176356 (Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції), страница 9

Дослідження останніх переписів багаторічних насаджень свідчать, що порідний склад їх істотно змінився (табл. 2.5)

Таблиця 2.5

Співвідношення плодових насаджень у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області за даними перепису

Частка яблуні у плодових насадженнях зменшилась від 65,9% у 1984 р. до 50,9% у 1998 р., груші – відповідно від 8,9 до 5,5%. Водночас частка черешні у структурі насаджень збільшилась від 12,4 до 26,1%, абрикосу – від 4,2 до 7,2%, сливи – від 3,4% до 4,3%. Отже, частка кісточкових культур зросла від 23,1 до 41,2%, хоча їх площі скоротилися на 2,1 тис. га, або на 23,6%, як і зерняткових культур, відповідно з 28,8 тис. га до 9,3 тис. га, або на 67,7%. За цей період площі плодових насаджень яблуні скоротились утричі, груші – в 3,8 рази.

Зміна у структурі плодових насаджень у бік переваження кісточкових культур вказує на те, що породно-сортовий склад насаджень змінюється у відповідності з попитом на продукцію в літні місяці та збільшення ягідних культур, сливи і абрикосу у зв’язку з потребою в них переробної промисловості. Рівномірне постачання плодово-ягідної продукції в свіжому та переробленому вигляді потягом року та раціональний видовий склад можуть бути забезпечені за умов оптимального співвідношення порід і сортів плодових та ягідних культур.

Рекомендаціями Інституту зрошуваного садівництва УААН для Запорізької області передбачено вирощувати 15 сортів яблуні та груші, 25 – черешні, 9 – сливи, 6 – абрикоси, 7 сортів персика [105].

Перепис багаторічних насаджень 1998 р. показав, що в області збереглася дуже висока частка літніх й осінніх сортів груші – 77,5% і недостатньо сортів цього терміну дозрівання по яблуні – 13,4%. У промислових насадженнях не дотримуються рекомендованого сортового складу. В садах велика кількість малоперспективних сортів, що є однією з причин низької продуктивності насаджень. Серед яблуні – це нерайоновані в зоні Степу Боровинка, Пепін Шафраний, Ренет Ландзбергзький, Кальвіль Сніговий, Пепін Лондонський. Аналогічна ситуація і по груші, в насадженні цієї культури збереглися малоперспективні сорти Ільїнка, Лимонка, Глива українська та інші.

У сливових садах більшість сортів складають угорки та Ренклод Альтана. У плодових насадженнях абрикоса переважає сорт Краснощокий, а вишні – Чорнокорка. В черешневих сортах багато старих і виключених із стандартного сортименту сортів Жабуле, Франциск, Дрогана Жовта. В промислових садах недостатньо виражена концентрація найбільш цінних сортів плодових культур. Так, у плодових насадженнях намічується понад 60 сортів яблуні, 30 – груші, 32 – черешні, 16 – вишні, 26 сортів сливи.

У сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення, крім того, використовуються районовані сорти плодових і ягідних культур селекції Інституту зрошуваного садівництва ім. М.Ф.Сидоренка УААН (додаток В).

Однією з найбільш поширених плодових культур у досліджуваній області є черешня. Основу районованого сортименту становлять такі сорти: Запорізька, Мелітопольська Чорна, Тавричанка, Удівітєльна, Сюрприз, Дачниця, Дружба, Загадка, Празднічна, Іскра, Талісман, Валерій Чкалов, Приазовська. На сьогодні 35 сортів черешні Інституту зрошуваного садівництва формують 55% районованого сортименту України та 22,4% - Росії [104, с.16].

В останні роки почав обновлятися сортимент вишні з урахуванням потребами ринку і переробної промисловості. В сортимент вишні входять такі сорти, як Мелітопольська десертна, Шалунья, Встрєча, Мелітопольська радість, Примітна, Ожиданіє, Гріот Мелітопольський, Ігрушка. Сорти відзначаються смаковими властивостями і високим рівнем урожайності, яка в середньому досягає 20-40 кг з дерева вишні.

