Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічна сутність капітальних інвестицій, їх види і форми здійснення

1.2 Джерела фінансування капітальних інвестицій, їх формування та використання

1.3 Економічна сутність відтворення основних засобів, знос та амортизація капітальних інвестицій

РОЗДІЛ 2 СТАН ЗДІЙСНЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В ТОВ „ЗЕЛЕНЬКІВСЬКЕ”

2.1 Аналіз здійснення капітальних інвестицій у відтворенні основних засобів в ТОВ „Зеленьківське”

2.2 Амортизаційні відрахування, як джерела відтворення основних засобів в ТОВ „Зеленьківське”

2.3 Особливості капітальних інвестицій в ТОВ „Зеленьківське” у зв‘язку з бюджетною формою фінансування

РОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Основні напрямки раціонального використання основних засобів

3.2 Контроль капітальних вкладень у відтворенні основних засобів

3.3 Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів підприємства

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На сучасному етапі розвитку економіки сільського господарства воно потребує значної підтримки у процесів відтворення ресурсного потенціалу. Серед основних факторів економічного зростання сільського господарства важливе місце належить стану ресурсів галузі, зокрема, основним засобам. З множини джерел їх відтворення, важливим є кредитне забезпечення. Об’єктивна необхідність застосування кредиту для відтворення основних засобів зумовлена специфікою відтворювального процесу в галузі, що має сезонний характер. На даний час, за умов обмеженості власних коштів сільськогосподарських підприємств, низької інвестиційної привабливості галузі, значного спаду виробництва, спрацьованості більшості основних ресурсів кредитне забезпечення відтворення основних засобів є реальним джерелом формування матеріальної бази сільськогосподарського виробництва.

Кредитне забезпечення сільськогосподарських підприємств є дієвим заходом виходу економіки із кризи. Це особливо актуально для періоду, коли економіка галузі перебуває в спаді, а стабілізація і розвиток гальмуються через відсутність чітких пріоритетних програм.

Становлення кредитного забезпечення аграрного сектора економіки України, що відбувається останнім часом, характеризується сукупністю норм, які регулюють відносини, що виникають у сфері створення, функціонування а розвитку кредитної інфраструктури, в тому числі відносин, що виникають у процесі ринкових перетворень аграрного сектора.

Проте на сучасному етапі недостатньою є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення визначення кредитного потенціалу для забезпечення відтворення ресурсів, особливо основних засобів сільськогосподарських підприємств. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язання наступних завдань: оцінити сучасний стан забезпечення відтворення основних і оборотних засобів галузі кредитами, визначити тенденції і вплив факторів, що визначають їх розвиток та уагальнити методичні засади визначення кредитного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

Найбільш вагомим у даному питанні є дослідження Н. Зарук та Д.Мурзіна. Ними встановлено, що розрізняють кредитний потенціал банківский - надлишкові резерви банку чи банківської системи та підприємств – можливість додаткового залучення кредитних ресурсів. Кредитні потенціали позичальника і кредитора взаємовиключають один іншого. У кредитора він залежить від ресурсів, а в позичальника – від здатності погасити зобов’язання.

Сучасні методики оцінки кредитоздатності дають змогу оцінити поточний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств та його найближчу перспективу. Проте, найчастіше у підприємств виникає потреба оцінити обсяг кредитних засобів, які необхідні для фінансування витрат і капітальних вкладень. Отже, дана робота присвячена вивченню явища капітальних інвестицій. Це питання є дуже актуальним на сьогоднішній день, зважаючи на сезонність сільськогосподарського виробництва і спричинена нею нерівномірність одержання аграрними підприємствами готової продукції та надходження грошових коштів від її реалізації зумовлюють необхідність залучення ними короткострокових кредитів для поповнення обігових коштів з метою забезпечення своєчасного здійснення поточних господарських операцій.

Мета даної бакалаврської роботи полягає у вивченні теоретичних аспектів капітальних інвестицій, які виникають при здійсненні підприємницької діяльності в сільському господарстві, обґрунтування шляхів покращення законодавчого та фінансового впливу держави в цьому процесі. Важливість та необхідність якнайскорішого вирішення вказаних питань для досягнення зазначеної мети ставляться наступні завдання:

-дати характеристику економічної сутності капітальних інвестицій у відтворенні основних засобів сільськогосподарського підприємства;

-дослідити і проаналізувати капітальні інвестиції, які характерні для аграрного сектору;

-проаналізувати роль держави в розвитку капітальних інвестицій;

-висвітлити сутність і еволюцію капітальних інвестицій сільськогосподарського виробництва;

-знайти основні шляхи підвищення ефективності діяльності капітальних інвестицій.

Об’єктом дослідження є ТОВ „Зеленьківське” розташоване в селі Ромашки, смт. Рокитне Рокитнянського району Київської області.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні методики оцінки кредитоздатності дають змогу оцінити поточний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств та його найближчу перспективу. Проте, найчастіше у підприємств виникає потреба оцінити обсяг кредитних засобів, які необхідні для фінансування витрат і капітальних вкладень.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ У ВІДТВОРЕННІ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Економічна сутність капітальних інвестицій, їх види і форми здійснення

Відновлення основного капіталу на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень. За визначенням Лайко П.А. капітальні інвестиції – витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основного капіталу. До капітальних інвестицій на підприємствах відносяться: витрати на зведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентаря, які входять до кошторисів будівництв; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки та інше; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та інше [6, 9].

Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно- пошукові витрати; витрати на відтворення земельних ділянок та переселення в зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, а передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не відносяться до монтажних та будівельних виробів, передбачені зведеним кошторисом на будівництво.

Основним видом витрат, які належать до капітальних вкладень у будівництві, є будівельно-монтажні роботи. При цьому до складу будівельних робіт входять: роботи по зведенню, розширенню та реконструкції постійних і тимчасових будівель та споруд, а також повязані з ними роботи з монтажу залізобетонних, металевих та інших будівельних конструкцій; облаштування та розробка підкранових шляхів; зведення зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації та енергопостачання; пристрій основ, фундаментові опорних конструкцій під обладнання; озеленення та впорядкування території забудівлі; інші будівельні роботи.

До складу монтажних робіт відносяться: збирання і встановлення технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного, насосно-компресорного й іншого обладнання на місці його постійної експлуатації; пристрої підводок води, повітря, пари до обладнання; ізоляція та фарбування обладнання і трубопроводів; інші роботи.

Поняття «капітальні вкладення» є тотожним поняттю «інвестиції». У зв'язку з цим поняття «капітальні вкладення» розглядається як інвестиції, які спрямовані на створення нового, розширення, реконструкцію та модернізацію діючого основного капіталу [5, 7].

Основний капітал- це вартість матеріально-речових цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій і невиробничій сферах діяльності протягом тривалого часу (більше року).

У відповідності до діючої типової класифікації основний капітал групується в залежності від його функціонального призначення, галузевої належності, речового натурального складу та інше.

Показники, що бактеризують стан основного капіталу та ефективність його використання, можуть бути:

- рівень забезпечення підприємства основним капіталом;

- стан основного виробничого капіталу;

- ефективність використання основного виробничого капіталу.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основним виробничим капіталом, відносяться: частка основного виробничого капіталу у майні підприємства; капіталоозброєність і капіталомісткість. Частка основного виробничого капіталу визначається відношенням його вартості до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) повинно складати не менше 0,5.

Капіталоозброєність – показник, що характеризує рівень забезпеченості основним виробничим капіталом промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується капіталоозброєність праці (КОп), грн., за та кою формулою:

КОп = СВОВК : Чр,

де СВОВК- середньорічна вартість основного капіталу, грн.;

Чр- середньоспискова чисельність робітників.

Зростання рівня капіталоозброєності – шлях до підвищення продуктивності праці. Але необхідно слідкувати за тим, щоб темпи її зростання не випереджали темпи росту продуктивності праці.

Капіталомісткість - показник, що характеризує рівень середньорічної вартості виробничого капіталу на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується капіталомісткість продукції (КМп), грн., за та кою формулою:

КМп = СВОВК : Вп,

де Вп- вартість виробленої валової продукції.

Вважається нормальним, коли капіталомісткість має тенденцію до зниження. Але зниження коефіцієнта капіталомісткості повинно проходити за рахунок зниження вартості основного виробничого капіталу та вартості виробленої валової продукції, а за рахунок більш низьких темпів росту вартості основного виробничого капіталу порівняно з темпами росту вартості валової продукції.

Стан основного виробничого капіталу характеризується такими показниками: коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; співвідношенням основного виробничого та невиробничого капіталу.

Коефіцієнт оновлення основного виробничого капіталу- показник, що відображає часку знову введених цих фондів у звітному році в загальній їх вартості на кінець цього року. Показник показує рівень введення в експлуатацію нового основного виробничого капіталу у вартісному виразі. Розрахунок коефіцієнта оновлення основного виробничого капіталу (Ко) можна провести за такою формулою:

Ко = ВК зв : ВК кр ,

де ВК зв – вартість знову введеного в експлуатацію основного виробничого капіталу у звітному році.

ВК кр - вартість основного виробничого капіталу на кінець року.

Збільшення Коефіцієнта оновлення основного виробничого капіталу- явище позитивне. Однак, воно повинне супроводжуватися ростом фондовіддачі цих фондів.

Коефіцієнт вибуття основного виробничого капіталу - показник, що відображає часку вибулого у звітному році капіталу у загальній їх вартості на початок цього ж року. Розрахунок коефіцієнта вибуття (Кв) основного виробничого капіталу проводиться за такою формулою:

Кв = ВК в : ВК пр.

де ВК в - вартість основного виробничого капіталу,що вибув, у звітному році.

ВК пр. - вартість основного виробничого капіталу на початок звітного року.

Позитивним у роботі підприємства є стан, коли обсяг основного виробничого капіталу,який вибув у звітному році, менший обсягу знову введеного в експлуатацію в цьому році.

Відносне збільшення основного виробничого капіталу порівняно з їх вибуттям у звітному році визначається розрахунком коефіцієнта його приросту ( Кпр):

Кпр = ( ВКзв – ВКв) : ВК кр,

де ВКзв, ВКв, ВК кр - - вартість основного виробничого капіталу: знову введених, тих, що були, і на кінець звітного року відповідно.

В умовах ринкової економіки розрізняють два види інвестицій: реальні та фінансові.

Реальні (прямі) інвестиції-це вкладення в створення засобів виробництва. Фінансові інвестиції-це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках, або-це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або іншого зиску для інвестора [8, 12].

Найрозвиненішою формою інвестицій в наш час є реальні (прямі) інвестиції, пов’язані з відновленням основних фондів у формі нового будівництва, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств і об'єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засобів, земельних ділянок і об'єктів природокористування та інше.

Капітальні вкладення залучені, в створення та відновлення основного капіталу, підрозділяються: на капітальні вкладення виробничого і невиробничого призначення.