ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

У першому розділі були розглянуті теоретичні аспекти економічного обґрунтування інноваційних проектів.

Слід зазначити, що питання визначення економічної доцільності реалізації нововведень детально розглядалося багатьма дослідниками як вітчизняними, так і закордонними. Однак сьогодні досить складно привести точний методологічний апарат щодо зазначеного вище, оскільки підходи, що традиційно склалися в централізованій-плановій економіці, найчастіше є неадекватними, а існуючий світовий досвід вимагає попереднього переробки з урахуванням специфіки національної економіки. Усе це обумовлює потреба надалі дослідженні питань здійснення економічного обґрунтування інноваційних проектів.

Узагальнюючи вищевикладене, слід зазначити, що питання економічного обґрунтування нововведень завжди займали важливе місце в інноваційному менеджменті. Однак кардинальна зміна умов господарювання (придбання підприємствами більшої самостійності, посилення індивідуальної відповідальності за економічні наслідки реалізації нововведень, а також наявність твердого дефіциту інвестицій), з одного боку, обумовило посилення ролі цього етапу інноваційного процесу в ході формування і наступного прийняття управлінських рішень, а з іншої визначило необхідність його удосконалювання з метою забезпечення відповідності сучасним вимогам. При цьому важливість і складність аналізованого об'єкта визначають доцільність використання комплексного підходу до проведення заглибленого дослідження. У цьому зв'язку, перш ніж формувати рекомендації з економічного обґрунтування нововведень, необхідно попередньо розглянути цілий ряд важливих питань, успішний дозвіл яких буде сприяти підвищенню об'єктивності й ефективності розроблювальних рекомендацій. У числі таких питань: визначення ролі економічного обґрунтування нововведень, аналіз діючої державної інноваційної політики в Україні, а також дослідження сутності і специфіки інноваційного процесу.

Розвиток ринкових відносин в Україні сприяє формуванню переважної орієнтації вітчизняних суб'єктів господарювання на економічні результати своєї діяльності. Саме це прагнення, посилене іншими аспектами (соціальну, екологічними, політичними і т.д.), значною мірою визначає їхню економічну активність, у тому числі й інноваційну. У цьому зв'язку істотне підвищення останньої може бути забезпечено тільки за допомогою цілеспрямованої мотивації суб'єктів господарювання до здійснення інноваційної діяльності, що забезпечує можливість одержання надприбутку (або максимізації розміру прибутку, що знімається з одиниці інвестованого капіталу) за допомогою успішного використання різного роду "нових комбінацій" інновацій.

2 АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика підприємства і цого положення на ринку лакофарбової продукції України

Відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський лакофарбовий завод» створено в 1994 році шляхом викупу орендованого підприємства «Дніпропетровський лакофарбовий завод імені Ломоносова», 73% акцій якого належить колективу підприємства.

Власність колективна, частки державної власності немає. Загальна чисельність працюючих складає зараз 956 чоловік.

Основними видами діяльності, є виробництво і продаж лакофарбових матеріалів.

Номенклатура продукції, що випускається:

• лаки на конденсаційних смолах,

• ґрунти й емалі на конденсаційних смолах,

• лаки, емалі на ефірах целюлози,

• емалі на полимерсмолах,

• фарби водоэмульсіонні,

• оліфа,

• розчинники.

Таким чином, ВАТ «ДЛФЗ» сьогодні є підприємством, здатним забезпечити випуск широкого спектра лакофарбових матеріалів. Можна сказати, що завод володіє на території України сьогодні визначеною перевагою, стосовно інших учасників ринку ЛФМ у плані присутності у своєму асортименті специфічної продукції: це всілякі хімстійкі матеріали, різні ґрунти, лаки, емалі також цинкові біліла.

ВАТ «ДЛФЗ» є також основним постачальником сировини для багатьох лакофарбових підприємств країни, оскільки робить напівфабрикатні лаки у великих обсягах, що надалі використовуються як сировина для виробництва емалей. Вміло оперуючи даними перевагами підприємство може захистити себе від надмірної конкуренції на внутрішньому ринку.

Основні компоненти для виготовлення лакофарбової продукції виробляються на Україні. Підприємство купує сировину переважно вітчизняного виробництва (до 80%), інше (20%) імпортного виробника[8].

Підприємство випускає в рік у середньому 39 тис.т лакофарбових матеріалів при використанні виробничої потужності 40%. Виробничі потужності заводу розраховані на випуск 80 тис.т продукції в рік, що складає 45% потреби вітчизняного ринку. Почасти, це відбувається через розвал економіки в Україні й інших країнах СНД, зупинки багатьох виробництв, що споживали вироблену заводом продукцію, особливо спеціального призначення.

Виробництво продукції можна розбити на дві групи: лакофарбові матеріали для промисловості і товари народного споживання в дрібній фасовці. Частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва складає більш 80%.

ВАТ «ДЛФЗ» випускає більш 80 видів продукції для машинобудівної, приладобудівної, меблевої, будівельної й іншої галузей промисловості. Продукція ВАТ «ДЛФЗ» фасується в металеві барабани по 40 кг- 70 кг для промислового призначення і у банки по 0,9 кг- 3 кг для товарів народного споживання. Продукція заводу набула широкого застосування в побуті.

В таблиці 2.1. наведена схема основних виробничих цехів та продукції, яку кожен з них виробляє.

Таблиця 2.1 - Характеристика основних цехів підприємства і продукції

Велика увага приділяється екологічно чистим лакофарбовим матеріалам, що застосовуються для внутрішньої обробки по гипсокартону, для захисту і декоративної обробки фасадів будинків, дахів і т.д. Продукція заводу цілком відповідає вимогам європейського рівня якості, користається великим попитом не тільки в Україні, але й у країнах СНД і далекого зарубіжжя. З'являється усе більше замовників з Казахстану, Білорусії, Молдови, хоча в цих країнах маються власні виробники.

Продукція заводу є цілком конкурентноздатною по своїй якості на внутрішньому ринку і на ринках СНД, порівнюючи її з аналогічною продукцією виробленої на даних ринках конкурентами. Завод має розгалужену дилерську мережу, і 80% продукції реалізується в регіонах. Відвантаження ЛФМ здійснюється в усі регіони України й у країни СНД автомобільним і залізничним транспортом. Практично весь асортимент продукції заводу можна побачити і придбати у фірмовому магазині ВАТ «ДЛФЗ».

У зв'язку з тим, що Україна прагне до вступу в ЄС і ВТО, особлива увага приділяється якості продукції. Зараз на підприємстві ведуться роботи з упровадження системи керування якістю ISO-9000.

Уся продукція торгової марки ВАТ «ДЛФЗ» проходять контроль і відповідають стандартам якості і санітарних норм України. З кожним роком збільшується частка продукції, сертифікованої в системі Укрсепро.[9]

Однієї з найважливіших робіт для колективу заводу з'явилося здійснення технічного переозброєння ділянки водоемульсійних фарб. У результаті виконаних робіт, фактично на ділянці організовані різні технологічні потоки для:

• виробництва водно-дисперсійних фарб,

• органічно розчинних емалей,

• багатотоннажного виробництва емалей і фарб,

• гнучкої системи виробництва малотоннажної продукції.

У 2006-2008 р.м. ВАТ «ДЛФЗ» початок виробництво водно-дисперсійних фарб на основі акрилової смоли. Акрилові фарби випускаються для фарбування фасадів, цоколя, шиферу, стін і стелі усередині приміщень. Дана продукція не уступає імпортним аналогам по якості, але набагато дешевше.

У липні 2008 року відкритий фірмовий магазин «Делія». У магазині встановлена сучасна автоматична колеровочная лінія фірми «Colortrend» (Голландія). Фарбу можна підколерувати до 4 тисяч відтінків на будь-який смак.

