178793 (Роль капітальних інвестицій у відтворені основних засобів сільськогосподарських підприємств), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Роль капітальних інвестицій у відтворені основних засобів сільськогосподарських підприємств", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "экономика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "остальное", в предмете "экономика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "178793"
Текст 2 страницы из документа "178793"
До капітальних вкладень виробнчого призначення відносяться витрати на об'єкти, що після завершення будівництва будуть функціонувати у сфері матеріального виробництва: в промисловості, сільському господарстві і заготівлях, водному і лісовому господарствах, на транспорті , у будівництві, зв'язку, торгівлі і громадському харчуванні, в матеріально-технічному забезпеченні та збуті. Конкретніше можна сказати, що до капітальних вкладень виробничого призначення віднесено витрати (інвестиції), вкладені в будівництво виробничих будівель і споруд, реконструкцію, технічне переозброєння і модернізацію діючих підприємств, придбання машин і устаткування, транспортних засобів, обчислювальної техніки та інше.
До складу капітальних вкладень невиробничого призначення відносяться витрати на створення об'єктів житлового і комунального господарства, закладів охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, фізкультури, а також науково-дослідних та інших організацій, пов’язаних з розвитком науки (житлових будинків, гуртожитків, лазень, поліклінік, лікарень, шкіл, бібліотек, клубів, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, оздоровчих таборів для дітей та інше).
У залежності від джерел фінансування капітальні вкладення бувають:
- державні-інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основного капіталу, джерелом фінансування яких є кошти Державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;
- державні централізовані-інвестиції, що спрямовані на створення і відновлення основного капіталу і фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету і бюджетних кредитів;
- недержавні-інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності, а саме:
- власні фінансові ресурси інвестора ( прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження та заощадження громадян, юридичних осіб і т.д.);
- позикові фінансові кошти інвестора;
- залучені фінансові кошти інвестора ( кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб);
- безкоштовні та добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств та організацій;
- кошти іноземних інвесторів ( іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити);
- капітальні трансферти-інвестування капітальних вкладень шляхом переказу іноземної валюти в Україну і передачі права володіння іноземними цінними паперами;
Змішані капітальні вкладення-інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основного капіталу, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.
Виступаючи однією з форм інвестицій в економіку як окремих підприємств, так і країни в цілому, капітальні вкладення повинні бути безперервними і достатніми для забезпечення нормального функціонування кожного господарюючого суб’єкта і суспільства в цілому.
Розширення основного капіталу виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, реконструкції та переозброєння діючих підприємств.
До нового будівництва належить спорудження комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на нових майданчиках з метою створення нової виробничої потужності і які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі.
Якщо будівництво підприємства або споруди намічено здійснювати не відразу, а по черзі, то до нового будівництва відносяться перша і наступні черги аж до введення в дію всіх запроектованих потужностей для повного розвитку підприємства (споруди).
До нового будівництва належить також спорудження на новому майданчику підприємства такої ж або більшої потужності і подальшу експлуатацію якого з технічних та економічних причин визнано недоцільним, а також у зв'язку з необхідністю, викликаною виробничо-технологічними або санітарно-технічними вимогами.
До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві (споруді), а також зведення нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення (на території діючих підприємств або на майданчиках, що до них прилягають), з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей [4, 10].
До розширення діючих підприємств належить також будівництво філій і виробництв, що входять до їх складу, які після введення в експлуатацію не будуть рахуватися на самостійному балансі.
До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення, пов’язане з удосконаленням виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу та здійснюване, у цілому, з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості та для зміни номенклатури продукції головним чином без збільшення чисельності працівників при одночасному поліпшення умов їх праці й охорони навколишнього середовища.
До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко - економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим, більш продуктивним, а також для удосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.
Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обгрунтування.
Обсяги капітальних вкладень (інвестицій), як у цілому, так і за їх окремими видами, підприємства визначають щорічно, виходячи з потреби в них і наявних джерел фінансування.