У насадженнях абрикосу переважають такі сорти, як Мелітопольський Ранній, Мелітопольський Пізній, Лучистий; персика – золотистий і Мелітопольський ясний.

Сорти ягідних культур у зв‘язку з природно-кліматичними умовами зони Степу України характеризуються зимостійкістю та витривалістю до високих температур. Суниця представлена сортами Мелітопольська рання і Мелітопольська ароматична.

Наявність в сортиментному складі ранніх сортів плодових і ягідних культур зумовлюється рівнем цін у літній період та попитом на ринку. Завдяки цьому, починаючи з травня сільськогосподарські підприємства постачають на ринок черешню, з кінця червня – ягідні культури, протягом липня-серпня – яблука за доступними для споживачів цінами.

Таким чином, зниження площ під багаторічними насадженнями у всіх категоріях господарств, нерівномірне їх розміщення в районах області, недостатнє оновлення сортового складу та використання насаджень понад нормативний строк призводить не тільки до зниження ефективності виробництва плодово-ягідної продукції, а й загрожує повною ліквідацією галузі садівництва у Запорізькій області.

2.2 Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції

В умовах реформування аграрного сектора економіки й розвитку багатоукладності розв‘язання проблеми ефективного виробництва плодово-ягідної продукції зумовлює необхідність визначення напрямів його розвитку в окремих регіонах і визначення шляхів підвищення ефективності ведення галузі з метою підвищення конкурентоспроможності та рентабельності галузі й повнішого забезпечення плодово-ягідною продукцією потреб ринку. Разом з тим це пов‘язано з адаптацією реформованих підприємств до ринкового середовища, розв‘язання комплексу організаційно-економічних питань відродження садівництва в регіонах і розвитком регіональних продуктових ринків, тобто з вирішенням питань ефективного виробництва та рівня споживання плодово-ягідної продукції.

Питання ефективності виробництва плодово-ягідної продукції нерозривно пов‘язане з рівнем урожайності та обсягами виробництва плодів і ягід. Як визначає В.Юрчишин: “Урожайність є одним з найважливіших якісних показників розвитку садівництва і безпосередньо або в поєднанні з іншими факторами обумовлює такі важливі економічні показники ефективності, як валове виробництво фруктів і ягід, собівартість, рентабельність, прибуток з одиниці площі, окупність капіталовкладень, продуктивність праці” 160, с.39-40.

За останні роки Запорізька область характеризується строкатістю врожайності плодових культур, особливо зерняткових (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка урожайності плодово-ягідних насаджень, ц/га

Найбільший рівень урожайності був одержаний у 2003 році і по всім категоріям господарств дорівнював 69,7 ц/га. Різниця в рівні урожайності зерняткових культур у 1998 і 2003 роках досягла 69,3 ц/га, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах відповідно 35,5 ц/га.

Сільськогосподарські підприємства Запорізької області характеризуються низьким рівнем урожайності через недостатній рівень інтенсифікації виробництва, переважання в структурі насаджень старих, вже виключених з реєстру сортів, низьку частку молодих насаджень, що призводить до зниження валових зборів плодів і ягід, та нераціонального використання площ плодоягідних насаджень.

Отже, показники середньої урожайності зерняткових, кісточкових і ягідників у сільськогосподарських підприємствах відповідно становить 14,7 ц/га; 8,0 і 7,7 ц/га. Водночас господарства населення відзначаються високим рівнем урожайності садівничої продукції, особливо зерняткових культур. Так, у 2003 р. в особистих господарствах населення рівень урожайності зерняткових становив 240 ц з гектара.

Аналіз динаміки урожайності плодових культур (додатки Д.1 і Д.2) показує, що по всіх плодових культурах у сільськогосподарських підприємствах спостерігається значне зниження урожайності, особливо яблук і персиків. Однак стабільнішою врожайністю відзначаються кісточкові культури.

Низький рівень урожайності був у 1998 і 1999 роках порівняно з іншими роками. Коливання в рівнях урожайності досягають 2-3 кратної величини. Тому вирівнювання урожайності та ліквідація періодичності плодоношення визначені нами як важливі фактори збільшення обсягів валового збору плодів і ягід та підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції.