182883 (Ціноутворення на ВАТ "Тера" в економічно-господарському та правовому контексті), страница 3

Важливою складовою цінового механізму є ціноутворення і його методологія. Методологія ціноутворення - це сукупність загальних правил, принципів, методів: розробки концепції ціноутворення; визначення й обґрунтування ціни; формування системи цін; керування ціноутворенням. Вона єдина для всіх рівнів установлення цін. Основні положення й правила формування цін не міняються залежно від того, ким вони і який строк їхньої дії.

Варто відрізняти методологію й методику ціноутворення. На основі методології розробляється його стратегія, а методики містять конкретні рекомендації й засоби для реалізації стратегії. Методики - елементи методології. Важливим елементом методології є принципи й мети ціноутворення. [10]

Принципи ціноутворення:

- науковість ціноутворення складається в необхідності пізнання й обліку в ціноутворенні законів розвитку ринкової економіки (закону вартості, попиту та пропозиції). Базується на аналізі кон'юнктури ринку;

- цільова спрямованість полягає в тому, що необхідно чітко визначити пріоритетні економічні й соціальні проблеми, у рішенні яких повинні використовуватися ціни;

- безперервності визначаються динамічністю процесу ціноутворення (для кожного етапу руху товарів установлюється своя ціна);

- єдність процесу ціноутворення й контролю за дотриманням цін полягає в тому, що державні органи зобов'язані контролювати процес установлення ціни.

Цілі підприємства в процесі ціноутворення:

a) забезпечення виживання стає основною метою підприємства в тих випадках, коли на ринку занадто багато виробників, панує гостра конкуренція або різко міняються потреби клієнтів. У цьому випадку варто встановлювати низькі ціни в надії на доброзичливу відповідну реакцію споживачів. Знижені ціни повинні покривати витрати;

б) максимізація поточного прибутку - для максимізації прибутку підприємства роблять оцінку попиту й витрат стосовно до ринкових рівнів цін і вибирають таку ціну, що забезпечує максимальне забезпечення поточного прибутку. Поточне фінансування прибутку для підприємства важливіше довгострокових;

в) завоювання лідерства по показниках частки ринку - підприємства йдуть на максимально можливе зниження цін (тому що вірять, що маючи саму більшу частку ринку, мінімізують витрати (ефект масштабу), високими довгострокові прибутки).

г) завоювання лідерства по показниках якості товару - звичайно це вимагає встановлення на товар високої ціни, щоб покрити витрати на досягнення високої якості й проведення НІОКР.

Сформулювавши мету виводу товару на ринок, підприємство розробляє стратегію ціноутворення. Для цього воно створює целую систему ціноутворення, що охоплює різні товари й вироби в рамках товарних із із урахуванням розходження у витратах по організації збуту в різних географічних регіонах, у рівнях попиту, розподілу покупок за часом і іншими факторами. Крім того, підприємство діє в умовах постійно змінного середовища: само виступає ініціатором зміни цін, відповідає за цінові ініціативи конкурентів. [21]

1.3 Механізм ціноутворення

Ринкові ціни формуються на основі взаємодії попиту та пропозиції в даний період на даній території. Якщо при певній ціні потрібно більше товару, ніж зможуть і побажають поставити виробники, ціни починають рости. Якщо спостерігається надлишкова пропозиція, ціни починають падати. Дані зв'язки не завжди й не скрізь проявляються подібним чином. Конкретна ситуація залежить від умов, що складаються на ринку. Найбільш важливу роль щодо цього грають наступні умови:

- кількість покупців і продавців, що діють на ринку. Чим більше покупців і продавців, тим сутужніше якому-небудь покупцеві або продавцеві змінити ринкову ціну.

- незалежність учасників ринку. Якщо покупці й продавці об'єднаються з метою проведення погодженої політики, вони зможуть колективними зусиллями вплинути на ринкову ціну. Чим більше покупців і продавців на ринку, тим сутужніше розробити й здійснити плани спільних дій.

- ступінь індивідуалізації продукції. Чим різноманітніше асортименти товарів, призначених для задоволення широкої гами потреб, тим більше ймовірність того, що окремі види продукції зможуть витримати загальний напружений стан ринку.

- зовнішні обмеження. Рівень цін на будь-якому ринку може встановлюватися не тільки під впливом попиту та пропозиції, але й під впливом інших факторів. Найпоширеніший приклад - державне втручання. [1]

При аналізі ринкових цін передбачається, що якість товарів, що є присутніми на одному ринку, однакова; що діє досить велика кількість покупців і продавців, що виключають можливість впливу одних з них на ринкову ціну; що відсутня погоджена політика виробників і споживачів і не діють зовнішні обмеження, які б перешкоджали вільній взаємодії попиту та пропозиції.

