4880 (Населення в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу 3)

ЛЕКЦІЯ

з дисципліни: “Безпека життєдіяльності”

для слухачів курсів початкової

підготовки кандидатів на службу в ОВС.

Тема:

“Безпека життєдіяльності населення

в надзвичайних ситуаціях воєнного та мирного часу”

Дії в осередку хімічного ураження:

При оголошенні сигналу “Хімічна тривога” або виявленні ознак СДОР у навколишньому середовищі необхідно:

1. Надіти засоби індивідуального захисту органів подиху і шкіри;

2. Укритися в найближчому захистку або укритті, а при їхній відсутності в загерметизоване житлове помешкання;

3. Виконувати розпорядження штабу ЦО, що надходять по засобах масової інформації.

Рухаючись на зараженій території треба:

• Рухатися швидко, але не бігти і не піднімати пилюки;

• Виходити з зони зараження убік перпендикулярний вітру;

• Не притулятися до будинків і не торкатися навколишніх предметів:

• Не наступати на рідини, що зустрічаються на шляху, калюжі, або порошкоподібні розсипи невідомих речовин;

• Не залишатися на перших поверхах і в підвалах, обходити балки, яри. де можливе скупчення СДОР;

• Не наймати засоби індивідуальною захисту до розпорядження штабу ЦО або виходу з зони зараження;

• При виявленні краплин і мазків СДОР на шкірі, одязі, взутті або засобах індивідуального захисту негайно обробити ці місця тампонами, змоченими рідиною з ІПП-8, якщо його немає - тампонами з наперу, дрантя і т.п.;

• Відчувши перші ознаки отруєння СДОР, прийняти одну таблетку, що знаходиться в гнізді №2 АІ-2;

• Після виходу з осередку зараження пройти повне санітарне опрацювання і перевірку в медичному закладі.

Правила поводження в зонах хімічного зараження, утворених СДОР, особливої специфіки не мають. Головне - правильно вибирані засоби захисту органів подиху. Протигази, що фільтрують, забезпечують нетривалий захист. Ллє і при використанні ізолюючих протигазів завжди варто пам'ятати про те, що перебування в ньому обмежуються часом активною киснеродвидімння в регенеративні їх патронах. Чим інтенсивніше навантаження, тим коронне час застосування. Під час роботи в ЇП кожний курсант зобов'язаний постійно спостерігати за товаришем і при найменших ознаках поразки негайно надати йому допомогу. Це може бути штучне дихання і непрямій масаж серця, нейтралізація СДОР що потрапили на шкіру і в очі, швидка евакуація отруєних із осередка аварії. При перебуванні у осередку аварії не можна знімати або розстібати засоби захисту шкіри, приймати їжу, курити, пити. Щоб виключити перевтому особового складу, а тим більше перегрів при діях у захисному одязі ізолюючого типу влітку доцільно ліквідацію наслідків організувати позмінно.

Захист від СДОР являє собою комплекс заходів. здійснюваних із метою виключення або максимального ослаблення поразки персоналу і зберігання його працездатності.

Комплекс заходів щодо захисту від СДОР включає:

Інженерно-технічні заходи щодо збереження і використання СДОР.

Підготування сил і засобів для ліквідації хімічно небезпечних аварій.

Навчання їх порядку і правилам поводження в умовах виникнення аварій.

Забезпечення засобами індивідуальною і колективного захисту.

Забезпечення безпеки людей і використання ними засобів індивідуальною і колективного захисту.

Повсякденний хімічний контроль.

Прогнозування зон можливою хімічного зараження.

Попередження (оповіщення) про безпосередню загрозу ураження СДОР.

Тимчасову евакуацію з районів, яким загрожує небезпека.

Хімічну розвідку району аварії.

Пошук і надання медичної допомоги постраждалим.

Локалізацію і ліквідацію наслідків аварії.

Об'єм і порядок здійснення заходів щодо захисту багато в чому залежать від конкретної обстановки, що може скластися в результаті хімічно небезпечної аварії, наявність часу, сил і засобів для здійснення заходів щодо захисту й інших чинників.

Оскільки при аваріях і руйнаціях об'єктів із СДОР існує, небезпека раптовї поразки особового складу, від командирів і штабів вимагається постійне знання хімічної обстановки в пунктах дислокації частіш і підрозділів. Для її оцінки дуже важливо заздалегідь проводити прогнозування. При цьому враховуються положення хімічних підприємств і складів щодо пункту дислокації, номенклатура отруйних речовин, що тут виготовляються або зберігаються. їх токсичні і фізико-хімічні властивості. Обов'язково беруться до уваги дані багаторічних метеорологічних і кліматичних спостережень (троянда вітрів, середні температури зимового і літньою періодів), особливості рельєфу місцєіїосіі. Все це і) комплексі буде сприяти вмілому і правильному захисту від СДОР.

