169928 (Стан та перспектики екологічної конверсії промислових і сільськогосподарських підприємств Чернігівської області)

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Хіміко-біологічний факультет

Кафедра екології та техногенної безпеки

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОНВЕРСІЇ ПРОМИСЛОВИХ І СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДИПЛОМНА РОБОТА

Маринченко Лариса Вікторівна

Науковий керівник:

к. т. н., доцент кафедри екології та

техногенної безпеки

Дорошенко В.П.

Чернігів - 2008

Зміст

Вступ

Розділ 1. Природно-екологічна характеристика чернігівської області

1.1 Характеристика природно-кліматичних та територіальних умов

1.2 Екологічна ситуація в Чернігівській області

1.3 Ресурсний потенціал області

Розділ 2. Структура та економіко-екологічний стан промислового і аграрного виробництв області

2.1 Сучасний стан промислового виробництва

2.2 Стан аграрного виробництва в умовах реформування виробничих відносин

Розділ 3. Дослідження стану техногенного навантаження на довкілля області

3.1 Техногенний тиск на водні об`єкти

3.2 Техногенне навантаження на повітряне середовище

3.3 Антропогенна дестабілізація земельних і лісових ресурсів

Розділ 4. Основні напрямки іноваційно-екологічної конверсії промислових і аграрних підприємств

4.1 Конверсія промислових підприємств

4.2 Конверсія аграрного виробництва

4.3 Конверсія енергетики

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

З настанням глобальної екологічної кризи людство змушене вирішувати нові проблеми, що стосуються гармонізації відносин людини з природою, сталого та безпечного збалансованого соціально-економічного розвитку природного середовища з рахуванням особливостей функціонування суспільного виробництва на сучасному етапі та термодинамічних біосферних процесів. За цих умов перед світовою спільнотою поставлено завдання першочергово здійснити екологічну конверсію промислових і аграрних підприємств з метою зменшення антропогенного тиску на біосферу та стабілізувати асиміляційні і відновлювані можливості останньої.

Викликана гостра потреба у розробці комплексних заходів щодо збереження, відтворення й охорони природних ресурсів, екологізації суспільного виробництва з використанням інновацій у конверсію економіки.

Ці та інші передумови явились основоположними при виборі теми нашого дослідження та визначають її актуальність.

Актуальність роботи - відповідність теми дослідження стратегії екологічної безпеки та гармонізації відносин суспільства і природи.

Об'єктом дослідження даної роботи є промислові та сільськогосподарських підприємств Чернігівської області.

Метою даної роботи є визначення стану та перспектив екологічної конверсії промислових та сільськогосподарських підприємств.

Завдання роботи:

проаналізувати природно-екологічний стан та ресурсний потенціал Чернігівської області;

дослідити структуру економіки та стан екологічної безпеки області;

провести дослідження рівня техногенного навантаження на довкілля області;

проаналізувати сучасний стан, та обгрунтувати шляхи і методи екологічної конверсії промислових та сількосгосподарських підприємств області;

визначити рівень техногенної безпеки області та об`єктів з найбільшим ризиком виникнення надзвичайних ситуацій, що потребують першочергової конверсії.

Розділ 1. Природно-екологічна характеристика чернігівської області

1.1 Характеристика природно-кліматичних та територіальних умов

Чернігівська область розташована на півночі України. Її територія становить 31,9 тис. км2 (5,3% території України). Населення - 1,16 млн. осіб, в тому числі міського населення - 704,3 тис., сільського - 464,1 тис. осіб. Щільність населення - 37 осіб на 1 км² території. Область розташована поблизу столиці нашої країни, що має істотний вплив на розвиток продуктивних сил. Межує із Білоруссю і Російською Федерацією, Сумською, Полтавською та Київською областями. Через територію області проходять важливі транспортні шляхи міждержавного та міжнародного значення.

Розташована на півночі України, в поліській та лісостеповій зонах Придніпровської низовини. Дві третини території припадає на райони, що віднесені до Поліської зони. Середня висота над рівнем моря - 120 метрів, на північному сході - 200 метрів, на південному заході - 120-150 метрів (рис.1.1).

Клімат помірно-континентальний. Середньорічні температури: січня - - 7^оС, липня - +19^оС. Середньорічна кількість опадів 550-660 мм.

Область має своєрідні природні ландшафти, досить поширені біологічні різновиди. З урахуванням особливостей умов екологічна стабільність територій адміністративних районів пов`язана з екологією природного середовища, із збереженням співвідношення площ між лісною, трав`янистою і культуральною рослинністю, болотними, заболоченими угіддями та водною поверхнею.

На рис.1.1 наведено територіально-адміністративну мапу області.