Підприємство не має заборгованості перед бюджетом і по платежах у позабюджетні фонди, вчасно розраховується за енергоносії.

В Україні уже четвертий рік ростуть обсяги виробництва лакофарбової продукції (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 - Обсяги виробництва лакофарбових матеріалів в Україні

За даними Держкомстату, обсяг виробництва лакофарбової продукції в Україні в 2008 році склало 227 тис.т, що на 49 тис.т. (27,5 %) більше, ніж у 2007 році. За попередніми даними в 2009 році прогнозується випуск ЛФМ на рівні 230-240 тис.т.[8]

Сьогодні споживач віддає перевагу дешевим фарбам не дуже високої якості (50%) переважно вітчизняного виробництва (рисунок 2.2).

Рисунок 2.2 - Структура ринку будівельних ЛФМ по цінових сегментах

До цієї категорії варто додати масляні, алкідні і воднодисперсійні фарби. У той же час спостерігається неухильний ріст частки середнього цінового і якісного сегмента (35%). Частка топ-сегмента залишається стабільної вже протягом декількох років (15%).

В Україні кількість виробників лакофарбових матеріалів нараховує - близько 70, однак тільки 15-20 з них роблять більш 1000т у рік. Найбільш успішними серед них є – ВАТ «ДЛФЗ», ТОВ ПП «ЗИП», ЗАТ "Лакма", ТОВ "Сумихимпром", що разом випускають майже половину всіх лаків і фарб в Україні, а також ВАТ "Янтар", ТОВ "Химрезерв", ТОВ"Спектр" і інші. У цілому вітчизняні виробники протягом декількох останнього років міцно утримують 60-65% ринку.

Більше всього лакофарбових матеріалів роблять у Дніпропетровській області (34%). Тут розташований самий великий вітчизняний виробник - ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод» і зовсім нове підприємство ТОВ ПП «ЗИП» (м.Дніпродзержинськ). Крім того, у Дніпропетровськом регіоні здійснюють діяльність такі компанії, як ТОВ СП «Мефферт Ганза Фарбен», ТОВ «Біон-Імпекс», ПК «Лідер» (усі – м.Дніпропетровськ), СП «Софрахим» (м.Павлоград), ВАТ «Спектр», і інші. За словами фахівців, у самому Дніпропетровську офіційно зареєстровано 27 лакофарбових підприємств. В останні роки в регіоні з'являються нові підприємства, що по обсягах продукції, що випускається, складають серйозну конкуренцію лідерам ринку (рисунок 2.3).

Рисунок 2.3 – Виробники ЛФМ у Дніпропетровськом регіоні

Так, наприклад, питома вага в загальних обсягах виробництва ВАТ «ДЛФЗ» (41%) усього на 1% перевищує обсяги виробництва свого найближчого конкурента нове підприємство ТОВ ПП «ЗИП» (м.Дніпродзержинськ) (40 %). Пайова участь лідера лакофарбової промисловості ВАТ «ДЛФЗ» у загальному обсязі виробництва ЛФМ у 2008 році склало 30,8 тис.т (14 %) від загального обсягу виробництва лакофарбових матеріалів в Україні за зазначений період.

В Україні основний покупець лакофарбової продукції – корпоративний. Схема реалізації, наприклад, будівельних фарб досить традиційна. Більшість великих виробників реалізує продукцію через регіональних дилерів, кількість яких може досягати декількох десятків. При цьому особливого статусу немає ні в кого з торговців, взаємини дилера і виробника регулюються винятково за допомогою системи знижок. У залежності від обсягів продажів оптові торговці можуть одержати від 3 до 15 % дисконту.

У Західній Україні в основному лакофарбові матеріали купують для ремонту і будівництва житла. У Центральному і Східному регіонах - для обробки суспільних і промислових приміщень. Оскільки основний покупець лакофарбової продукції - корпоративний, то на індивідуальних споживачів приходиться незначна частка закупівель - до 15%.