Підприємства мають у своєму розпорядженні обмежений обсяг інформації про попит на їхню продукцію при ціні, що відрізняється від діючих на ринку. Попит залежить не тільки від їхніх власних дій, але й від діяльності інших товаровиробників. Вивчення ринку збуту й установлення залежності попиту від ціни проводиться в рамках маркетингових досліджень.

Попит - це кількість товарівів, що споживачі готові й бажають придбати за даною ціною, на даному ринку, протягом даного періоду за інших рівних умов.

Передбачається, що покупці купують товари для задоволення своїх потреб і що ціль покупців складається в одержанні максимального задоволення при даному рівні їхніх грошових доходів.

Поведінка споживачів при зміні ціни на товар викликає два види наслідків:

а) ефект заміни. При зниженні ціни товару споживач буде більшу кількість тих товарів, відносна ціна яких знижується за інших рівних умов.

б) ефект доходу. Зниження ціни збільшує реальні доходи споживача. Приріст він може використовувати для покупки товарів, ціни на які знизилися, або використовувати для його придбання більше якісні товари.

Досвід показує, що ефект заміни діє сильніше ефекту доходу. Однак є винятки, коли ефект доходу діє сильніше ефекту заміни. Це має місце у випадках зниження ціни на товари, насичення якими ринку дорівнює або близько максимальної потреби.

Таким чином, теорія поведінки споживачів показує, що попит на товари буде рости, якщо ціни знижуються, або ж упаде у випадку їхнього підвищення за умови, що інші фактори залишаться незмінними. Ця залежність може бути проілюстрована за допомогою кривої попиту. Зрушення кривої попиту вліво свідчить про падіння попиту на товар при будь-якій його ціні, і навпаки, зрушення кривої вправо із про збільшення попиту.

Виділяють три головних фактори, що викликають зрушення кривої попиту:

1. Зміна цін товарів. У цьому випадку діють два види попиту:

- конкуруючий попит - один товар служить замінником іншого;

- сполучений попит - один товар доповнює споживання інших товарів.

2. Доходи споживачів. Зростання доходів покупців викликає ріст споживання й попит на товари. Спостерігається більше високий ріст попиту на товари стандартного й підвищеного попиту (крива попиту зрушиться вправо).

3. Смаки, схильності, переваги. Із часом попит на товар може рости або падати в результаті капризів моди, появи нових товарів, впливу продуктів на здоров'я й так далі. [7]

Пропозиція - це кількість товарів, що виробники готові й згодні запропонувати для продажу за даною ціною, на даному ринку, протягом певного періоду часу за інших рівних умов.

Висока ціна забезпечує високу прибутковість, що стимулює виробників до нарощування обсягів випуску товарів. Ріст обсягів знижує витрати на виробництво й реалізацію одиниці продукції і є іншою важливою умовою ефективної роботи підприємства. Залежність пропозиції від ціни можна зобразити за допомогою кривої пропозиції, що похило піднімається ліворуч праворуч.

Скорочення виробництва спостерігається внаслідок зниження ціни товару за інших рівних умов. Розширення виробництва спостерігається внаслідок росту ціни товару за інших рівних умов. Падіння пропозиції зі зрушенням кривій уліво, а також збільшення пропозиції зі зрушенням кривої вправо мають місце при зміні умов виробництва.

Існує цілий ряд умов виробництва, що впливають на кількість пропонованої на ринку продукції. Найбільше часто зустрічаються наступні:

1. Ціни засобів виробництва. Зміна цих цін здатно вплинути на витрати виробництва, а отже, і на получаемою підприємствам прибуток. Наприклад, підвищення матеріальних витрат, цілком ймовірно, спричинить скорочення обсягу виробництва.

2. Кількість товаровиробників. При росту кількості й потужностей підприємств у галузі варто очікувати збільшення пропозиції при будь-якій ціні товару, і навпаки, скорочення кількості й потужностей підприємств викличе спад обсягу пропозиції.

3. Рівень розвитку техніки й технології. Коливання ефективності, з якої підприємства можуть перетворювати засобу виробництва в готову продукцію, впливають на рівень рентабельності й прибуток. Отже, можна чекати, що застосування у виробництві досягнень науки й техніки приведе до збільшення пропозиції.

Серед інших умов виробництва можна назвати зміну цілей діяльності фірми; зміну цін і рентабельності товарів; політику держави в області ціноутворення; стан ринку засобів виробництва й інші.

Ряд факторів впливає на швидкість реакцій пропозиції на зміну умов виробництва. Серед них - тривалість виробничого циклу, рівень завантаження потужностей підприємства й інші.

Оскільки ми пов'язуємо кількість товару, на яку є попит, і кількість товару із ціною товару, можна сполучити криву попиту із кривою пропозиції.

