спектрометром, ущільнюють за допомогою скляної пробки. Потім знов добавляють грунт, вирівнюють склом для формування плоскої поверхні, яка знаходиться на рівні з краями тарілочки. Останню накривають куском поліетилентерефталатної плівки товщиною 6 мкм розміром 30*30 см, яку натягують за допомогою алюмінієвого конічного кільця, що входить до комплекту розбірної кювети. Підготовлений зразок вставляють в кювету, кювету в спектрометр і приступають до підготовки слідую чого зразку. “Програмний комплекс” дозволяє вибрати режим вимірювання, який забезпечує проведення аналізу самих різних матеріалів.

3. АНАЛІЗ МІНЕРАЛЬНИХ ТА ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.

Вимоги до якості промислових мінеральних добрив встановлені нормативно - технічною документацією. Вона регламентує загальний вміст діючої речовини в добривах, доступність фосфору в фосфорвмістних туках, максимальний вміст вологи і шкідливих для рослин домішок, гранулометричний склад добрив міцність гранул.

Для організації правильного і безпечного зберігання і використання мінеральних добрив необхідно знати їх фізичні і фізико-механічні властивості / гігроскопічність, злежуваність, гранулометричний /факційний/ склад, міцність гранул, вологоємність, щільність, розсіюваність, повила змішування добрив, техніку безпеки і охорону праці при роботі з ними.

Важливими показниками якості вапняних матеріалів є вміст нейтралізуючої речовини, вологість і гранулометричний склад. Поряд з промисловими вапняними добривами для вапнування широко використовуються місцеві матеріали, які потребують попередньої оцінки.

В сільському господарстві використовують різноманітні місцеві органічні добрива. Їх удобрювальна цінність залежить від умов накопичення /добування \ приготування і зберігання, швидкості їх мінералізації ґрунті, зольності і вмісту зольних елементів.

Агрохімічна оцінка традиційних форм органічних дорив включає визначення вологості, валового вмісту вуглецю і азоту, зольних макрос і мікроелементів, амонійного азоту. При використанні нетрадиційних органічних матеріалів /наприклад, відходів міста або промисловості/ необхідна більш докладна характеристика їх хімічного складу і поживної цінності для сільськогосподарських культур, попереднє вивчення можливого впливу на урожай, якість продукції і властивості ґрунту в польових умовах.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГИ В ДОБРВАХ.

ХІД РОБОТИ :2-5г добрива переносять у понумерований і попередньо висушений до сталої маси бюкс і зважують з похибкою не більше як 0, 0002 г. Бюкс з добривом і з знятою кришкою ставлять у сушильну шафу і висушують протягом 3 год. Температура висушування повинна бути: для сечовини і складних добрив 65- 70^оС, для подвійного суперфосфату і змішаних добрив 75-80^оС,для суперфосфату простого, калію хлористого, калію сірчанокислого, 40% калійної солі змішаної - 100-105^оС. Аміачну селітру висушують протягом 2 год. , при температурі 100-105^оС. Наважку калімагнезії і калійно - магнієвого концентрату змішують з подвійною кількістю карбонату натрію, зверху покривають тонким шаром карбонату натрію і знову зважують. Висушують при температурі 200 – 205^о С протягом 3 год.

Вміст води обчислюють за формулою:

Х=(а-б)*100/в, де

Х - вміст води, %;

А – маса добрива з бюксам до висушування, г;

Б – маса добрива з бюксам після висушування, г;

в – маса наважки добрива до висушування, г;

Повторність визначення трьохразова для сечовини, для інших добрив – дворазова.

3.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АЗОТУ В ДОБРИВАХ

Азотні добрива виробляють у твердому і рідкому стані. Тверді добрива мають кристалічну будову, більшість з них гранульовані.

Азотні добрива добре розчинні у воді. Залежно від сполук, в яких міститься азот, азотні добрива поділяються на: аміачні (NН₃), амонійні /NН₄/, нітратні /NО₃-/, амонійно-нітратні /NО ₄ ^-/ і /N О₃ -/, амідні /NН₂/. До аміачних добрив належать безводний і водний аміак, до амонійних – сульфат амонію і хлористий амоній, до нітратних – натрієва селітра, до аміачно – нітратних – аміачна селітра, до амідних – сечовина, ціанамід кальцію.

На основі сечовини виробляють сечовину – формальдегідні добрива. Ці добрива є повільно діючими.

До рідких азотних добрив відносять рідкий аміак, амічну воду і аміакати, плав.

При правильному застосуванню азотних добрив амонійний, аміачний амідний азот поглинається грунтом, рослинами і мікроорганізмами. Нітратний азот добре поглинається рослинами і мікроорганізмами. Під впливом мікробіологічних процесів амонійний азот може перетворитися в нітратний, газоподібні сполуки, які можуть втрачатися з грунту в значних кількостях.

Нітратний азот міститься в грунтовому розчині, що зумовлює його велику рухомість. Завдяки цьому нітрати можуть вимиватись з орного грунту.

В той же час мікроорганізми можуть перетворювати нітратний азот в газоподібні сполуки, що призводить до значних його втрат.

В міачно-нітратних добривах вміст азоту визначають формальдегідним методом і методом Едварда і титриметричним методом, в амонійних - формальдегідним і хлораміновим методами, а також потенціометричним із застосуванням іоноселективних електродів, в аміачних – титриметричним, в амідних – формальдегідним, спектрофотометричним, гіпохлоритним, у вуглеамікатах – формальдегідним, дистиляційним методом, в сечовино- формальдегідних – методом Кельдаля.