1.2 Джерела фінансування капітальних інвестицій, їх формування та використання
Капітальні вкладення підприємств-інвесторів забезпечуються фінансовими ресурсами з різних джерел. Фінансові ресурси можуть бути сформовані за рахунок таких джерел:
- власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;
- позикових джерел фінансових ресурсів інвесторів;
- залучених джерел фінансових ресурсів інвесторів;
- бюджетних інвестиційних асигнувань;
- коштів позабюджетних фондів;
- інших власних джерел фінансових ресурсів інвесторів;
- коштів іноземних інвесторів.
Склад джерел фінансування, що спрямовуються на капітальні вкладення, залежить від рівня централізації здійснюваних капітальних вкладень, а також від того, хто є інвестором і яку форму власності він представляє [12, 16].
Інвестор юридична (фізична) особа, яка приймає рішення про вкладання власних, позикових або залучених коштів у формі капітальних вкладень в об'єкти будівництва[6, 9].
У випадках, коли інвесторами державних капітальних вкладень є органи державної влади всіх рівнів, то їх джерелами фінансування є кошти відповідних бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів. Бюджетні кошти на фінансування об'єктів виробничого призначення підприємствам виділяються у тих випадках, коли ці об’єкти включені до складу цільової комплексної програми, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Обсяги бюджетних коштів, які виділяються на фінансування відповідних видів державних капітальних вкладень, передбачаються в бюджетах відповідних рівнів.
Обсяги позабюджетних фондів, що спрямовуються на фінансування державних капітальних вкладень, встановлюються при розподілі коштів відповідних позабюджетних фондів. Обсяги позикових коштів, які спрямовуються на фінансування державних капітальних вкладень, визначаються у вигляді різниці між передбачуваним обсягом відповідного виду державних капітальних вкладень і наявних джерел їх фінансування.
Державні підприємства та організації, а також ті, які засновані на колективній формі власності, забезпечують капітальні вкладення власними, залученими і позиковими джерелами фінансових ресурсів. При цьому власні джерела фінансування складаються з внесків засновників, амортизаційних відрахувань, прибутку та інших джерел. Внески засновників формуються в обсягах, передбачених установчою угодою. Внески засновників, що надійшли в грошовій формі, вкладаються спочатку, як правило, в придбання основного капіталу, тобто використовуються у вигляді джерела фінансування створюваного основного капіталу [7, 12].
Прибуток як одне з основних власних джерел фінансування розширення капітальних вкладень підприємств, які працюють у ринкових умовах, спрямовується на фінансування відповідних витрат по розширенню основного капіталу в обсягах, що передбачаються підприємствами при його розподілі. Проте, державні підприємства та організації проводять відрахування від прибутку, що залишається в їх розпорядженні, на фінансування витрат з технічного переустаткування виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, з нового будівництва виробничих об'єктів у межах нормативів, встановлюваних вищим органом управління майном, що знаходиться в державній власності. Розміри цих відрахувань індивідуалізуються по кожному підприємству і складають від 30% до 80% суми прибутку,що залишається в підприємства.
Амортизаційні відрахування є основним власним джерелом фінансування простого відтворення основного капіталу підприємств. Розмір амортизаційних відрахувань на повне відновлення капіталу визначається множенням встановлених норм амортизації на балансову вартість відповідних груп основного капіталу, що використовуються у виробничому процесі підприємства. Проте,фактично на відновлення основного капіталу спрямовується не 100% амортизації, що нараховується, а тільки 80% у зв’язку з застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8.
При здійсненні капітальних вкладень господарським способом у підприємств утворюються додаткові власні джерела фінансування капітальних вкладень. До них відносяться: планові нагромадження; економія по будівельно-монтажних роботах; мобілізація внутрішніх ресурсів у будівництві. Їх обсяг як джерел фінансування капітальних вкладень таким чином.
Планові нагромадження в будівництві, що виконується господарським способом, визначаються відповідно до встановленого розміру надходжень і вартості будівельно-монтажних робіт, які проводяться господарським способом.
