169754 (Екологічні проблеми водоспоживання і водовідведення та шляхи їх подолання), страница 5

Водокорістувачі зобов'язані:

• економно використовувати водні ресурси, дбати про їх відтворення і поліпшення якості вод;

• використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та розумів їх надання;

• дотримувати встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території;

• використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходь щодо запобігання забрудненню водних об'єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї;

• не допускати порушення прав, наданих іншим водокористувачам, а також заподіяння шкоди господарським об'єктам та об'єктам навколишнього природного середовища;

• утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої;

• здійснювати облік забору та використання вод, вести контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об'єктів в контрольних створах, а також подавати відповідним органам звіти в порядку, визначеному Воднім Кодексом та іншими законодавчими актами;

• здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходь щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод;

• здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу;

• безперешкодно допускати на свої об'єкти державних інспекторів спеціально уповноважених державних органів в галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів, а також громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які здійснюють перевірку додержання вимог водного законодавства і надавати їм безкоштовно необхідну інформацію;

• своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства;

• своєчасно інформувати місцеві Ради, державні органи охорони навколишнього природного середовища та санітарного нагляду про виникнення аварійних забруднень;

• здійснювати невідкладні роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварій, які можуть спричинити погіршення якості води, та надавати необхідні технічні засоби для ліквідації аварій на об'єктах інших водокористувачів в порядку, встановленому законодавством;

• виконувати інші обов'язки щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів згідно із законодавством[4, ст. 14].

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

З метою охорони життя і здоров'я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав районні і міські Ради за поданням державних органів охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, санітарного нагляду та інших спеціально уповноважених державних органів встановлюють місця, де забороняється купання, плавання на човнах, забір води для питних або побутових потреб, водопій тварин, а також за певних підстав визначають інші умови, що обмежують загальне водокористування на водних об'єктах, розташованих на їх території.

Місцеві Ради зобов'язані повідомляти населення про встановлені ними правила, що обмежують загальне водокористування. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокорістувач, який узяв водний об'єкт в користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду[4, ст. 18].

Якщо водокористувачем або відповідною Радою не встановлено таких розумів, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень. Спеціальне водокористування – це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір

води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Не належать до спеціального водокористування:

• пропуск води через гідровузли (крім гідроенергетичних);

• подача (перекачування) води водокористувачам в маловодні регіони;

• усунення шкідливої дії вод (підтоплення, засолення, заболочення);

• використання підземних вод для вилучення корисних компонентів;

• вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;

• виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт;

• видобування корисних копалин і водних рослин;

• прокладання трубопроводів і кабелів;

• проведення бурових, геологорозвідувальних робіт;

• інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

• державними органами охорони навколишнього природного середовища – в разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

• Верховною Радою Автономної Республіки Крім, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радамі за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища – в разі використання води водних об'єктів місцевого значення[4, ст. 14].

Відача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням споживи у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології – в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я – в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів Україні[4, ст. 14].

В дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. В разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Під година здійснення спеціального водокористування для задоволення питних і побутових потреб населення в порядку централізованого водопостачання підприємства, встанови та організації, у віданні яких перебувають питні та господарсько-побутові водопроводи, здійснюють забір води безпосередньо з водних об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів водозабірних споруд, нормативів якості води і дозволів на спеціальне водокористування.

Ці підприємства, встанови та організації зобов'язані здійснювати постійне спостереження за якістю води у водних об'єктах, підтримувати в належному стані зону санітарної охорони водозабору та повідомляти державні органи санітарного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства і місцеві Ради про відхилення від встановлених стандартів і нормативів якості води.

На централізованих водозаборах підземних вод в межах їх родовищ та на прилеглих територіях водокористувачі повинні облаштовувати локальну ятір спостережних свердловин[4, ст. 14].

Ськидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

Водокорістувачі зобов'язані здійснювати заходь щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо смороду:

• можуть бути використані в система оборотного, повторного і послідовного водопостачання;

• містять цінні відходи, що можуть бути вилучені;

• містять промислову сировину, реагенти, напівпродукти та кінцеві продукти підприємств в кількості, що перевищує встановлені нормативи технологічних відходів;

• містять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимі концентрації;

• перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань;

• за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи;

• призводять до підвищення температури води водного об'єкта більш ніж на 3 градуси за Цельсієм порівняно з її природною температурою в літній період;

• є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження.

Скидаті стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри), забороняється.

Підпріємства, встанови і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти. Умові скидання цих вод у водні об'єкти встановлюються державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Висновки

Третю главу першого розділу даної роботи присвячено нормативно-правовому обґрунтуванню водоспоживання та водовідведення. Розглянуто загальні положеня Водного Кодексу України, висвітлено заходи по забезпеченню раціонального водоспоживання та водовідведення. Також приділено увагу відповідальності за порушення існуючих законів України, що стосуються регулювання водоспоживання та водовідведення.

Висновки розділу

У першому розділі даної роботі розглянуто основні аспекти водоспоживання та водовідведення, головні джерела водопостачання, їх детальна класифікація та характерні особливості. Також увагу приділено класифікації стічних вод та каналізації, як основному шляху водовідведення в умовах міста. Приведено типи каналізаційних систем, їх основні частини та методи ефективного використання.

Розділ 2. Аналіз стану водопостачання та водовідведення Дніпропетровської області

2.1 Аналіз стану водопостачання Дніпропетровської області

Водні ресурси Дніпропетровської області, яка займає площу 31,9 кв.км, складаються з річкового стоку її території (місцевий стік), і припливу води по Дніпру з Полтавської області і його припливам – Інгульцю з Кіровоградської області, Орелі з Харківської, Самарі з Донецької, Харківської і Запорізької областей. Прогнозні ресурси підземних вод оцінюються в кількості 320 млн.куб.м, з яких 100 млн.куб.м гідравлічно не пов'язано з поверхневим стоком.

Середні багатолітні запаси водних ресурсів області, сформовані запасами поверхневих і підземних вод, складають 53,3куб.км (млрд.куб.м), у тому числі:

• місцевий стік – 0,87 куб.км (1,6%);

• підземні води – 0,3 куб.км (0,6%);

• приплив води з суміжних областей по річках Самара, Вовча, Солона, Бик, Орель, Інгулец – 1,53 куб.км (2,9%);

• приплив по річці Дніпро – 50,6 куб.км (94,9%).

Транзитний стік об'ємом (51 куб.км розпадається на санітарний стік не менше, чим 15 куб.км, а 36 куб.км йдуть на постійне поповнення водосховищ і водоспоживання промисловими, комунальними і сільськогосподарськими підприємствами Дніпропетровською і суміжних з нею областей.

По запасах місцевих водних ресурсів область віднесена до найменш забезпеченим в Україні. Водозабезпеченість області складає 0,57 тис.куб.м води на душу населення в рік. Цей показник по Україні складає 1,3 тис.куб.м, а по європейських нормах 15 тис.куб.м.

Паспортизацією і інвентаризацією річок і водоймищ області встановлено, що кількість водоймищ – 1560 із загальним об'ємом 1129 млн.куб.м.

Головною річкою мережі гідрографії Дніпропетровщини є річка Дніпро, яка протікає по території Росії, України і Білорусі. Свій початок Дніпро бере біля д. Кльовцово Смоленської області Росії в межах піднесеності Валдайськой на висоті 220 м над рівнем моря. Впадає Дніпро в північно-західну частину Чорного моря; у своєму гирлі він разом з р. Південний Буг утворює просторий лиман Днепро-бугський. Довжина Дніпра в межах області складає 261 км., і відповідно до розподілу головних припливів по всій системі Дніпра ця частина річки від м. Києва ка м. Запоріжжя відноситься до середнього Дніпра. [13, стор. 129]

Найкрупнішими припливами Дніпра є Орель, Самара з Вовчою і Інгулец, які беруть свій початок за межами області: Самара – на Донецькій піднесеності, Інгулец –– на Придніпровській піднесеності. (Орель, Самара, Вовча, – ліві припливи, Інгулец – правий). Найбільшими припливами Дніпра, басейни яких повністю розташовані в межах області (на правобережжі), є Мокра Сура і Базавлук.

Загальна довжина 146 малих і середніх річок і річки Дніпро в межах області складає 4926 км. (4916 або 4623 за іншими джерелами). З них 9 – середні річки, площею водозбору до 50 тис. кв. км., останні – малі, площею водозбору до 2 тис. кв. км. [14, стор. 87]

В результаті антропогенного впливу на водні джерела сучасний стан річок області характеризується таким чином:

– 26 річок загальною довжиною 385 км. майже повністю змулені, перетворилися на сухі балки і втратили своє значення, як водні джерела. Серед них річки Омельник, Водяна, Любімовка, Тернівка, Ворона, Солона та інші. Стік цих річок не зарегульований і спостерігається лише в період повені і дощів, в народному господарстві практично не використовуються (тобто ці річки не виконують своїх функцій збору і транспортування поверхневого стоку і підземних вод);

– 88 річок загальною довжиною 1873 км. повністю зарегульовані системою водосховищ. Це такі річки як Берестова, Татарка, Чаплінка, Трітузная, Прядовка та інші. Русла цих річок велику частину року залишаються сухими, постійного перебігу води в них не спостерігається. Вода з водоймищ використовується для зрошування, риборазведения і інших народно-господарських потреб;