Захист населення від епідемій

Епідемія - масове поширення інфекційного захворювання серед людей у якійсь місцевості, країні, значно перевищуючого звичайний рівень захворюваності.

Епізоотія - широке поширення інфекційної хвороби тваринами, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності па даній території.

Епіфітотія - те ж, тільки серед рослин.

Пандемія - епідемія, що охоплює значну частину населення країни, груп країн, континентів.

Уявлення про заразність таких хвороб як чума, холера, віспа, а також припущення про живу природ, заразного початку, що передається від хворого до здорового, існувало ще в древніх народів. Епідемія чуми 1347-1352 р. відома в історії під назвою “Чорна смерть”, ще більше зміцнила таке уявлення.

Чума - одне з найбільш грізних інфекційних захворювань, смертельне при відсутності лікування в більш ніж 90% випадків, з'явилося в Єгипті в IV столітті до нашої ери. Аж до XIV століття епідемії чуми виникали на всіх континентах з інтервалом, приблизно.100 років. Число жертв щораз досягало декількох десятків тисяч. На Русі перша епідемія чуми зафіксована в Києві в 1090 році.

Пандемия чуми, що якісно відрізнялася від колишніх, уразила Європу, Азію й Африку в середині XIV століття. Вона прийшла з Індокитаю, де від неї померло 50 млн. чоловік. Перші випадки в Європі відзначені в Марсельському порту в грудні 1347 року. Хвороба просувалася уздовж торгових шляхів і досягала швидкості 1000 км у рік. У однієї тільки Європі її жертвами стали біля 25 млн. чоловік. Доводяться дані, що вимерла 4-я частина населення Землі, тобто біля 300 млн. чоловік. Пандемія закінчилася в Росії наприкінці 1351 року.

Поширення чуми стримувалося підвищенням рівня гігієни й енергійних заходів у портах.

При епідемії гріту (іспанки) 1918-1920 р. в західній Європі померли понад 20 млн. чоловік - майже стільки ж, скільки загинуло в І світову війну.

На поширення інфекційної хвороби впливають наступні чинники:

Умови життя людей.

Імунітет (несприйнятливість до інфекційних захворювань).

Рівень загальної санітарної культури населення.

Рівень лікувально-профілактичної і санітарно-профілактичної роботи, спрямованої на попередження поширення інфекційних хвороб серед населення.

Час року, погодні умови й ін. чинники.

Основними специфічними властивостями мікробів-збудників інфекційних захворювань є:

Спроможність передаватися від хворого до здорового й таким чином поширюватися серед людей і викликати масові захворювання.

Наявність схованого (інкубаційного) періоду.

Складність виявлення в зовнішньому середовищі, трудність і тривалість процесу діагностики захворювання.

Спроможність деяких збудників довгий час зберігатися в харчуванні, воді, ґрунті, на різних предметах і одязі, а також в організмі насекомих.

Інфекційні захворювання, властиві тільки людям: азіатська холера. натуральна віспа, черевний і сипний тиф. чума й ін.

Інфекційні захворювання, властиві тільки тваринам: чума великої рогатої худоби, свиней, птахів і ін.

Загальні для людини і тварин інфекційні захворювання: сибірська виразка, сап, ящур, туляремія й ін.

Шляхи і способи передачі інфекції:

Через органи дихання (аерогенний).

При споживанні заражених продуктів і води (аліментарний).

Після зіткнення з зараженими предметами, при спілкуванні з хворими людьми і тваринами (контактний).

При укусах насекомими - переносниками захворювань (трансмісійний).

При виникненні осередка інфекційного захворювання на зараженій території вводиться карантин або обсервація. Постійні карантинні заходи у відношенні до людей, тварин і рослин виконуються митницями на державних кордонах.

Карантин - це система протиепідемічних і режимних заходів, спрямованих на повну ізоляцію осередка зараження і ліквідацію інфекційних захворювань у ньому.

Карантинний режим передбачає повну ізоляцію осередка зараження від навколишнього населення, має ціль недопущення поширення інфекційних захворювань.

На зовнішніх межах зони карантину встановлюється збройна охорона, організується комендантська служба і патрулювання, регулюється рух. V населених пунктах і на об'єктах, де встановлений карантин, організується місцева (внутрішня) комендантська служба, здійснюється охорона інфекційних ізоляторів і лікарень, контрольно-передатних пунктів і ін.