Економія від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт, що виконується господарським способом, визначаються в розмірі встановленого відсотка від суми собівартості будівельно-монтажних робіт, які проводяться господарським способом.
Сума мобілізації внутрішніх ресурсів у будівництві визначається співставленням суми нормативу оборотних активів у будівництві з джерелами його забезпечення, а також розміру кредиторської заборгованості по розрахунках у капітальному будівництві на початок і кінець запланованого року.
При цьому нормативи власних оборотних активів по будівельних і допоміжних матеріалах, а також устаткуванню розраховуються відповідно до діючого на цей рахунок положення. У складі джерел забезпечення нормативу власних оборотних активів враховується вартість перехідних на початок запланованого року залишків будівельних матеріалів і устаткування.
Розмір кредиторської заборгованості по розрахунках у капітальному будівництві, яке виконується господарським способом, на початок запланованого року визначається за даними бухгалтерського звіту за рік, що передує йому, а на кінець року вона розраховується провізорної з урахуванням середньої кредиторської заборгованості за попередні роки і зміни обсягів будівництва в запланованому. При цьому до складу кредиторської заборгованості з будівництва, здійснюваного господарським способом, враховується заборгованість постачальникам за будівельні матеріали, устаткування, конструкції, будівельним робітникам та службовцям з оплати праці, залишок резерву майбутніх витрат і платежів у будівництві.
Різниця між встановленим нормативом власних оборотних активів у будівництві і джерелами його забезпечення, а також між розміром кредиторської заборгованості на початок року та її розміром на кінець запланованого буде свідчити про потребу в прирості оборотних активів у капітальному будівництві.
Перевищення наявності джерел забезпечення нормативу оборотних активів у капітальному будівництві над встановленим нормативом, а також розміру кредиторської заборгованості на кінець запланованого року над її сумою на початок цього року буде являти собою додаткове джерело фінансування капітальних вкладень, здійснюваних господарським способом.
До інших власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємств можна віднести кошти, одержані від продажу зайвих і непотрібних машин, устаткування, а також від продажу цінних паперів та інше.
У складі позикових коштів джерелом фінансування може бути довготермінових кредит. Він надається, як правило, тим інвесторам, у яких немає або недостатньо власних коштів для технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробництва, придбання устаткування, яке не входить у кошториси будівництва, а також на будівництво нових підприємств і споруд.
Розмір позичок,що видаються, і терміни, на які вони видаються, залежать від вартості заходів, що кредитуються, тривалості їх здійснення, часу окупності витрат, фінансового стану інвестора та його кредитоспроможності, а також від виду та рівня наданого забезпечення кредиту, що видається.
Обсяг довгострокового кредиту в джерелах фінансування державних капітальних вкладень порівняно невеликий. Перехід до ринку і розвиток ринкових відносин у народному господарстві країни повинні створювати умови для розширення кредитних відносин у сфері капітального будівництва.
Джерелом фінансових ресурсів для капітальних вкладень виступають і різноманітні фонди, створювані в останні роки в Україні.
Передбачені обсяги джерел фінансування капітальних вкладень повинні бути забезпечені відповідним розміром коштів, акумульованих, як правило, в установах банків.
Кошти бюджетів і позабюджетних фондів, що виділяються для фінансування капітальних вкладень, а також виділений довгостроковий кредит концентруються в банках на відповідних окремих рахунках.
Власні кошти підприємств, що виділяються на фінансування капітальних вкладень, концентруються й зберігаються, як правило, на їх основних поточних рахунках. Це створює підприємствам і організаціям умови для оперативного маневрування власними коштами. У той же час, на прохання підприємств і організацій на договірних умовах і за відповідну плату банки можуть відкрити їм окремі рахунки для ведення обліку власних коштів та їх використання на капітальні вкладення. Це має сенс у випадках, коли інвестор здійснює значний обсяг капітальних вкладень у точному обліку коштів, передбачених для цієї мети.