Рис.1.1 Територіально-географічне положення Чернігівської області

Обласний центр - м. Чернігів з територією 78 км² та кількістю населення 299,6 тис. чоловік.

За природно-кліматичними умовами, ресурсним потенціалом та культурно-історичною спадщиною Чернігівщина є сприятливою для промислового і аграрного виробництва, розвитку туризму та привабливого для інвестування економіки та курортно-санаторного бізнесу.

Територіально область поділяється на 22 адміністративних райони, 15 міст, 30 селищ міського типу, 525 сільських і селищниз рад, які охоплюють 1489 сільських населених пунктів (сіл і хуторів).

1.2 Екологічна ситуація в Чернігівській області

Надра Чернігівщини багаті корисними копалинами. Сировинний потенціал регіону на 59,4% складається з паливно-енергетичних корисних копалин - нафти, конденсату, торфу; 31,7% загальних мінеральних ресурсів належить будівельній сировині; 8,2% - води прісні та мінеральні, 0,7% - нерудні корисні копалини для металургії.

Гідрографічна мережа належить до басейну Дніпра. В цілому на території області налічується 1570 великих, середніх та малих річок різної довжини.

Територією області протікають великі річки: Дніпро (91км), Десна (505 км); середні річки: Сож (30 км), Судость (17 км), Сейм (56 км), Снов (190 км), Остер (195км), Трубіж (15 км), Супой (25 км), Удай (195 км), а також 1560 малих річок.

Загальна довжина річкової мережі складає 8336 км, в т. ч. великих річок - 596 км, середніх - 723 км, малих річок - 7017 км.

Найбільше економічне значення мають водні ресурси середніх і великих річок, яких нараховується 10 загальною довжиною 1319 км.

Річок завдовжки більше 10 км - 170 шт., а їх загальна довжина 5032 км. Густота річкової мережі 0,26 км на 1 км².

Водні ресурси річкового стоку області у середній за водністю рік оцінюються об'ємом в 28,5 км³. Згідно з Державним водним кадастром місцевий стік річок у Чернігівській області в маловодний рік складає 2,22 млрд. м³.

Природні ресурси Десни мають важливе значення для розвитку продуктивного потенціалу Дніпра. Десна (загальна площа басейну - 88,9 тис. км²) є другою за величиною на території басейну Дніпра річкою після Прип’яті та першою за довжиною (1130 км) лівобережною притокою Дніпра. В басейні Десни, в середній за водністю рік, формується біля 22% поверхневого стоку Дніпра і біля 15% стоку усіх річок його основних притоків. Водні ресурси р. Десни є джерелом господарського-питного водопостачання м. Києва.

За даними Чернігівського обласного управління меліорації і водного господарства, Чернігівського обласного управління земельних ресурсів станом на 01.01.2007 року загальна площа земель водного фонду в Чернігівській області становить 228,269 тис. га (7,2% від загальної території області), в тому числі під водними об’єктами - 67,78 тис. га, гідротехнічними спорудами - 0,27 тис. га, відкритими заболоченими землями - 121,436 тис. га, прибережними захисними смугами (згідно розрахунків відповідно до вимог Водного кодексу України) - 38,785 тис. га.

Починаючи з 2002 року, спостерігається тенденція до збільшення викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел забруднення.

В 2006 р. викиди від стаціонарних джерел 450 підприємств, організацій, установ, громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, та агропромислового комплексу в Чернігівській області склали 40,159 тис. тонн.

Збільшення викидів обумовлено рядом причин, серед яких: поступове нарощування обсягів виробництва, використання застарілого технологічного обладнання, недостатня забезпеченість очисним обладнанням для затримання та утилізації забруднюючих речовин.

Серед загального викиду забруднюючих речовин від стаціонарних джерел 88% складають газоподібні та рідкі речовини (35,496 тис. тонн) та 12% тверді речовини (4,663 тис. тонн).

Природно-заповідний фонд області нараховує 652 обєкти загальною площею 252,3 тис. га, що становить 7,6% площі області. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк „Міжрічинський” (площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136 пам’яток природи (загальна площа 804,07 га),19 парків-памяток садово-паркового мистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа 17549,2 га), дендропарк „Тростянець" (площею 204,7 га), Менський зоопарк.

Тваринний світ області досить різноманітний, характерним для нього є представництво лісової фауни. Окрім того зустрічаються і акліматизовані види (ондатра, єнотовидний собака, норка американська тощо).

Загальна площа земель лісового фонду станом на 01.01.2007 р. становить 724,0 тис. га, у тому числі вкритих лісовою рослинністю - 658,8 тис. га (20,6% від загальної площі області).

Ліси першої групи становлять 258,2 тис. га, площа лісів другої групи - 414,5 тис. га.

Веденням лісового господарства в області займаються 58 постійних лісокористувачів, в тому числі 11 держлісгоспів Чернігівського обласного управління лісового господарства,19 дочірніх підприємств ОКП „Чернігівоблагроліс", 2 лісгоспи та 1 лісництво Міноборони України, Коропське СЛП „Агролісгосп” та РКСЛП „Корюківкаліс”, а також 23 сільгосппідприємства в різних районах області.

Аналіз показників техногенного навантаження на навколишнє природне середовище Чернігівської області свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому його рівень залишається досить високим.

Однією з найбільш значних екологічних проблем є поводження з відходами. Загальний обсяг накопичених відходів перевищив 15 млн. тонн, що в розрахунку на 1 км² площі дорівнює 480 тонн. Площа земель, зайнятих під розміщення лише побутових відходів, становить понад 629 га. Порівняно із ситуацією в Україні, де кількість відходів перевищила 25 млрд. тонн, що в розрахунку на 1 км² площі дорівнює 40 тис. тонн, стан поводження з відходами в області можна вважати ще умовно безпечним.

Вплив на об’єкти довкілля здійснюють: промислові токсичні відходи, відходи які утворилися в результаті реформування аграрного сектору економіки - непридатні і заборонені до використання хімічні засоби захисту рослин, тверді побутові відходи, невикористана вторинна сировина та накопичені обсяги золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" тощо. Знижують рівень екологічної безпеки області насамперед не значні обсяги відходів, що накопичені, а сам екологічний стан тих місць, де вони зберігаються.

Загрозу забруднення природних об’єктів і зокрема підземних водоносних горизонтів небезпечними речовинами несуть 935,5 тонн накопичених непридатних і заборонених до використання хімічних засобів захисту рослин. Для проведення в повному обсязі робіт по знешкодженню їх на спеціалізованих підприємствах необхідно більше 12 млн. грн. (в цінах 2006 року).

Вирішення питання використання золи КЕП "Чернігівська ТЕЦ" ТОВ фірми "ТехНова" в будівельній галузі - виробництво шлакоблоків, не зрушено з місця. Тому 2190,8 тис. т золи, розміщених на 27 га заплави р. Десна, продовжують створювати небезпеку забруднення ґрунтових вод та річки. За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції в зоні впливу золонакопичувачів спостерігається погіршення санітарно-епідеміологічної та епідемічної ситуації, зокрема, погіршення якості питної води та забруднення атмосферного повітря в межах територій населених пунктів Киїнської сільської ради.

В переважної більшості полігони і сміттєзвалища області не облаштовані відповідно вимог діючого законодавства, їх експлуатація не відповідає вимогам затверджених "Правил експлуатації полігонів ТПВ" і, як наслідок, є екологічно небезпечними об’єктами, які шкідливо впливають на стан атмосферного повітря, якість вод підземних горизонтів, є причиною засмічення прилеглих територій - пасовищ, полів, земель лісового фонду та виникнення довготривалих пожеж.

Екологічну ситуацію в області ускладнює і відсутність реально діючих систем санітарного очищення населених пунктів, наслідком чого є виникнення багаточисельних стихійних сміттєзвалищ.

Екологічний стан земельних ресурсів в області характеризується високим ступенем розораності - 43,1% деяких адміністративних районів, значним відсотком наявних площ сільгоспугідь - від 50 до 84. Більше 137 тис. га деградованих та малопродуктивних земель потребують консервації. Біля 81 тис. га, в т. ч. більше 50 тис. га сільськогосподарських угідь, зазнають впливу водної ерозії.

Ґрунтовий покрив області малогумусний, легкий за гранулометричним складом. Компенсація виносу основних елементів живлення була дуже низькою і неадекватною щодо забезпечення належної родючості ґрунтів.

Досить гостро в землеробстві області стоїть проблема підвищення і поширення площ кислих ґрунтів. Для підвищення родючості кислих ґрунтів необхідні суттєві фінансові вкладення щодо здійснення заходів хімічної меліорації.

Екологічна ситуація області ускладнюється фактором забруднення значної території радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Уточнюючі обстеження, проведені в 2003-2006 роках, свідчать про деякі зниження показників щільності забруднення ґрунтів. Середній рівень гама-фону по області становить 10-14 мкР/год.

1.3 Ресурсний потенціал області

Чернігівська область володіє потужним природно-рекреаційним потенціалом. Добуваються поклади нафти і газу на Леляківському і Монастирищенському нафтовому родовищі, Гнідинцівському і Прилуцькому нафтогазових та Пролетарському газовому родовищі). Значні запаси торфу містяться у поліській зоні, зокрема у басейні болота Замглай на Чернігівщині.

Область бідна на рудні ресурси.