З районів, у яких оголошений карантин, вихід людей, вивід тварин і вивіз майна забороняються. В'їзд на заражену територію дозволяється начальниками цивільної оборони лише спеціальним формуванням і видам транспорту. Транзитний проїзд транспорту через осередки ураження забороняється (винятком може бути тільки залізничний транспорт).

Об'єкти народного господарства, що виявилися в зоні карантину і продовжують свою виробничу діяльність, переходять на особливий режим роботи із суворим виконанням протиепідемічних вимог. Робітники зміни розбиваються на окремі групи (можливо менші по складу), контакт між ними скорочується до мінімуму. Харчування і відпочинок робітників га службовців організується по групах у спеціально відведених для цього помешканнях. У зоні карантину припиняється робота всіх навчальних закладів, видовищних заснувань, ринків і базарів.

Населення в зоні карантину розбивається на дрібні груші (так називана дробная карантинизация); йому не дозволяється без крайньої потреби виходити зі своїх квартир або будинків. Продукти харчування, вода і предмети першої необхідності такому населенню доставляються спеціальними командами. При необхідності виконувані термінові роботи поза будинками люди повинні бути обов'язково в засобах індивідуального захисту.

Кожний громадянин відповідає за дотримання режимних заходів у зоні карантину; контроль над їхнім дотриманням здійснюється службою охорони суспільного порядку.

У тому випадку, коли установлений вид збудника не відноситься до групи особо небезпечних, введений карантин заміняється обсервацією, що передбачає медичне спостереження за осередком зараження І проведення необхідних лікувально-профілактичних заходів. Ізоляційно-обмежувальні заходи при обсервації менш суворі, ніж при карантині.

Обсервація - система ізоляційно-обмежувальних заходів, спрямованих на обмеження в'їзду, виїзду і спілкування людей на території, оголошеної небезпечною, посилення медичного спостереження, попередження поширення і ліквідації інфекцій, що не відносяться до групи особо небезпечних, а також у районах, що безпосередньо стикаються з межею карантинної зони.

Введення і зняття карантину й обсервації робиться за вказівкою місцевих органів влади.

Основні заходи, проведені на території, яка оголошена зоною карантину н обсервації:

Проведення екстреної профілактики населення антибіотиками (захисні щеплення), а після встановлення характеру захворювання і його збудника - специфічної профілактики.

Раннє виявлення хворих, у яких передбачається дане захворювання, ізоляція, госпіталізація і лікування захворілих.

Доставка хворим і підданим карантину води, харчування і товарів першої необхідності.

Дезінфекція території, споруджень, майна. поховання загиблих.

Встановлення на підприємствах, транспорті, торгівлі режиму роботи, що виключає можливість поширення інфекції.

Профілактичні заходи, спрямовані на запобігання епізоотій і епіфітотій.

Дератизація. дезинсекція, біологічна, хімічна і механічна боротьба із шкідниками сільського і лісового господарства.

Дії в умовах бактеріологічного зараження.

У випадку зараження місцевості біологічними засобами, спалахів гострозаразних інфекційних захворювань, можуть бути введені карантин і обсервація. Про введення карантину й обсервації штаб ЦО повідомляє через засоби масової інформації.

При перших же ознаках захворювання необхідно викликати лікаря й ізолювати хворою. У залежності від характеру інфекційної хвороби і конкретної обстановки хворий може бути госпіталізований або залишений удома для лікування. При лікуванні вдома хворому виділяється окрема кімната або його ліжко відгороджується ширмою. Лікування за хворим доручається одній людині, що при лікуванні за ним користується індивідуальними засобами захисту. Для хворого виділяється окремий посуд, що систематично дезінфікується.

Населення, що знаходиться в осередку біологічного зараження, зобов'язане с грою дотримуватись усих вимог медичної служби ІДО.

Спілкування людей між собою обмежується. Заняття в навчальних закладах і робота деяких заснувань і підприємств припиняється за вказівкою штабу ГО. Користування суспільним транспортом обмежується, торгівля на ринках забороняється.

Особливо строго повинні дотримуватися правил особистої гігієни, санітарного стана житла і прилягаючої до нього території. Необхідно обробляти дезінфікуючими розчинами бильця східців і дверні ручки, ретельно вбирати місця загального користування, вести боротьбу з мухами, і гризунами.

Виходячи з помешкання користуватися індивідуальними засобами захисту органів дихання і шкіри. Перед входом у помешкання знімати взуття і верхній одяг, залишиш їх із зовнішньої сторони до опрацювання дезінфікуючим складом.

В'їзд і виїзд транспорту дозволяється тільки після знезаражування території, будинків, споруджень.