Існує тільки одна ціна й одна кількість товару, при яких наміри виробників і споживачів збігаються. При цій ціні весь обсяг пропозиції реалізується, а весь наявний попит задовольняється. Цей стан називається "ринковою рівновагою". При такому стані кількість товару, що користується попитом, відповідає обсягу пропозиції на даному ринку, у даний період часу за інших рівних умов.

На ринку, вільному від різного роду обмежень, конкуренція між виробниками в боротьбі за можливість зменшити запаси нереалізованого товару приведе до зниження цін, у результаті чого розшириться попит. Зниження цін викличе скорочення обсягів виробництва. Процес буде тривати доти, поки не встановиться ринкова рівновага.

Аналогічні зв'язки діють і для випадку, коли ціна падає нижче крапки рівноваги. У цьому випадку має місце надлишковий попит, і конкуренція між споживачами за придбання товару приведе до росту ціни, у результаті чого розшириться виробництво й скоротиться попит. Процес буде тривати доти, поки знову не наступить ринкова рівновага. [10]

Для вироблення цінової стратегії фірма повинна виявити й проаналізувати всіх факторів, які можуть вплинути на ціни. Більшою мірою це причини зовнішні стосовно фірми й не контролюються нею. На кінцеві ціни впливають наступні фактори:

- споживачі;

- державне регулювання;

- учасники каналів руху товарів;

- конкуренти;

- витрати.

На кінцеву ціну товару великий вплив справляють витрати, пов'язані із придбанням сировини, робочої сили, окремих компонентів товару, транспорту, захистом навколишнього середовища. Подібні витрати не можуть контролюватися фірмою, але повинні бути враховані при ціноутворенні. Цього можна досягти декількома способами:

- з ростом витрат фірма підвищує ціни на свою продукцію, перекладаючи всю "вагу" їхнього росту на плечі споживачів;

- фірма може частково компенсувати ріст витрат за рахунок своїх внутрішніх резервів, не міняючи асортиментів продукції;

- змінити самі вироби (зменшити їхній розмір, незначно знизити якість за рахунок використання більше дешевої сировини), але зберегти незмінним рівень цін;

- удосконалити продукцію в такому ступені, що ріст цін не здасться покупцям надмірним, а буде асоціюватися з підвищеним комфортом, високою якістю, престижем;

- зменшуючи витрати, фірма може піти на зниження цін на продукцію або залишити їх незмінними, збільшивши в такий спосіб свою частку прибутку.[3]

Попит, як правило, визначає максимальну ціну, що підприємство може запросити за свій товар. Мінімальна ціна визначається витратами товаровиробника. Підприємства прагнуть призначити ціну так, щоб вона повністю покривала витрати на виробництво й реалізацію продукції й давала прибуток необхідну для забезпечення конкурентоспроможності й винагороди за додаток зусилля й ризик. У випадку, коли діють непрямі податки (ПДВ, акцизний збір), до мінімально необхідної ціни товаровиробника додається сума, достатня для внесення підприємством відповідних платежів у бюджет.

Витрати на виробництво й реалізацію продукції розділяються на два види: змінні й умовно-постійні. Змінні витрати пропорційні обсягу випускається продукции, щоМ. Ці витрати можуть бути розраховані аналітично, виходячи з норм витрати й ціни одиниці ресурсу. До них відносяться матеріальні витрати, витрати на оплату праці відрядників, транспортні послуги з перевезення сировини, готової продукції й інші.

Умовно-постійні витрати залишаються незмінними в певних межах коливання обсягу виробництва. Це витрати на засоби виробництва із тривалим, більше року, часом обігу, пов'язані з обслуговуванням виробництва і його управління. Верхня межа коливання обсягу виробництва, при якому умовно-постійні витрати постійні, визначається випуском продукції, що може бути досягнуть при максимальній інтенсивності використання діючих потужностей підприємства. Якщо потрібно наростити обсяг виробництва більш, ніж це можливо при максимально інтенсивному використанні діючих потужностей, необхідні капітальні вкладення в розвиток підприємства. Капітальні вкладення викличуть ріст умовно-постійних витрат. До умовно-постійних витрат відносяться витрати на утримання апарата управління, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних виробничих фондів, орендна плата за приміщення й устаткування, комунальні послуги, послуги з охорони приміщень і ін. Умовно-постійні витрати розраховуються в цілому по підприємству, потім для заданого обсягу виробництва визначається їхній розмір на одиницю продукції у вигляді норми у відсотках до змінних витрат. [20]

Сума змінних і умовно-постійних витрат утворить собівартість виробництва продукції.

Наявність умовно-постійних витрат виробництва викликає наступні наслідки: