183454 (Економіко-математичне обґрунтування підвищення ефективності виробництва МКВП "Дніпроводоканалу"), страница 4

Отже можна зробити висновок, що МКВП "Дніпроводоканал" на початок 2009 року є неплатоспроможним і відновити її найближчим часом не вдасться. А виявлена динаміка показників, що характеризують платоспроможність, не дозволяє позитивно охарактеризувати перспективу відновлення платоспроможності в більш тривалий термін (понад 6 місяців).

Ліквідність підприємства, як відомо, можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності. Коефіцієнти ліквідності можуть бути різними за назвою, але сутність їх в основному однакова як на українських підприємствах, так і в зарубіжних фірмах та компаніях (таблиця 2.3).

1. Загальний коефіцієнт ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства і розраховується за формулою:

Кзл = [А1 + А2 + А3]:[П1 + П2] (2.1)

де А1 – найбільш ліквідні активи;

А2 – активи, що швидко реалізуються;

А3 – активи, що реалізуються повністю;

П1 – негайні пасиви;

П2 – короткострокові пасиви.

Він показує, скільки гривень поточних активів підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання в основному за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують поточні зобов'язання, підприємство вважається ліквідним [3]. Розмір перевищення задається коефіцієнтом покриття. Значення цього показника залежить і від галузі, і від виду діяльності. У європейській обліково-аналітичній практиці наводиться критичне мінімальне значення цього показника. Визнано, що поточні активи повинні вдвічі перевищувати короткострокові зобов'язання.

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності — цей коефіцієнт за смисловим значенням аналогічний коефіцієнту покриття, тільки він обчислюється для вужчого кола поточних активів, коли з розрахунку виключено найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси. Він обчислюється так:

Кшл = [А1 + А2]:[П1 + П2] (2.2)

де А1 – найбільш ліквідні активи;

А2 – активи, що швидко реалізуються;

П1 – негайні пасиви;

П2 – короткострокові пасиви.

Матеріальні запаси виключаються не стільки тому, що вони менш ліквідні, а, головне, через те, що кошти, які можна одержати в разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути істотно нижчими за витрати на їхню закупівлю [3]. За умов ринкової економіки типовою є ситуація, коли за ліквідації підприємства одержують 40% і менше від облікової вартості запасів. "Розумним" коефіцієнтом швидкої ліквідності є співвідношення 1:1.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається за формулою:

Кабс.л = [А1]:[П1 + П2] (2.3)

де А1 – найбільш ліквідні активи;

П1 – негайні пасиви;

П2 – короткострокові пасиви.

Цей коефіцієнт показує, яку частину короткострокових позикових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Теоретично достатнім значенням для коефіцієнта абсолютної ліквідності є співвідношення 0,2 : 1. На практиці фактичні середні значення коефіцієнтів ліквідності бувають значно нижчими, але це ще не дає підстави висновувати про неможливість підприємства негайно погасити свої борги, бо малоймовірно, щоб усі кредитори підприємства одночасно пред'явили йому свої боргові вимоги [3].

Таблиця 2.3 – Основні показники ліквідності МКВП "Дніпроводоканалу" (2008 рік)

У нашому випадку (таблиця 2.3) загальний коефіцієнт покриття становить відповідно 0,0013 та 0,0019, це означає що підприємство не вважається ліквідним. Варто відмітити що у 2008 році коефіцієнт став наближатися до оптимального рівня.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття) зменшився і дорівнює нормативному значенню.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності значно більше нормативного значення, але наближається до оптимального рівня.

2. Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу

Для того щоб проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, необхідно провести горизонтальний та вертикальний аналіз балансу (таблиця 2.4).

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Завдання вертикального аналізу — розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка змін питомої ваги (рисунок 2.1). З допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показники пом'якшують негативний вплив інфляційних процесів [7].

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає можливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу — зробити висновки про співвідношення власного й позичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підприємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабільність. Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів [8].

Таблиця 2.4 - Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу МКВП "Дніпроводоканалу" (2008 рік)

Отже, можна назвати основні риси, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до "позитивного":