Вміст азоту в азотних добривах такий,%: в аміаку безводному – 82,3; в аміачній воді – 16,4-20,5; в сульфаті амонію – 20,5-21,0; в хлористому амонію – 25,9-26,0; в натрієвій селітрі – 15,0-16,4; в аміачній селітрі – 34,0 – 34,8, в сечовині /карбаміді/ -46,0 46,3, в ціанаміді кальцію – 19,0 –21,0, в аміак атах – 30, 50,0. У сечовино- формальдегідних добривах вміст водорозчинного азоту становить 5,4 – 7,2 загального – 31,9-37,0.

3.2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ АМІАЧНОГО АЗОТУ В ДОБРИВАХ ФОРМАЛЬДЕГІДНИМ МЕТОДОМ

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Визначення азоту в добривах необхідно для розрахунку дози внесення добрива, а також для оцінки їх якості.

Метод рекомендується для визначення азоту в добривах, які містять амоній, крім фосфорних.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Метод ґрунтується на взаємодії амонію з формальдегідом, в наслідок чого утворюється гексаметилентетрамін і мінеральна кислота в еквівалентній кількості амонійному азоту:

2(NH₄)₂SO₄ – 6HCOOH = (CH₂)₆N₄ + 2H₂SO₄ + 6H₂O

Кількість мінеральної кислоти, що утворилася, визначають титруванням лугом:

H₂SO₄ + 2NaOH = Na₂SO₄ + H₂O

ХІД РОБОТИ. 2-5 г добрив (2 г для аміачної селітри, 5 г – для інших), зважених з похибкою не більше як 0,001 г на мл води, потім переливають в мірну колбу на 250 мл, доводять водою до риски і ретельно перемішують. Якщо одержали каламутний розчин, його фільтрують. 25 мл одержаного фільтрату переносять піпеткою в конічну колбу 250 мл, приливають 3 краплі фенолфталеїну і нейтралізують, добавляючи з бюретки 0,1н розчин NaOH, до зміни забарвлення індикатора з безбарвного на блідо-рожевий. В іншу колбу місткістю 250 мл вливають 25 мл формальдегіду (25% розчин). Кислий розчин формаліну нейтралізують 0,1н розчином NaOH за наявності 2-3 крапель фенолфталеїну також до появи блідо-рожевого забарвлення. Нейтралізуючи розчин добрива і формаліну, не можна допускати залишки лугу для нейтралізації їхньої кислотності.

До 25 мл нейтралізованого розчину добрива доливають нейтралізований розчин формаліну, перемішують і через 1 хв (суміш безбарвна) титрують 0,1 н розчином NaOH за наявності 2-3 крапель фенолфталеїну до появи стійкого (протягом 1 хв) блідо-рожевого забарвлення. За бюреткою відраховують об’єм NaOH, витраченого на нейтралізацію кислоти, що утворилася після промивання розчину формаліну до розчину добрива.

Вміст азоту в добриві розраховують за формулою:

Х=а*К*0,0014*100/Н, де

Х – вміст азоту, %;

А – кількість мл 0,1 NaOH, витраченого на титрування, мл;

К – поправка до титру лугу;

0,0014 – кількість азоту, яка відповідає 1 мл 0,1н NaOH, г;

Н – маса наважки добрива в 25 мл, г.

Цим методом можна визначити азот і в аміачній селітрі, в якій вміст амонійного та нітратного азоту складає по 50%. Для визначення загального вмісту азоту в аміачній селітрі вміст амонійного азоту подвоюють.

3.1.2 ВИЗНАЧЕННЯ АЗОТУ В АМІАЧНІЙ ВОДІ.

ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ. Азот в аміачній воді на 60% знаходиться у вигляді газу аміаку, який легко може втрачатися при неправильному зберіганні. Тому визначення азоту в аміачній воді повинно проводитися перед кожним ІІ внесенням в грунт для розрахунку необхідної дози.

ПРИНЦИП МЕТОДУ. Вміст азоту можна визначити за густиною /ареометром або пікнометром/ або титруванням кислотою.

Стандартом передбачається метод титрування.

Визначення азоту методом титрування

В колбу ємністю 250 мл приливають із бюретки 40 мл 1, 0н Н₂ SO_4, добавляють 2 – 3 краплі метилового червоного і туди ж вливають 2мл аміачної води. Вміст колби титрують 1,0н NaOH до появи злотисто – жовтого забарвлення.

Вміст азоту в аміачній воді розраховують за формулою :

Х=(40* К₁) - (а* К₂) *0,01703*0,82*100/2, де

Х – вміст азоту, %;

А – кількість NaOH, витраченого на титрування, мл;

К₁ – поправка до титру кислоти;

К₂ – поправка до титру лугу;

0,01703 – кількість аміаку, яка відповідає 1 мл 1,0н Н₂ SO₄, г;

0,82 – коефіцієнт для перерахунку на азот.

15. Вміст азоту в аміачній воді залежно від її густини.

ФОСФОРНІ ДОБРИВА.

За розчинністю фосфорні добрива поділяються на водорозчинні, розчинні у слабких кислотах і важкорозчинні. До водорозчинних добрив належить всі види суперфосфатів. Добрива, що розчиняються у слабких кислота, поділяють на лимонно розчинні і цитратно- розчинні. До цитратно-